Курсовая работа (т): Фізична підготовка та виховання допризовної молоді

У процесі фізичної підготовки методом виховання вольових якостей молоді і послідовне формування їх компонентів досягалося за рахунок поступового ускладнення вправ, подолання труднощів і перепон при їх виникнення.

При цьому необхідно відзначити, що такі компоненти волі, як рішучість, сміливість, витримка досить добре формуються в юнаків у тому випадку, коли вони знаходяться в колективі ровесників, що дозволяє ефективно застосовувати методи колективної дії на окремих учнів в процесі змагань між відділеннями.

При формуванні цих якостей у хлопців 16-18 років конкретизувалася мета фізичної підготовки, застосовувалися різні засоби, форми і методи проведення занять, що підвищувало їх емоційну забарвленість, дотримувався принцип доступності на основі розробленої навчальної програми і використовувався ефект змагання.

Важливим моментом у системі фізичної підготовки є нормативні вимоги, які зазначені у програмі з фізичної культури і якими варто керуватися на всіх заняттях з фізичної підготовки молоді (див. табл. 1).

Важливою складовою частиною фізичної підготовки допризовної молоді є навики та вміння виконувати наступні вправи, а саме:

ü  біг на 100 метрів;

ü  крос на 3 000 метрів;

ü  метання гранати;

ü  марш-кидок на 5 000 метрів;

ü  човниковий біг 10х10 метрів;

ü  комплексна силова вправа

Оцінки виконання цих нормативів зведено в таблицю 2.

Вимоги до фізичної підготовки юнаків допризовного віку, а також врахування біологічних та психологічних особливостей цієї вікової групи визначають наступні особливості методики занять з фізичного виховання:

. Груповий та індивідуальний методи організації учнів випускних класів, під час розв’язання освітніх завдань і фронтальний, позмінний та індивідуальний методи - при роботі над спеціальним розвитком рухових якостей. Це дає можливість забезпечити високий рівень загальної фізичної підготовки, поєднати навчання сучасної техніки рухів з цілеспрямованим тренуванням для розвитку рухових якостей, щоб успішно складати учбові та навчальні нормативи.

. Роздільне проведення занять для юнаків і дівчат. Така організація навчальної роботи визначається відмінністю в їх анатомофізіологічних та психологічних особливостях. Так в 17 років зріст юнаків більший, ніж у дівчат в середньому на 10 см, життєва ємність легень (ЖЄЛ) - на 1000 см, а сила - в 2-2,5 раза і т.д. Різними є їх схильності в руховій діяльності: в юнаків переважає інтерес до атлетизму і витривалості, у дівчат - до пластичних рухів.

. Широке використання змагального методу, що визначається досить високим рівнем фізичного розвитку, який наближається до даних дорослої людини, прагнення до фізичної досконалості. Змагальний метод застосовується у вигляді “прикидок” з окремих видів рухів на техніку і на результат, контрольних перевірок, а також внутрікласних спортивних змагань. [9]

Змагання як частина навчального процесу є могутнім стимулом безперервного фізичного вдосконалення і дають можливість своєчасно викривати недоліки в технічній, тактичній, фізичній і вольовій підготовленості. Якщо змагання організовані правильно, вони сприяють формуванню колективізму, почуття гордості за свій клас і свою школу та інші високі моральні якості.

. Подальше поглиблення знань про значення фізичних вправ та інших засобів фізичного виховання для систематичного використання їх в режимі дня. Таке поглиблення знань можливе завдяки загальному освітньому рівню старшокласників та нагромадженому досвіду.

Знання про важливість рухового режиму, про спортивне тренування, загартування, про використання фізичних вправ для активного пояснення вчителя і особливо коли читають відповідну літературу.

Учитель фізичної культури в старших класах, забезпечуючи загальну організацію педагогічного процесу та його методичну спрямованість, широко використовує актив груповодів, поділяє клас на декілька підгруп, деталі більше індивідуалізує і, в окремих випадках, спеціалізує навчання, враховуючи при цьому схильності, що себе виправдали, фізичні дані та загальний рівень знань учнів старших класів.

