Статья: Макроекономічні проблеми торговельних відносин України з ЄС і нагальні завдання економічної політики

З огляду на те, що ціни на товари з низьким ступенем обробки характеризуються високою волатильністю (істотними й частими відхиленнями від серед- ньострокової лінії тренду), значних коливань зазнають і обсяги експортної виручки України. За таких умов мінливою та непередбачуваною є також динаміка українського ВВП. Окреслений стан справ впливає на загальну нестабільність платіжного балансу України та є одним із чинників періодичного повторення валютних криз.

Доведений ученими феномен зниження реальних цін на сировинні товари у довгостроковому періоді (гіпотеза Пребіша - Зінгера [5]) також спрацьовує не на користь України. По суті, він означає, що Україна не може розраховувати на високу доходність операцій з експорту продукції з низьким рівнем доданої вартості, і при закріпленні сировинної спеціалізації України в системі міжнародного поділу праці завдання виведення із злиднів основної маси населення залишаться невирішеними.

У контексті структурних проблем української економіки поточна ситуація ускладнюється тим, що продукція з високою часткою доданої вартості експортувалася переважно на російський ринок, тоді як частка Росії в загальному товарному експорті України становила 17,6 % у 2014 р. і 23,2 % у 2013 р.; у цій країні реалізувалося 55-58 % українського експорту за групою «Машини, устаткування, транспортні засоби та прилади». У структурі товарного експорту України до Росії за 2014 р. 34,1 % від загального обсягу припадало на групу «Машини та устаткування, транспортні засоби, прилади» (у т.ч.: 19,3 % - на механічні машини й апарати, 6,7 % - на електричні машини та устаткування, 4,7 % - на залізничні або трамвайні локомотиви). У структурі українського експорту до ЄС частка цієї товарної групи, як зазначалося, становить близько 5 %.

Варто також враховувати, що імплементація економічної частини Угоди про асоціацію з 2016 р. означатиме посилення зовнішньої конкуренції для обробної промисловості України: зона вільної торгівлі передбачає скасування імпортних мит. Після дії множинних шоків - зростання витрат на енергоносії, руйнування виробничих зв’язків та інфраструктури на сході країни, блокування російського ринку збуту, втрати доступу до кредитних джерел і «розкручування» інфляції - посилення зовнішньої конкуренції завдасть ще одного удару по вразливих галузях вітчизняної промисловості.

Фахівці Європарламенту наголошують на тому, що в коротко- і середньо- строковому періодах імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС породжуватиме певні економічні втрати й потребуватиме значних інвестицій. Ідеться передусім про:

а) вихід з ринку економічних суб’єктів унаслідок посилення конкуренції з виробниками/постачальниками з ЄС та наступний перерозподіл чинників виробництва;

б)підвищення рівня безробіття та необхідність перенавчання і працевлаштування робочої сили, що вивільнятиметься у процесі реструктуризації економіки;

в)впровадження й дотримання стандартів ЄС (технічних стандартів, фітоса- нітарних норм, екологічних стандартів, стандартів соціальної безпеки), які вимагають значних зусиль та інвестицій з боку виробників/постачальників товарів і послуг [6].

Ще одним важливим аспектом, який варто враховувати при поглибленні економічних зв’язків України з ЄС, є низькі темпи економічного зростання у країнах ЄС і наявність об’єктивних стримуючих чинників для стрімкого збільшення експорту української продукції до ЄС.

Проблеми оздоровлення фінансового сектору, надмірного навантаження державних боргів і слабкого впровадження інновацій перешкоджають динамічному відновленню європейської економіки після глобальної кризи 2008-2009 рр. За даними Євростату, у 28 країнах ЄС темпи зростання реального ВВП загалом становили 1,7 % у 2011 р., -0,5 % - у2012 р., 0,1 % - у 2013 р. та 1,3 % - у 2014 р. Рівень безробіття у 28 країнах ЄС перевищує 10 %, а у країнах Єврозони взагалі становить близько 11,5 %. Поточні наукові та політичні дискусії, як на наднаціональному рівні ЄС, так і на рівні окремих держав, порушують багато суперечливих питань стосовно пріоритетності цілей політики (створення нових робочих місць чи забезпечення фінансової стійкості), переваг та недоліків реалізації жорсткої фінансової політики й активної політики на ринку праці.

Надалі з використанням статистичних даних спробуємо встановити факт залежності експортної виручки України, генерованої з країн ЄС, від динаміки економічної активності або рівня промислового виробництва у ЄС. За 9 місяців 2015 р. на ЄС припадало 28,1 % українського експорту товарів (тоді як на Російську Федерацію - 12 %).

