Курсовая работа (т): Емоційно-модальна специфіка тембрального забарвлення мовлення британських та американських посадовців найвищого рангу

На відміну від попереднього, придиховий тембр утворюється таким положенням голосових зв’язок, за яким вони, будучи дещо віддаленними одна від одної, вібрують, пропускаючи велику частину повітря через утворену ними голосову щілину. Тому придиховий голос асоціюється з шоком, шанобливістю або некерованою пристрастю. У свою чергу, палатальний або пом’якшений тембр голосу забезпечується наближенням тіла язика до твердого піднебіння [54, с. 153].

Отже, проведений нами стислий аналіз свідчить про певну варіативність підходів до визначення різновидів ТЗМ (див. Додаток А, с. 43). Так, за критерієм стабільності воно поділяється на варіативне (інтонаційне ТЗМ) і стабільне (індивідуальне, регіональне та стильове). З позиції враження слухача від ТЗМ, воно є позитивним, негативним або невизначеним. Але найголовнішим чином ТЗМ залежить від фізіологічних особливостей людини, тобто, характеру м'язової напруги (напруженість, нейтральність, слабкість), типу фонації (простий або складний) й позиції основної частини язика (горизонтальна, вертикальна).

2.3 Емоційно-модальна специфіка тембру як компоненту інтонації

Здійснений під кутом зору мети нашої праці аналіз лінгвістичних праць, спрямованих на опис особливостей актуалізації тембру як окремого компоненту інтонації, показав, що існує ціла низка уявлень про відповідність окремих різновидів ТЗМ конкретним емоційним станам мовця. Зокрема, як зазначається у праці [58], добре поставлений, ласкавий жіночий голос здавна слугував важливим засобом привабливості й указував на приналежність жінки до вищого стану суспільства, коли ще не існувало ані розмаїття кольорів губної помади, інтернету, високих підборів і коротких спідниць. Ідеальний тембр жіночого голосу, що втілює справжню жіночу привабливість, В. Шекспір описав як ніжний, м’який і низький [58]. Отже, існують певні стереотипи сприйняття людського голосу, за якими, як правило, судять про привабливість, освіченість, сферу діяльності, характер і темперамент мовця.

У праці [52, c. 592] Дж. Лавер зазначає, що "якість голосу" (label of voice) слід віднести до компонентів інтонації, оскільки вона вказує на особливі зміни, які відбуваються в гортані мовця за певних причин. Слід окремо зауважити, що надгортанна зона відповідає за загальну характеристику якості передачі голосу. Якість голосу в значній мірі залежить від анатомічних конфігурацій органів мовлення людини, що допомагає слухачеві відрізнити голос однієї людини від іншої, напр., по телефону.

Варіативність тембру має свою функціональну специфіку на сегментному й надсегментному рівнях. Зокрема повторення у мовленнєвому повідомленні конкретних голосних і приголосних звуків, тобто, акцентування якогось одного різновиду тембру, використовується як особливий фонетико-стилістичний засіб досягнення милозвучності при звукових повторах. В інтонації тембром називають додаткове забарвлення звучання, що повідомляє мові різноманітні емоційно-експресивні відтінки. Коли кажуть "це було сказано з гнівом у голосі" чи "з радістю у голосі", чи "зі страхом у голосі" і т.п., то мають на увазі саме ТЗМ [39, с. 12].

Інші науковці, зокрема Т.Г. Медведєва [24, c. 96], вважають, що функціональне навантаження тембру як навмисної зміни голосу пов’язане з передачею не тільки емоційної, а й біологічної (фізіологічні особливості мовця, які він не в змозі контролювати: зріст і статура, стать, вік, стан здоров’я), психологічної (психологічні характеристики мовця), соціальної (класова приналежність мовця, його релігійні переконання, соціальні цінності та установки) та змістової інформації.

Зазвичай розрізняють [16, c. 365] повільний, швидкий, голосний, шиплячий, м’який, гугнявий, лабіалізований, слабкий, напружений, хрипкий, скрипучий, різкий, нейтральний, фальцетний, черевний типи тембру. Виявлено, що варіативність тембру голосу бути наслідком дії таких чинників:

) вимови сегментів, напр., свистячий, нечіткий, змазаний, чіткий, шиплячий, звучний, щебетливий, напружений, різкий тембр;

) відмінностей у висотному діапазоні, напр., пташиний, ниючий, безбарвний, скрипучий, крякаючий, темно-брунатний, глибокий, плаский, скрипучий, твердий, загробний, хриплий, важкий, високий, світлий, світло-блакитний, гучний, низький, слабкий, слабко-рожевий, співучий, багатий, гугнявий, гуркотливий, пронизливий, сріблястий, похмурий, дзвінкий, щебетливий, скигливий;

) тонального діапазону, напр., галасливий, безбарвний, скрипучий, кумкаючий, повний, твердий, хрипкий, сиплий, світло-блакитний, гучний, низький, звучний, блідий, гострий, сиплий, резонуючий, буркітливий, м’який, дзвінкий, похмурий, уривчастий, сильний, слабкий;

) особливих комбінацій тонального рівня вимови й тонального діапазону, напр., бубнявий, мелодійний, монотонний, музичний, тремтячий, гуркітливий, співаючий, скиглявий;

) ритму, напр., дзижчачий, швидкий, замогильний, повільний, похмурий, стаккато, джеркотливий, гострий;

) безперервності вимови, напр. скриплячий, монотонний, уривчастий, ніжний, плавний, плинний;

) фонаційного регістру, напр., дихаючий, надтріснутий, скрипучий, кумкаючий, фальцетний, різкий, твердий, сміливий, сердитий, жорсткий, хрипкий, сухий, скрегочучий, шершавий, гуркочучий, наполегливий, похмурий, шепітний;

) фізичних показників, напр., тенор, баритон, бас, подвійний бас, сопрано, контральто;

) різновиди м'язових установок, які охоплюють ефект вертикального положення гортані, напр., проповідницький, темно-брунатний, могильний, глухий, світло-блакитний, блідо-рожевий, усміхнений, гортанний, пишномовний, соковитий, задушливий;

) м'язове напруження голосового тракту, напр., нахабний, зухвалий, жорсткий, металевий, приглушений, протяжний, скрипучий, хрипкий, дзвінкий, м'який, різкий;

) позиція гортані, напр., пташиний, тріскучий, скрипучий, солодкий, фальцетний, грубий, різкий, хриплий, блакитний, пестливий для слуху, м'який, мелодійний, металічний, приглушений, музичний, блідо-рожевий, скрипучий, багатий, гуркітливий, пронизливий, товстий, тонкий, оксамитовий, шепітний.

