Певні результати у здійсненні політики працевлаштування може дати скорочення робочого дня. За останні 100 років у більшості розвинутих країн Заходу тривалість робочого часу скоротилася вдвічі. Винятком з цього правила стала лише Японія.
Досягнення максимально високої якості життя населення є пріоритетною метою соціальної ринкової економіки. Однією з найважливіших передумов, що забезпечують реалізацію цієї задачі, є проведення ефективної політики добробуту населення. Центральне місце в політиці добробуту займають доходи населення, їх диференціація, постійне зростання рівня життя громадян.
Доходи населення поділяються на грошові і натуральні. Грошові доходи населення включають оплату праці всіх категорій населення, пенсії, субсидії, стипендії й інші соціальні трансферти; надходження від продажу продуктів сільського господарства; доходи від власності у вигляді відсотків по внесках, цінним паперам, дивідендів; доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю, а також страхові відшкодування, позички, доходи від продажу іноземної валюти й інші доходи.
Натуральні доходи населення включають продукцію, створену у домашніх господарствах для власного споживання. Грошові і натуральні доходи утворюють особистий доход населення.
Основними компонентами грошових доходів населення в ринковій економіці є оплата праці, доходи від підприємницької діяльності і власності, а також соціальні трансферти.
Держава впливає на перерозподіл доходів через держбюджет. Для цих цілей використовується система диференційованого оподатковування різних груп одержувачів доходу і соціальних виплат. У результаті частина доходів найбільш забезпечених груп населення переходить до найменш забезпечених.
Одним з методів регулювання доходів населення є виплата соціальних трансфертів.
Соціальні трансферти - це економічна цінність, передана одним учасником іншому в односторонньому порядку: від іншого учасника операції не надходить нічого, що може мати вартість. Соціальні трансферти представляють систему заходів грошової чи натуральної допомоги, за допомогою якої підвищуються доходи визначених соціальних груп.
Держава шляхом перерозподілу коштів бюджету створює умови для зменшення диференціації доходів населення, забезпечення нормального процесу відтворення робочої сили. Разом з тим державне регулювання доходів населення за допомогою коштів бюджету має визначені межі: розмір бюджетних надходжень і рівень податків. До заходів державного регулювання доходів відносяться також встановлення гарантованих цін на деякі товари і послуги визначеним групам населення (фермерам, пенсіонерам, інвалідам), встановлення мінімальних ставок заробітної плати, пенсії й ін.
Реальні доходи населення залежать від рівня цін на товари і послуги. Для того щоб визначити вплив інфляції на реальні доходи населення, використовується такий показник, як індекс споживчих цін на товари і послуги.
Індекс споживчих цін (ІСЦ) визначається співвідношенням вартості фактичного фіксованого набору товарів і послуг у поточному періоді до його вартості в базисному періоді. ІСЦ - це найважливіший показник, що характеризує рівень інфляції. Він використовується для цілей державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду мінімальних соціальних гарантій, вирішення правових суперечок.
Особливе значення займає проблема індексації доходів від інфляції. Індексація - це засіб захисту від інфляції, приведення суми контракту, кредиту, зарплати, пенсії, допомоги, внесків населення в банках і т.д. до індексу споживчих цін. Індексація доходів населення представляє повне чи часткове відшкодування втрат у доходах, викликаних ростом цін на споживчі товари і послуги. У світовій практиці застосовуються дві основні форми індексації доходів населення: автоматична і напівавтоматична. Автоматична індексація доходів населення припускає, що останні підвищуються пропорційно росту цін. Напівавтоматична індексація іменується також договірною. Ця форма індексації використовується в країнах Європейського Союзу. На державному рівні проводяться переговори за участю роботодавців, профспілок, представників органів державної влади, а також вчених-експертів. У результаті переговорів даються рекомендації по встановленню нижньої межі соціального захисту відповідно до колективних договорів. На кожному підприємстві укладається свій колективний договір, що включає різні заходи соціального захисту працівників. У країнах із соціальною ринковою економікою індексація охоплює незначну частину населення, насамперед осіб з фіксованими доходами (пенсіонерів, працівників бюджетної сфери й ін.).
Індексація доходів населення оцінюється неоднозначно. З одного боку, вона сприяє підтримці визначеного рівня життя деяких груп населення. З іншого боку, індексація може знижувати стимули до праці, гальмувати реалізацію антиінфляційної політики. Тому в багатьох країнах індексація доходів населення носить скоріше епізодичний, чим постійний характер.
Для того щоб визначити рівень добробуту населення, необхідно встановити “момент відліку”. Таким у сучасній економіці є прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум - це рівень доходів, що забезпечує придбання набору товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини при визначеному рівні соціально-економічного розвитку країни і сформованих потреб населення. Величина прожиткового мінімуму включає:
• вартість обов’язкових платежів і зборів;
• вартість споживчого кошика.
