Рис. 5. Сітка точок, побудована автоматично, візуалізована на стереомоделі, доповнена дорогами та гідрологією, а також скелетними лініями (тобто всіма елементами, що
вимагається для ЦМР).
Ручний збір даних проводиться оператором на ЦМР. При цьому проводиться вимірювання всіх елементів ЦМР в такій послідовності: елементи гідрології, елементи інфраструктури, елементні лінії, пікети у вигляді регулярної сітки, пікети в характерних місцях рельєфу, границі (обриси) учасників з пониженою точністю вимірювань.
На поданих рисунках продемонстровано цей процес
Рис. 6. Ручне вимірювання ЦМР – гідрологія (вікно на ЦМР).
Рис. 7. Ручне вимірювання ЦМР – гідрологія та скелетні лінії (вікно на ЦМР).
Рис. 8. Ручне вимірювання ЦМР – гідрологія, скелетні лінії, регулярні сітки пікетних точок – точки на лініях та гідрологія опущені.
Після завершення процесу збору даних проводиться контроль якості за такими елементами:
контроль топологічний; контролюється правильність атрибутивної частини всіх елементів, перетинів, з’єднань, понижень;
візуальний контроль даних на стерео моделі – ЦМР, візуалізована у вигляді горизонталей, спостерігається стереоскопічно – горизонталі повинні лежати на поверхні моделі;
контроль на підставі контрольних опорних точок, висоти яких визначені незалежно (польові роботи, аеротріангуляція, окремі вимірювання). Як приклад, в табл.1 подано результати оцінки побудови ЦМР з використанням контрольних точок.
Таблиця 1. Статистичні дані з оцінки ЦМР за контрольними точками
Етап |
Номенклатура |
Кількість |
Похибка |
Похибка |
Похибка |
|
карт 1:100 000 |
точок ЦМР |
мін. (м) |
макс. (м) |
середня (м) |
Етап ІІ |
N-34----- |
845 |
0,00 |
0,98 |
0,23 |
|
N-34 |
784 |
0,00 |
1,28 |
0,30 |
Етап III |
N-34 |
3342 |
0,00 |
1,45 |
0,35 |
|
N-34 |
3041 |
0,00 |
1,48 |
0,39 |
|
N-34 |
2897 |
0,00 |
1,32 |
0,27 |
|
N-34 |
3008 |
0,00 |
1,46 |
0,40 |
На підставі об’єктивної оцінки точності робиться висновок про придатність побудованої ЦМР для подальшого використання або ж про необхідність повторних вимірювань.
Візуалізація може здійснюватись у вигляді:
–горизонталей, які генеруються при заданій висоті перетину рельєфу, відповідно згладжені та доопрацьовані (додані атрибути, берг-штрихи тощо);
–регулярної сітки GRID;
–нерегулярної сітки TIN.
На рис. 9 подано приклад візуалізації ЦМР
Рис. 9. Візуалізація ЦМР у вигляді горизонталей.
Питання для самоконтролю
1.Для яких процесів необхідна побудова ЦМР?
2.Якими способами можлива побудова цифрових моделей рельєфу?
3.Як будується ЦМР в програмі PHOTOMOD?
4.Які алгоритми використовуються для контролю створеною фотограмметричним методом ЦМР?
5.4. Ортотранстформування знімків. Цифрові ортофотоплани.
Трансформуванням знімків в фотограмметрії називають процес перетворення вхідного знімка об’єкта в зображення об’єкта в заданій проекції.
При цифровому трансформуванні вхідний знімок представляє собою цифрове зображення, отримане безпосередньо цифровою знімальною системою або шляхом перетворення аналогового знімка в цифрову форму на сканері.
Основними областями застосування цифрового трансформування є топографія і картографія.
При створенні і оновленні карт різного призначення за аерокосмічними знімками створюються трансформовані зображення місцевості в проекції карти. Ці зображення можуть бути створені за одиночним знімками або за кількома знімками з перекриттям зображень.
Цифрове трансформування виконується з точністю, відповідною точності карт відповідного масштабу та призначення.
Цифрові трансформовані зображення використовують для створення контурної частини карт, шляхом векторизації цифрових зображень в середовищі CAD або ГІС, а також як самостійні картографічні документи. В окремому випадку, якщо при трансформуванні знімків не враховується вплив кривизни Землі і проекції карти на положення контурів, трансформоване зображення являє собою ортогональну проекцію місцевості на горизонтальну площину. Такий вид трансформування називається ортофототрансформуванням.
Окрім топографії і картографії, цифрове трансформування використовують для створення по вхідним знімкам перспективних зображень місцевості із заданих точок простору. Такі зображення використовують у військовій галузі, наприклад, в авіаційних тренажерах та в архітектурі - при проектуванні споруд.
Цифрове трансформування застосовують також для перетворення стереопар знімків в стереопару знімків ідеального випадку знімання в системі координат фотограмметричної моделі. Таке перетворення виконується в цифрових стереофотограмметричних системах.
Створення цифрового ортотрансформованого знімка
В результаті цифрового ортофототрансформування вхідний знімок перетворюється в цифрове зображення місцевості, яка являє собою ортогональну проекцію місцевості на горизонтальну площину.
Принципова схема цифрового ортофототрансформування знімків представлена на рис.10.
Вихідними матеріалами при цифровому ортофототрансформуванні знімків є:
-цифрове зображення вихідного фотознімка;
-цифрова модель рельефу (в більшості випадків - регулярна сітка ЦМР);
-значення елементів внутрішнього і зовнішнього орієнтування знімків;
-значення параметрів внутрішнього орієнтування знімка в системі координат цифрового зображення.
Створення цифрового ортофотознімка виконується наступним чином.
Спочатку формується прямокутна матриця цифрового ортознімка, рядки і стовпці якої
паралельні осям X та Y геодезичної системи координат, а координати одного з кутів матриці
задані цій же системі координат. Розмір елементів (пікселів) матриці зазвичай вибирають
приблизно рівними величині ×m, в якій:
--розмір пікселя цифрового зображення вихідного знімка;
-m -знаменник середнього масштабу знімка.