За твердженням Дж. Лавера [52, c. 471], якість голосу виникає з двох джерел: анатомічної основи і зовнішньої установки. Дослідник також зауважує, що специфічний тембр слугує важливою особливістю географічної й соціальної самобутності мовця. Зокрема, жителі Великобританії зазвичай говорять із скрипучим голосом, часто застосовують твердий приступ і використовують глотталізовані приголосні у фінальній позиції в слові, що надає голосу більш яскравої характеристики. Американській і австралійській мовам притаманна певна назалізація. Відповідно, чоловічий голос у Північній Америці характеризується як тихий і гортанний, з більш глибоким і глухим звучанням. Американсько-англійські артикуляційні установки описуються як об’єднання апікально-альвеолярної артикуляції з увуляризацією, назалізацією і слабким голосом. У праці [52, с. 406] особливо зазначається, що регіональні типи вимови часто асоціюються з низьким соціальним та інтелектуальним рівнем, але добротою і щирістю, багатодітністю.

Варто відзначити, зокрема, що у межах проведеного англійськими психолінгвістами експерименту [53, с. 335], на основі прослуховування одного й того самого тексту, залежно від типу вимови (південноанглійський стандарт чи один з регіональних акцентів), слухачі давали характеристику особистості диктора. Виявилося, що південноанглійська норма вимови у чоловічому і в жіночому виконанні асоціюється з високим рівнем компетентності та інтелекту, високим соціальним статусом, але з погляду особистих якостей мовця оцінюється негативно, як "кар’єризм" і "нещирість". Тим не менш жінки, що володіють цим престижним типом вимови, розглядалися як тендітні, жіночні, здатні створити рівноправні відносини в сім’ї, малодітні.

Іншими прикладами функціонування ТЗМ в якості соціолінгвістичної категорії на позначення національної приналежності мовця є специфічний "надтріснутий" тембр у іспанців, сильна глоталізація голосних у сучасній німецькій мові. Причому відсутність цих ознак у голосі сприймається іншими носіями мови як негативна якість [24, с. 96].

Як показують дані низки експериментально-фонетичних досліджень, у залежності від настрою та намірів мовця тембр може виступати функціонально значущим компонентом вираження різновидів позитивних [20, с. 84-86] і негативних [37, с. 155-159] емоцій. Так, у праці І.В. Красовської [20, с. 84-86] зафіксовано, що з різними типами позитивних емоцій слухач асоціює такі типи фонації:

-        придиховий, гортанний голос асоціюється із щирими позитивними емоціями, напр., відверте захоплення жінки новим ароматом: ÛI Ùlove ° this! ÛThis is fanètastic!;

         світлий тембр є перцептивним маркером глибокого почуття радості: -Oh, ޑ "what can êI °tell you, ޑ -I am è èso °happy to°day;

         хрипкий, придиховий голос додає ситуації спілкування урочистого тону. Саме такий тип ТЗМ притаманний ситуації, коли людина радіє подарунку і водночас усвідомлює важливість цієї події, напр.., èIt`s °beautiful. ׀׀ I`d be °honored;

         сиплий голос свідчить про стриманість позитивних емоцій. За твердженням інформантів, таке ТЗМ мовця допомогло їм визначити різновиди позитивної емоції. Було встановлено, що сиплий голос мовця, який стримано висловлює радість-захоплення, коректно декодується слухачами, незважаючи на емоційно-модальну невизначеність лексико-граматичної будови. Наприклад: "Gabriel ™said ޑ -if we "won the ™war, ޑ we could "build the #whole ênew °world. ׀׀ "Just °figured ޑ -we`d get "started °right here, ޑ with "your °home;

         муркотіння супроводжує актуалізацію обожнення й свідчить про надзвичайну щирість і відвертість емоції, напр., -Oh, "Ginny, ™dear, ޑ congratu"lations on "making °Griffindor. ׀׀ Your "father and °I ޑ are "so "proud. У межах цієї ситуації мати настільки збентежена зарахуванням доньки до школи чаклунів, що муркотить від повноти позитивних емоцій, провідною при цьому є обожнення, яке, зокрема, виражається мімічно - вип’ячені та округлі губи, напівзаплющені очі й крива посмішка, за допомогою якої мовець намагається стримати сльози радості [20, с. 84-86].

Дослідження специфіки тембрального забарвлення висловлень-невдоволень [37, с. 155-159], автор якого розмежовує різновиди тембру за артикуляційною домінантою і за додатковим емоційним забарвленням, показало, що мовці умисно змінюють якість голосу для передачі певної інформації. Особливу увагу Я.Р. Федорів звертає на варіативність функціонування тембру залежно від високого, середнього чи низького соціокультурного рівня мовця.