На рис. 4 зображено темпи збільшення обсягів українського експорту до ЄС і темпи зростання промислового виробництва 27 країн - членів ЄС у 20052015 рр. Графічні дані підтверджують існування досить тісного взаємозв’язку між зазначеними параметрами. Тобто в періоди піднесення економічної активності в ЄС динамічно зростали й обсяги українського експорту до ЄС, а в часи падіння промислового виробництва в ЄС, відповідно, знижувалися і обсяги українського експорту.

Рис. 4. Темпи зростання українського експорту до ЄС і темпи зростання промислового виробництва в ЄС у 2005-2015 рр.

Коефіцієнт парної кореляції темпів приросту українського експорту до країн ЄС і темпів зростання промислового виробництва у 27 країнах ЄС з лагом в 1 квартал становить 0,71. За результатами проведеного аналізу було специфіковано таку ре- гресійну модель (у дужках наведено ґ-ста- тистики відповідних коефіцієнтів):

•           ШВиБТ_Еи2 (-1) - темпи зростання промислового виробництва у 27 країнах ЄС, % до відповідного кварталу попереднього року;

МА (1) - компонент ковзкого середнього І порядку.

Статистичні критерії та оцінки наведеної моделі представлено в таблиці 4.

Таблиця 4 Модель (1) приросту вітчизняного експорту до ЄС

Джерело: оцінки автора.

Як було показано вище, на темпи зростання українського експорту до країн ЄС впливають не тільки темпи приросту промислового виробництва Євросоюзу, а й траєкторія світових цін на сировинні товари. Адже на тлі зростання світових цін на сировину збільшуються вартісні обсяги експорту з України, а в разі падіння світових цін експортна виручка України зменшуєтся.

Під час здійснення кореляційного аналізу встановлено, що між індексом цін на мінерали, руди і метали та темпами приросту вітчизняного експорту до ЄС існує доволі тісний кореляційний зв’язок: коефіцієнт парної кореляції становить 0,58. Тому до переліку незалежних змінних моделі (1) було додано ще одну змінну - індекс світових цін на мінерали, руди і метали (у % до 2000 р.).

З огляду на отримані результати було (у дужках наведено ґ-статистики відпо- специфіковано таку регресійну модель відних коефіцієнтів):

• РЕІСЕ_твґаІ - індекс світових цін на мінерали, руди і метали в дол. США, % до 2000 р.

Статистичні критерії та оцінки моделі (2) представлено в таблиці 5.

Таблиця5 Модель (2) приросту вітчизняного експорту до ЄС

Джерело: оцінки автора.

Отже, ми встановили, що зменшення індексу світових цін на мінерали, руди і метали на 10 % призводить до уповільнення темпів приросту українського експорту до країн ЄС на 2,5 %. Ці результати узгоджуються з даними, отриманими на попередніх етапах дослідження щодо оцінювання впливу коливань світових цін на сировину на загальні обсяги експортної виручки України.

Коефіцієнт змінної ШВШТ_Еи2 (-1) засвідчує, що уповільнення темпів зростання промислового виробництва у країнах ЄС на 1 % (відносно відповідного кварталу попереднього року) викликає зменшення темпів приросту експорту товарів з України до ЄС на

,7%. Такий вплив відбувається внаслідок зміни попиту європейських споживачів на товари, експортовані з України, при зміні рівня промислового виробництва в країнах ЄС. Вплив саме обсягів промислового виробництва ЄС, а не динаміки реального ВВП країн ЄС, на зміну обсягів експорту товарів з України пояснюється тим, що вагому частку в структурі українського експорту становить продукція проміжного споживання.

Отже, результати проведеного емпіричного дослідження підтвердили залежність експортної виручки України, генерованої з країн ЄС, від рівня світових цін на сировинні товари і від динаміки промислового виробництва у ЄС.

Розроблений інструментарій дає змогу прогнозувати зміну вартісних обсягів експорту України до країн ЄС при коливаннях темпів приросту промислового виробництва у країнах ЄС на задану величину, а також при зміні світових цін на сировинні товари.

У контексті економічних перспектив України виконане дослідження дозволяє стверджувати, що повільна динаміка розширення ринку ЄС протягом тривалого періоду створюватиме об’єктивні перешкоди для динамічного зростання обсягів українського експорту до ЄС. А тому створення зони вільної торгівлі України з ЄС не виключає привабливості й доцільності пошуку торговельних партнерів в інших регіонах світу і на інших континентах для нашої країни (див. детально дані Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова [7]).

