Курсовая работа (т): Економічна ефективність виробництва молока та шляхи його підвищення

На основі проведених досліджень можна запропонувати таке трактування категорії «економічна ефективність сільськогосподарського виробництва» - це відносна величина, яка відображає відношення отриманих результатів до понесених витрат, або співвідношення кінцевих результатів до затрачених ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, через яку проявляється дія об’єктивних економічних законів і яка показує результативність виробництва.

Тож, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є об’єктивною закономірністю і вирішальною передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого зростання результативності економіки країни.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення

Поглиблення ринкових процесів в економіці України визначає необхідність переорієнтації виробничо-комерційної діяльності суб’єктів господарювання щодо задоволення потреб споживачів на основі концепції маркетингу. Через мінливість попиту на агропродовольчому ринку здійснюються постійні пошуки більш ефективних напрямів товарної і цінової політики, каналів розподілу продукції, процесів постачання й товаропросування, методів формування попиту і стимулювання збуту, активізуючи цим у підприємствах аграрного сектора маркетингову діяльність. У зв’язку з цим перед сільськогосподарськими підприємствами постають нові завдання, розв’язання яких вимагає комплексного дослідження ринку та вивчення його поточної кон’юнктури, прогнозування розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, формування та задоволення попиту, та аналізу економічної ефективності ринкової діяльності в цілому.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об’єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності. В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Методичні основи оцінки економічної ефективності пов’язані з розрахунком співвідношення результату (ефекту) від виробництва до розміру ресурсів (витрат), які були витрачені з метою отримання даного результату і розраховується за загальною формулою [14, с. 56]:

е =  (1.1)

Де, е - критерій економічної ефективності;

Е - економічний результат (вигода, ефект);

В - витрати на досягнення економічного результату.

При інтенсивному типу виробництва сільськогосподарської продукції властиве удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин, впровадження у виробництво більш сучасних та продуктивних технічних засобів, технологій, сучасних високопродуктивних сортів та порід, підвищення кваліфікації працівників, висока трудова дисципліна, матеріально-мотиваційна зацікавленість, реконструкція господарського механізму.

При доскональній та оптимальній комбінації даних позицій забезпечується продуктивність функціонування всіх засобів виробництва. Інтенсивний тип виробництва ґрунтується на максимізації вживання прогресивних результатів вітчизняної та зарубіжної науки й техніки, та засобів підвищення ефективності. Метою інтенсифікації сільського господарства являється виробництво максимальної кількості продукції, а матеріально-технічною базою виробництва виступає зростання капіталовкладень у розрахунку на одиницю площі чи голову худоби [3, с.72, 26, с.20-21].

Кількісною характеристикою процесу інтенсифікації слугує поняття “рівень інтенсивності”. Відповідно до специфіки сільського господарства найповніше процес інтенсифікації, згідно з працями вчених, формують два показники, які розраховуються на гектар земельних угідь: сума основних виробничих фондів та поточні витрати (без амортизації) і об'єм валової продукції. Перший показник визначає матеріально-технічну базу процесу інтенсифікації виробництва, а другий показник - ціль інтенсифікації виробництва. Дані показники являються узагальнюючими за своїм характером і вартісними за формою, що при інфляційних процесах не зможуть цілком відобразити якість та динаміку використаних ресурсів [5, с. 70-71; 14, с. 675]. Серед показників, які визначають рівень інтенсивності тваринництва вчені виділяють наступні головні показники: структуру стада, виробничі витрати на умовну голову худоби, щільність поголів’я на 100 гектар земельних угідь, частку породних тварин, кількість кормової площі, що припадає на умовну голову худоби, витрати кормів на умовну голову за поживністю, фондо - та енергонасиченість, фондо - та енергоозброєність.

Головний показник визначення рівня інтенсивності тваринництва розраховують за формулою:

 (1.2)

Де Рi - рівень інтенсивності;

Фос - середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;

Вв - виробничі витрати, тис. грн.;

А - амортизаційні відрахування, тис. грн.;

Пy - кількість умовних голів худоби, гол.