За даними проведеного аналізу [37, с. 155-159], у висловленнях-невдоволеннях найбільш характерними є артикуляційно зумовлені зміни тембру мовців середнього соціокультурного рівня, що супроводжується звуженням або напруженням глотки, підйомом гортані та опусканням задньої частини м’якого піднебіння й увули. Фарингальний тембр зустрічається також в актуалізаціях мовців високого і низького соціокультурних рівнів. Артикуляція з умисним вип’ячуванням губ досить частотна в реалізаціях мовців низького соціокультурного рівня, позаяк для мовців високого соціокультурного рівня більш типовими є тембральні зміни, спричинені напруженням губ. інтонація тембр посадовець промова

Спостерігаються такі кореляції між переживанням мовцем негативних емоцій і специфікою тембрального забарвлення його висловлень:

) гнів супроводжується здебільшого криком та риданнями для мовців низького соціокультурного рівня;

) обурення передається риданнями й криком для мовців низького соціокультурного рівня, хрипким голосом для мовців високого й середнього соціокультурного рівнів, тремтінням для середнього;

) роздратування характеризується тремтінням голосу на середньому соціокультурному рівні та резонуванням - на низькому;

) протест (спостерігається резонування голосу у мовців високого соціокультурного рівня, ридання і тремтіння - середнього, ридання та крик - низького;

) презирство позначається тремтінням голосу мовців середнього соціокультурного рівня і хрипінням - низького;

) незадоволення найчастіше передається хрипінням у мовців середнього соціокультурного рівня;

) досада виражається позіханням на високому соціокультурному рівні.

Слід особливо підкреслити, що кожний мовний колектив має свою тембральну установку, яка може носити національний, професійний і соціальний характер. Таким чином, формується своєрідний голосовий стереотип або соціальний голосовий стандарт. Як віддзеркалення соціального статусу тембру в літературі з’явився термін "суспільна якість" (community quality) за аналогією з "якістю голосу" (voice quality). Часто тембр в цьому його розумінні називають соціальною імітацією, оскільки такий тембр є набутою якістю, а не вродженою, як індивідуальний тембр [37, с. 159].

Особливе тембральне забарвлення у невимушеному спонтанному спілкуванні позначає, насамперед, емоційне мовлення. Тембр не бере участі в організації та членуванні мовленнєвого потоку і вираженні зв’язків між інтонаційними одиницями й тембральними відмінностями, що не використовуються при забарвленні інтонацією змістових відношень між елементами інтонаційних одиниць. Проте наявність емфатичного наголосу призводить до тембрових контрастів при оформленні комунікативних типів висловлень. Так, нейтральне питання не відрізняється у тембральному відношенні від нейтрального повідомлення, однак питання, забарвлене сильним подивом, може характеризуватися вищим регістром і специфічним тембром. Дуже яскраво виражені тембральні відмінності у деяких типах окличних речень. Так, за класифікацією Є.А. Бризгунової, інтонаційні компоненти оформлюють оклично-оцінні речення, що виражають високий рівень як позитивних, так і негативних ознак [34, с. 54].

Як видно з рисунка 2.2, ТЗМ залежить від впливу конкретної ситуації спілкування. Зважаючи на те, яку мету переслідує мовець, він може змінювати свій тембр, роблячи його більш м’яким, поблажливим чи, навпаки, твердим, жорстоким. Тембр залежить також від індивідуальних фізіологічних (вік, стать, стан здоров’я) та психологічних (темперамент) особливостей мовця. Не слід забувати і про вплив оточуючого мовця соціокультурного середовища (освіта, територіальне походження, соціальний статус).

Таким чином, можна зробити висновок, що термін "тембр" або "якість голосу" слід віднести до компонентів інтонації, оскільки він указує на пов’язані з артикуляційними процесами у гортані особливості голосу мовця або його зміну за якихось причин. При цьому тембральні характеристики голосу мовця можуть виступати як функціонально значущі компоненти вираження цілого спектру різновидів позитивних і негативних емоцій.

Рис. 2.1. Сукупність факторів впливу на ТЗМ

Висновки до розділу 2

1.      ТЗМ або якість голосу (label of voice) є особливим компонентом інтонації, що вказує на особливості голосу мовця або його зміну за певних причин, зумовлені артикуляційними процесами, які відбуваються в гортані.

2.      Тембральні характеристики голосу мовця можуть виступати як функціонально значущі компоненти вираження цілого спектру позитивних і негативних емоцій.

.        З погляду функціональної специфіки тембру виокремлюють його фонетичний, емоційний та індивідуальний різновиди. Урахування артикуляційної специфіки ТЗМ дозволяє виокремити звичайний, скрипучий, придиховий і палатальний типи тембру, кожен з яких здатний передавати конкретні емоційно-модальні відтінки значення.

.        Фізіологія тембру пов’язана зі специфікою коливання голосових зв’язок і впливом окремих резонаторів, зокрема ротової і носової порожнин.

         Коливання голосових зв’язок призводить до варіативності складного комплексу надсегментних ознак, серед яких найважливішими є модуляції тону, діапазону, гучності, темпу, зміни якості голосу.

Розділ 3. Тембральні характеристики політичних промов британських та американських посадовців найвищого рангу

.1 Специфіка інтонаційного оформлення політичної промови

Ораторське мовлення визначають як живе публічне мовлення, звернене оратором до численної аудиторії з метою переконати її в чомусь чи закликати до якихось дій. Відповідно, ораторському мовленню притаманні певні особливості композиції, стилю, використання специфічних мовних засобів, комбінація лінгвальних та позалінгвальних засобів впливу [30, с. 138-139].

Політичному дискурсу як різновиду публічного мовлення притаманна ціла низка специфічних мовних засобів, а також своєрідний добір й організація певних структур вираження залежно від прагматичної настанови, мети та умов спілкування, що склалися у процесі професійної діяльності політиків [59]. Водночас К.С. Серажим [там само] наголошує на тому, що готуючи промови, необхідно ретельно продумувати їх композицію, мовне наповнення, причому кожний смисловий фрагмент промови (вступ, основна частина, висновок) повинен бути оформлений з урахуванням його комунікативно-цільового, змістового та стилістичного призначення.

Оскільки головною метою політичного дискурсу є завоювання та утримання влади, К.С. Серажим правомірно припускає, що в мовленні політиків знаходять мовне вираження відносини влади, а свідченням про високий статус мовця є вираження цих відносин в офіційному дискурсі за допомогою добре підготовленої, заздалегідь та успішно реалізованої промови [59].

