Курсовая работа (т): Модель жіночих штанів для повсякденного призначення

.1 Вибір та обґрунтування обладнання і засобів малої механізації для виготовлення швейного виробу

Особливістю масового виробництва одягу є те, що одяг випускається великими партіями. Об’єктом для проектування технологічного процесу є моделі, що затверджені на художньо - погоджувальній раді. Відповідність моделей напрямку моди є загальною умовою і не залежить від типу виробництва.

При проектування технологічних процесів важливо обирати раціональні ступені обробки виробів.

Вибір методів обробки залежить від кількості виробів і трудомісткості. При виборі методів обробки, в першу чергу оцінюють ефективність використання сучасних зшивних і спеціальних швейних машин, машин напівавтоматів, нових покращених клейових прокладкових матеріалів, засобів малої механізації та інше.

Деталі одяг обробляють різними методами, в залежності від операцій машин, що застосовуються, інструментів та пристосувань.

Сучасна технологія виготовлення одягу є механічною і базується на механізованій праці. Отже вибір методів обробки припускає і вибір відповідного обладнання і засобів технічного забезпечення.

При виготовленні жіночих штанів використовують напівсинтетичні тканини. У даному випадку обрана діагональ, тому що її фізико-механічні властивості найбільш повно задовольняють перерахованим вище вимогам. Характеристика тканин подана в таблиці 3.7, характеристика швейних ниток в таблиці 3.8. При виборі методів обробки, в першу чергу оцінюють ефективність використання сучасних зшивних і спеціальних швейних машин, машин напівавтоматів, нових покращених клейових прокладкових матеріалів, засобів малої механізації. Деталі одягу обробляють різними методами, в залежності від застосованих операцій машин, інструментів і пристосувань. В табличних формах приводяться технологічні характеристики швейного обладнання (таблиця 3.1), обладнання для волого-теплової обробки (ВТО) та клейового з’єднання (таблиця 3.2.) і засобів малої механізації (таблиця 3.3).

Таблиця 3.1 - Характеристика швейного обладнання

Вибір обладнання для волого-теплової обробки (преси, прасувальні столи) необхідно здійснювати відповідно до властивостей використовуваних матеріалів та з урахуванням технологічних операцій деталей та вузлів, що характерні для проектованого виробу.

Таблиця 3.2 - Характеристика обладнання для ВТО і клейового з’єднання

Використання пристроїв малої механізації, характеристика яких представлена у таблиці 3.3, сприяє покращенню умов виконання певних технологічних операцій, за їх допомогою забезпечується висока якість виготовлення і підвищується продуктивність праці.

Таблиця 3.3 - Характеристика засобів малої механізації

.2 Аналіз, вибір та обґрунтування методів технологічної обробки деталей та вузлів виробу

На сучасному виробництві робота по вдосконаленню технологічних операцій ведеться в наступних напрямках:

скорочення області застосування методів виконання тимчасових з'єднань, а також нанесення крейдяних ліній і ручне підрізання напівфабрикатів;

скорочення будь-яких ручних робіт (механізація і автоматизація ручних робіт);

підвищення точності викроювання деталей за рахунок використання автоматизованих розкрійних комплексів в розкрійному цеху з метою скорочення обсягу робіт по ручному підрізанню деталей;

розширення області застосування клейового з'єднання замість ниткового для внутрішнього закріплення швів, надання формостійкості деталям і вузлам одягу, для обробки деталей аплікаціями та інших робіт;

удосконалення технології на базі застосовуваних швейних машин з набором автоматизованих функцій.

Для виготовлення жіночих штанів були обрані промислові методи обробки, що дозволяють застосовувати нове високоефективне обладнання і пристосування малої механізації.

Оцінка методів обробки вузлів виконується за показниками скорочення затрат часу (СЗЧ) та зростання продуктивності праці (ЗПП), які розраховуються за формулами:

СЗЧ=∙100%                                                                            (3.1)

ППП==∙100%,                                                                        (3.2)

де Т1 - затрати часу за першим варіантом технологічної обробки,

Т2 - затрати часу за другим варіантом технологічної обробки.