Споживчий кошик - мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення його життєдіяльності.
Споживчий кошик визначається для основних груп населення:
• працездатного населення;
• пенсіонерів;
• дітей.
Прожитковий мінімум призначається для:
• оцінки рівня життя населення при розробці і реалізації соціальної політики;
• обґрунтування встановлюваного на державному рівні мінімального розміру оплати праці і мінімального розміру пенсії за старістю, а також для визначення розмірів стипендій, субсидій і інших соціальних виплат;
• формування державного бюджету.
Якість життя населення - узагальнююча соціально-економічна категорія, за допомогою якої оцінюється рівень споживання населення товарів і послуг, можливість задовольнити духовні потреби, здоров’я населення; тривалість життя, умови середовища, що оточує людину, морально-психологічний клімат і ін. Необхідно відзначити, що деякі з цих понять не завжди піддаються кількісній оцінці, що ускладнює визначення якості життя населення.
Рівень якості життя населення змінюється в залежності від соціально-економічного стану суспільства. Ці показники розрізняються по країнах.
Якість життя населення тісно пов’язана з концепцією “розвитку людини”. Її суть полягає в тому, що будь-яке суспільство повинне вкладати ресурси в освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, харчування населення, створюючи в такий спосіб реальні передумови для участі громадян в економічному, соціальному і політичному житті країни [5].
.
Аналіз сучасного стану соціально орієнтованої ринкової економіки різних країн
та їх досвід
.1 Сучасні моделі соціально
орієнтованої ринкової економіки
У розділі про поняття та сутність соціально орієнтованої ринкової економіки було виділено декілька загальних моделей, які виникли історично. Але якщо розглядати більш детально економічні сучасні ситуації в різних країнах, то можна виокремити низку інших моделей, особливості яких будуть притаманні лише конкретній державі. Адже соціально-економічним моделям притаманна виражена специфіка залежно від досягнутого рівня розвитку, історичного шляху і національних традицій.
) Німецька модель
Однією з моделей нової економіки служить «cоціальна ринкова економіка», що діє в Німеччині. Науковою основою цієї моделі послужили ідеї неолібералізму (А. Рюстов, В.Репке, В. Ойкен та ін.) Основоположним в їх концепції є завдання формування соціально орієнтованої економіки, яка базується на принципах свободи, яка забезпечується сильною державою. Ці ідеї лягли в основу розробки концепції соціально- ринкового господарства [16].
Автори концепції соціально- ринкової економіки в зміст даної моделі вклали такі характерні риси, як необхідність економічної свободи, гарантованість її з боку держави, здійснення ними політики, що забезпечує соціальну захищеність своїх громадян і соціальну справедливість. У даній концепції термін «соціальний» трактується таким чином: по-перше, ринкове господарство в силу своєї економічної ефективності створює матеріальні передумови для поліпшення добробуту всім членам суспільства, носить соціальний характер; по-друге, ринкове господарство має обмежуватися там, де воно може привести до соціально небажаних результатів. Результати вільного економічного процесу повинні коректуватися з точки зору їх соціальної спрямованості.
Модель соціальної ринкової економіки спрямована на вільний розвиток, самовизначення і особисту відповідальність суб'єктів ринку, на прийняття децентралізованих рішень відповідно до ринкової ситуації. У відповідності із загальною концепцією соціальної ринкової економіки, її цілі і засоби їх досягнення, зводяться до:
. Забезпечення максимально високого добробуту. Така мета досягається, насамперед, шляхом розвитку вільної конкуренції; створення необхідних умов для економічної свободи; прагненням до повної зайнятості працездатних членів суспільства; гарантованим доходом кожному, хто бажає працювати; обміном валют; розширенням міжнародного поділу праці; лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності. Все це розглядається в плані основних шляхів підвищення максимально високого добробуту людей.
. Забезпечення соціально справедливої грошової системи і стабільності цін на основні товари та послуги. Така мета досягається наявністю незалежного емісійного банку; відносною стабільністю державного бюджету та поліпшенням платіжного балансу на основі неухильного зростання економіки країни.
. Встановлення соціальної забезпеченості, соціальної справедливості, соціального захисту сімей; справедливий розподіл доходів і майна.
. Соціальний продукт відіграє вирішальну роль у формуванні коштів для соціального захисту населення. Держава вживає заходів щодо коригування первинного розподілу доходів та майна у формі виплати соціальної допомоги, пенсій і компенсацій, доплат за житло. Економічна політика щонайменше повинна обмежувати свободу особи і соціальних груп.
