Курсовая работа (т): Оборотні засоби підприємства

Оборотні засоби підприємства

Зміст

Вcтуп

Розділ 1. Теоретичні основи формування та ефективності використання оборотних засобів підприємства

. Значення та структура оборотних засобів підприємства

. Нормування оборотних засобів підприємства

. Показники оцінки ефективності використання оборотних засобів підприємства

Розділ 2. Досягнутий рівень економічної ефективності використання оборотних засобів підприємства

.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

.2 Аналіз джерел формування і структура оборотних засобів

.3 Оцінка рівня забезпеченості оборотними засобами та ефективність їх використання

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності використання оборотних засобів підприємства

.1 Оптимізація структури оборотних засобів підприємства

.2 Інноваційні напрями прискорення оборотності оборотних засобів підприємства

.3 Шляхи удосконалення системи управління оборотними засобами

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні загальний фінансово - господарський стан підприємств значно погіршився. Обсяг матеріальних запасів на вітчизняних аграрних підприємствах зменшився на 1/3, грошових коштів та відвантаженої продукції - відповідно на 6 та 11 %, а величина дебіторської заборгованості зросла більше, ніж в 1,5 рази.

Зростання обсягів дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотних активів, але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництва продукції. В свою чергу скорочення залишків коштів свідчить про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Разом із цим низька забезпеченість аграрних підприємств оборотними засобами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому сьогодні одним з найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення складу і структури оборотних засобів та підвищення ефективності їх використання.

Про актуальність даної теми свідчить і те, що підприємництво в Україні потребує сучасного методологічного та методичного забезпечення з питань управління оборотними засобами, наукових рекомендацій щодо процесів їх оптимізації. Теоретичні засади формування та використання оборотних засобів викладені у працях Ф. Кене, А. Маршала, Дж. Ст. Мілля, А. Сміта, С. Фішера, Й. Шумпетера.

Незважаючи на значну кількість публікацій та теоретичних розробок, проблеми дослідження теоретичних засад складу та структури оборотних засобів залишаються фрагментарно дослідженими та потребують подальшого наукового обґрунтування. Актуальність і важливість питань оптимізації складу та структури оборотних засобів і велике значення цього процесу для фінансово - господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання і обумовили вибір даної теми для написання курсової роботи.

Метою написання даної курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів складу та структури оборотних засобів підприємства, аналіз складу та структури оборотних засобів і показників ефективності їх використання, а також аналіз показників, що є індикаторами впливу структури та складу оборотних активів на фінансовий стан підприємства.

Мета даної роботи передбачає виконання наступних завдань:

дослідити економічну сутність оборотних к засобів підприємства та принципи їх організації;

розкрити склад та структуру оборотних засобів підприємств; - визначити економічну сутність показників стану та ефективності використання оборотних коштів;

провести аналіз складу та структури оборотних засобів ДП «ДГ «Степне», а також показників ефективності їх використання;

визначити основні проблемні питання у організації оборотних засобів на ДП «ДГ «Степне» та розглянути можливі шляхи оптимізації їх складу та структури.

Об'єктом дослідження курсової роботи є оборотні засоби підприємств. Предметом дослідження виступає склад і структура оборотних засобів, і як наслідок проблеми, пов‘язані з ефективністю їх використання, а також можливі шляхи їх оптимізації.

При написанні даної курсової роботи використовувались такі загальнонаукові методи: аналітичний, таблично-графічний, статистичний. Дослідження сутності відбувалося з використанням принципу системності протягом усієї роботи. Інформаційною базою для написання курсової роботи стали дослідження, монографії, статті відомих науковців щодо даного питання, статистичні матеріали та дані річної фінансової звітності ДП «ДГ «Степне».

Розділ 1. Теоретичні основи формування та ефективності використання оборотних засобів підприємства

нормування оборотний інноваційний актив

1.1 Значення та структура оборотних засобів підприємства

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих засобів, оборотних виробничих засобів, фондів обігу і праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи та їх розширене відтворення.

Оборотні виробничі засоби обслуговують сферу виробництва і їх основне призначення полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Вони включають в себе предмети праці: сировину, основні і допоміжні матеріали, тару, паливо, напівфабрикати; знаряддя праці: МШП, інструменти, спеціальні пристрої, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, робочий одяг. В оборотні виробничі активи також входять: затрати на незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Засоби обігу забезпечують процес виробництва і реалізації продукції. До них відносяться: готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги, грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках, кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості.