Таблиця 3.4 - Порівняльна технологічна послідовність обробки моделі виробу

Т1=49,3 с

Т2=66,06 с

ППП=33,9%

СЗЧ=33,9%

За результатами підрахунку при обробці виробу доцільно використовувати перші методи обробки вузлів, так як він найбільш економічно вигідний і при мінімальних трудових та матеріальних затратах забезпечують високу якість виготовлення деталей, вузлів і самого виробу в цілому.

Обробку пояса-кокетки краще обробляти першим способом, за рахунок обметування зрізів у першому випадку, адже зменшується кількість операцій та використання процесів ВТО.

При обробці бічних кишень з відрізним бочком вибрано перший метод обробки, так як при цьому методі зменшується потовщення кишені ,за рахунок використання верхньої частини підкладки з підкладкової тканини.

При обробці прорізних кишень з листочкою краще застосовувати перший метод обробки, бо при цьому методі зменшується кількість операцій,за рахунок використання у обробці суцільнокрійної обшивки та пришивання підзору в один прийом з настрочуванням нижнього зрізу до припусків пришивання обшивки.

Для обробки тасьми-блискавки у бічному шві використовують перший метод, адже зменшується кількість операцій та ВТО, за рахунок того, що тасьма пришивається до зрізів штанів з допомогою засобів малої механізації.

При обробці низу штанів краще застосовувати перший метод обробки,адже значно зменшується час обробки, за рахунок використання спеціальних пристроїв малої механізації та процесу обметування.

.3 Характеристика способів та режимів з’єднання деталей виробу

Деталі одягу з`єднують різними способами: нитковим, клейовим, зварювальним, комбінованим, заклепувальним. Застосування того чи іншого способу з'єднання в кожному конкретному випадку залежить від вимог, що пред'являються до отриманих з'єднань, виду з'єднувальних матеріалів.

Під нитковим способом з'єднання деталей одягу розуміють з'єднання двох або декількох шарів матеріалу, деталей та їх частин ручними або машинними стібками.

Елементами ниткових з`єднань є стібок, строчка, шов. Стібок - це відстань між двома проколами матеріалу голкою шляхом переплетення однієї або декількох ниток. Строчка - послідовний ряд повторюваних однорідних стібків. Шов - поєднання двох або декількох шарів матеріалу строчками.

Стібки і строчки можуть бути виконані ручним або машинним способом і тому отримали назву ручних і машинних.

У масовому виробництві одягу в основному застосовуються машинні строчки як найбільш ефективні по швидкості виконання і якості. Ручні стібки використовуються в тих випадках, коли через складне взаємне розташування деталей машинну строчку виконати важко. Машинні строчки мають достатню міцність, еластичність, гарний зовнішній вигляд.

Нитковий спосіб є універсальним. Нитковим способом можна з'єднувати різні по товщині матеріали від 0,1 мм до 10 мм, а іноді і більше, використовуючи стібки довжиною від 1 мм до 10 мм і змінюючи швидкість переміщення матеріалів при з'єднуванні від 2 м/хв до 25 м/хв.

Довжина стібків визначається довжиною нитки і інтервалу на лицьовій стороні матеріалу. Вона залежить від виду стібка і товщини оброблюваного матеріалу.

Кількість ниток, що беруть участь в утворенні стібка, може бути різною. У зв'язку з цим стібки мають різну будову.

Усі стібки повинні бути рівними і однорідними, відстань між ними як з лицьової сторони, так і з виворітної - однакова, а нитки затягнуті рівномірно. Розміри і частота стібків можуть бути різними. При визначенні частоти стібків підраховують кількість стібків на 1 см або на 5 см строчки.

До показників якості з'єднань відносяться наступні: міцність строчки (розривне навантаження), зносостійкість і довговічність, стійкість до поверхневого стирання, жорсткість й еластичність, посадка і стягування тканин після прокладання ниткових стібків, зовнішній вигляд, стійкість до хімчистки, прорубуваність матеріалу голкою.

При виборі та обґрунтуванні ниткових з’єднань необхідно враховувати вид виробу, структуру, властивості матеріалів, класи обладнання, на якому можуть бути виконані ці з’єднання відповідно до розділу 3.1 (таблиця 3.1). Режими обробки ниткових з’єднань приведено у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Режими виконання ниткових з’єднань

Для моделі, що проектується, виконано аналіз можливості використання машин напівавтоматичної дії при виконанні окремих операцій та вузлів, режими їх виконання наведені у формі таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Режими виконання операцій на машинах напівавтоматичної дії