Курсовая работа (т): Облік довгострокових біологічних активів

Інвентаризацію довгострокових та поточних біологічних активів проведено по кінно-племінній частині та молочно-товарній фермі.

Станом на 10.11.2010 на балансі ДКЗ № 62 обліковувалося 337 голів коней рисистої та ваговозної породи. В ході інвентаризації з’ясовано, що фактично на Підприємстві знаходилося 272 голови коней, решта - 67 голів перебувала на іподромах України, де проходили випробування.

Зарахування тварин до складу основного стада на Підприємстві документується на рахунок 16 «Довгострокові біологічні активи». При цьому, придбані тварини основного стада на підставі документів постачальника (накладних, ТТН, актів) насамперед оприбутковуються на субрахунку 155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів». А потім на підставі Акта за формою № ДБАСГ-2 зараховуються до основного стада: Дебет 16 Кредит 155.

На підставі Актів за формою № ПБАСГ-9 (Дебет 155 Кредит 21) та Актів за формою № ДБАСГ-2 (Дебет 16 Кредит 155) тварини переводяться до основного стада зі складу поточних біологічних активів (рахунок 21).

Впродовж досліджуваного періоду здійснювалося вибракування тварин основного стада, в зв’язку з їх продажем. На підставі Актів за залишковою вартістю передані до складу необоротних активів, утримуваних для продажу. При цьму в регістрах бухгалтерського обліку зроблено записи Дебет 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» Кредит 16 (накопичену амортизицію при цьому списано - Дебет 134 Кредит 16).

Реєстр актів вибраковки коней з племінного складу, здійснених ДКЗ № 62 за 2008 - 2009 роки та І півріччя 2010 року наведено у додатоку Н.

Відомість реалізації коней ДП "Дібрівський кінний завод №62" за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 наведено у додатку О.

Таким чином, облік довгострокових біологічних активів на Підприємстві ведеться з урахуванням вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи».

Розділ 3. Аудит довгострокових біологічних активів

.1 Мета, завдання та джерела аудиту довгострокових біологічних активів

Сільськогосподарська діяльність охоплює різноманітні види діяльності, наприклад: тваринництво, лісництво, вирощення однорічних та багаторічних рослин, фруктових садів та насаджень, квітництво та водне господарство (зокрема, риборозведення).

Суб'єктові господарювання слід визнавати біологічний актив або сільськогосподарський продукт тоді і лише тоді, коли:

а) суб'єкт господарювання контролює актив у результаті минулих подій;

б) існує можливість отримання суб'єктом господарювання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цим активом;

в) справедливу вартість або собівартість активу можна достовірно оцінити.

Метою дослідження є вивчення методики і організації та ведення обліку біологічних активів.

Завданнями дослідження є:

аналіз класифікації та визначення довгострокових біологічних активів;

дослідження системи обліку довгострокових біологічних активів.

Поняття «біологічні активи» було введено П(С)БО 30 «Біологічні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р. №790 та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006р. №1315. Потреба у розробці цього стандарту була викликана запровадженням МСБО 41 «Сільське господарство».[6]

Для ведення обліку довгострокових біоактивів рослинництва до рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи» передбачено два субрахунки : 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю», де ведеться облік наявності та руху довгострокових біологічних активів рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу та 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю» - ведеться облік наявності та руху ДБА, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, унаслідок чого їх оцінка здійснена відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 28 «Зменшення корисності активів».

На відміну від рослин тварини, як складова біологічних активів, не прикріплена до землі. Одні з них, так звані продуктивні тварини, дають сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи протягом багатьох років. Цю групу тварин відносять до ДБА класу необоротних активів. Облік ДБА тваринництва здійснюється із застосуванням таких субрахунків рахунку 16 : 163 «Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю», 164 «Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю».[6]

У сільськогосподарській діяльності свідченням контролю може бути, наприклад, юридично оформлене право власності на худобу та наявність тавра або інших міток худоби під час її придбання, народження або відлучення. Майбутні вигоди, як правило, оцінюються шляхом вимірювання суттєвих фізичних ознак.

Біологічний актив слід оцінювати при первісному визнанні і в кінці кожного звітного періоду за його справедливою вартістю мінус витрати на продаж.

