У сучасному світі соціально відповідальна діяльність бізнесу є загальноприйнятим правилом, якого дотримується значна кількість великих, середніх і навіть малих компаній по всьому світу. З огляду на надзвичайну суспільну та економічну користь, що містить у собі соціальна відповідальність бізнесу, питання її розвитку належать до сфери особливої уваги органів державної влади багатьох країн світу та провідних міжнародних організацій. Проявом цієї уваги є розроблення стандартів СВБ і заходів зі стимулювання бізнесу до соціально відповідальної діяльності.[31]
Соціальна відповідальність бізнесу - відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.
У широкому розумінні СВБ може бути представлена як система цінностей, заходів і процесів, що мають на меті поширення позитивного впливу діяльності компанії в економічній, екологічній, соціальній сферах як усередині організації, так і в навколишньому середовищі. Реалізація соціально відповідальних стратегій має орієнтуватися не лише на зменшення та запобігання негативним наслідкам діяльності, а й на досягнення економічного, екологічного та соціального ефектів (т.зв. стратегія потрійного впливу), що може розглядатися як основа підвищення конкурентоспроможності окремих компаній і національної економіки загалом.[32]
За визначенням Європейської Комісії («Зелена книга з корпоративної соціальної відповідальності», 2001 р.), корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) - це «концепція, згідно з якою компанії інтегрують соціальні та екологічні питання у свою комерційну діяльність та взаємодію із заінтересованими сторонами на добровільній основі». Надзвичайно важливе значення у сфері СВБ має концепція «потрійного критерію», що містить у собі розширення меж звітності організацій та додання соціальних і екологічних аспектів до фінансових показників діяльності.
Соціальна відповідальність бізнесу: Гант вважав, що підприємства мають зобов'язання перед суспільством, і повинні бути відповідальними використання різних ресурсів, і зокрема свого персоналу.
Ідея корпоративної соціальної відповідальності набула закінченого вигляду декілька десятків років тому, коли на всесвітньому економічному форумі в Давосі Генеральний секретар ООН Кофі Анон звернувся до лідерів найбільших компаній світу із закликом приєднатися до міжнародної ініціативи - Глобального договору - в рамках якого створюються умови для співпраці бізнесу з установами ООН, профспілками, неурядовими організаціями для втілення в життя загальних принципів соціальної рівності та збереження довкілля. Спираючись на перевагу спільних дій, Глобальний договір поставив завдання розвитку принципів соціальної відповідальності бізнесу, забезпечення його участі у вирішенні найгостріших проблем глобалізації. Таким чином, приватний бізнес, приєднавшись до договору в співпраці з іншими соціальними партнерами, зможе сприяти реалізації ідеї формування стійкої і відкритої глобальної економіки.
Основними характеристиками СВБ є добровільність; інтегрованість у бізнес-стратегію організації, компанії; системність; користь для всіх заінтересованих сторін: співробітників, споживачів, акціонерів, громади тощо, а також для самого підприємства; внесок у процес сталого розвитку. Соціальна відповідальність не обмежується благодійністю.
Соціальна відповідальність бізнесу містить у собі процедури і практики компаній з семи аспектів діяльності:
. організаційне управління;
. права людини;
. трудові відносини;
. етична операційна діяльність;
. захист навколишнього середовища;
. захист прав споживачів;
. розвиток місцевих громад
і співпраця з ними.
3. Сучасне застосування наукових здобутків Г.Л.
Ганта
3.1 Ефективність графіків Г. Л. Ганта у
виробництві
Діаграма Ганта на виробництві, вона ж графік Ганта, - це досить поширений тип діаграм, що використовуються в якості ілюстрації різних планів, графіків або робіт в рамках конкретного проекту. Вона також є одним з методів планування різних проектів.
Діаграма Ганта отримала свою назву на честь американського інженера Генрі Лоуренса Ганта. Вона знайшла своє застосування в промисловості, бізнесі та ряді інших сфер. Перший її варіант з'явився в 1910 році. До слова, самому Ганту були ідейно близькі думки " батька наукового менеджменту" Фредеріка Тейлора.
Що стосується винаходу діаграми, то він вивчав менеджмент на фактичному матеріалі з будівництва військових кораблів з 1914 по 1918 роки, тобто саме під час Першої світової війни. Саме тоді він представив свою діаграму, яка складалася з відрізків, що символізували конкретні завдання, і точок, які були віхами - завершальними завданнями. Саме це винахід допоміг зробити процес виробництва більш наочним.