Об'єми інвестицій в оновлення основних засобів тваринництва (в тому числі молочного скотарства) та безумовно кормовиробництва не повинні бути ціллю, бо матеріально-технічне переоснащення господарства має межу підвищення ефективності свого розвитку. Для прийняття раціонального рішення щодо об’ємів інвестування у створення, наприклад, культурних пасовищ необхідно розрахувати економічну ефективність даних капітальних вкладень. Це економічна категорія, що визначає необхідність капітальних вкладень при плануванні й аналізі результатів їх освоєння. Оцінка ефективності вкладення капітальних інвестицій проводиться за визначенням та співвідношення витрат та результатів від проведення інвестицій.

Ефективність капітальних вкладень характеризують показники загальної (абсолютної) економічної ефективності та порівняльного (відносного) ефекту. До показників загальної економічної ефективності відносять коефіцієнт ефективності та строк окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ке) визначають відношенням приросту прибутку (П’) до капітальних вкладень (Кв), які зумовили цей приріст [8, с. 131]:

Ке =  (1.3)

Термін окупності капітальних вкладень - це обернений коефіцієнту ефективності показник, який розраховують відношенням капітальних вкладень до приросту прибутку:

Т =  (1.4)

До порівняльного (відносного) ефекту капітальних вкладень відносять показник річного економічного ефекту. Річний економічний ефект капітальних вкладень (Е річ) розраховується різницею приведених витрат за порівняльними варіантами у розрахунку на річний об'єм виробництва продукції по нових технологічних процесах [14, с.510]:

Е_річ = [(С₁+Е_н К₁) - (С₂+Е_нК₂]О₂ (1.5)

Де С₁, С₂ - собівартість одиниці продукції відповідно за базовим та новим варіантом, грн./ц;

К₁, К₂ - капітальні вкладення на одиницю продукції відповідно за базовим та новим варіантом, грн./ц;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,15);

О₂ - об'єм виробництва продукції за новим варіантом, ц.

Існує кілька методик визначення ефективності виробництва і використання кормів, серед яких слід виділити методику визначення економічної ефективності виробництва та використання кормів за допомогою показників прибутку і рентабельності [33, с.2-3]. Дана методика використовується для організаційної структури виробництва, що функціонує в умовах ринкової економіки і включає виробників кормів, посередників, виробників тваринницької продукції. Система цін для цієї організаційної структури складається включає закупівельні та реалізаційні ціни на корми і тваринницьку продукцію, основа якої - ринкова ціна реалізації і собівартості тваринницької продукції.

Розрахунки проводять у три етапи:

. На основі математичної моделі визначають оптимальну структуру кормовиробництва у взаємозв'язку з потребою тваринництва.

. Визначають систему цін на корми і тваринницьку продукцію.

. Розраховують економічну ефективність у цілому і по кожній культурі.

Методика, розроблена А. Е. Назаровим [24, с.11], ґрунтується на визначенні інтегральних результатів оцінки ефективності кормів на основі розрахунку часткових показників за методом багатомірної середньої. До часткових показників відносять:

вихід кормових одиниць з 1 га, ц;

вихід протеїну з 1 га, ц;

вихід кормових одиниць на 1 грн. понесених витрат, ц;

вихід кормових одиниць на 1 люд.-год., ц;

забезпеченість 1 ц кормових одиниць перетравним протеїном, кг.

На основі цієї методики визначають, яку культуру вигідніше вирощувати або на яку культуру вигідніше замінити ту чи іншу кормову культуру.

Третя методика, яку відображає Л. В. Макарова [21, с. 40], оцінки економічної ефективності виробництва кормів ґрунтується на показниках енергетичної поживності кормів не в кормових одиницях, а в обмінній енергії. Суть цієї методики полягає в тому, що корми є енергією, використання якої здійснюється через реалізацію продукції тваринництва. У такий спосіб, знаючи собівартість одержаної енергії і вартість її реалізації, можна визначити прибуток. Ця методика застосовується в м'ясо-молочному скотарстві та вовно-м'ясному вівчарстві.