Виразність мовлення, яка досягається використанням стилістичних фігур фонетичного, морфологічного й синтаксичного рівнів, сприяє приверненню та утриманню уваги слухачів [40, с. 106-113]. При цьому просодія є одним із найяскравіших засобів впливу на аудиторію, передаючи чисельні нюанси змін у ситуації спілкування та емоційному настрої мовця [5, с. 387]. Як зазначає О.С. Ахманова [там само], принципи та засоби членування мовленнєвого потоку, такі як підвищення і зниження ЧОТ (мелодика), розподіл фразового наголосу (динаміка), прискорення чи уповільнення темпу мовлення, паузації тощо, можуть виступати засобом ідентифікації особистості через її мовлення.

Інтонаційне оформлення публічного мовлення, особливо в урочистому регістрі, підпорядковане його основній функції - впливу [44, с. 107]. Мета публічного виступу й ситуація мовлення, у межах якої відбувається мовленнєва дія, визначають його структуру, а також вибір просодичних засобів впливу на аудиторію.

Так, в офіційно-урочистих виступах в GA спадна шкала в поєднанні з високим спадним тоном є досить часто вживаною і в умовах високої урочистості, і в нижчій за ступенем офіційності обстановці [21, с. 11]. Висхідна шкала в ораторському мовленні RP додає висловленню відтінок приязності, здивування і певної переваги, у той час, як в GA високий ступінь експресивності в поєднанні з висхідними тонами слугує для вираження схвильованості, збудження, нетерпіння [31, с. 17].

Висока частота ковзних, хвилеподібних та гетерогенних шкал за даними дослідження Л.В. Постнікової [31, с. 17] характеризує публічне мовлення, що продукується в умовах, наближених до природних (зустріч із виборцями, звернення до суспільства, дружні візити).

Щодо напряму термінального тону в ІГ, то багато дослідників у галузі публічного мовлення відзначають домінування в нефінальній ІГ спадного тону широкого діапазону. Хоча дослідники GA вказують на широке функціонування рівного тону в публічному мовленні [44, с. 101].

Висока частота рівного тону, за твердженням Л.В. Постнікової [31, с. 17], у політичному ораторському мовленні властива для підвищеної урочистості, наприклад, інавгурації. Ураховуючи цей факт, дослідниця стверджує, що рівний термінальний тон у неофіційному мовленні свідчить про синтактичну залежність частин висловлення чи оформлює висловлення з "рутинною" інформацією, а у фінальній позиції демонструє відсутність інтересу, виражає нудьгу, у крайньому випадку - іронію чи сарказм.

Для публічного мовлення досить типовим є використання висхідних тонів, що сприяє, на думку Л.Л. Графової [13, с. 210], зацікавленню, захопленню уваги аудиторії, а, отже, висхідний тон не лише вказує на незакінченність думки, а й містить заклик, запрошення слухати, дослухатися і завдяки цій адресованості мовлення на аудиторію воно набуває більшої виразності. Спадний тон також слугує для переконування, навіювання, залучення слухачів на свій бік. Публічне мовлення характеризується централізованим наголосом, який виділяє смисловий центр фрази [31, с. 20].

Як зазначалося вище, ораторське мовлення вирізняє наявність постійного контролю за мовленням, що забезпечує його чітку ритмічну організацію. Частково це виявляється в прагненні до розміреного, чіткого з погляду періодичності та тривалості поділу мовленнєвого потоку на синтагми, а також в особливостях паузації, співвідношенні паузального і мовленнєвого часу та величини коефіцієнта паузації [41, с. 14].

Відомо, що ефект ритмічності в ораторському мовленні створюється за допомогою лексичних повторів, синтаксичного й акцентно-мелодичного паралелізму [41, с. 17-20]. При цьому провідним засобом ритмізації публічного мовлення визначається акцентно-мелодичний паралелізм, який виражений в ідентичності акцентно-мелодійної структури ІГ, наявності в ній однакової кількості наголошених складів та локалізації ядерного тону переважно наприкінці ІГ. До вагомих факторів ритмізації тексту Д.А. Шахбагова та О.П. Крюкова відносять довжину ІГ, ізохронну дистрибуцію фразового наголосу, наявність незначної варіативності складників мелодики, тривалість мовленнєвих сегментів [там само].

Паузація входить до темпорального компонента інтонації і визначається як повна зупинка фонації на певний період часу. Для підготовленого мовлення притаманними є здебільшого синтаксичні й емфатичні паузи. Паузи хезитації практично не властиві такому типу мовлення, оскільки перешкоджають адекватному сприйняттю тексту промови [19, с. 84]. Важливим риторичним прийомом Н.А. Кравченко уважає некоректний з погляду синтаксису поділ фрази на синтагми [там само, с. 85], що зумовлює появу емфатичних пауз, які слугують засобом підсилення уваги слухачів. Найбільшу кількість пауз відзначено у вступі та прикінцевій частині промови, причому у фінальній частині їхня тривалість зазвичай збільшується.

Щодо темпу мовлення, то виголошення публічної промови в урочистій офіційній обстановці передбачає певне його сповільнення [31, с. 21], оскільки занадто швидке чи занадто повільне мовлення оцінюється аудиторією негативно, а отже, негативно впливає на сприйняття особистості мовця в цілому.

Особливої уваги в дослідженні просодичної маркованості публічного мовлення англомовних особистостей заслуговує й тембр. Зокрема дослідники зазначають [22, с. 176], що тембр голосу під час публічного виступу повинен бути чистим і сильним, позаяк такі голоси сприймаються краще порівняно з хриплими та тьмяними.

.2 Аналіз політичних промов британських та американських посадовців найвищого рангу

Отже, для публічних промов англомовних політиків характерні високий ступінь контрольованості мовлення, що виражено чітким набором таких просодичних маркерів: висхідна та спадна шкали, спадний тон широкого діапазону, рівний тон, чіткий поділ мовленнєвого потоку на синтагми, акцентно-мелодійний паралелізм, збільшення тривалості пауз, сповільнений темп, чистий, сильний тембр.