Структура уроку в старшому шкільному віці мало чим відрізняється від структури заняття в середньому шкільному віці. Але більш високі вимоги до фізичної підготовленості допризовників, їх фізичні дані дають можливість значно збільшити навантаження. Уроки фізичного виховання набувають більш вираженого тренувального характеру із характерними завданнями: удосконалюючи техніку виконання видів руху, більше розвивати силу, спритність, швидкість та інші рухові якості. Час на спеціальний розвиток цих якостей в основній частині уроку збільшується до 12-15 хвилин. [10]

Розділ 2. Методи та організація досліджень

Для вирішення завдань, що адекватні об’єкту, предмету, меті та задачам дослідження, застосовувались наступні методи досліджень: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетування, антропометричні методи, педагогічне тестування, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Наукові дослідження вітчизняних вчених, як от А.Г. Железняков, В.И. Сухотський, В.Д. Іовлев, Д.Д. Попов, Г.П. Богданов, Б.М. Шиян, А.А. Нестеров, Л.А. Шеймановський, О.П. Багас, А.С. Вільчковський, Л.В. Волков, Т.Ю. Круцевич, О.С. Куц свідчать, що рівень фізичної підготовленості призовників далекий від оптимального. Внаслідок роботи призовних комісій виявлено, що значна частина юнаків не може бути призвана в Збройні Сили, а ще більша частина молоді не може бути направлена у відповідні роди військ через обмеження в стані здоров’я. За період 2011-2013 рр. щороку до лав Збройних Сил України кожний четвертий юнак призовного віку не був призваний за станом здоров’я.

Сумнозвісна аварія на Чорнобильській АЕС 1986 р. призвела до зниження фізичної підготовленості і здоров’я частини допризовної молоді, що проживає в північних районах Волинської області. Тому виникло протиріччя між вимогами до військово-фізичної підготовленості юнаків і реальним її рівнем.

Дослідження проводилося в чотири етапи із юнаками 16-18 років, які живуть в селах Підгайці, Забороль, Ліпіни Луцького району, а також Прилісне і Старий Чорторийськ Маневицького району.

Мета першого етапу - обґрунтування проблеми і розробка інструментарію досліджень. На цьому етапі вивчались науково-теоретичні і методичні аспекти допризовної підготовки, були визначені мета, завдання, об’єкт, предмет і програма досліджень, відібрані тести для визначення фізичного стану юнаків.

Другий етап досліджень був присвячений проведенню констатуючого експерименту. Його мета полягала у зборі інформації про фізичний стан, інтереси і здоров’я юнаків допризовного віку. Фізичний стан визначався у юнаків за допомогою комплексу педагогічних і фізіологічних тестів. Захворюваність дітей і молоді вивчалась за допомогою аналізу амбулаторних карток. Інтереси юнаків визначались за результатами анкетування. Всього було проаналізовано 377 анкет.

Мета третього етапу полягала в корекції загальноприйнятої методики військової і фізичної підготовки юнаків-допризовників, які проживають на території Волинської області. На основі вивчення рівня фізичного стану юнаків були розроблені адаптовані програми, що передбачали різні засоби фізичного виховання, різне дозування навантажень і самостійність юнаків.

Четвертий етап передбачав експериментальну перевірку ефективності запропонованої нами корекції фізичної підготовки. Всього було залучено 147 чоловік, із яких 70 юнаків склали експериментальну, а 77 - контрольну групи. В експериментальній групі у процесі допризовної підготовки широко використовувалась розроблена корекція фізичного виховання. Заняття в контрольній групі проводилися за традиційною системою. Ефективність запропонованої методики допризовної підготовки визначалась шляхом порівняння фізичного стану юнаків контрольної та експериментальної груп.

Враховуючи низький фізичний стан юнаків, заняття з фізичного виховання допризовників проводилися в два етапи. На першому етапі (підготовчий період) підбір засобів і методів фізичного виховання спрямовувався на вирішення оздоровчих завдань. Головна мета цього етапу - не перевантажити організм юнаків. Особлива увага зверталася на зміцнення стану серцево-судинної і дихальної систем. З цією метою використовувалися вправи оздоровчої і лікувальної фізичної культури, які дозволяли знизити функціональні навантаження, поліпшити обмін речовин та діяльність інших органів і систем. Для підвищення ефективності впливу фізичних навантажень на організм юнакам давалися домашні завдання на засвоєння окремих вправ. Використання засобів фізичного виховання на початковому етапі сприяло відновленню порушених функцій внаслідок факторів, пов’язаних з аварією на Чорнобильській АЕС, і поліпшенню загального стану здоров’я.

