Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості фізичної підготовки допризовної молоді в сучасних умовах
Розділ 2. Методи та організація досліджень
Розділ 3. Результати власних досліджень та їх обговорення
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Фізичне виховання є важливою частиною підготовки юнаків до почесного обов’язку кожного справжнього мужчини - служби в Збройних Сил України. Фізичне виховання є також особливим елементом навчання майбутніх воїнів - захисників нашої Вітчизни.
Мета фізичного виховання полягає в тому, щоб допризовники набули фізичної загартованості, необхідної для оволодіння зброєю та бойовою технікою і перенесення фізичних навантажень, нервово-психологічних напружень, несприятливих чинників бойової діяльності.
Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління, зміцненні і збереженні його здоров'я, підготовці до майбутньої професійної діяльності та захисту Батьківщини.
Фізичне виховання дітей і молоді України є важливим компонентом гуманітарного виховання, спрямоване на формування у них фізичного та морального здоров'я, удосконалення фізичної і психічної підготовки до ведення активного життя, професійної діяльності та захисту Батьківщини.
Система фізичного виховання дітей і молоді України базується на принципах індивідуального і особистісного підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого застосування різноманітних засобів і форм фізичного вдосконалення.
Стратегічними цілями фізичного виховання дітей і молоді є формування у них фізичного, морального та психічного здоров'я, усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвитку інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, набуття знань і вмінь здорового способу життя.
Фізичне виховання дітей і молоді реалізується через фізкультурну освіту, фізичну підготовку, спортивне тренування, самостійні заняття та участь у масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах.
Загальними завданнями фізичної підготовки та виховання є:
) розвиток і постійне вдосконалення фізичних якостей - витривалості, сили, швидкості, спритності;
) зміцнення здоров'я, загартування організму і підвищення його стійкості до впливу несприятливих чинників бойової діяльності, удосконалення особистої фізичної підготовки, набутої на заняттях з фізичної культури;
) оволодіння прийомами рукопашного бою, надання допомоги товаришеві, а також навичками прискореного руху, плавання та подолання різноманітних перешкод;
) виховання у майбутніх воїнів цілеспрямованості, сміливості, рішучості, ініціативи, винахідливості, наполегливості, витривалості, психічної стійкості, впевненості у своїх силах тощо.
Фізичне виховання має сприяти вихованню дисциплінованості, колективізму, товариської взаємодопомоги і формуванню стройової виправки та підтягнутості.
Чимало з цих завдань і цілей повинно вирішуватись безпосередньо на уроках фізичної культури з першого класу, а для юнаків 10-11-х класів починають діяти ще й вимоги «Програми допризовної підготовки молоді», у якій передбачено окремий розділ - «Прикладна фізична підготовка». Це ускладнює, але й доповнює шкільний курс загальної фізичної культури. У випускних класах більше уваги приділяється загальнофізичній підготовці юнаків (допризовників) - одному із важливих чинників прикладної фізичної підготовки. Програмою цієї підготовки передбачається: подолання перешкод, метання гранати в ціль, рукопашний бій, спортивна гімнастика, рухові ігри.
Вправи цих розділів розвивають витриманість і самовладання, швидкість у діях і швидкість рухових реакцій, силу і силову витривалість.
Фізична підготовка є важливою складовою частиною допризовної підготовки молоді. Її роль ще більш посилюється з перспективою створення професійної армії, оскільки основним витоком комплектації війська буде українська молодь. Фізична підготовка спрямована на формування у юнаків міцного здоров’я, високого рівня розвитку фізичних якостей (сили, витривалості, швидкості і спритності), набуття прикладних умінь та навичок.
Сучасні форми і методи ведення бойових дій потребують всебічного розвитку особистості військовослужбовця, у тому числі і його фізичного розвитку.
Особливу гостроту питання фізичного виховання передбачає сьогодні, у вік науково-технічної революції, забезпечуючи максимум швидкості і зручності при мінімумі рухів. Різке зниження фізичних навантажень, недостатня рухлива активність учнів призводить до гіподинамії - «рухливого голоду», в той час коли оволодіння складною технікою, виконання бойових дій потребує різнобічної фізичної підготовки майбутнього воїна.
Аналіз досвіду роботи шкіл, наукових досліджень, популярної педагогічної літератури показує, що молоді люди призвані на військову службу, слабко підготовлені фізично. Таке становище роз’яснюється перш за все тим, що учбові плани середніх загальноосвітніх шкіл передбачають лише дві години занять з фізичного виховання за неділю. Крім цього, до цих пір не налагоджені систематичні заняття з дітьми і підлітками, які мають відхилення у стані здоров’я, не відпрацьована система оздоровчих заходів для юнаків, у яких медична комісія під час обстеження і приписки їх до призовних ділянок виявила різні захворювання.