Дж.Ф. Кеннеді. Інавгураційна промова Дж.Ф. Кеннеді (KIA) виголошена дуже емоційно, з піднесеним настроєм, з переважанням високого регістру й підвищеної гучності. Щодо тембральних характеристик, то ТЗМ можна схарактеризувати як скрипуче, із застосуванням твердого приступу та з використанням глоталізованих приголосних у фінальній позиції. Президент говорить повільно (щоб було краще зрозуміло, про що йдеться в промові), голосно, місцями різко. Дуже помітним є подовження звуку /L/ у всіх позиціях. Але під час усієї промови відчувається напруження та хвилювання Дж. Кеннеді.

Натомість у промові, присвяченій дев’яностому з’їзду Університету Вандербільт (RN), він говорить дуже легко, без будь-якого напруження чи хвилювання, багато жартує. Промова розмірена, більш спокійна. Кеннеді вже не застосовує численні подовження окремих звуків. Тембр високий і скрипучий. Гучність підвищена.

У промові щодо необхідності пильного спостереження за збільшенням контингенту радянських військових на острові Куба (MC), тембр Дж.Ф. Кеннеді дещо стурбований, жорсткий, напружений, різкий, що свідчить про обурення президента. Темп прискорений. Відчутними є негативні емоції, що захлеснули президента. Іноді спостерігається придихання в кінці слів, не відзначене в інших промовах.

Таким чином, можна зробити загальний висновок, що тембр у президента Дж.Ф. Кеннеді дуже скрипучий і високий. Чітко простежується біологічна інформація (стать - чоловіча; вік - за 40 років; статура - звичайна), психологічна (легко піддається емоційним станам, наприклад, радощів і гніву та соціальна (людина з високим положенням у суспільстві).

В.Дж. Клінтон (Білл Клінтон). Тембр інавгураційної промови Б. Клінтона (CIA) можна схарактеризувати як семантичний. Щодо фонетичних особливостей, то зафіксоване ковтання деяких звуків. Дуже чітко помітні сходинки висоти тембру, що свідчить про впевненість мовця в собі та в тому, що він каже. Відчутною є емоція радості. Кожне речення президент починає дуже високо, а закінчує дуже низько, майже доходячи до шепоту. Деякі слова він навіть викрикує, це свідчить про те, що він хоче підкреслити цінність окремих слів, на які громадяни країни мають звернути особливу увагу. Також його тембр можна оцінити як скрипучий і дещо придиховий, з певною палаталізацією. Щодо загальних характеристик, то тут можна сказати, що темп голосу Б. Клінтона в цій промові помірний; тембр скрипучий, різкий; гучність підвищена.

Дещо інші характеристики тембру можна побачити у промові Б. Клінтона щодо зв’язку з Монікою Левінскі (CAN). Тут тембр голосу є асемантичним з місцевими семантичними ознаками. Президент вже не так чітко вимовляє слова та звуки. Тембр дуже низький, придиховий і палатальний, гугнявий, слабкий та лабіалізований з повільним темпом. Цікавий тембр голосу ми можемо спостерігати, коли Клінтон каже: "I did not have sexual relations with that woman!" У цьому реченні кожне слово промовляється окремо від іншого, зокрема, сильнонаголошеними є словa "not" та "that". Цим мовець намагається переконати аудиторію в своїй невинності. Дуже сильно відчувається невпевненість мовця у своїх діях і словах, сором і провина за скоєне.

Таким чином, можна зробити висновок, що тембр голосу американського президента Б. Клінтона значно залежить від його емоційного стану. Але в обох промовах є спільні особливості, за якими можна отримати біологічну інформацію (стать - чоловіча; вік - за 40 років; статура - міцна), психологічну (людина самовпевнена, любить схвалення публіки, але такій людині не варто довіряти), соціальну (людина високої класової приналежності).

Б.Х. Обама II (Б. Обама). Прослухавши три промови президента Б. Обами: промову, присвячену Каірському університету (OKS), захисту здоров’я (OHCS) та щорічне Послання до Конгресу "Про стан справ у державі" (OSUA), - можна зробити висновок, що тембр його голосу асемантичний. Дуже важко визначити, які саме емоції переживає мовець. Це означає, що людина достатньо втаємничена, не любить демонструвати свої емоції оточуючим. Висота голосу Б. Обами звичайна, гучність підвищена. Тембр голосу промовця напружений, скрипучий і різкий із темпом середньої швидкості. Людина з такими характеристиками голосу впевнена в собі, цілеспрямована, об’єктивна та будь-що намагається досягнути своєї мети. Але водночас Б. Обама людина оптимістична, любить пошуткувати та підбадьорити публіку, яка, у свою чергу, відповідає йому гучними оплесками та окликами пошани.

Відчутними є фонетичні особливості тембру Б. Обами. Він сильно ковтає закінчення в словах. Це може пояснюватися тим, що він є афро-американцем, а вони, як відомо, мають дуже своєрідну вимову, яку часто важко зрозуміти, та особливий тембр голосу. Також йому притаманна певна назалізація приголосних, що призводить до нечіткої вимови слів.

Тому виснуємо, що Б. Обама має голосний, різкий та напружений тембр з певною палаталізацією та придиховістю. Щодо біологічної, психологічної та соціальної інформації, то тут можна сказати, що це чоловік за сорок років, міцної статури, замкнений у собі та цілеспрямований, належить до вищого соціального класу.

Сер В.Л.С. Черчілль (В. Черчілль). У промові В. Черчілля "Ми будемо битися на берегах" (ChFB) прослідковується асемантичний тип тембру без яскраво виражених емоцій, хоча текст промови несе в собі достатній емоційно-прагматичний потенціал. Фонетичні особливості тембру спостерігаються у нечіткій вимові слів та невиразній артикуляції, тому його мову дуже важко зрозуміти без наочного матеріалу. Висота тембру В. Черчілля помірна, з середньою гучністю. Подеколи він робить помітний наголос на окремих словах, намагаючись цим підкреслити їхню важливість. Щодо загальних характеристик, то тембр голосу В. Черчілля можна схарактеризувати як голосний, гугнявий, хрипкий, напружений і дещо придиховий з палатальним відтінком.