Розвиток економіки і соціальних процесів відповідно до зазначеної ринкової моделі, незважаючи на складні умови перших повоєнних років, спадів і підйомів, в цілому забезпечили Західній Німеччині економічне процвітання і сприятливі умови для вирішення найважливіших соціальних проблем. Після об'єднання західної та Східної частин країни соціальна орієнтація економіки стала охоплювати всю територію єдиної Німеччини. Накопичений економічний досвід у вирішенні гострих соціальних проблем допомагали вирішити соціальні труднощі в Східній частині країни. Нині там відбувається поступове вирівнювання рівня і способу життя зважаючи на масштаб всієї країни[18].
2) Американська модель соціальної економіки.
Американська модель соціально -економічного розвитку побудована за системою всебічного заохочення свободи підприємницької діяльності, забезпечення повної зайнятості ресурсів і стабільності цін. Вона створила умови для збагачення найбільш активної частини населення. Потужний економічний потенціал дозволив США, в післявоєнний період, досягти високих показників за рівнем і якістю життя. Американська модель взаємозв'язків економічного та соціального життя заснована на високому рівні продуктивності праці та масової орієнтації на досягнення особистого успіху. Теорії « загального благоденства », «народного капіталізму», «народного добробуту » відбивають американську дійсність[19].
Ринковий механізм розподілу доходів заохочує підприємницьку активність. Люди з природними здібностями, високою освітою, трудовою кваліфікацією, великим накопиченим капіталом і майном мають високі доходи і забезпечене життя. Є також категорія людей, яка з різних причин не володіє вище зазначеними перевагами і здібностями. Багато особ похилого віку, члени товариства з фізичними та розумовими вадами, вдови, безробітні, діти - сироти та інші, вони потребують допомоги і підтримки з боку суспільства. Навіть у такій економічно розвиненій країні, як США, поряд із загальним благополуччям, проблема бідності залишається гострою.
Зменшення відмінностей у доходах є однією з найважливіших завдань в економічній політиці уряду США. Основними напрямками такої політики є:
.Трансфертні платежі, які призначаються для виплати допомог тим,хто гостро цього потребує, допомога інвалідам та безробітним.
.Здійснення програми соціального забезпечення « Медікер ». Ця програма являє собою державне страхування по хворобі, надання безкоштовної медичної допомоги.
.Перерозподіл доходів, шляхом втручання держави в ринкове ціноутворення. Держава встановлює гарантовані ціни на продукцію фермерських господарств.
. Законодавче встановлення меж мінімальної заробітної плати.
. Вилучення частини доходів у багатих і передачі їх соціальним групам, чиї доходи нижче середнього рівня, за допомогою податкової системи (« Ефект Робін Гуда »).
Американська модель соціально -економічного розвитку, що поєднує свободу підприємництва, конкуренцію і втручання держави в перерозподіл доходів через ринкові і неринкові механізми, забезпечила американському народу високий життєвий рівень. Однак, протиріччя між економічним зростанням і невирішеними соціальними проблемами постійно існують. У періоди економічних спадів, посилення інфляції, зростання безробіття, збільшення військових витрат американському уряду доводиться скорочувати витрати на соціальні потреби, заморожувати пенсії, допомоги, заробітну плату. Галузеві профспілки ведуть постійну боротьбу з урядом і великими компаніями за поліпшення соціального становища своїх членів. Піддається постійній критиці податкова політика уряду, її негативний вплив на перерозподіл доходів. Чинна податкова система не призводить до скорочення розриву в рівнях доходів бідних і багатих, а навпаки, такий розрив з кожним роком збільшується. Урядові соціальні програми зазнають періодичні зміни. Однак, для вирішення гострих соціальних проблем США мають достатньо ресурсів [1].
) Шведська модель соціально орієнтованої економіки
Шведську модель ще часто називають другою моделлю соціалізму. Модель соціально орієнтованої економіки є характерною особливістю шведської школи. Найбільш відомими представниками цієї концепції є Г. Мюрдаль, Б.Оліна, Г.Кассель, Е.Ліндаль. Е. Лундберг, Б. Хансен.
Зародження шведської школи почалося в 30-х роках ХХ століття, коли вчені - економісти даної країни включилися в пошуки причин « Великої депресії » і шляхів виходу з неї. Представники шведської школи в ті роки виступили за використання грошової політики в антикризовому регулюванні. Ними була розроблена модель розширення державного втручання в економіку, забезпечення соціального захисту населення та впровадження прогресивного оподаткування.
Шведська модель соціально орієнтованої економіки відрізняється від інших моделей своєю сильною соціальною політикою. Вона спрямована на скорочення майнової нерівності. Для цієї мети використовується механізм перерозподілу доходу на користь найменш забезпечених верств населення. Перерозподіл доходів здійснюється через високі податки.
Взагалі, виробнича функція лежить на приватних підприємствах, що конкурують між собою, а держава здійснює функцію забезпечення високого рівня життя. Вона бере на себе турботу про забезпечення зайнятості, освіти, медичного обслуговування, соціального страхування, а також налагодження роботи багатьох видів соціальної інфраструктури, як транспорту, науково -дослідних установ та інше[16].