Материал: Методика медико-географічного дослідження стану здоров’я населення регіону

Вікова структура населення є вкрай значимою в оцінці медико-демографічної ситуації. Важливим є аналіз співвідношення основних вікових груп населення: дитячого населення (0-14 років), населення працездатного віку (15-65 років) та населення похилого віку (старше 65 років).

Щодо балансу вікової структури, то тут найчастіше відзначаються території, де більша роль у навантаженні належить населенню похилого віку. Враховуючи середні розміри пенсійного забезпечення в Україні, населення похилого віку не завжди може повноцінно забезпечувати себе всім необхідним (особливо щодо лікування хвороб чи попередження прогресу захворювань) без фінансової допомоги дітей чи інших осіб, що створює додаткове навантаження на бюджети домогосподарств чи стає причиною погіршення стану здоров’я людей старших вікових груп. Збереження здоров’я у старості потребує розробки і впровадження специфічних цільових заходів на різних територіальних рівнях.

Наступна група показників - це показники, якими описується процес відтворення населення: народжуваність, смертність та природний приріст.

Аналіз народжуваності і її динаміки доцільно здійснювати у контексті конкретних особливостей державної демографічної політики. Наприклад, збільшення показників народжуваності не обов’язково є свідченням покращення соціально-економічної ситуації, досить часто спрацьовує «економічний» стимул заохочення народжень - виплати під час народження дитини. Першочерговим є звернення уваги на повікові коефіцієнти народжуваності та показник порядковості народжених дітей у сім’ї. Доцільним є також використання сумарного коефіцієнту народжуваності під час аналізу МДС, він найбільш точно відображає режим відтворення населення.

Щодо смертності населення, то аналізу підлягає динаміка і територіальна диференціація загальних коефіцієнтів смертності та смертності за основними причинами. Для визначення вектору динаміки необхідним є розгляд графіків зміни загальних показників смертності в окремих вікових когортах. Виявлення районів із постійно високими показниками смертності від тих чи інших захворювань або зовнішніх причин є сигналом до пошуку факторів формування такої ситуації. За оцінкою багатьох фахівців, показники смертності передають специфіку суспільного здоров’я не гірше, ніж показники захворюваності.

Результуючим показником аналізу режимів народжуваності та смертності є розрахунок коефіцієнта природного приросту (фактично - депопуляції) населення.

Наступним кроком медико-географічного дослідження є співвіднесення і комплексний розгляд природного та механічного руху населення, тобто аналіз ходу демографічного процесу. Для відслідковування міграцій застосовується такий показник, як сальдо міграції. Міграційне скорочення населення, як правило, є меншим за своєю значимістю у загальному скороченні населення, ніж природне. Але відтік населення впливає на вікову структуру населення, а саме - на зменшення частки осіб репродуктивного віку, що призводить до підвищення демографічного навантаження з боку старших вікових груп, а в подальшому сприяє зростанню темпів природного скорочення.

Як і показники смертності, показники захворюваності варто розглядати у розрізі основних груп хвороб. Їхня номенклатура досить широка і потребує вибіркового аналізу. Зокрема, необхідно проаналізувати групи захворювань, які зазвичай є і основними причинами смертності, потім доцільним буде аналіз інших, менш значущих або нелетальних захворювань, чи захворювань, які є ендемічними для певної місцевості. Важливим є й аналіз соціально значущих хвороб, зокрема ВІЛ-СНІДу, туберкульозу, алкоголізму, наркоманії, оскільки останні значною мірою визначають і демографічний розвиток, і роботу системи охорони здоров’я.

На цьому компонентний аналіз основних медико-демографічних характеристик за даними офіційної медичної статистики завершується. Наступним кроком є опрацювання даних опитування населення з метою розкриття особливостей суспільного здоров’я і ролі факторів у його формуванні з позицій власної оцінки їх мешканцями регіону.