Для використання діаграми Ганта на виробництві одним з основних моментів є віха. Віха - це важлива для конкретного виробничого процесу мітка, яка з'єднує дві і більше завдання. З їх допомогою можна наочно продемонструвати всю важливість синхронізації виробничих процесів, а також показати правильні послідовності у виконанні певного комплексу робіт. Водночас віхи, як і інші кордони, що знаходяться на діаграмі, не є датами календаря.
Саме це відсутність жорсткої прив'язки до календаря, тобто прихильності справ до абсолютних дат і часу, і не дозволяє називати діаграму Ганта чітким графіком робіт. Багато хто називає цю неможливість основним недоліком діаграми. Разом з цим, вона не здатна демонструвати пріоритетність того чи іншого бізнес-процесу або проекту, а також нічого не говорить про їх ресурсоємності і трудових витратах. Більш того, чим складніше і крупніше проект, тим бесполезнее для нього діаграма Ганта, так як вона стає вкрай об'ємною і " великовагової ". Говорити в таких умовах про її наочності навіть не доводиться.
Незважаючи на всі описані вище недоліки, діаграма Ганта фактично є стандартом в теорії і практиці менеджменту проектів. Вона дозволяє наочно продемонструвати структуру всіх етапів роботи, які необхідно буде провести в рамках проекту.
Для свого часу - 20 -і роки XX століття - діаграма Ганта стала проривом. Дуже швидко вона була впроваджена практично повсюдно. Так, наприклад, вона знайшла своє місце навіть у таких потужних проектах, як будівництво греблі Гувера або створення в Сполучених Штатах Америки мережі швидкісних доріг.
Для хорошого менеджера одним з основних ресурсів є якраз час. І діаграма Ганта давала менеджерам можливість наочно відстежувати процес виконання робіт, а також стежити за термінами їх готовності. Діаграма Ганта була гарна ще й тим, що дозволяла наочно показувати весь робочий процес. Враховуючи той факт, що більшість людей на землі візуали, це значно спрощувало сприйняття інформації, яка до цього передавалася великою кількістю тексту або таблиць.[33]
Силу і універсальність діаграми Ганта яскраво
демонструє один приклад з її історії. З моменту своєї появи в 1910 -і і до 1990
-х років, незважаючи на весь потужний технічний прогрес, вона залишалася
незмінною. Тільки в 1990 -х для того, щоб докладніше описати взаємозв'язки між
робочими процесами, в неї додали зв'язують лінії, які проводилися між
завданнями.
3.2 Теорія лідерства у сучасному вигляді
Соціально відповідальна ділова практика в Україні походить від багатьох різних факторів.
Деякі з них характерні для України, інші більш міжнародні; деякі - історичні за характером, інші - сучасні. В «епоху соціалізму» була поширена практика індивідуальних і корпоративних пожертвувань і спонсорських внесків з боку підприємств на користь спортивних клубів, культурних заходів, інвалідів і дітей. Проте в той час громадянське суспільство було набагато менш розвиненим, ніж сьогодні, тому одержувачів було менше, і вони були не такі різноманітні.
Донедавна, убоге висвітлення у ЗМІ, публікації, а також існуючі дослідження у галузі СВБ стосувалися здебільшого бізнесової практики, відомої як благодійність. Філантропія та пожертвування на соціальні потреби досі сприймаються як найтиповіша форма СВБ-діяльності в Україні. У той же час існує практика, котра демонструє ширше залученнябізнесу до СВБ-діяльності на робочому місці, а також відносно покупців і постачальників.
Отже, СВБ стає частиною соціального та бізнесового життя, переходячи від простіших до більш розвинених форм і концепцій.
Обізнаність щодо СВБ в Україні зростає, і все більше й більше компаній запроваджують принципи СВБ у свою ділову практику. За останні десять років було дуже мало простору для інвестицій у громади, але ряд компаній почав розробляти філантропічні програми (згадаймо, наприклад ініціативу корпорації «Ейвон» з боротьби з раком молочної залози або програму корпорації «Філіп Моріс» з лікування дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи). Деякі компанії розробляють власну політику СВБ і проголошують свою поведінку щодо СВБ.
Вставка 1.5 Приклад політики СВБ української компанії
У своїй діяльності СКМ бере до уваги нову парадигму стійкого розвитку, що охоплює три аспекти людської діяльності: економічний, екологічний і соціальний.
Ми вважаємо, що всі ці три аспекти повинні розвиватися одночасно й безупинно, щоб суспільство рухалося в майбутнє, даючи можливість бізнесу зростати, а громадянам - задовольняти свої потреби, зберігаючи при цьому природні екосистеми.
Світові ринки вже прийняли цю парадигму, а зацікавлені особи (стейкхолдери) розраховують на відповідні зобов'язання з боку корпорацій.