Змінюється, але не дуже помітно тембр голосу В. Черчілля у промові "Перший рік" (ChFY). Зокрема можна відмітити стурбованість мовця проблемою війни. Висота та гучність тембру дещо підвищились, він став більш твердим і різким. Можна сказати, що мовець упевнений в собі, у своїх діях і своїми словами намагається переконати народ, що вирішення конфлікту буде оптимістичним.

У третій промові "Англо-американський союз" (ChAAC) В. Черчілль проголошує промову повільно і розмірено. Він упевнений у собі й закликає обидві нації об’єднатися перед загрозою спільного ворога. У цій промові тембр голосу дуже високий, гучний і скрипучий. Деякі слова прем’єр-міністр Британії навіть викрикує, що надає їм більшого наголосу.

Щодо загальних характеристик, то біологічна інформація свідчить, що мовець є чоловіком літнього віку, і це безпосередньо віддзеркалюється у тембрі його голосу (дуже хрипкий). Психологічно людина є урівноваженою, цілеспрямованою та не боїться труднощів. Має високий соціальний статус та належить до вищої верстви населення.

Е.Ч.Л. Блер (Тоні Блер). Тембр Т. Блера в промові про зміну клімату (BCCh) можна охарактеризувати як семантичний. Мовець явно стурбований цією проблемою. Висота та гучність середні, вимова чітка, але темп дещо прискорений. Щодо тембру, то його можна описати як скрипучий (типовий для жителів Великобританії), із застосуванням твердого приступу та з використанням глоталізованих приголосних у фінальній позиції, яскраво виражений фальцет. Також тембр є напруженим, різким, швидким і скрипучим, з придиховими елементами.

В іншій промові, з американського ток-шоу (BILSh), тембр голосу значно змінюється. Тепер прем’єр-міністр більш спокійний, зважений і впевнений у собі. Яскравих фонетичних особливостей не виявлено, окрім твердого приступу в окремих словах. Помітними є значні паузи між словами. Речення починаються зі значного підйому, а закінчуються майже шепотом. Тому у цій промові темп голосу Т. Блера є повільним, а тембр, у свою чергу, голосним, напруженим, скрипучим, різким, з яскраво вираженим фальцетом.

Біологічна інформація, яку можна отримати: вік - за сорок років, стать - чоловіча, статура - міцна. Психологічна - мовець впевнений у собі, з холеричним типом темпераменту. Ця людина має високий соціальний статус.

Г. Браун. Тембр голосу Г. Брауна у промові про зміну клімату (BrCCh) є асемантичним. Він не виражає яскравих емоцій, але видно, що мовець схвильований проблемою, про яку йдеться у промові. Тембр голосу є скрипучим і дещо придиховим, дуже швидким, гугнявим, хрипким, напруженим і різким.

Мовець - упевнена в собі людина, цілеспрямована, з чітким баченням світу. Для нього характерним є скрипучий тембр (що загалом типово для жителів Великобританії), із застосуванням твердого приступу та використанням глоталізованих приголосних у фінальній позиції.

У зверненні Г. Брауна до конгресу США тембр голосу дещо змінюється. Він стає більш гучним, високим та емоційним. З’являються деякі фонетичні особливості, наприклад, подовження голосних звуків /L/ та /R/. Помітні також і певні індивідуальні ознаки, зокрема сильна хрипкість голосу та гугнявість. У промові яскраво відчутна повага до американського конгресу та президента Б. Обами. У кожному реченні подяки Г. Браун робить великі паузи між словами, щоб наголосити на важливості кожного слова. Але водночас мовець дуже нетерплячий, тому що він жодного разу не дочекався закінчення оплесків до кінця, продовжуючи промову далі. Така ознака може свідчити про те, що людині не потрібне схвалення інших, оскільки він непохитно вірить у правильність того, що каже.

У іншій промові британського прем’єра, проголошеній у його офісі (BrWSFF), тембр голосу більш розмірений і впевнений, повільний, але високий. Тому виснуємо, що на тембр голосу Г. Брауна значно впливає обстановка, в якій реалізується промова - чим більш знайоме місце, тим розкутіше та впевненіше він себе почуває.

Щодо загальних характеристик, то біологічна інформація вказує, що мовець - чоловік за п’ятдесят років, міцної, дещо повноватої статури. У психічному відношенні людина є цілеспрямованою, врівноваженою, але нетерплячою. Мовець має високий соціальний статус.

Висновки до розділу 3

1.      Для публічних промов англійських та американських політиків типовий високий ступінь контрольованості мовлення, що виражається чітким набором таких просодичних маркерів, як висхідна та спадна шкали, спадний тон широкого діапазону або рівний тон, чіткий поділ мовленнєвого потоку на синтагми, збільшення тривалості пауз, сповільнений темп, сильний, твердий тембр.

.        Для американських та британських високопосадовців характерним є гучний, скрипучий тембр с повільним темпом та спадно-висхідним тоном що використовується для переконливого мовлення та впливу над громадянами.

Загальні висновки

Проведене дослідження показало, що інтонація як конструктивний компонент мовної дії є важливим засобом вираження емоцій. Вона полегшує слухачеві розуміння того, що висловлює мовець.

Для вираження емоцій та емоційних оцінок у мовленні, як відомо, використовують засоби всіх рівнів (лексичного, граматичного та фонетичного), що за певними законами виступають і взаємодіють у мовленні одночасно. Проте саме інтонацію прийнято розглядати як елемент мовної системи особливої виразної сили, завдяки якому відбувається передача не лише раціональної, але й емоційної інформації.

У межах здійсненого дослідження було розглянуто множину підходів до визначення тембру, визначено специфіку актуалізації тембру як компоненту інтонації, розглянуто фізіологічні засади функціонування тембру й існуючі у фонетиці уявлення щодо його класифікації.