Використання методів опитування в оцінці здоров’я, а тим більше - у специфічному його зв’язку з якістю життя населення зумовлюється низкою причин. Найголовніше - це підвищення достовірності та репрезентативності результатів оцінки, оскільки офіційна статистика не завжди повністю розкриває картину стану здоров’я та його зумовленість різними чинниками. Наприклад, населення не завжди звертається до закладів охорони здоров’я зі скаргами на недугу. Зокрема, це пов’язано з потенційно досить значними затратами на лікування, поширенням самолікування через сумніви у постановці правильного діагнозу, неможливості дістатися лікарні тощо. Негативною рисою сьогодення залишається безвідповідальне ставлення до регулярних медичних обстежень і профілактики захворюваності. Це стосується насамперед сільського населення, яке в більшості звертається за медичною допомогою у разі наявності нестерпного болю. У такій ситуації виникає дослідницька проблема, коли за наявними статистичними показниками оцінити реальний рівень здоров’я/нездоров’я населення стає проблемою.

Найбільш часто науковці застосовують такий метод збору первинної інформації, як опитування, що у суспільній географії вважається методом польових досліджень [3, с. 109]. За умов вдало організованої і репрезентативної вибірки, охоплення значної кількості респондентів можемо отримати результати з високим рівнем достовірності.

Збір даних методом опитування має суттєву перевагу - він дає можливість одержання багатьох характеристик (при цьому враховуються демографічні або соціально-економічні характеристики і спосіб життя, погляди та думки окремих людей, їхня обізнаність і знання, наміри, мотивація тощо). Серед основних позитивних рис використання анкетування у суспільно-географічних дослідженнях слід відзначити швидкість отримання даних, відносно невисоку вартість щодо обсягів отриманої інформації. Водночас опитування є сумою поглядів різних людей, відповіді яких залежать як від якості сформульованих питань, так і від обізнаності самого респондента. Опитування залежить від бажання, настрою і здатності респондентів надавати інформацію.

У цій роботі конкретним опитувальним методом обране анкетування респондентів - мешканців адміністративних районів області. Саму процедуру формування анкети та проведення опитування, а також його результати надано у низці наших попередніх статей [4; 5].

Наступним етапом є інтегральна оцінка стану здоров’я населення досліджуваного регіону і типізація адміністративних районів за особливостями МДС. Оскільки використання показників смертності, поширеності захворюваності і первинної захворюваності разом може спровокувати значні похибки і певне нівелювання результату, більш обґрунтованим є застосування комплексних індикаторів«ризику смертності внаслідок захворюваності» за окремими групами хвороб, які вказують на ризик причинозумовленої смертності за певного рівня захворюваності на території. Фактично він означає імовірність негативного розвитку тієї чи іншої патології і прив’язаний до конкретної структури небезпечних хвороб. Розрахунок комплексного індикатора ризику смертності проводиться за формулою (1) [9]:

де ІРС - індикатор ризику смертності (на 100 тис. населення);

СЗ - смертність унаслідок захворюваності (на 100 тис. населення);

ПЗ - поширеність захворюваності (на 100 тис. населення);

ЗВ - захворюваність населення, зареєстрована вперше у поточному році (первинна захворюваність на 100 тис. населення).

У роботі ці комплексні індикатори обчислені для смертності від основних груп хвороб: новоутворень, інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб системи кровообігу, хвороб органів дихання, хвороб органів травлення, зовнішніх причин.

Стрижнем інтегральної оцінки суспільного здоров’я населення досліджуваного регіону є метод рангової оцінки масиву показників із подальшим обчисленням рангового індексу здоров’я. За базову модель такого способу обчислення було взято підхід, застосований В.В. Яворською в оцінці геодемографічної ситуації [14]. Оскільки у цьому дослідженні оцінюється МДС, стан суспільного здоров’я, то до переліку показників, окрім демографічних характеристик відтворення за різними типами поселень і загалом, включені і характеристики поширення захворюваності, й обчислені комплексні індикатори ризику смертності від окремих груп хвороб, і середні бальні оцінки здоров’я мешканцями адміністративних районів, які отримані з анкетного опитування.

