Виділені Павловим властивості нервових процесів можуть утворювати певні комбінації, які визначають так званий тип нервової системи, або тип вищої нервової діяльності. Цей тип складається з характерної для індивіда сукупності основних властивостей нервової системи - сили, урівноваженості й рухливості, співвідношення процесів збудження й гальмування. На думку Павлова, існує чотири основних типи нервової системи, які близькі до типів темпераменту, виділеним Гіппократом. Через розбіжності в прояві сили нервових процесів розрізняються сильні й слабкі типи, які, у свою чергу, можуть поділятися на врівноважені й неврівноважені. При цьому
неврівноважений тип характеризується перевагою збудження над гальмуванням. І, нарешті, сильні врівноважені типи діляться на рухливі й інертні.
Виділені Павловим типи нервової системи не тільки за кількістю, але й за основними характеристиками відповідають чотирьом класичним типам темпераменту: сильний, урівноважений, рухливий тип - сангвінік; сильний, урівноважений, інертний тип - флегматик; сильний, неврівноважений тип з перевагою збудження - холерик; слабкий тип - меланхолік. Найбільш наочно така класифікація зображена у вигляді схеми. (див. додаток 1)
Таким чином, під типом нервової системи Павлов розумів вроджені й відносно слабко піддані змінам під впливом оточення й виховання властивості нервової системи. Ці властивості нервової системи утворюють фізіологічну основу темпераменту, що є психічним проявом загального типу нервової системи.
У цей час у науці накопичено безліч
фактів про властивості нервової системи, і в міру їхнього нагромадження
дослідники надають все менше значення типам нервової системи, тим більше
їхньому магічному числу - «4», що фігурує майже у всіх роботах Павлова про
темперамент. Кожна людина має цілком певний тип нервової системи, прояву якого,
тобто особливості темпераменту, становлять важливу сторону індивідуальних
психологічних відмінностей, що проявляються в діяльності [1,
с. 562].
2. Темперамент та особистість
.1 Класифікація типів темпераменту
Давньогрецький лікар Гіппократ, що жив в 5 столітті до н.е., описав чотири темпераменти, які одержали наступні назви: сангвінічний темперамент, флегматичний темперамент, холеричний темперамент, меланхолійний темперамент. Відсутність необхідних знань не дозволяло дати в той час справді наукову основу вченню про темпераменти, і тільки дослідження вищої нервової діяльності тварин і людини, проведені І.П.Павловим, установили, що фізіологічною основою темпераменту є сполучення основних властивостей нервових процесів. Ці основні типи темпераменту насамперед розрізняються між собою по динаміці виникнення й інтенсивності емоційних станів. Так, для холеричного типу характерні швидко виникаючі й сильні почуття, для сангвінічного - швидко виникаючі, але слабкі почуття, для меланхолійного - повільно виникаючі, але сильні почуття, для флегматичного - повільно виникаючі й слабкі почуття. Крім цього, для холеричного й сангвінічного темпераментів характерна швидкість рухів, загальна рухливість і тенденція до сильного зовнішнього вираження почуттів (у рухах, мові, міміці й т.д.). Для меланхолійного й флегматичного темпераментів, навпаки, характерні повільність рухів і слабке вираження почуттів.
Однак було б помилкою думати, що всіх людей можна розподілити по чотирьох основних темпераментах. Лише деякі є чистими представниками цих типів; у більшості ж ми спостерігаємо сполучення окремих рис одного темпераменту з деякими рисами іншого. Та сама людина в різних ситуаціях і стосовно різних сфер життя й діяльності може виявляти риси різних темпераментів.
Варто звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібностей та обдарованості людини. Більшість здібностей може зустрічатися однаково при будь-якому темпераменті. Серед видатних талантів у всякій сфері діяльності можна знайти людей з різним темпераментом.
Не можна порушувати питання й про
те, який з темпераментів краще. Кожний з них має свої позитивні й негативні
сторони. Пристрасність, активність, енергія холерика, рухливість, жвавість і
чуйність сангвініка, глибина й стійкість почуттів меланхоліка, спокій і
відсутність квапливості флегматика - ось приклади тих цінних властивостей
особистості, володіння якими пов'язане з окремими темпераментами. У той же час
при кожному з темпераментів може виникати небезпека розвитку небажаних рис
особистості. Наприклад, холеричний темперамент може зробити людину нестриманою,
різкою, схильною до постійних «вибухів». Сангвінічний темперамент може привести
до легковажності, недостатньої глибини й стійкості почуттів. При меланхолійному
темпераменті в людини може виробитися надмірна замкнутість, схильність цілком
поринати у власні переживання, зайва сором'язливість. Флегматичний темперамент
може зробити людину млявою, інертною, байдужою до всіх вражень життя [4,
с.483].
