Влітку 1936 р. французький парламент прийняв 133 закони: заборонено фашистські ліги, прийнято закони про 40-годинний робочий тиждень, про щорічну двотижневу оплачувану відпустку, збільшено пенсії й допомогу безробітним, підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлено контроль над Французьким банком і залізницями.
Тим часом економічне становище країни погіршувалося, що серйозно загострило суперечності всередині Народного фронту, спричинило масову зневіру. У червні 1937 р. Л. Блюм пішов у відставку, а наступного року Народний фронт припинив своє існування.
Діяльність Народного фронту передусім була спрямована проти фашизму і загрози його приходу до влади. Ці завдання були виконані, хоча фашизм не було викорінено.
Закріплення вивченого матеріалу.
1. Назвіть вияви кризових процесів у США. Які були наслідки кризи?
2. Визначте головні напрямки "нового курсу" Ф. Рузвельта.Які закони було прийнято:
у галузі промисловості?
у фінансовій сфері?
у сільському господарстві?
у соціальній сфері? Що саме було зроблено?
3. Назвіть особливості економічної кризи 1929-1933 рр. у Великій Британії.
4. Чому фашизм не набув поширення у Великій Британії?
5. Які заходи були здійснені англійським урядом для подолання кризи.
6. Як економічна криза у Франції відбилася на:
промисловому виробництві?
сільському господарстві?
політичній стабільності?
Поясніть причини приходу до влади Народного фронту.
Чим було викликано розпад Народного фронту?
Вміти аналізувати: Причини світової економічної кризи.
Особливості економічної кризи у США, Великій Британії та Франції.
Підготувати доповіді: Політичний портрет Ф. Рузвельта.
Література:
Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007
Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002
Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002
Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині.
Громадянська війна в Іспанії та її наслідки.
1. Криза 1929-1933 рр. у Німеччині мала особливо гострий характер і спричинила глибокі соціально-політичні потрясіння. Промислове виробництво скоротилося на 40%, кількість безробітних - 4,5 млн. чоловік, реальна заробітна плата впала на 25-40%,. Обіг роздрібної торгівлі скоротився на одну третину. Протягом 1928-1932 рр. було продано 500 тис. га земель селян.
Економічна криза розхитала політичні структури Веймарської республіки. Загострилися соціальні суперечності, поширювалися антиреспубліканські настрої. З цього негайно скористався Гітлер, закликавши до рішучих дій.
1932 р. президентом було обрано Гінденбурга.
В листопаді 1932 р. відбулися вибори до рейхстагу. КПН дістала 6 млн. голосів, СДПН — 7,2 млн., НСДАП — 11,7 млн. ЗО січня 1933 р. Гінденбург призначив Гітлера рейхсканцлером.
За перші чотири місяці гітлерівського панування було кинуто до в'язниць 60-70 тис. людей. 9 березня нацисти оголосили недійсними мандати КПН у рейхстазі і заарештували депутатів-комуністів. КПН було офіційно заборонено. 2 травня 1933 р. вони заборонили вільні профспілки і конфіскували їхнє майно. Трохи пізніше було розігнано всі інші профспілки. Натомість було створено "Німецький трудовий фронт", підпорядкований націонал-соціалістській партії. 22 липня гітлерівці, звинувативши СДПН "у зрадницьких діях проти Німеччини та її законного уряду", оголосили про розпуск партії. Після заборони всіх інших політичних партій було видано закон, що забороняв у Німеччині існування будь-яких політичних партій, окрім націонал-соціалістської.
Веймарську конституцію було ліквідовано, Гітлеру надано необмежені повноваження. Законом від 1 серпня 1934 р. (після смерті президента Гінденбурга) Гітлеру було присвоєно довічні звання "фюрер" та "рейхсканцлер".
Було створено Генеральну раду німецького господарства, до якої ввійшло 18 найбільших монополій та банків. На економіку всієї країни поширювалася система «фюрерства».
На початку 1934 р. закон "Про національну працю", що надавав роботодавцям необмежену владу над робітниками (підприємець мав змогу встановлювати на свій розсуд тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, запроваджувалась загальна трудова повинність). Значну частину безробітних було направлено на примусові роботи — будівництво стратегічних шляхів, військових укріплень, а також до трудових таборів. Головна увага приділялася прискоренню розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшилися з 620 млн. рейхсмарок у 1933 р. до 15,5 млрд. у 1938 р. У перші три роки нацистської диктатури стало до ладу більше 300 військових заводів. У другій половині 30-х років економіку Німеччини було кардинально змінено. При збереженні приватної власності було істотно обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці було замінено державним регламентуванням. Комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи 1935 р.
Встановлення гітлерівського режиму супроводжувало: нещадне придушення політичних супротивників і будь-якого інакомислення, жорстка централізація держави, концентрація влади, повна ліквідація прав і свобод громадян, створення в країні атмосфери примусової однодумності, шовінізму й загальної підозри. Антисемітизм. 1933 р. сформовано міністерство пропаганди, очолюване Й. Геббельсом. Народна освіта, преса, радіо, бібліотеки, музеї, театри, кіно — всі засоби духовної культури міністерство взяло під свій контроль і поставило на службу політиці нацистів.
Контроль над масовою свідомістю здійснювався й через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями й політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт складався з 23 млн. чоловік, молодіжна організація "Гітлер-Югенд" - 8 млн.
Зовнішня політика "третього рейху" спрямована на розв'язування великомасштабної війни: оголошення загальної воєнної повинності, створення нової армії, вступ до демілітаризованої зони (1936 р.), вихід з Ліги Націй (1933 р.), приєднання Австрії (березень 1038 р.), розчленування Чехословаччини (осінь 1938 р.), створення антикомінтернівського пакту (1937 р.), відкрита підготовка до війни.
