Другое: Класифікація джерел та форм фінансування підприємств

Таблиця 3.1

Характеристика позичкового капіталу

Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

Під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців [1, 2]

Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий позичковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами:

• позички банків та інші позички, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців;

• довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• довгострокові векселі видані;

• довгострокові зобов’язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів;

• інші довгострокові зобов’язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу. Поточний позичковий капітал може формуватися за рахунок таких видів зобов’язань:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);

• векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців);

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам i підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями);

• поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями i замовниками рахунків постачальника);

• поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, а також зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету);

• поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням);

• поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці, преміях, допомогах тощо);

• поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (заборгованість підприємства пов’язаним сторонам і кредиторська заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках);

• інші поточні зобов’язання (суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахованими процентами, та ряд інших).

Аналізуючи усі вищевказані факти, можна зробити висновок, що до основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:

.  банківські (фінансові) кредити;

2.      кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

.        комерційні позички.

Основними перевагами зовнішніх джерел фінансування є [5, 7]:

.  Широкі можливості залучення капіталу, особливо при високому кредитному рейтингу;

2.      Істотне розширення активів та зростання фінансового потенціалу підприємства, ріст обсягу виробництва;

.        Зростання рентабельності власного капіталу;

.        Розвиток позикового ринку.

З іншого боку залучення позикового капіталу має свої недоліки та несе за собою додаткові витрати підприємства. До основних негативних рис зовнішніх джерел фінансування відносять наступні [5, 7]:

.  Зростання ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства;

2.      Складність процедури залучення, особливо у великих розмірах, так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб’єктів і вимагає в ряді випадків відповідних гарантій та застави;

.        Зменшення обсягів прибутку та рентабельності активів;

.        Залежність вартості позики від умов зовнішнього та внутрішнього середовища.

У зв’язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. Оцінюючи структуру капіталу підприємства, використовують показники, наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Показники, які характеризують структуру капіталу підприємства

Висновки щодо задовільності показників структури капіталу робляться на основі їх зіставлення із середньогалузевими значеннями. Якщо коефіцієнти заборгованості та фінансової незалежності є відносно стабільними і перебувають на рівні дещо вищому, ніж у середньому по галузі, то прийнято вважати, що ризики структури капіталу є низькими, а отже, за цим критерієм позичальник є кредитоспроможним. Якщо ж відповідні показники є суттєво нижчими за середньогалузеві або власний капітал характеризується від’ємним значенням, то структура капіталу такого позичальника вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі не видається або видається (за достатності інших параметрів кредитоспроможності) під завищені проценти [2. с. 253]:

Як показує практика, ефективність використання позикового капіталу вища, ніж власного, але з його використанням пов’язаний більший фінансовий ризик і зменшення фінансової стійкості підприємства.

ВИСНОВОК

Таким чином, проведене дослідження дає можливість визначити фінансові ресурси як сукупність власних та залучених грошових коштів, а також їх еквівалентів, що змінюються у процесі господарського кругообігу і призначені для фінансового забезпечення діяльності підприємства з метою отримання прибутку та спрямовані на реалізацію стратегічних і тактичних цілей підприємницької діяльності.

Процес формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві включає механізм утворення власного та позикового капіталу для фінансування активів (необоротних та оборотних), фінансового забезпечення операційної та фінансово-інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами економічних відносин.

Враховуючи важливість класифікації фінансових ресурсів для управління їх формуванням та використанням, усім суб’єктам господарювання важливо здійснювати їх класифікацію за різними ознаками: за джерелами та етапами формування, за правом власності, за об’єктами та напрямками інвестування, термінами використання тощо, що, на нашу думку, дозволить підвищити ефективність механізму управління фінансовими ресурсами на підприємствах.

Як власні, так і залучені джерела формування фінансових ресурсів підприємства мають свої переваги та недоліки. Так, власні фінансові ресурси підприємства характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою здатністю генерувати прибуток, забезпеченням фінансової стійкості, зниженням ризику банкрутства, збереженням повного управління і контролю з боку первинних засновників. Позикові фінансові ресурси характеризуються достатньо широкими можливостями обсягів залучення і значним позитивним впливом на збільшення активів і зростання обсягів діяльності підприємства. Тому одним з принципових питань формування капіталу підприємства є визначення допустимої з економічної точки зору частки позичкового капіталу відносно до частки капіталу, сформованої за рахунок власних коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кравчук О.М, Лещук В.П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навчальний посібник / О.М. Кравчук, В.П. Лещук - Київ «Центр учбової літератури». - 2010. - 504 с.

2.      Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальний посібник / О.О. Терещенко - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

.        Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник - 2-ге вид., перероблене і доповнене / О.С. Філімоненко - К.: МАУП, 2004. - 328 с.

.        Близнюк О.М., Горпинченко А.П. Класифікація джерел формування фінансових ресурсів підприємства / О.М. Близнюк, А.П. Горпинченко - Харків: Вісник Міжнародного Слов’янського університету. Серія «Економічні науки». - 2012. - №2. - с. 52-58.

.        Ломачинська І.А. Формування джерел фінансового забезпечення розвитку суб’єктів малого підприємництва / І.А. Ломачинська - Вісник ОНУ імені І.І. Менчикова . - 2012. - Вип. 3-4. - с. 37 - 43.

.        Пристемський О.С. Самофінансування як основа забезпечення фінансової безпеки підприємства / О.С. Пристемський. - Вісник Бердянського університету менеджменту та бізнесу. - 2012. - №4 (20). - с. 106-108.

.        Юрченко К.В Переваги та недоліки зовнішнього фінансування [Електронний ресурс]