.2 Основні властивості типів
темпераменту
Особливості темпераменту людини не тільки проявляються в її поведінці, але й визначають своєрідність динаміки пізнавальної діяльності й сфери почуттів, відбиваються в спонуканнях і діях людини, а також у характері інтелектуальної діяльності, особливостях мови й т.п.
Для складання психологічних
характеристик традиційних чотирьох типів зазвичай користуються основними
властивостями темпераменту. Більшість із цих властивостей були розкриті в
роботах Б. М. Теплова і його учнів, а потім одержали подальший розвиток у
дослідженнях вітчизняних вчених. У ході цих досліджень назви деяких
властивостей, запропоновані Тепловим, змінилися, а також були відкриті нові
властивості. Наприклад, властивість темпераменту, названа Тепловим «емоційна
збудливість», у психологічній літературі часто називається сензитивністю
(чутливістю), а реактивність мимовільних рухів, викликаних зовнішнім впливом, -
реактивністю. Змінилися назви й інші властивості темпераменту. Разом з тим до
властивостей темпераменту стали відносити екстраверсію-інтроверсію. Ці поняття
відрізняють, від чого переважно залежать реакції й діяльність людини - від
зовнішніх вражень, що виникають у цей момент (екстраверсія), або від образів,
подань і думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтроверсія) [5, с.223].
.3 Психологічні характеристики
темпераменту
З огляду на основні властивості темпераменту, Я.Стреляу дає наступні психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту.
Сангвінік. Маючи підвищену активність і будучи дуже енергійним і працездатним, він активно приймається за нову справу й може довго працювати, не стомлюючись. Здатний швидко зосередитися, дисциплінований, за бажанням може стримувати прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Йому властиві швидкі рухи, гнучкість розуму, спритність, швидкий темп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність проявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановки, без зусиль не тільки перемикається з однієї роботи на іншу, але й переучується, опановуючи нові навички. Як правило, він більшою мірою реагує на зовнішні враження, ніж на суб'єктивні образи й згадки про минуле й майбутнє, тобто є екстравертом.
Холерик. Як і сангвінік, відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю, тому він неприборканий, нестримний, нетерплячий, запальний. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси - більша стійкість прагнень і інтересів, більша наполегливість, можливі ускладнення в перемиканні уваги; він скоріше екстраверт.
Флегматик має високу активність, що значно переважає над малою реактивністю, малою чутливістю й емоційністю. Його важко розсмішити або засмутити. Коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним; за великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай в нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само як мова. Він нескладний, важко перемикає увагу й пристосовується до нової обстановки, повільно перебудовує навички й звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, слабко відгукується на зовнішні враження. По своїй психологічній суті він інтроверт.
Меланхолік. Людина з високою чутливістю й малою реактивністю. Підвищена чутливість за великої інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно вразливий, болісно чутливий. Міміка й рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай він невпевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Меланхолік неенергійний, ненаполегливий, легко стомлюється й малопрацездатний. Йому властиві легке відволікання й нестійка увага, уповільнений темп всіх психічних процесів. Більшість меланхоліків - інтроверти.
У сучасній психологічній науці
склалося тверде переконання в тому, що тип темпераменту в людині є вродженим і
в цілому характеризує особливості динаміки нервових процесів. Але від яких саме
властивостей його вродженої організації він залежить - у наш час ще не відомо [12,
с.563].
3. Практична цінність знань про
темперамент
.1 Зв’язок темпераменту з характером
Характер нерідко порівнюють із темпераментом, а в деяких випадках і підмінюють ці поняття один одним. У науці серед пануючих поглядів на взаємини характеру й темпераменту можна виділити чотири основних:
. Ототожнення характеру й темпераменту(Э.Кречмер,А.Ружицький);
. Протиставлення характеру й темпераменту, підкреслення антагонізму між ними (П. Вікторов, В. Вирениус);
. Визнання темпераменту елементом характеру, його ядром, незмінною частиною (С. Л. Рубинштейн, С. Городецький);
. Визнання темпераменту природною основою характеру (Л.С.Виготський, .Г.Ананьєв).
Виходячи з матеріалістичного розуміння людських явищ, слід зазначити, що спільним для характеру й темпераменту є залежність від фізіологічних особливостей людини. Формування характеру істотно залежить від властивостей темпераменту, більш тісно зв'язаного із властивостями нервової системи. Крім того, риси характеру виникають тоді, коли темперамент уже досить розвинений. Характер розвивається на базі темпераменту. Темперамент визначає в характері такі риси, як урівноваженість або труднощі входження в нову ситуацію, рухливість або інертність реакції й т.д. Однак темперамент не визначає характер. У людей з однаковими властивостями темпераменту може бути зовсім різний характер. Особливості темпераменту можуть сприяти або протидіяти формуванню тих або інших рис характеру.
Властивості темпераменту можуть у якійсь мірі навіть вступати в суперечність із характером.