Останнім часом значного поширення набуває методика еколого-економічної оцінки ефективності кормовиробництва. Як зазначив В. П. Славов [29, с. 85], критерієм її є максимальний вихід поживних речовин з урахуванням енергетичної цінності кормів. В основу методики покладено такі показники: енергетична урожайність кормових культур; трудомісткість; вміст радіоактивного цезію.

Методика придатна для використання не тільки на територіях, забруднених радіоактивними елементами, а й для кормових угідь, забруднених нітратами чи нітритами.

Для проведення економічної оцінки кормових культур використовують також наступні показники [15, с. 322]:

вихід з 1 га посіву кормових одиниць, ц;

вихід з 1 га посіву перетравного протеїну, ц;

собівартість 1 ц кормових одиниць, грн.;

прямі затрати праці на 1 ц корм. од., люд.-год.

З метою сукупної оцінки кормових одиниць використовують показник виходу кормопротеїнової одиниці з 1 га окремих кормових культур.

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100,                           (1.6)

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності сільськогосподарської продукції використовувати систему взаємопов’язаних показників рентабельності :

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток, можна охарактеризувати чи рентабельною була дана галузь упродовж періоду, що аналізується. Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових заходів розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додаткові затрати на проведення зоотехнічних заходів та затрат на реалізацію додаткової продукції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

Таким чином, ефективність виробництва молочного скотарства повинна визначатися системою науково обґрунтованих і взаємопов’язаних показників, що дають змогу здійснити найбільш повну та всебічну її оцінку. Визначення ефективності галузі молочного скотарства здійснюється з використанням як загальних показників ефективності виробництва продукції тваринництва, так і специфічних. Загальними показниками ефективності виробництва тваринницької продукції є натуральні (обсяг виробництва молока за добу, обсяг реалізації, обсяги витрачених ресурсів, продуктивність тварин, продуктивність праці, ефективність використання кормових ресурсів, матеріаломісткість виробництва) та вартісні показники (виручка від реалізації молока, витрати на виробництво, витрати окремих видів ресурсів, обсяг одержаного прибутку, прибуток на умовну голову, питомі капіталовкладення на умовну голову).

Крім вартісних показників ефективності виробництва молока в ринкових умовах важливе місце належить змішаним показникам, які характеризують величину одержаного прибутку (собівартість 1 ц молока, ціни по каналах його реалізації молока).

Крім того, при визначенні ефективності виробництва молока застосовують відносні показники, які характеризують величину одержаного ефекту на одиницю витрачених ресурсів або величину змін фактичних показників із базовими. До них належать рентабельність виробництва молока та норма прибутку, індексні й відсоткові форми, що показують зміни показників, рівень товарності виробництва за статтями або елементами витрат, що відображають структуру використаних у виробництві ресурсів.

Для аналізу стану ефективності виробництва молока слід забезпечити інформацією як внутрішнього, так і зовнішнього споживача. До зовнішніх споживачів інформації належать органи державного управління, які займаються розробленням і реалізацією політики розвитку галузі молочного скотарства на основі підвищення її ефективності.

Річну ефективність виробництва молока визначають за середньорічним надоєм молока, обсягом виробництва молока за рік, витратами кормів на виробництво 1 ц молока, надходженнями від реалізації, сумою субсидій та загальної виручки.

Інтенсивність виробництва молока передбачає концентрацію необхідних ресурсів у розрахунку на підприємство, 100 га ріллі, голову худоби. Основним видом ресурсів є капітал, робоча частина якого у молочному скотарстві матеріалізується в поголів’ї, техніці, технології виробництва. Основним напрямом підвищення ефективності галузі є рівень її інтенсифікації. На рівень ефективності виробництва молока впливають також форми продажу продукції, від яких залежить рівень цін на продукцію, що підлягає реалізації.