2. На виборах 16 лютого 1936 р. Народний фронт дістав перемогу. Його очолив Мануель Асанья. Уряд визначив свою політику як політику "миру і загальної згоди": було визволено політв'язнів, підвищилася зарплата робітникам, проведення аграрної реформи.
Заколот почався 17 липня пополудні у Марокко.
18 липня у Мадриді розпочався загальний страйк, комісія представників Народного фронту зажадала озброїти народ. Вагання республіканських лідерів призвели до того, що змовники захопили 23 міста. У Барселоні та Мадриді заколот було швидко придушено. Наприкінці серпня демократичні сили врятували країну від першого фашистського натиску. На допомогу реакції прийшли Гітлер і Муссоліні, що послали до Іспанії війська. Гітлер потребував стратегічної бази (Піренейський півострів), щоб опинитися в тилу Франції, поставити під контроль шляхи до Африки і на Схід. Західні країни проголосили політику "невтручання". З Радянського Союзу республіканському урядові було надано 1000 літаків, 900 танків, 300 бронемашин, 1550 одиниць артилерії. Після падіння Каталонії (лютий 1939 р.) уряди Великої Британії та Франції оголосили про розрив дипломатичних відносин з республіканцями та про визнання фашистського уряду Франко (27 лютого). Опір республіки було зломлено 6 березня 1939 р. після державного перевороту. 28 березня 1939 р. фашистські війська увійшли до Мадрида.
Після поразки республіканців у березні 1939 р. влада Франко була поширена на всю територію країни. Єдиною політичною партією Іспанії стала Іспанська фаланга традиціоналістів. Франкісти оголосили недійсними всі законодавчі акти республіки. 25 березня та 7 вересня 1939 р. було видано накази про скасування аграрної реформи й повернення землі поміщикам. Автономні права Каталонії та Басконії було ліквідовано. Диктатура закрила незалежні профспілки. Замість них було створено "вертикальні профспілки". Страйки заборонені. Основні закони, видані під час диктатури Франко, закріпили за ним величезні повноваження. Десятки тисяч республіканців було кинуто до концентраційних таборів. Біля 500 тис. іспанців після поразки республіки емігрували.
Закріплення вивченого матеріалу.
Поясніть, чому в Німеччині не вдалося запобігти встановленню фашистської диктатури.
Розкрийте головні риси гітлерівського режиму.
Визначте цілі зовнішньої політики гітлерівського режиму.
Як ви вважаєте, чи була в Німеччині альтернатива фашистському режимові?
Чому було встановлено диктатуру Франко? Відповідь аргументуйте.
Визначте ставлення до війни в Іспанії:
Німеччини, СРСР;
Італії, США.
Назвіть причини поразки республіканців у громадянській війні.
Поясніть поняття:
національно-революційна війна;
військово-фашистська диктатура;
Народний фронт.
Особливості формування тоталітарного суспільства в Іспанії.
Вміти аналізувати: Порівняти особливості тоталітарних суспільств в Німеччині, Італії та СРСР.
Підготувати доповіді: Політичний портрет А. Гітлера, Ф. Франко
Література:
Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007
Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002
Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002
Польща в 30-х роках.
Чехословаччина в 30-х роках.
Румунія в 30-х роках.
Угорщина в 30-х роках.
Болгарія в 30-х роках.
Югославія в 30-х роках.
1. Криза тяжко вразила польську економіку 1928 р., зачепила усі сфери економічного життя, була більш глибокою, ніж в багатьох європейських країнах, і тривала до 1935 р. 1931 р. кількість безробітних становила біля 700 тис. чоловік. У 1930-1935 рр. збанкрутувало 3 тис. промислових підприємств. Загострилось соціальне становище.
За конституцією 1935 р. президент відповідав тільки перед Богом та історією: всі органи влади — уряд, сейм, сенат, суди, збройні сили — підкорялися президентові, що обирався вузькою колегією. Уряд ставав незалежним від парламенту. Конституція вводила авторитарний режим, що зберігав лише незначні залишки парламентської демократії.
2. Світова економічна криза вразила всі галузі економіки, за винятком військової промисловості. Заводи "Шкода" продовжували постачати зброєю союзників Чехословаччини по Малій Антанті та інші країни Європи. З особливою силою криза вразила— Словакію, Закарпатську Україну, де зазнали банкрутства сотні дрібних підприємств. Кількість безробітних 1933 р. досягла 700 тис. Промислова криза перепліталася з аграрною, десятки тисяч селянських господарств, що розорилися, було продано за борги.
Найгострішою залишалася національна проблема. Основою було те, що провідні позиції в економіці та політиці займала чеська буржуазія. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера було створено Судетонімецьку партію на чолі з К. Генлейном, що спочатку декларувала курс на лояльність по відношенню до Чехословаччини, але потім стала на шлях приєднання до "третього рейху".
Президентом Чехословацької республіки Едуарда Бенеша.
У 1936-1938 рр. посилилась активність генлейнівців і словацьких, угорських, польських сепаратистів. У березні 1938 р. у відповідь на концентрацію частин вермахту на кордонах Чехословаччини її уряд відповів частковою мобілізацією. Чехословаччина володіла однією з найсильніших армій в Європі, тому Гітлер змушений був відступити. Уряди Великої Британії та Франції рекомендували передати Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% населення. Внаслідок мюнхенської угоди Судетську область передано Німеччині. Угорщини— частину Словаччини та Закарпаття.