Відмінності між гортанним різким англо-нормандським і м’яким діалектом французького також зробили свій внесок у формування англійської вимови. Наприклад такі слова як ”quit”, “question”, “quarter” вимовлялися зі звичним англо-норманам звуков “kw”, a не з французьким звуком “k”. Нормани частіше використовували важку “с” замість м’якішої французької “с” “charrier” став “carry”, “chaudron” став “cauldron”. Нормани мали звичку використовувати суфікси “-arie” and “-orie” замість французських “-aire” та “-oire”, тому в англійській є такі слова як victory (victoire), salary (salaire). Нормани, а тому і англійці зберегли ”S” у словах як estate, hostel, forest and beast, коли французи його поступово втратили (йtat, hфtel, forкt, bкte). Більш детально зміни у фонетичній вимові та орфографії можна побачити у додатку Г «Зміни у фонетичній вимові та орфографічному строю в середньоанглійський період».
Французькі книжники змінили загальний староанглійський манер письма "hw" на "wh", в значній мірі через бажання узгодити з "ch" і "th", незважаючи на придих у вимові, так що “hawaii” стали “where”, “hawaienne” став “when” і “hwil” став “while”. "W" була додана, без жодної видимої причини до деяких слів, які тільки почали з "h" (наприклад, hal - whole). Ще одна дивина сталася, коли hwo став who, але вимова змінился так, що "W" звук був опущений повністю. Є лише деякі з видів невідповідностей, які укорінилися в англійській мові протягом цього періоду[7].
Протягом тих століть під правлінням норманів у англійської не було офіційного статусу, регуляції, і вона стала третьою мовою у своїй власній країні. Вона була більше розмовною, і опустилася до креольського рівня. Основними діалектами цього часу називають північний, мідлендський, південний та кентський. Але з часом вони стали так різнитися, що люди які жили у 50 км від інших вже б не змогли зрозуміти один одного.
Університети Оксфорда і Кембриджа булі засновані у 1167 та 1209 відповідно, і загальна грамотність продовжувала рости протягом наступних століть, хоча книги переписували ще від руки, і тому вони були дуже дорогими. Лондонський діалект Чосера XIV століття, хоча і дуже віддалено, але вже нагадую сучасний варіант англійської.
«Ормулум» - біблійний текст, написаний монахом Ормом з північного Лінкольнширу у кінці XII століття, є важливим ресурсом відносно вимови. Висловлюючи стурбованість з приводу того, як люди почали неправильно вимовляти англійську, Орм написав слова саме так як їх треба було читати. Наприклад він використав подвоєння приголосних, щоб показати що попередній гласний є коротким, використав три диференційовані символи на позначення староанглійської літери yogh, і використав сучасніший “wh” замість старого “hw”, “sh” замість“sc”.
Джеффрі Чосер почав писати свої знамениті «Кентерберійські оповідання» на початку 1380 року, він вирішив написати їх англійською мовою. Він ввів багато нових слів у мову, за деякими підрахунками близько 2000 - це майже напевно були слова використовуванні у повсякденному житті XIV століття, але вперше вони згадуються саме у письмових роботах Чосера. Такі слова як paramour, difficulty, significance, dishonesty, edifice, ignorant все з французьких коренів, але коли він хотів зобразити робочу людину Англії, він свідомо використовував більше слів за староанглійського вокабул яру, і також відродив багато слів, які пали в немилість, наприклад churlish, farting, friendly, learning, loving, restless, wifely, willingly, absent, accident, add, agree, bagpipe, border, box, cinnamon, desk, desperate, discomfit, digestion, examination, finally, flute, funeral, galaxy, horizon, infect, ingot, latitude, laxative, miscarry, nod, obscure, observe, outrageous, perpendicular, princess, resolve, rumour, scissors, session, snort, superstitious, theatre, trench, universe, utility, vacation, Valentine, village, vulgar, wallet, wildness.