Для вирішення цієї проблеми виникла потреба у проведенні наукового дослідження, яке визначить педагогічні передумови фізичного виховання та підготовки допризовників до умов сучасної військової служби [3].
Актуальність теми дослідження. Служба в Збройних Силах України є почесним обов’язком кожного громадянина нашої держави. Вона у порівнянні з іншими видами соціально-значущої практики, характеризується високою динамічністю, великою фізичною і психічною напруженістю, швидкою зміною видів діяльності. Особливість військової служби полягає в суворій реґламентації, чіткій організації, високій дисципліни, що базується на вимогах статутів та наказів.
З метою успішної підготовки допризовної молоді до служби в Збройних Силах України і, зокрема, швидкого їх входження в умови військової діяльності на початковому етапі, в школах, гімназіях, ліцеях, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах введений обов’язковий предмет - фізична підготовка.
Об’єкт дослідження - процес фізичної підготовки та виховання допризовної молоді.
Предмет дослідження - особливості фізичного виховання юнаків 16-18 років, які проживають на території Волинської області.
Мета дослідження полягає в науковому
обґрунтуванні і експериментальній перевірці фізичного виховання допризовної
молоді, яка проживає на території Волинського краю.
Розділ 1. Особливості фізичної
підготовки допризовної молоді в сучасних умовах
У системі фізичного виховання допризовної молоді особливе місце займає фізична підготовка. Рівень розвитку її компонентів - сили, швидкості, витривалості, гнучкості, на думку більшості дослідників, позитивно впливає на фізичне та психічне здоров’я молодого покоління.
Значна увага в дослідженнях різних авторів приділена змісту і структурі фізичної підготовки юнаків 16-18 років, її спрямованості та організації.
Проте, як зазначають А.С. Вільчковський, Л.В. Волков, Т.Ю. Круцевич, О.С. Куц, Б.М. Шиян та інші, нові соціальні, економічні та екологічні умови, які виникли за останній час в Україні, потребують вивчення цілої системи педагогічних впливів і методичних положень, які б забезпечували підвищення працездатності та поліпшення здоров’я саме молодих людей.
Більшість авторів стверджує, що у фізичному вихованні допризовної молоді на сучасному етапі, не враховуються нові наукові положення, а розроблена і рекомендована для впровадження в практику система оцінки розвитку фізичних здібностей не сприяє їх корекції і реалізації виховних та оздоровчих завдань у процесі занять фізичною культурою, які висунуті такими державними документами, як Закон України «Про фізичну культуру і спорт (1993 р.)», Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров’я нації (1998 р.)», «Концепція фізичного виховання у системі освіти України (1997 р.)».
Проте питання, пов’язані з комплексним вихованням фізичних здібностей молоді юного віку, які є основою підвищення рівня їх фізичного та психологічного здоров’я, не знайшли свого наукового обґрунтування, що в значній мірі гальмує підвищення ефективності фізичного виховання майбутніх захисників нашої Вітчизни.
Фізична підготовка - один з найважливіших параметрів, який характеризує стан фізичних якостей і здоров’я людини. За останнє десятиліття в Україні склалась критична ситуація відносно функціонального стану допризовної молоді. Дані призовної комісії військових комісаріатів свідчать про те, що для служби в Збройних Силах України не придатний кожен п’ятий допризовник. Так за даними старшого лікаря призовної комісії Луцького міського військового комісаріату: «…в період весняного призову 2010 року в Луцькому МВК на військово-лікарняну комісію пройшли медичне обстеження 1078 чоловік. З них визнали придатними до служби в Збройних Силах України 882 чоловіка. Визнані непридатними в мирний час, обмежені придатністю у військовий час 143 чоловіка, з виключенням з військового обліку 4 чоловіка, на додаткове обстеження було направлено 188 чоловік…» [4].
Роль фізичного виховання та основних форм спрямованих на прищеплення фізичної культури є надзвичайно важливою. Технічний прогрес, стрімкий розвиток науки й зростання кількості нової інформації, роблять навчальний процес молодої людини дедалі більш інтенсивним, напруженим. Відповідно зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження та підвищення працездатності юнаків протягом всього періоду підготовки до служби. Поруч із засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка з урахуванням реальних умов служби майбутнього захисника України.
Встановлено, що для успішного виконання професійних прийомів і дій військовослужбовців десантних підрозділів необхідні високі показники швидкості і силової витривалості (А.А. Сафонов, 1986), військовим операторам, морським піхотинцям, льотчикам - загальна витривалість (Н.П. Воронов, 1983; В.І.Іванов, 1997), екіпажам самохідних артилерійських гармат - швидкісно-силова і спеціальна витривалість (А.С. Манкуєв, 1986; В.А. Зельницький, 1997), наводчикам - швидкість, сила, координація рухів (І.А. Дерій, 1983).