Загалом зазначені чинники й отримані оцінки залежності обсягів експортної виручки України від цінових процесів на світових ринках і рівня економічної активності у країнах - торговельних партнерах свідчать про нагальну необхідність зміни моделі економічного розвитку України у напрямі активізації виробництв із високою часткою доданої вартості, кардинального підвищення їх конкурентоспроможності та диверсифікації структури національного експорту.

Угодою про асоціацію між Україною і ЄС визначено деякі стратегічні орієнтири взаємного співробітництва для вирішення зазначених завдань. Так, ст. 379 глави 10 передбачено співпрацю України та ЄС задля: а) сприяння розширенню контактів між приватними підприємствами України і ЄС та між цими підприємствами й органами влади України та ЄС; б) підтримки вжиття заходів щодо стимулювання експорту в Україні; в) сприяння модернізації та реструктуризації окремих галузей промисловості України і ЄС. Однак вибір адекватних інструментів та наявність політичної волі в Уряду України й керівних органів ЄС для досягнення цих цілей не є гарантованими.

Диверсифікація структури національного експорту та здобуття реальних економічних переваг у процесі інтеграції Украї ни з ЄС вимагає застосування комплексу економічних, фінансових і політичних важелів, які можна згрупувати за такими напрямами.

1.         Розроблення і впровадження комплексної стратегії модернізації промисловості, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності виробництв з високим ступенем обробки продукції та значною часткою доданої вартості. Модернізація української промисловості має спиратися на значні інвестиції в основні фонди підприємств і запровадження нових технологій. Джерелами для здійснення таких інвестицій мають стати власні ресурси компаній, залучення коштів іноземних інвесторів, допомога уряду та кредити/ гранти міжнародних фінансових організацій. Актуальними завданнями у межах стратегії модернізації промисловості є реструктуризація, конверсія і переорієнтація на інші регіональні ринки експортних потужностей машинобудівних підприємств, пов’язаних коопераційними зв’язками з російськими замовниками.

2.         Стимулювання інвестиційного кредитування приватним сектором

проектів із модернізації та реструктуризації вітчизняної промисловості, активізація зусиль держави й міжнародних фінансових організацій у цій сфері. Міжнародні фінансові організації (за наявності відповідного запиту української сторони та політичної волі в акціонерів таких установ для підтримки України) могли б відіграти ключову роль у фінансуванні модернізації української промисловості. Серед таких організацій - Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Кредитна установа для відбудови (KfW) та ін. Цільовою групою реципієнтів у межах кредитної програми міжнародних організацій могли б стати підприємства суднобудування, вагонобудування, літакобудування, виробництва котлів, електричних машин тощо. При цьому важливо було б забезпечити можливість отримання підприємствами кредитів строком на 4-10 років під низькі відсоткові ставки.

3.         Сприяння налагодженню коопераційних зв ’язків українських промислових підприємств з ТНК і провідними корпораціями ЄС, створення можливостей для інтеграції промислових підприємств України до міжнародних виробничих ланцюгів, інформування великих європейських виробників про можливості партнерства з підприємствами України - розроблення галузевих каталогів продукції промислових підприємств, підтримка участі українських підприємств у спеціалізованих виставках за кордоном, а також надання відповідних консультаційних послуг підприємствам України. Частково ці функції могла б виконувати Рада з просування експорту при Мінекономрозвитку

1          торгівлі України. Вагоме значення має також розвиток державно-приватного партнерства у сфері представництва інтересів українського бізнесу за кордоном за аналогом Бюро делегатів німецької економіки (ФРН) [8].

4.         Ініціювання нових програм технічної допомоги ЄС, які б передбачали налагодження ефективного діалогу між Урядом, підприємствами України та підприємствами країн ЄС; органі - зація надання підприємцям України інформаційно-консультаційних послуг щодо можливостей та умов постачання промислової продукції на ринок ЄС. Доцільно також поставити перед установами - донорами з ЄС питання щодо надання технічної допомоги з метою заснування місій з підвищення продуктивності для ключових галузей економіки і провідних підприємств України за зразком функціонування таких місій у межах «плану Маршалла» в післявоєнний період. Метою місій з підвищення продуктивності мало би бути надання технічної та консультативної допомоги підприємцям, промисловцям України, спеціалістам і працівникам підприємств для запозичення ними передового досвіду європейських і американських компаній з питань передових технологій виробництва, організації виробничого процесу та збуту продукції.