На другому етапі (основний період), із збільшенням адаптаційних можливостей організму до умов м’язової діяльності вирішувалися завдання прикладної фізичної підготовки. Основні завдання фізичного виховання цього періоду полягають у розвитку фізичних якостей, підвищенні захисних сил і опірності організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Зрозуміло, що часу виділеного на фізичне виховання в програмі допризовної підготовки недостатньо. Як показали наші дослідження цей процес необхідно поєднувати з уроками фізичної культури. Наукові дослідження В.Ф. Новосельського показали, що на кожному уроці в старшому шкільному віці доцільно виділяти 18 хв. для загально фізичної підготовки. Виходячи з цих рекомендацій ми пропонували включати 18-хвилинні навантаження на силу, швидкість, витривалість і спритність. [11]

Програма фізичної підготовки юнаків експериментальних класів включала вправи, спрямовані на розвиток і вдосконалення основних фізичних і спеціальних якостей необхідних для успішної адаптації організму до умов військової служби. До них відносяться засоби із розділу гімнастики (загальнорозвиваючі і прикладні вправи, стрибки, елементи акробатики, вправи на гімнастичних приладах); вправи з обтяженнями (вправи з гантелями, еспандерами, на тренажерах, вправи в обтяжуючих умовах, вправи з власною вагою); легкої атлетики (біг на короткі і середні дистанції, кросова підготовка, метання, подолання смуги перешкод); боротьби з елементами рукопашного бою; плавання; спортивних ігор (футбол, баскетбол, регбі); лижної підготовки; марш-кидки. [12]

Заняття з переважною спрямованістю на розвиток фізичних якостей проводилися за загальною схемою, що складалася з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. Обов’язковість такої структури обумовлена психофізичними закономірностями функціонування організму під час виконання м’язових навантажень. Послідовність розвитку фізичних якостей була такою: спочатку вправи на швидкість, потім силу, а в кінці - на витривалість. При групових формах роботи послідовність роботи юнаків дещо змінювалася залежно від місця проведення, кількості інвентаря та обладнання. [13]

Ефективність розробленої методики допризовної підготовки перевірялася шляхом порівняння результатів виконання тестових вправ юнаками експериментальної і контрольної груп (табл.3).

Таблиця 3

Рівень фізичної підготовленості юнаків експериментальної та контрольної груп після педагогічного експерименту

Тестові вправи	Групи юнаків		Вірогідність різниці,  Р
	Контрольна ХSх  n=72	Експериментальна ХSх n=68
Біг 1000 м, хв/с	6,520,15	4,510,19	Р  0,001
Підтягування на перекладині, разів	8,420,81	13,010,72	Р  0,001
Комплексна силова вправа, разів за 1 хв	38,040,38	42,370,32	Р  0,001
Стрибок у довжину з місця, см	206,174,29	228,434,47	Р  0,001
Біг 100 м,с	14,070,21	13,50,09	Р  0,001
Човниковий біг 10х10 м,с	31,240,34	27,90,27	Р  0,001

Результати показують, що молодь допризовного віку експериментальної групи мають вищий рівень фізичної підготовленості ніж контрольної.

Розділ 3. Результати власних досліджень та їх обговорення

Проаналізуємо результати досліджень, і визначимо реальний фізичний стан допризовної молоді, яка проживає на території Волинської області.

Важливим показником стану організму допризовників є фізичний розвиток, який визначався вимірюванням довжини, маси тіла і обсягу грудної клітки (табл. 4).

фізична підготовка допризовна молодь

Таблиця 4

Рівень фізичного розвитку допризовників, які проживають в різних екологічних умовах

Вік, років

Маневицький район, n=65 ХSх

Луцький район, n=87 ХSх

Вірогідність різниці, Р

Довжина тіла, см

16

170,6±1,86

172,4±1,68

 0,05

17

174,2±1,69

173,3±0,89

 0,05

Маса тіла, кг

16

58,44±2,05

65,0±3,02

 0,05

17

64,37±2,24

66,02±1,45

 0,05

Обсяг грудної клітини, см

16

83,0±1,53

85,57±1,68

 0,05

17

83,71±1,42

85,94±1,21

 0,05

Індекс Кетле, г/см

16

342,56±10,52

377,03±14,31

<0,05

17

369,52±10,09

380,96±7,54

 0,05

Індекс пропорційності, %

16

48,65±1,01

49,63±0,74

 0,05

17

48,05±0,64

49,59±0,67

 0,05

Наші дослідження показують, що фізичний розвиток допризовників різних екологічних зон вірогідно не відрізняється (Р>0,05). Водночас спостерігається тенденція зниження ваго-ростових показників у юнаків, які проживають на території Маневицького району. Маса тіла у допризовників з Луцького району на 6,57 (16 років) і 1,65 (17 років) кг більша ніж у їх ровесників з Маневицького району. Обсяг грудної клітки теж - відповідно на 4,57 і 2,23 см. Індекс Кетле та індекс пропорційності оптимальніший у юнаків з Луцького району.

Важливою умовою готовності юнаків до служби в Збройних Силах є високий рівень фізичної підготовленості. Результати проведених нами досліджень дали можливість констатувати, що за показниками сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості юнаки, які проживають на території Маневицького району значно відстають від своїх ровесників з Луцького району (табл. 5).