Материал: М-АРХ-КР-2019 (11 01 2019)

назви і марки елементів, їхню кількість на поверх і загалом на будинок. Визначають також масу окремого елементу, яку використовують при виборі крану та загальну масу елементів, що необхідна для підрахунку тех- ніко-економічних показників.

Таблиця 1

Визначення обсягів збірних конструкцій на одну секцію

1.3.Характеристика кам’яних конструкцій та визначення обсягів кам’яної кладки.

За завданням, мурування зовнішніх та внутрішніх стін може бути з цегли чи керамічних або силікатних каменів. Трудомісткість і складність їх зведення залежить від кількості архітектурних деталей на ній. За ДСТУ Б Д.2.2-8:2016 [6] стіни поділяють на:

прості – у яких ускладнені частини займають площу не більше 10% від площі лицьової сторони;

середньої складності - у яких ускладнені частини займають площу 10…20% від площі лицьової сторони;

складні - у яких ускладнені частини займають площу 20…40% від площі лицьової сторони.

Мурування стін з ускладненими частинами, що займають більше

40% площі лицьової сторони відносять до особливо складних стін. В даному курсовому проекті їх зведення не розглядають.

Складність зовнішніх стін визначають у відсотках відношення площі, зайнятої ускладненими частинами мурування (з двох сторін всіх зовнішніх стін), до загальної площі лицьової сторони зовнішніх стін без відрахування прорізів. При цьому до ускладнених частин мурування відносять: карнизи, пояски, сандрики, русти, контрфорси, пілястри, напівколони, еркери, лоджії, обрамлення прорізів криволінійного окреслення, а також улаштування ніш, що виконують з цегли чи керамічних або силікатних каменів.

Для розрахунку обсягів кам’яних робіт на плані типового поверху вказують межі ділянок цегляних стін, що різняться за товщиною та склад-

6

ністю виконання. Обсяги кам’яних робіт розраховують окремо для зовнішніх і внутрішніх стін, а також в залежності від їх товщини і складності. Визначення обсягів робіт розпочинають зі стін найбільшої товщини поступово переходячи до найтонших. Об’єм мурування стін обраховують з відрахуванням прорізів (дверей чи вікон). Обчислення виконують у табличній формі (табл.2). В примітках для зовнішніх стін вказують складність їх мурування, а також відсоток які займають ускладнені частини мурування.

В курсовій роботі передбачено також обов’язкове улаштування горизонтальної гідроізоляції по фундаментах для усунення замокання стін від підняття капілярної вологи. Гідроізоляцію виконують перед початком мурування. Об’єм гідроізоляційних робіт згідно ДСТУ Б Д.2.2-8:2016 [6] слід визначати за площею поверхні, що ізолюється, кількісне значення якого наводять в таблиці 2.

Установлення і розбирання зовнішніх інвентарних риштувань обчислюється за площею вертикальної проекції їх на фасад будівлі, внутрішніх - за горизонтальною проекцією на основу, кількісне значення обсягів робіт наводять в таблиці 2.

Таблиця 2

Визначення обсягів кам’яної кладки на одну секцію

2. ТЕХНОЛОГІЯ МОНТАЖУ ЗБІРНИХ КОНСТРУКЦІЙ І ЗВЕДЕННЯ КАМ’ЯНИХ КОНСТРУКЦІЙ

2.1.Вибір методу монтажу конструкцій та зведення кам’яних конструкцій.

На основі об’ємно-планувальних та конструктивних рішень будинку вибирають технологічні рішення щодо виконання робіт: монтажу збірних конструкцій та зведення кам’яних конструкцій, які включають питання організації, механізації, послідовності, параметрів і режимів виконання

7

окремих процесів та операцій. При цьому необхідно керуватись вимогами, що викладені у ДБН А.3.1-5:2016 [1, 9], ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015 [8] та ДБН А.3.2-2-2009 [2].

При виборі методів зведення несучих і огороджувальних конструкцій необхідно дотримуватись наступних принципів організації робіт:

всі будівельні процеси необхідно виконувати потоковим методом за допомогою комплекту машин і механізмів, що узгоджені між собою за продуктивністю;

послідовність зведення будинку повинна гарантувати стійкість і геометричну незмінність його частин в процесі виконання робіт;

прийняті методи зведення повинні відповідати вимогам з охорони праці та навколишнього середовища.