Сільськогосподарську продукцію, зібрану як урожай з біологічних активів суб'єкта господарювання, слід оцінювати за її справедливою вартістю мінус витрати на продаж на час збирання врожаю. Отримана в результаті такого вимірювання оцінка вважається собівартістю на дату, коли починає застосовуватися МСБО 2 "Запаси" або інший належний Стандарт.[1]

Визначення справедливої вартості біологічного активу або сільськогосподарської продукції може бути спрощене завдяки об'єднанню біологічних активів або сільськогосподарської продукції в групи відповідно до їхніх суттєвих ознак; наприклад, за віком або за якістю. Суб'єкт господарювання відбирає ознаки, які відповідають ознакам, що використовуються на ринку як основа для ціноутворення.

Суб'єкти господарювання часто укладають контракти на продаж своїх біологічних активів або сільськогосподарської продукції на майбутню дату. При визначенні справедливої вартості контрактні ціни не обов'язково доречні, оскільки справедлива вартість є відображенням поточного стану того ринку, на якому зацікавлені покупець і продавець бажають здійснити операцію. Отже, справедлива вартість біологічного активу або сільськогосподарської продукції не коригується через існування контракту. В деяких випадках контракт на продаж біологічного активу або сільськогосподарської продукції може бути обтяжливим контрактом, як визначено в МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи". До обтяжливих контрактів застосовується МСБО 37.

Якщо для біологічного активу або сільськогосподарської продукції у її теперішньому стані та місцезнаходженні існує активний ринок, то ціни котирування на такому ринку є прийнятною основою для визначення справедливої вартості такого активу. Якщо суб'єкт господарювання має доступ до різних активних ринків, то він використовує ціну найбільш доречного ринку. Наприклад, якщо суб'єкт господарювання має доступ до двох активних ринків, то він користується цінами того ринку, яким він сподівається скористатися.[6]

Якщо активного ринку не існує, то, визначаючи справедливу вартість, суб'єкт господарювання користується одним або кількома (якщо можливо) з таких джерел інформації:

а) найостанніша ринкова ціна операції, за умови, що в період між датою здійснення цієї операції та датою завершення звітного періоду не відбулося значних змін економічних умов;

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з метою відображення різниць в активах;

в) відповідні галузеві показники, такі як вартість садових насаджень в розрахунку не експортний піддон, бушель чи гектар, та вартість худоби, виражена на кілограм м'яса.

У деяких випадках джерела інформації, наведені вище, можуть призвести до різних висновків щодо справедливої вартості біологічного активу або сільськогосподарської продукції.

Суб'єкт господарювання розглядає причини таких розбіжностей, щоб визначити найбільш достовірну оцінку справедливої вартості в межах відносно вузького діапазону обґрунтованих оцінок.

За деяких обставин може не існувати визначеної ринком ціни або вартості біологічного активу в його теперішньому стані.

За таких умов, визначаючи справедливу вартість, суб'єкт господарювання використовує теперішню вартість очікуваних чистих грошових потоків від активу, дисконтованих за поточною ринковою ставкою.

.2. Методика та техніка аудиту довгострокових біологічних активів

При вивченні первинних документів, господарських операцій і регістрів бухгалтерського обліку ставляться ситуаційні завдання перевірки з виявлення можливих порушень ведення обліку довгострокових біологічних активів.

Дані бухгалтерського обліку звіряють з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»:

У ході перевірки довгострокових біологічних активів аудитор досліджує порядок визнання біологічних активів, правильність їх оцінки та оцінки на дату балансу, а порядок застосування методів вибуття біологічних активів - на відповідність обліковій політиці підприємства.

Аудиторська перевірка біологічних активів здійснюється відповідно до плану й програми аудиту, у визначені строки після ознайомлення з формою бухгалтерського обліку та встановлення виправлення помилок, вказаних аудитором за попереднього аудиту.

3.3 Документальне оформлення результатів аудиту

За результатами проведеної аудиторської перевірки аудитор повинен скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це ширший за своїм змістом документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається широкому колу користувачів.

Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової).

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту аудиторської фірми має містити такі обов’язкові дані:

назву документа і назву клієнта;

місце і дату складання;

назву аудиторської фірми, її адресу;

порядковий номер ліцензії на здійснення аудиторської діяльності, дата видачі та найменування органу, що видав ліцензію, а також строк дії ліцензії;

номер реєстраційного свідоцтва;

номер розрахункового рахунку;

прізвище, ім’я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці.