У 1384 році Джон Вікліф (Вікліф) видав свій переклад
«Біблії» народною англійською мовою. Цей виклик латині як мові Божій вважався
революційним актом сміливості в той час, і переклад був заборонений церквою
через недвозначні виразах (втім, продовжували циркулювати неофіційно). Хоча,
можливо, не того ж літературного калібру як Чосер, "Біблія" Уикліфа
проте була віхою в англійській мові. У ній більше 1000 англійських слів були
вперше зареєстровані, більшість з них на латинській, часто через французьку
мову, в тому числі barbarian, birthday, canopy, child-bearing,
communication, cradle, crime, dishonour, emperor, envy, godly, graven,
humanity, glory, injury, justice, lecher, madness, mountainous, multitude,
novelty, oppressor, philistine, pollute, profession, puberty, schism, suddenly,
unfaithful, visitor, zeal, а також добре відомі фрази, як an eye for an
eye, woe is meі т. ін. Однак, не всі неологізми Уикліфа закріпилися в мові
(наприклад, mandement, descrive, cratch).
1.3 Формування англійської національної мови
Справедливо відмітити, що к кінцю XVI ст. англійська нарешті була широко прийнята як мова навчання. Народна мова, яку колись зневажали, вважаючи відповідною лише для народного читання - яку і досі критикують у більшій частині Європи як сиру, обмежену і незрілу - стала впізнаною за властиві і якості [15, c. 2 ].
Останнім важливим чинником розвитку національної англійської мови була поява друкарського верстата, одного з великих технічних інновацій у світі, яку в Великобританію ввів Віллгельм Какстон у 1476 р. [27]. Першою книгою, надрукованою англійською мовою був власний переклад Кекстона праці «Збірка оповідань тройських».
Дві особливо важливі віхи в англійській літературі були опубліковані у ХVI і на початку XVII ст: «Книга молитв» у 1549 та Біблія, що є кульмінацією більш ніж двох століть зусилля написати Біблію національною мовою людей Великобританії. Тендаль надрукував свою «Біблію» в таємниці у Германії, і контрабандою відправив їх на свою батьківщину, за це його арештували визнали винним через єресь і стратили у 1536. «Біблія» Тендаля була набагато ясніше і по етичніше ранньої версії Уикліфа.
Ранній новоанглійський період
Основний чинник розмежовування середньоангліської мови від сучасної відомій як Великий зсув голосних, корінний перелом у вимові часу XV-XVII століть, в результаті якого довгі голосні стали промовлятися вище та ближче до рота (короткі голосні майже не змінилися). Насправді, зрушення, ймовірно, почались дуже поступово за кілька століть до 1400 і тривала тривалий час після 1700(деякі незначні змінні процеси відбуваються і досі).[1, c. 145] Таким чином слово Чосера lyf (вимовляється як «leef’) стало сучасним словом “life”, і слово five (яке спочатку вимовлялоя як “feef”) набуло сучасної вимови. Деякі зі змін відбулися у декілька етапів: хоча”lyf” позначало ”life” до часів Шекспіра кінці XVI століття, воно було б проголошено більше як “lafe” у той час, і тільки пізніше воно стало мати сучасну вимову. Слід зазначити, що тенденція верхніх класів південної Англії вимовляти широкий “a” у словах тиму dance, bath, castle (звучать як “dahnce”, “bahth”. “cahstle”) була просто модною афектацією XVIII ст. до якої намагались дотримуватися, і яка не мала нічого спільного із загальним зміщенням у вимові голосних.
Інші зміни в написанні та вимові також відбулися в цей період. Староанглійський приголосний Х - технічно «глухий велярний щілинний»,який вимовлявся як ”ch” у словах loch, Bach - зник з англійської, і староанглійське слова burX (place) замінили на “-burgh”, “-borough”, “-brough” or “-bury” у багатьох топонімах. У деяких випадках, глухі щілинні почали вимовляти як ”F” (laugh, cough). Багато інших приголосних перестали промовлятися взагалі (наприклад “b” у таких словах як dumb and comb; “l” між голосними та приголосними як у half, walk, talk and folk; “k” or “g” на початку слова як у knee, knight, gnaw and gnat і т. ін.) Ще в XVIII ст. “r” після голосного поступово втратила свою силу, хочу перед голосним залишався незмінним (наприклад render, terror), на відміну від американського використання, де ”r” повністю вимовляється.
