Персонал инновационной организации, как правило, необходимо формировать и изменять с учетом изменения портфеля заказов по мере расширения сферы деятельности предприятия, или при прекращении некоторых больших работ или программ. При назначении специалиста на должность определяется уровень его деятельности (менеджер сектора, группы, рядовой научный сотрудник или инженер, техник). Это важно как для выполнения работ программы, так и для поддержки оптимального социально-психологического климата в организации. Также необходимо хорошо продумать соотношение между численностью специалистов и вспомогательного персонала. Оно определяется объемами экспериментальных и теоретических работ, требованиями, предлагаемыми к обслуживанию сложных приборов и оборудования, а также объемом делопроизводства. После того, как определенные уровни деятельности, необходимо внимательно рассмотреть требования к кандидату на каждую должность: к специальным знаниям, квалификации, уровню теоретических и. практических навыков. Полезно иметь письменное описание таких квалификационно-должностных требований.
После того, как специалист занял свое место в организации, необходимо позаботиться, чтобы с начала работы оценивался его профессиональный рост. Принимая к вниманию, что свое продвижение специалист воспринимает как важный фактор, который определяет не только его доходы, но и, что еще важнее, положение в организации, необходимо рассматривать повышения в должности с учетом следующих моментов: предлагаемые требования специалист и его коллеги должны считать справедливыми; достигнутые специалистом результаты, на основании которых происходит продвижение, должны быть связаны с выполнением порученной ему работы; при решении вопроса о повышении в должности неизменно учитывать организационную структуру подразделения. Существует много систем оценки для продвижения специалистов, в которых учитываются приведенные требования. Одна с наиболее простых и эффективных – оценка специалиста экспертной комиссией. Большое значение имеет выбор органичных ОСУ для инновационного предприятия.
Стимулирование и мотивацию поведения специалистов нельзя сводить только к денежным факторам. В последние года был проведен ряд исследований потребностей, мотивации и моральных факторов, которые определяют поведение специалистов. Основные потребности сводятся к следующему: вознаграждение, удовлетворенность работой, ответственность, хорошие условия труда, статус в организации. На основании выделенных потребностей и по результатам проведенных исследований специалистами были выделены следующие стимулирующие и мотивационные факторы, непосредственно влияющие на эффективность работы персонала в инновационных организациях: 1.Сильно воздействующие факторы - высокие оклады (в сравнении с другими организациями); удобная система отпусков; возможность служебного роста; возможность развития способностей и повышения квалификации; работа, которая заслуживает уважения коллег; интересная работа под руководством выдающегося специалиста; удобная лаборатория, кабинет, мастерская, приборы, оборудование; эффективное планирование работы; отсутствие нагрузок, не связанных с основной работой. 2.Второстепенные факторы: надбавки и дополнительные выплаты к заработной плате; статус; отношение к полученным результатам специалистов других организаций; отсутствие сверхурочных работ; свобода при выборе тематики работ; спорт и общественные мероприятия; четко определенная работа. Искусство управления играет важную роль в результативности организации. Обычно учет факторов, определяющих положительную мотивацию, приводит к росту производительности труда.
Упровадження новацій супроводжується значним ризиком їх неприйняття. Тому планування інноваційних процесів на підприємстві слід здійснювати на основі попередніх досліджень ринку. Існує велика залежність між здатністю підприємства реалізувати свою продукцію (послуги) і точністю врахування при їх створенні вимог ринку. Тобто інноваційні зміни повинні відбуватися цілеспрямовано.