Таким чином, для підвищення готовності молоді до опанування найважливіших військових спеціальностей вимагається фізична підготовка вже в умовах навчання юнаків в закладах освіти, різних типів. Крім цього, потрібно завчасно відбирати молодь з певним розвитком фізичних якостей і фізичної підготовленості у визначенні військової спеціальності.
З іншого боку юнаки-призовники повинні до 16-18 річного віку досягнути такого рівня фізичної підготовленості, який забезпечував би їм швидку адаптацію до служби в Збройних Силах.
Зниження негативного впливу навколишнього середовища (забруднені водойми, загазоване повітря) на юнаків можливе за допомогою комплексу різноманітних заходів і, зокрема, методів психологічної і педагогічної і фізичної реабілітації. Ефективним засобом мобілізації резервних можливостей людини, формування різноманітних пристосувальних реакцій організму, підвищення ефективності його функціонування і несприятливих умовах радіаційного забруднення є систематичні заняття фізичними вправами, оптимальна рухова активність. У зв’язку з цим, важливою науковою задачею в сучасних умовах є розробка оптимальних параметрів рухової активності і дозування фізичних навантажень для допризовної молоді. [5]
Фізична підготовка юнаків допризовного віку вимагає, насамперед розробки педагогічних умов, які дозволяють ефективно виховувати фізичні якості в процесі навчальних занять.
Зміст цих умов складають три основні положення:
. При вихованні фізичних якостей слід, перш за все, забезпечити комплексність і відповідну послідовність виконання вправ вибіркового спрямування;
. Фізичні вправи вибіркового спрямування повинні виконуватися за визначений час, із певною інтенсивністю;
. Між виконанням фізичних вправ установлюються інтервали відпочинку, які сприяють відновленню організму після навантаження. [6]
Комплексність виконання фізичних вправ забезпечує, перш за все, належний рівень всебічної фізичної підготовки, сприяє підвищенню позитивних емоцій.
Такий підхід передбачає проведення занять з фізичної підготовки з використанням програмового матеріалу в процесі навчання бігу, стрибкам, метанням і т.д..
Аналіз й узагальнення педагогічної практики фізичного виховання допризовної молоді дозволило в процесі проведення педагогічного експерименту забезпечити таку послідовність виконання вправ, спрямованого впливу на виховання фізичних якостей: гнучкість, спритність, швидкість, які розвивається в підготовчій частині заняття, та швидкісно-силові можливості, сила і витривалість, на які впливають в основній частині заняття.
Таким чином, уроки фізичної виховання в старших класах будуються на основі загальноприйнятих вимог і передбачають виконання вправ комплексного характеру і в певній послідовності.
Час виконання вправ вибіркового спрямування визначався, перш за все, тим, які фізичні здібності необхідно розвивати у відповідності до навчальної програми і завдань конкретного уроку.
Так, при розвитку швидкості вправи виконувалися з максимальною інтенсивністю протягом 12-15 сек. Дані здібності в юнаків допризовного віку ефективно можуть виховуватися тільки при виконанні короткочасних навантажень з максимальною інтенсивністю. [7]
Силові здібності вимагають дещо іншого часу при їх вихованні. Вправи виконувались у швидкому або середньому темпі з малими та середніми навантаженнями, які становлять 20 - 40 % від максимальних зусиль, тобто 2 % відповідної ваги.
При вдосконаленні спритності або навчанні техніки рухів вправи виконувалися, як правило, першими в два етапи:
перший етап характеризувався просторовою точністю і координацією рухів, коли швидкість виконання вправ не мала значення;
– другий етап відрізнявся просторовою точністю та координацією рухів, які виконувалися з максимальною точністю за найкоротший час.
При вихованні витривалості використовувалися ігрові вправи, які виконувалися човниковим способом з короткими інтервалами відпочинку. Крім цього, використовувалися вправи у вигляді бігу від 500 до 800 метрів із середньою інтенсивністю.
При вихованні рухливості в суглобах - тривалість виконання вправ залежала від того, на які суглоби було спрямовано педагогічну дію. У процесі виконання ігрових вправ фізичні навантаження диференціювалися таким чином: плечові суглоби - 20-30 разів, кульшовий суглоб - 15-25 разів, пеперековий суглоб - 25-30 разів. [8]
Швидкісно-силові можливості удосконалювались проявом максимальної сили в короткий проміжок часу, що вимагало виконання таких вправ, як стрибок в довжину або метання гранати, протягом 2 - 3 сек. Розроблені методичні положення дозволяли нормувати фізичне навантаження у відповідності до особливостей вікового розвитку молоді 16-18 років.
Інтервали відпочинку і їх характер після виконання фізичних вправ, які вимагали проявів різних фізичних здібностей, визначався функціональними можливостями молодого організму.