Для забезпечення потокового методу виконання робіт необхідно:

визначити загальну кількість та послідовність будівельних процесів що виконують під час зведення будинку та розділити їх на ряд простих технологічно і організаційно пов’язаних процесів (елементарних потоків);

для кожного елементарного потоку прийняти склад виконавців, що будуть його виконувати протягом всього терміну зведення будинку;

розподілити фронт робіт (будинок) на елементи фронту робіт (захватки, ділянки та яруси);

призначити такий порядок виконання елементарних потоків, який би забезпечував би послідовне виконання в часі однакових елементарних потоків на захватках та паралельне – різних елементарних потоків. При цьому виконання попереднього елементарного потоку повинно забезпечувати підготовку фронту робіт для виконання наступного елеме-

нтарного потоку.

Зведення безкаркасних кам’яних будинків виконують як комплексний будівельний процес до складу якого належить: монтаж збірних залізобетонних конструкцій, поярусне мурування стін, подавання до робочого місця матеріалів, встановлення та переставляння риштувань.

Монтаж плит перекриття виконують після мурування останнього ярусу кладки. Конструкції слід встановлювати в проектне положення відповідно до прийнятих орієнтирів (рисок, штирів, упорів, граней тощо). Відхилення від проектного положення змонтованих конструкцій не повинні перевищувати значень, що наведені в ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015 [8]. При встановленні монтажних елементів мають бути забезпечені:

стійкість і незмінність їх положення на всіх стадіях монтажу;

безпека виконання робіт;

8

точність їх положення за допомогою постійного геодезичного контролю;

міцність монтажних з'єднань.

Цегляну кладку виконують у наступній послідовністі: встановлення і переставляння порядовок чи причалок; подавання і розкладання цегли та розчину; мурування кутів, примикань та перетинів стін; укладання цегли у верстові ряди та забутку; різання, рубання та тесання цегли; розшивання швів (за необхідності).

Кладку стін наступного поверху розпочинають після укладання несучих конструкцій перекриттів та замонолічування швів між плитами перекриттів.

2.2.Вибір способів закріплення збірних залізобетонних конструкцій.

Способи закріплення збірних залізобетонних конструкцій поділяють на тимчасове (на період монтажу конструкцій) та постійне (на весь час експлуатації). Конструктивні рішення щодо закріплення збірних конструкцій заданого будинку вибирають із довідкової літератури [11, 14, 15], що описують в табл. 3, де також підраховують загальну кількість матеріалів для закріплення конструкцій.

2.3.Вибір монтажно-захватних пристосувань.

Монтажно-захватні пристосування використовують для кріплення збірних конструкцій до гаку крану для їх переміщення в процесі монтажу. В курсовому проекті монтажно-захватні пристосування приймають за дод. 6, в залежності від типу вантажу, його розмірів та маси. Їх описують в табл. 4.

9

2.1.Вибір будівельних кранів за технічними характеристиками.

Вибір кранів залежить від багатьох чинників основними з яких є висота і ширина будинку, габарити і маси елементів, що піднімаються, мінімальна відстань до стіни будинку. До вибору крану визначають спосіб монтажу: місце можливого його розташування та схеми руху, напрямок і послідовність встановлення елементів.

Кран вибирають у наступній послідовності:

визначають монтажні характеристики елементів, що піднімають;

підбирають тип і марку крану за технічними характеристиками;

визначають найбільш економічно доцільний варіант крану (в курсовому проекті не розглядають).

До монтажних характеристик елементів, що піднімають, належить

максимальна маса елементу (конструкції), висота монтажу та монтажний виліт стріли крану. Монтажні характеристики визначають для найважчих елементів, що встановлюють як найвище та якнайдалі від місця стоянки крану.

Монтажна маса ( ) – це маса елементу (т), який повинен перемістити кран під час виконання будівельного процесу:

маса монтажно-захватних пристосувань (стропу, траверси), що використовують при підніманні відповідного елемента, т; – коефіцієнт надійно-

сті ( = 1,1…1,2).

Монтажна висота ( ) – це необхідна висота підйому гака крана, під час монтажу конструкції чи подавання будівельних матеріалів (рис. 1), визначається за наступною формулою:

(2)

10