Новаторство як вид діяльності характеризується певними особливостями. Серед них — інтуїція та робота підсвідомості. Необхідно побачити щось незвичне у звичайних явищах і зрозуміти, що це незвичне може мати цінність — споживчу вартість. Підприємцям необхідно вдаватися до систематичного новаторства — цілеспрямованого пошуку змін, ставлячи перед собою прості завдання, комбінуючи існуючі ресурси у нових, продуктивніших поєднаннях, що завжди забезпечує можливість конкретної новизни. Інноваційна діяльність підприємства має бути чітко зорієнтована на створення або залучення тих новацій, які за існуючих умов можуть дати найбільшу віддачу. Це можливе лише за умов моніторингу кон'юнктури ринку і систематичного цілеспрямованого новаторства. Товар-новацію слід оцінювати за характеристиками, що формують його споживчу вартість: 1)характеристики, пов'язані з основним призначенням продукту — потребою, яку він задовольняє; 2)фізичні характеристики товару (якість, спеціальні характеристики, марка, пакування та ін.); 3)характеристики, що доповнюють споживчу вартість товару так званим нематеріальним чином (умови постачання, сервіс. гарантії, ціна тощо); 4)особливості споживачів на обраному сегменті ринку, що має важливе значення для правильного позиціонування на ньому товару переваги перед конкурентами, нозі можливості, імідж тощо). Моніторинг суб'єктів ринку з метою виявлення перспективних напрямів інноваційної діяльності передбачає вивчення споживачів; аналіз умов конкуренції; рівня науково-технічного потенціалу підприємства; вивчення товару-новації. Вивчення споживачів товару-інновації. Має на меті залучення клієнта до розроблення і випуску нового товару, що полегшує його подальший збут. Аналіз умов конкуренції і рівня науково-технічного потенціалу підприємства. За сильної конкуренції і високого рівня науково-технічного потенціалу інноваційну діяльність слід орієнтувати на розроблення нового продукту. за умов помірної — на модифікацію і вдосконалення існуючого, за умов слабкої — на накопичення коштів для збільшення частки ринку і формування потенціалу для наступальної інноваційної стратегії. Вивчення товару-новації. Суть цього вивчення полягає в тісному ув’язуванні інформації про технічні характеристики виробу, його корисності з оцінками потреб і смаків покупців, динамікою ринкової кон'юнктури ще до появи дослідного зразка. При дослідженні характеристик товару-новації слід враховувати можливості досягнення певного рівня якості, необхідного для задоволення вимог споживачів обраного сегмента ринку, а також визначення його потенційних можливостей щодо формування додаткової споживчої вартості (наприклад, через надання комплексу супроводжувальних послуг).
П. Друкер радить звертати увагу на такі джерела інноваційних можливостей: 1)несподівані події для фірми чи галузі; 2)невідповідність реальності уявленням про неї; 3)інновація, викликана потребою технологічного процесу; 4)зміни в структурі галузі промисловості чи ринку, неусвідомлені всіма; 5)демографічні зміни; 6)зміни у сприйняттях та значеннях; 7)нові знання. Чотири перших джерела містяться в підприємстві і мають використовуватися його працівниками як індикатори змін, що вже мали місце або які можна здійснити без особливих зусиль. Інші три належать зовнішньому середовищу, їх розпізнати дещо важче, але саме тому вони можуть відкривати значно більші можливості інноваторам. 1)Несподівані події для фірми чи галузі. До них можуть належати: Несподіваний успіх. Відкриває чи не найбільше можливостей і характеризується найменшими зусиллями на впровадження інновацій та найменшим ризиком (різко збільшився обсяг продажу товару, на який вчора ніхто не звертав уваги). Несподіваний успіх — це не тільки можливість упровадити новацію, а й вимога її впровадження. Нехтування успіхом може спричинити втрату можливостей, якими скористаються конкуренти. Несподівана невдача. Не зважати на провали не можна. До того ж вони не минають непоміченими. Однак не завжди причиною провалу є поверхова оцінка ринкової ситуації. Несподівана зовнішня подія. Це джерело вказує на необхідність інноваційних змін. Однак умовою успішного використання несподіваної події є ї відповідність різню знань і компетентності з питань власного бізнесу. Несподівана зовнішня подія дає насамперед можливість нового використання наявного досвіду. Це не зміна, а радше - розширення. 2)Невідповідність фактичної реальності уявленням про неї. Усвідомлена невідповідність мотивує підприємця до визначення її причин і використання її як додаткової можливості отримання доходу. Є кілька видів невідповідностей. Невідповідність уявлень. бажань фактичним економічним умовам у певній галузі. Невідповідність реального стану певної галузі промисловості тому, яким його уявляють. Невідповідність між уявними та дійсними цінностями і сподіваннями споживачів. 3)Інновація, викликана потребою технологічного процесу. Необхідність у таких інноваціях виникає у процесі роботи, яку доводиться виконувати. Внаслідок нововведень процес удосконалюється, замінюються його слабкі ланки, усуваються елементи, які погіршували якість роботи.