СКМ виступає за те, щоб в українських бізнесових колах зростало розуміння важливості соціального аспекту стійкого розвитку поряд з екологічним і економічним аспектами.
Ми вважаємо, що прийняття принципів корпоративної соціальної відповідальності (СВБ) не тільки приносить вигоду суспільству, але й допомагає компаніям поліпшити їхню репутацію, підвищити конкурентоспроможність і вдосконалити систему управління ризиками.
Компанія “Систем Кепітал Менеджмент»
Існує кілька факторів, які впливають на практику СВБ в Україні. Серед них:
Структура економіки. В українській економіці переважають галузі важкої промисловості (наприклад, металургія, машинобудування, тощо). Тому розвиток СВБ залежить від політики компаній у цьому секторі.
Іноземні інвестиції. Іноземні компанії та спільні підприємства, як очікується, очолять розвиток СВБ, надаючи найкращу міжнародну практику в цій сфері. Це підтверджується результатами опитування, проведеного в кількох країнах Асоціацію менеджерів Росії. В Україні частка респондентів, які сприймають міжнародні компанії як більш соціально відповідальні, ніж місцеві, є найвищою серед усіх країн, де проводилося обстеження.
Неефективна система соціального захисту. Багато компаній успадкували велику соціальну інфраструктуру (дитячі садки, будинки відпочинку, тощо), яку вони продовжують утримувати, вважаючи це діяльністю з СВБ. Також тяжкі негаразди в системах охороні здоров’я та освіті в Україні спонукають компанії підтримувати ці сфери.
Важкий регуляторний тягар. Важкий регуляторний тягар і погане виконання законів стимулюють компанії уходити в тінь. Це не дає їм показувати реальні прибутки та витрачати частину цих прибутків на діяльність із СВБ. Крім того, деякі підприємства застосовують тіньову зайнятість, виплачуючи зарплати, нижчі за прожитковий мінімум, що аж ніяк не відповідає засадам СВБ.
Вставка 1.6 Соціальна відповідальність стосовно працівників
ЗМІ кажуть, що київські супермаркети використовують велику кількість низько кваліфікованих співробітників. Умови праці, зарплата, соціальне страхування не поліпшуються, хоча самі ці компанії-гіганти демонструють вражаюче фінансове зростання. Більше того, внаслідок тіньової зайнятості значна кількість співробітників отримує зарплату нижче мінімальної. Це є серйозною проблемою для профспілок співробітників. Обов’язок кожної компанії - піклуватися про своїх співробітників і ставитися до них з належною повагою, тому що в іншому випадку усталеність бізнесу на довгострокову перспективу буде серйозно підірвана.
Слабкі місцеві громади. Відсутність децентралізації фінансів в Україні призводить до того, що переважним джерелом доходів місцевих бюджетів є трансферти з центрального бюджету. З одного боку, це обмежує стимули та можливості органів місцевого самоуправління у реалізації соціальних та інших програм. З іншого боку, це створює необхідність залучати компанії, які працюють у регіоні, до сприяння місцевому розвиткові.
Відсутність інституційної підтримки. Україна не має ані урядового органу, який міг би запроваджувати інструменти, стандарти й методики реалізації політики СВБ, ані розвиненої мережі неурядових організацій, які б могли підтримувати діяльність із СВБ.
Трудове законодавство. Україна має досить розвинене трудове законодавство. Отже, практика СВБ, пов’язана з робочою силою підприємства, повинна концентруватися на забезпеченні дотримання законів про працю, а не на порушенні їх. Україна має достатньо прийнятний рівень формальних зобов’язань, але про належний рівень їхнього виконання не йдеться ще й досі. Мають місце численні порушення існуючих норм і вимог законодавства. Для України характерні високий рівень безробіття, незахищений ринок праці, низька зайнятість жінок на ринку праці, тощо.
Вставка 1.7 Індекс соціально-економічного захисту в Україні
За даними Міжнародної організації праці, у 2004 році Україна посіла 35 місце серед 90 країн за Індексом соціально-економічного захисту. Індекс розраховувався за сьома позиціями: захистом ринку праці (Україна посіла 55 місце серед 94 країн); захистом від необґрунтованого звільнення та захистом від звільнення з роботи без повідомлення (25 місце серед 99 країн); можливістю просування по службі (30 місце серед 94 країн); можливістю підвищення кваліфікації (38 місце серед 94 країн); безпекою умов праці (45 місце серед 95 країн); правом голосу та доступом до профспілок (38 місце серед 99 країн); захистом доходу (40 місце серед 96 країн).