У людини з характером, що сформувався, темперамент перестає бути самостійною формою прояву особистості, а стає його динамічною стороною, що виражається в певній емоційній спрямованості властивостей характеру, певній швидкості протікання психічних процесів і проявів особистості, певній характеристиці виразних рухів і дій особистості. Тут слід зазначити вплив, який здійснюється на формування характеру динамічним стереотипом, тобто системою умовних рефлексів, що утворять у відповідь на стійко повторювану систему подразників. На формування динамічних стереотипів у людини в різних повторюваних ситуаціях впливає її відношення до ситуації, у результаті чого можуть змінюватись збудження, гальмування, рухливість нервових процесів, а, отже, загальний функціональний стан нервової системи. Необхідно також відзначити роль в утворенні динамічних стереотипів також визначальну роль в утворенні динамічних стереотипів другої сигнальної системи, через яку здійснюють соціальні впливи.
Риси темпераменту й характеру органічно пов'язані й взаємодіють один з одним у цілісному єдиному вигляді людини, утворюючи нероздільний сплав - інтегральну характеристику його індивідуальності.
Незважаючи на те, що характер відносять до індивідуальних особливостей особистості, у структурі характеру можна виділити риси, загальні для певної групи людей. Навіть у оригінальної людини можна знайти якусь рису (наприклад, незвичайність, непередбачуваність поведінки), володіння якою дозволяє віднести її до групи людей з аналогічною поведінкою.
У цьому випадку потрібно говорити про типові риси характеру. Н.Д.Левітів вважає, що тип характеру - це конкретне вираження в індивідуальному характері рис, спільних для деякої групи людей.
Характер не є вродженим, - він формується в житті й діяльності людини як представника певної групи, певного суспільства. Тому характер людини - це завжди продукт суспільства, чим і пояснюється подібність і відмінності в характерах людей, що належать до різних груп.
В індивідуальному характері відбиваються різноманітні типові риси: національні, професійні, вікові. Типові риси нерідко фіксуються повсякденною свідомістю в різних установках і стереотипах. Своєрідно переломлюючись, у національних особливостях проявляються типові риси, властиві дошкільникам, підліткам, людям похилого віку й т.д. Неважко описати типовий характер лікаря, військового, у той же час кожний типовий характер має свої індивідуальні риси.
Незважаючи на стійкість, тип характеру має певну пластичність, Під впливом життєвих обставин і виховання, вимог суспільства тип характеру розвивається.
У всіх своїх проявах темперамент опосередкований і обумовлений реальними умовами й конкретним змістом життя людини. Говорячи про те, за яких умов темперамент у грі актора може бути переконливим, Е.Б.Вахтангов писав: «Для цього акторові на репетиціях потрібно головним чином працювати над тим, щоб усе, що його оточує в п'єсі, стало його атмосферою, щоб завдання ролі стали його завданнями - тоді темперамент заговорить "від сутності". Цей темперамент від сутності - самий цінний, тому що він єдино переконливий».
Темперамент «від сутності» єдино переконливий на сцені тому, що це темперамент у дійсності: динаміка психічних процесів не є чимсь самодостатнім, вона залежить від конкретного змісту особистості, від завдань, які людина собі ставить, від її потреб, інтересів, схильностей, характеру, від її «сутності», що розкривається в розмаїтті найбільш важливих для неї взаємин з навколишніми. Темперамент - порожня абстракція поза особистістю, що формується, здійснюючи свій життєвий шлях.
Будучи динамічною характеристикою всіх проявів особистості, темперамент у своїх якісних властивостях вразливості, емоційній збудливості й імпульсивності є, разом з тим, суттєвою основою характеру.
Складаючи основу властивостей характеру, властивості темпераменту, однак, не визначають їх. Включаючись у розвиток характеру, властивості темпераменту переживають зміни, в силу яких ті самі вихідні властивості можуть привести до різних властивостей характеру залежно від того, чому вони субординуються, - від поведінки, переконань, вольових і інтелектуальних якостей людини. Так, на основі імпульсивності як властивості темпераменту залежно від умов виховання й усього життєвого шляху можуть виробитися різні вольові якості людини, яка не привчилася контролювати свої вчинки міркуванням над їхніми наслідками, можуть легко розвитися необдуманість, нестриманість, звичка рубити з плеча, діяти під впливом афекту; в інших випадках на основі тієї ж імпульсивності розів'ється рішучість, здатність без зайвих зволікань і коливань іти до поставленої мети. Залежно від життєвого шляху людини, від його суспільно-морального, інтелектуального й естетичного розвитку, вразливість як властивість темпераменту може в одному випадку привести до значної вразливості, хворобливої ранимості, звідси до боязкості й сором'язливості; в іншому - на основі тієї ж вразливості може розвитися більш щиросердечна чуйність, естетична сприйнятливість; у третьому - чутливість у змісті сентиментальності. Формування характеру на базі властивостей темпераменту істотно пов'язане зі спрямованістю особистості.