4)Зміни в структурі галузі промисловості чи ринку, неусвідомлені всіма. Неминучу зміну промислової структури може викликати швидкий розвиток певної галузі, спричинений появою нового типу покупців або зміною стереотипів продажу (ринок роздрібної торгівлі книгами) чи споживання (ринок їжі швидкого приготування). 5)Демографічні зміни. Від них суттєво залежить, що купуватиметься, ким і в яких кількостях. Освітній і кваліфікаційний рівень населення теж істотно впливає на реалізацію нововведень або зумовлює їх появу і створення на цій основі власного бізнесу. 6)Зміни у сприйняттях та значеннях. «Якщо загальне сприйняття змінюється з бачена склянки «наполовину повної» до бачення її «наполовину порожньою», то це свідчить про наявність можливості реалізації якоїсь інновації», - П.Друкер. Так, якщо у 60-ті роки XX ст. випускники шкіл Радянського Союзу, обираючи собі майбутню професію, думали про фізику та хімію, то сьогодні найпопулярніші професії — юристи та фінансисти, що спричинило виникнення великої кількості приватних навчальних закладів, де навчають цим професіям. 7)Нові знання. Інновації на базі нових знань надзвичайно важливі для кожного підприємця. Вони можуть принести інноватору суттєві вигоди. однак зазвичай чекають свого впровадження довго і потребують значних коштів для цього. Часто нові знання настільки відрізняються від звичного світосприйняття, що їх вважають нереальними. Це зумовлює недовіру, а звідси і незначний інтерес до них підприємницьких структур. Інновації на основі нових знань потребують ретельного аналізу досягнень суміжних галузей, а також чинників, що можуть вплинути на впровадження новинки.
3. Концепция технологических устройств Д. Львова и С. Глазьева.
4. Теория интеллектуальной технологии.
5. Теория инновационной экономики и предпринимательского общества.
6. Экстенсивный, интенсивный и инновационный тип развития.
7. Переход к инновационному типу развития
8. Высокие технологии и наукоемкость.
9. Особенности инновационного развития Украины.
10. Понятие инноваций и их значение для научно-технического развития предприятия.
11. Этапы, стадии и модели инновационного процесса
12. Классификация инноваций
13. Жизненный цикл инноваций
14. Условия возникновения спроса на инновации
15. Планирование и организация создания нового товара
16. Виды спроса на инновацию и факторы, которые влияют на него
17. Сущность и задачи инновационной политики предприятия
18. Принципы формирования инновационной политики предприятия
19. Состав инновационной политики предприятия
20. Инновационный потенциал предприятия как основа и результат его инновационной политики
21. Технико-технологическая база предприятия
22. Технический уровень средств труда
23. Технический уровень предметов труда
24. Технический уровень технологии
25. Экономическая эффективность инновационных мероприятий, направленных на снижение затрат на производство продукции.
26. Экономическая эффективность инновационных мероприятий по повышению качества продукции
27. Экономическая эффективность капиталоемких (инвестиционных) инновационных проектов с учетом фактора времени (динамическая модель)
28. Виды организационных форм инновационных предприятий. Технопарк
29. Инкубатор
30. Технополис
31. Малые предприятия в системе инновационного предпринимательства
32. Венчурные фирмы
33. Инновационная деятельность как объект управления
34. Оперативное управление инновационной деятельностью
35. Организационные структуры управления инновационной деятельностью
36. Виды инвестиционных потребностей предприятия
37. Источники финансирования инвестиций
38. Необходимость государственного регулирования инновационной деятельности
39. Виды инновационной политики
40. Основные направления государственной инновационной политики
41. Особенности формирования персонала для инновационной деятельности
42. Стимулирование и мотивация инновационной деятельности
43. Моніторинг інновацій як основа цілеспрямованого новаторства
44. Джерела інноваційних можливостей
Created
by