Зокрема, встановлено, що тембр може актуалізуватися як на сегментному рівні для розрізнення формантних ознак звуків, так і на інтонаційному, де він виявляє себе як емоційне забарвлення мовлення і бере участь у передачі біологічної, психологічної, соціальної та змістової інформації. Правомірність віднесення тембру до числа надсегментних засобів пояснюється його тісним зв’язком з іншими компонентами інтонації - мелодикою, тривалістю, інтенсивністю та паузацією. У працях з інтонології особливо вказується на взаємопов’язаність функціонування тембру й вияву різнополярних людських емоцій.

Розгляд фізіологічних засад ТЗМ показав, що його варіативність залежить від індивідуальних фізичних (стать, вік, стан здоров’я) особливостей мовця. Не менш важливими є психологічні (емоційний стан в момент мовлення). При цьому на акустичному рівні природу тембру можна пояснити як комбінацію складних коливань голосових зв’язок і дії окремих резонаторів, зокрема, ротової та носової порожнин. На інтонаційному рівні тембр виявляє себе як складний комплекс надсегментних характеристик мови, серед яких найважливішими є модуляції тону, діапазону, гучності, темпу, зміни якостей голосу. Різновиди ТЗМ часто асоціюються з окремими відтінками емоцій: радістю, незадоволенням, погрозою тощо.

Особлива увага звертається науковцями на національну і регіональну специфіку тембру, зокрема жителі Великобританії зазвичай говорять зі скрипучим голосом, часто із застосуванням твердого приступу, використовуючи глоталізовані приголосні у фінальній позиції в слові, що надає голосу більш яскравої характеристики. У свою чергу, американському і австралійському національним варіантам англійської мови притаманна певна назалізація. Відповідно, чоловічий голос у Північній Америці характеризується як тихий гортанний голос з більш глибоким і глухим звучанням. Американсько-англійські артикуляційні установки описуються як об’єднання апікально-альвеолярної артикуляції з увуляризацією, назалізацією і слабким голосом. Іншими прикладами функціонування ТЗМ в якості соціолінгвістичної категорії на позначення національної приналежності мовця є специфічний "надтріснутий" тембр у іспанців, сильна глоталізація голосних у сучасній німецькій мові.

Серед існуючих у фонетиці поглядів щодо типології тембру домінуючим є поділ ТЗМ з погляду його функціональної специфіки на фонетичний (визначає формантну специфіку конкретних звуків мовлення), емоційний (тісно пов’язаний з емоційними станами людини) та індивідуальний (визначається індивідуальними особливостями мовця). Урахування артикуляційної специфіки ТЗМ дозволяє виокремити звичайний, скрипучий, придиховий і палатальний типи тембру, кожен з яких здатний передавати конкретні емоційно-модальні відтінки значення.

Отже, здійснене дослідження дало змогу здійснити огляд функцій інтонації та її компонентів, представлених у наукових працях, виявити сутність емоційно-модальної функції інтонації, з’ясувати сутність тембру, його фізіологічну природу й особливості його реалізації на надсегментному рівні мови, проаналізувати існуючі класифікації тембру та установити специфіку актуалізації емоційно-модальної функції тембру на основі промов британських та американських посадовців найвищого рангу. До перспективних напрямів подальшого наукового дослідження у сфері вивчення особливостей ТЗМ слід віднести питання, пов’язані з взаємодією тембру та інших просодичних засобів у вираженні емоційно-модальних відтінків значення; поглиблення знань про фізіологічні, психологічні й комунікативні особливості актуалізації різновидів ТЗМ тощо.

Список використаних джерел

1.      Анисимова Р.В. Роль фонетических параметров в осуществлении функции воздействия поэтического текста // Проблемы фоносемантики (тезисы выступлений на совещании). - М.: ИЯ АН СССР, Пензенский гос. пед. ин-т им. В.Г. Белинского, 1989. - С. 24-26.

.        Антипова А.М. Система английской речевой интонации. - М.: Высшая школа, 1979. - 131 с.

.        Антипова А.М. Тембр (качество голоса) как лингвистическая категория // Сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1982. - Вып. 196. - С. 79-91.

.        Апресян Г.З. Ораторское искусство. - М.: Изд-во МГУ, 1978. - 79 с.

.        Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - [Изд. 2-е, стер.] - М.: Сов. энциклопедия, 1969. - 608 с.

.        Багмут А.Й., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонація як засіб мовної комунікації. - Київ: Наукова думка, 1980. - 243 с.

.        Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. - СПб: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991. - 152 с.

.        Брызгунова Е.А. Анализ русской диалектной интонации // Экспериментально-фонетические исследования в области русской диалектологии. - М.: Изд-во МГУ, 1977. - С. 231-262.

.        Валігура О.Р. Провідні ознаки фонетичної інтерференції в англійському мовленні українців // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия "Филология. Социальные коммуникации". - 2009. - Т. 22 (61). - №2. - С. 393-397.

.        Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. Современная риторика. - Ростов н/Д: Феникс, 1995. - 576 с.

.        Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. - М.: Наука, 1975. - 560 с.

.        Витт Н.В. Об эмоциях и их выражении // Вопросы психологии. - 1964. - №3. - С. 14-154.

.        Графова Л.Л. Характер мелодического завершения синтагм в текстах различной стилевой направленности (ораторская речь, научная проза, художественная проза) // Сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1980. - Вып. 152. - С. 209-215.

.        Жаворонкова И.А. Система терминальных тонов в американском варианте английского языка (эспериментально-фонетическое исследование): автореф. … канд. филол. наук: 10.02.04. - М., 1990. - 21 c.

.        Калита А.А. Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання: Монографія. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. - 351с.

.        Кодзасов С.В., Кривнова О.Ф. Общая фонетика. - М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. - 592 с.

.        Королева Т.М. Интонация модальности в звучащей речи. - К.; Одесса: Высш. школа, Головное изд-во, 1989. - 174 с.

.        Короткова О.Н. Фонологический механизм языковой интерференции: автореф. … канд. филол. наук: 10.02.19. - М., 1986. - 19 с.

.        Кравченко Н.А. Роль пауз в усилении воздействующего эффекта устного дискурса (на материале публичных политических выступлений) // Записки з романо-германської філології. - К.: Вид-во КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. - Вип. 10. - С. 83-88.