Вивченню оборотних коштів та оборотних засобів присвячено значну кількість наукових праць, проте в економічній літературі немає однакового підходу до їх визначення. Науковці неоднозначно підходять до трактування цих економічних категорій. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу».

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні засоби це оборотні активи підприємств та організацій. У торгівлі до них відносяться товари, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів, грошові кошти в касі, у дорозі, на рахунках у банку, кошти в розрахунках із покупцями, дебіторами, інші оборотні активи [13, с. 168].

Економіст Гончаров В.М. визначає оборотні активи, як активи, які за звичайних умов діяльності використовуються підприємством протягом одного операційного циклу або 12 місяців [42, с. 135].

Отже, оборотні активи є однією із складових частин майна підприємств і знаходяться в постійному русі, здійснюючи відповідний кругообіг, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію. Закінчивши один оборот вони вступають в новий. Тим самим здійснюється, змінюючи форми руху, їх безперервний оборот. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона переходить в товарну, потім у виробничу і знову у товарну і грошову, а безперервний їх кругообіг вимагає одночасного перебування оборотних коштів на всіх стадіях кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Для кращого розуміння значення оборотних засобів їх необхідно класифікувати. Широкого практичного застосування набула класифікація оборотних активів за окремими їх видами. Її було засновано на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні. У найбільш узагальненому вигляді оборотні активи поділяються на такі види:

.        запаси товарно-матеріальних цінностей;

.        дебіторська заборгованість;

.        грошові кошти;

.        інші види оборотних активів.

За формами функціонування у конкретний період часу оборотні активи поділяються на матеріальні та фінансові. До матеріальних оборотних активів належать готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги; грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках; кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості. До фінансових зараховують оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Особливо важливе значення при визначенні потреби в оборотних активах має їх класифікація за ступенем планування. За цією ознакою оборотні активи класифікуються на нормовані і ненормовані. До ненормованих оборотних активів належать такі, на які нормативи не обчислюються. Вони безпосередньо не впливають на процес виробництва. Наприклад, при відсутності грошових коштів на рахунках в банку чи в касі підприємства процес виробництва і реалізації продукції забезпечується за рахунок залучених і позичених коштів.

Капітал, авансований на формування оборотних засобів, складає оборотні кошти підприємства.

До оборотних засобів аграрних підприємств належить та частина засобів виробництва, яка цілком споживається в його процесі, повністю переносить свою вартість на новостворений продукт упродовж одного циклу. В цьому і полягає економічна суть оборотних засобів.

Щоб процес виробництва повторювався, навіть у межах простого відтворення, спожиті оборотні фонди необхідно замінити такими самими новими, їх кількість визначається відповідно до обсягу виконуваних робіт і нормативів витрат. Наприклад, необхідну кількість кормів розраховують на основі продуктивності тварин і нормативів витрат на одиницю продукції.

Організація, формування і рух оборотних засобів аграрних підприємств суттєво відрізняються від аналогічного в промислових, що обумовлено специфікою сільськогосподарського виробництва. Так, біологічний процес вирощування худоби, яка є складовою оборотних засобів, вимагає тривалого періоду, а також великих запасів оборотних фондів на зимово-стійловий період - кормів.

У зв'язку із сезонністю аграрного виробництва в зимовий період доводиться зберігати чималі запаси насіння, добрив, паливно-мастильних матеріалів і використовувати їх в інші періоди. Має місце суттєва нерівномірність затрат оборотних фондів і зміна їх структури в різні періоди року. Велика частка оборотних фондів закладається восени і перебуває тривалий час у незавершеному виробництві. Частина продукції, вироблена аграрними підприємствами, не реалізується, а використовується у вигляді оборотних засобів такому відтворенні: насіння, корми, молоко.

.2 Нормування оборотних засобів підприємства

Нормування це процес розрахунку тієї частини оборотних активів (запасів і витрат), що потрібно підприємству для забезпечення нормального, безперебійного процесу виробництва, реалізації продукції й розрахунків.

Управління оборотними коштами заклечається в забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному але достатньому обсязі.

У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.

Нормують оборотні кошти, що перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів - добуток норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена. Розраховується в карбованцях.

Норматив оборотних коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

Не заповнення нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і реалізації продукції.

Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню. Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частого і сукупного нормативів. До частого відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.

Норматив оборотних коштів, авансованих у сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається по формулі

Н=РД                                                                                        (1.1)