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту, складеного аудитором, який працює самостійно, має включати такі дані:

прізвище, ім’я, по батькові;

стаж аудиторської діяльності;

найменування органу, який видав ліцензію на здійснення ауди­торської діяльності, дата її видачі, а також строк дії ліцензії;

номер реєстраційного свідоцтва;

номер розрахункового рахунку;

прізвище (найменування) одержувача аудиторського звіту (замовник аудиторської перевірки чи за узгодженням з ним інші юридичні або фізичні особи);

Крім того, у вступній частині аудиторського звіту має бути вказано:

·  період, за який проводилася перевірка звітності;

·        склад, перелік фінансових звітів (інших документів), які перевірялися;

·        посилання на національні нормативи аудиту, інші документи, які використовував аудитор під час аудиту.

Аналітична частина складається з опису перевіреної фінансової інформації та опису аудиту.

Опис перевіреної фінансової інформації відображує період перевірених фінансових звітів, види звітів, вказівки на обмеження доступу аудитора до інформації, якщо вони мали місце, розподіл відповідальності між аудитором і керівництвом підприємства.

В описі аудиту наводяться посилання на закони та нормативні акти, відповідно до яких проводився аудит, розкривається алгоритм аудиторської перевірки, використання необхідних процедур і збирання всіх доказів для складання обґрунтованого висновку, подаються результати експертизи ведення бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю, зазначаються факти неусунених у процесі аудиторської перевірки суттєвих порушень встановленого ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, а також порушень законодавства при здійсненні господарських і фінансових операцій, які можуть створити у користувачів фінансової звітності неправильне уявлення про фінансовий, майновий і економічний стан підприємства, а також завдати збитків інтересам його власників і (або) третіх осіб, посилання на роботу іншого аудитора (або) експерта, якщо цей матеріал було використано.

В аналітичній частині подається чіткий перелік ділянок діяльності клієнта, перевірених суцільним і вибірковим методом, описуються результати перевірки стану обліку, внутрішнього контролю на підприємстві, наводяться факти недоліків і порушень в організаціях, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників, державі або третім особам. Окремо вказуються ті недоліки та порушення, які не були усунені за час аудиторської перевірки, а також рекомендації аудитора на аналітичний огляд діяльності підприємств. Заключна (підсумкова) частина являє собою висновок аудитора про достовірність перевірених фінансових звітів. По суті це думка аудитора про перевірену фінансову звітність, яку називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою (аудиторської фірми).

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) і аудитором, що проводив перевірку, завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту підписується аудитором, який здійснював перевірку, і завіряється його особистою печаткою. Аудиторський звіт підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, що здійснював перевірку (або особою, уповноваженою керівником). Зазначається дата аудиторського звіту.

Висновки

При написанні курсової роботи розглянуті теоретичні і методичні питання організації бухгалтерського обліку, економічного аналізу довгострокових біологічних активів Державного підприємства „Дібрівський кінний завод № 62”, с.Дібрівка, Миргородського району Полтавської області.

Велике значення для ефективності діяльності підприємств займає правильна організація обліку, яка дає змогу точно, достовірно і своєчасно відображати в обліку всі господарські операції з метою їх впливу на виробничо-господарську діяльність підприємства та оперативного втручання в разі виявлення недоліків.

Ведення бухгалтерського обліку передбачено Наказом про облікову політику підприємства, який затверджується керівником підприємства. Організація бухгалтерського обліку здійснюється згідно закону України, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». В Підприємстві ведеться журнально-ордерна форма обліку. В цілому облік ДП «Дібрівський кінний завод № 6» ведеться на належному рівні, але є деякі недоліки при обліку довгострокових біологічних активів. Облік витрат на виробництво продукції вимагає оформлення великої кількості первинних документів.

Багаторічні насадження у досліджуваному періоді приймалися в експлуатацію по «Акту приймання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) і передачі їх в експлуатацію» (форма № ДБАСГ-1).

Основне стадо продуктивної і робочої худоби Підприємства поповнювалося як за рахунок переведення молодняку, вирощеного в своєму господарстві, так і шляхом придбання племінних тварин зі сторони. До витрат на формування основного стада за рахунок власних тварин включалися вартість молодняку тварин, вирощеного в своєму господарстві, яка складається з його балансової вартості на початок року та витрат на вирощування молодняку протягом поточного року до переведення в основне стадо. Для переведення вирощеного у господарстві молодняку до основного стада складалася «Відомість зважування тварин» (форма № ПБАСГ-10) або «Розрахунок визначення приросту живої маси» (форма № ПБАСГ-11) - на вартість приросту живої маси тварин; «Акт приймання довгострокових біологічних активів тваринництва (формування основного стада тварин)» (форма № ДБАСГ-2).