.        Красовська І.В. Лінгвокогнітивні особливості просодичного оформлення англійських висловлювань на позначення позитивних емоцій: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - К., 2009. - 263 с.

.        Крюкова О.П. Фоностилистические особенности ораторской речи (экспериментально-фонетическое исследование на материале американского варианта английского языка): автореф. … канд. филол. наук: 10.02.04. - М., 1981. - 23 с.

.        Медведева Т.Г. Корреляты тембра в эмоционально-окрашеной речи // Сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1985. - Вып. 248. - С. 51-58.

.        Медведева Т.Г. О статусе тембра // Ритмическая и интонационная организация текста: сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1982. - Вып. 196. - С. 170-178.

.        Медведева Т.Г. Функциональный статус тембра // Ритмическая и интонационная организация текста: сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1982. - Вып. 196. - С. 95-97.

.        Метлюк А.А. Взаимодействие просодических систем в речи билингва. - Мн.: Высшая школа, 1986. - 112 с.

.        Минаева Л. К вопросу о метаязыке просодического описания речи // Ритмическая и интонационная организация текста: сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1982. - Вып. 196. - С. 87-98.

.        Минаева Л., Миндрул О. О тембральной сверхсинтактике английского языка // Ритмическая и интонационная организация текста: сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1982. - Вып. 196. - С. 136-150.

.        Никитина М.В. Предел семиотики // Вопросы языкознания. - 1997. - №1. - С. 3-14.

.        Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние и речь. - К.: Вища школа, 1981. - 196 с.

.        Ораторская речь // Большая энциклопедия: в 62 т. - М.: ТЕРРА, 2006. - Т. 34. - 592 с.

.        Постникова Л.В. Просодия и политический имидж оратора: дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. - М., 2003. - 22 с.

.        Реформатский А.А. Лингвистика и поэтика. - М.: Наука, 1987. - 264 с.

.        Сакиева Р.С. К вопросу об эмоциональном фонде грамматики немецкого языка // Язык и эмоции: сб. научн. трудов / Волгоградский гос. пед. ун-т. - Волгоград: Перемена. - 1995. - С. 37-49.

.        Светозарова Н.Д. Интонационная система русского языка. - Л.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1982. - 175 с.

.        Торсуева И.Г. Современная проблематика интонационных исследований // Вопросы языкознания. - 1984. - №1. - С. 116-126.

.        Ундриц В.Ф. Болезни уха, носа и горла. Краткое руководство для врачей. - Л.: МЕДГИЗ, 1960. - 560 с.

.        Федорів Я.Р. Соціокультурні аспекти просодичної реалізації висловлювань-невдоволень (Експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського мовлення): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - К., 2000. - 248 с.

.        Цеплитис Л.К. Анализ речевой интонации. - Рига: Зинатне, 1974. - С. 67-82.

.        Черемисина Н.В. Русская интонация: поэзия, проза, разговорная речь. - М.: Русский язык, 1982. - 207 с.

.        Чудинов А.П. Политическая лингвистика. - М.: Флинта; Наука, 2007. - 256 с.

.        Шахбагова Д.А., Крюкова О.П. Об одном опыте анализа риторической организации текста на материале ораторской речи в американском варианте английского языка // Сб. научн. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1980. - Вып. 152. - С. 13-22.

.        Шахнарович А.М., Голод В.И. Когнитивные и коммуникативные аспекты речевой деятельности // Вопросы языкознания. - 1986. - № 2. - С. 52-56.

.        Шевченко Т.И. Идентификация мужских и женских голосов в процессе комуникации // Ритмическая и интонационная организация текста: сб. науч. трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1982. - Вып. 196. - С. 115-123.

.        Шевченко Т.И. Социальная дифференциация английского произношения: монография. - М.: Высш. школа, 1990. - 142 с.

.        Якобсон Р.И. Избранные работы. - М.: Прогресс, 1985. - 456 с.

.        Esling J.H. Voice quality // The Encyclopedia of Linguistics / Ed. by R. Asher et. al. - Oxford: Pergamon Press, 1994. - Vol.8. - P. 4950-4953.

.        Gilbert J.B. Intonation: A Navigation Guide for the Listener (and gadgets to help teach it) // Pronunciation Pedagogy and Theory. New Views, New Directions. - Bloomington: Pantagtaph Printing, 1994. - P. 36-48.

.        Gimson A.C. An Introduction to Pronunciation of English. - Habana: Editorial Pueblo y Educacion, 1980. - 294 p.

.        Green D. Shaping Political Consciousness: The Language of Politics in America from McKinley to Reagan. - L.: Cornell univ. press, 1987. - XVI. - 277p.

.        Greest T. Aspects of Communicative Competence and Their Implication for Language Acquisition. - Amsterdam, 1975. - 100 p.

.        Halliday M.A.K. The tones of English // Archivum Linguisticum. - 1963. - No.15. - P. 1-28.

.        Laver J. Principles of Phonetics. - Cambridge: Cambridge University Press, 1994. - 707 p.

.        Maddieson I. Universals of Tones // Universals of Human Language / Ed. by J.H. Greenberg. - Stanford (Calif.): Stanford University Press, 1978. - Vol. 2: Phonology. - P. 335-365.

.        O’Connor J.D. Phonetics. - L.: Penguin Books Ltd., 1984. - 320 p.

.        Roach P. English Phonetics and Phonology. - Cambridge: Cambridge University Press, 1990. - 212 p.

.        Sommerstein A.H. Modern Phonology. - L.: Edward Arnold (publishers) Ltd., 1977. - 282 p.

Ñïèñîê äæåðåë, âèäàíèõ íà åëåêòðîííèõ íîñ³ÿõ

57.    Âîñïðèÿòèå è ïîíèìàíèå ðå÷è / [Åëåêòðîííèé ðåñóðñ]. - Ðåæèì äîñòóïó: #"884926.files/image002.jpg">

Êîìïëåêñíà êëàñèô³êàö³ÿ ð³çíîâèä³â ÒÇÌ*

Ðàçìåùåíî íà Allbest.ru