При цьому був застосований такий алгоритм дій (рис. 2):

виокремлено два масиви: показники-стиму- лятори (11 показників, серед яких 1 суб’єктивний) та показники-дестимулятори (14 показників, серед яких 2 суб’єктивні) - всього 25 показників.

Показники, які були обрані основними, формують дві групи з двома підгрупами у кожній;

1)         усі показники ранжовані і позначені певними рангами відповідно до рівневого значення показника в тому чи іншому адміністративному районі: для показників-стимуляторів ранг «1» відповідає найвищим показникам (наприклад, найвищий показник народжуваності), а для показників-дестимуляторів - найнижчим (наприклад, найнижчий показник смертності); рейтинг «20» (відповідно до числа адміністративних утворень регіону дослідження), навпаки, відповідає найнижчим показникам-стимуляторам і найвищим показникам-дестимуляторам;

3)         окремо проведено групування районів за факторами-стимуляторами і факторами-дестимуляторами впливу на здоров’я, здійснено типізацію адміністративних районів в умовній двомірній системі координат. Типізацію виконано за допомогою багатомірного кластерного аналізу. За міру відстаней прийнято відстань Чебишева, що підкреслює найбільшу відмінність адміністративних утворень один від одного, за принцип їх об’єднання у кластери обрано метод Варда, який є найбільш точним і ґрунтується на дисперсійному аналізі. Аналіз супроводжується картографічною візуалізацією - за найбільш важливими проміжними індексами створюються, послідовно аналізуються і порівнюються картосхеми.

У свою чергу, для перевірки обчисленого інтегрального індексу здоров’я можна використати ще один індекс - індекс демографічної напруженості (ІДН), який розраховується для останнього п’ятирічного періоду спостережень [13]:

де У - частка земель, зайнятих міською та промисловою забудовою, %;

р - щільність населення (осіб на км²);

Z - поширеність захворюваності (на 1 000 осіб);

Р - загальний показник народжуваності (на 1 000 осіб);

С - загальний показник смертності (на 1 000 осіб);

Сd - дитяча смертність (на 1 000 осіб);

У - корегуючий множник (для Херсонської області він становить 10-3, вводиться з метою поправки значень до більш вигідного значення коефіцієнта у межах одиниці, що полегшує інтерпретацію результатів).

Цей індекс нерідко використовується у медико-екологічних дослідженнях і є основним у медико-екологічному зонуванні.

На заключному п’ятому етапі медико-гео- графічного дослідження описаний попередній аналіз особливостей стану здоров’я населення і МДС, основних чинників впливу на здоров’я дає підстави сформулювати стратегічні напрями збереження здоров’я і поліпшення медико-демографічної ситуації загалом в області і за виокремленими типами районів.

Висновки з проведеного дослідження

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що методика оцінки здоров’я населення регіону ґрунтується на відборі характеристик здоров’я і відтворення населення та коригуванні їх за допомогою анкетних оцінок. На основі системно-дедуктивного підходу відібрані характеристики зводяться в єдиний ранговий індекс здоров’я із подальшою типізацією територій за цими ж характеристиками та їхніми територіальними особливостями. Паралельно слід здійснювати оцінку факторів ризику для здоров’я, серед яких найбільш значущими є природні та екологічні фактори, статево-вікова структура населення, соціально-економічні умови та якість життя населення.

Література

1.     Ватлина Т.В. Медико-географический атлас-монография Смоленской области / Т.В. Ватлина ; под ред. С.П. Евдокимова, С.М. Малхазовой, Е.И. Каманина. - Смоленск, 2011. - 104 с.

2.     Гукалова І.В. Якість життя населення України:         суспільно-географічна концептуалізація /І.     В. Гукалова. - К., 2009. - 347 с.

3.     Исаченко А.Г. Теория и методология географической науки / А.Г. Исаченко. - М. : Академия,- 400 с.

4.     Молікевич Р.С. Методичні особливості суб’єктивної оцінки здоров’я в контексті дослідження якості життя населення (на прикладі