Інновації в англійській лексиці прийшла с епохою Ренесансу, що у Великобританії охоплює XVI ст. та початок XVII. Доповненнями англійської лексики в цей період були примусові запозичення, а не ті, що є результатом якого-небудь вторгнення або припливу нових національностей.
Слова з латинської або грецької (часто через латинську) були масово запозичені у цей період, залишаючись незмінними (наприклад enius, species, militia, radius, specimen, criterion, squalor, apparatus, focus, tedium, lens, antenna, paralysis, nausea) або, частіше, частково зміненими (наприклад horrid, pathetic, iilicit, pungent, frugal, anonymous, dislocate, explain, excavate, meditate, adapt, enthusiasm, absurdity, area, complex, concept, invention, technique, temperature, capsule, premium, system, expensive, notorious, gradual, habitual, insane, ultimate, agile, fictitious, physician, anatomy, skeleton, orbit, atmosphere, catastrophe, parasite, manuscript, lexicon, comedy, tragedy, anthology, fact, biography, mythology, sarcasm, paradox, chaos, crisis, climax, s т. ін.) Ціла категорія грецьких слів, що закінчуються суфіксами "-ize" і "-izm" були введені в цей час.
Деякі автори використовували латинські визначення так незграбно, що було введено термін: “inkhorn”, щоб позначити ці незрозумілі та пишні слова, більшість з яких не збереглася. Приклади таких слів включають до себе revoluting,ingent, devulgate, attemptate, obtestate, fatigate, deruncinate, subsecive, nidulate, abstergify,arreption, suppeditate, eximious, illecebrous, cohibit, dispraise. Однак, варто відмітити, що деякі з таких слів залишилися і вживаються і у наш час (наприклад dismiss, disagree, celebrate, encyclopaedia,commit, industrial, affability, dexterity, superiority, external, exaggerate, extol, necessitate,expectation, mundane, capacity та ingenious)
Наприклад, Кекстон скаржився на труднощі пошуку форм, які були ж зрозумілі по всій країні, непросте завдання навіть для простих маленьких слів, таких как ”egg” [8, c. 78]. Але його власна робота була далека від узгодженості (booke та boke, axed та axyd) і його використання подвоєння літер і кцнечка ”e” носили випадковий характер (наприклад had/hadd/hadde, dog/dogg/dogge, well/wel, which/whiche, fellow/felow/felowe/ fallow/fallowe, had/hadd/hadde, dog/dogg/dogge, well/wel, which/whiche, fellow/felow/felowe/fallow/fallowe і т. ін.) Багато з його наступників були настільки ж суперечливими, тому що багато хто з них були європейцями, а не носіями англійської мови.
У часи раннього новоанглійського періоду було широке використання подвійних голосних (наприклад soon) або невимовного ”Е” (name) щоб позначити довгі голосні, і подвійні приголосні щоб відзначити попередній коротких голосний (sitting), хоча меншого консенсусу доходили у питанні приголосних у кінці слів (e.g. bed, glad, well, glasse) Літери "U" і "V", які були більш-менш взаємозамінні в середньовічній англійській, поступово утвердилися як голосний і приголосний відповідно, так само як і "І" і "J".
На додаток до абсолютно нових англійських слів як fisherman, landlady, scapegoat, taskmaster, viper, sea-shore, zealous, beautiful, clear-eyed, broken-hearted і багатьох іншіх, вона включає деякі відомі фрази, які були пізніше використані у версії Короля Джеймса, такі як let there be light, my brother’s keeper, the powers that be, fight the good fight, the apple of mine eye, flowing with milk and honey, the fat of the land, am I my brother’s keeper?, sign of the times, ye of little faith, eat drink and be merry, salt of the earth, a man after his own heart, sick unto death, the spirit is willing but the flesh is weak, a stranger in a strange land, let my people go, a law unto themselves і так далі [18].
Англійський вчений і класи цист Сер Томас Еліот знайшов нові слова такі як animate, describe, dedicate, esteem, maturity, exhaust, modesty на початку XVI ст. Його сучасник Сер Томас Мор вніс absurdity, active, communicate, education, utopia, acceptance, exact, explain, exaggerate. Бену Джонсону сучаснику Шекспіра також приписують введення багатьог загальних слів, у тому числі damp, defunct, strenuous, clumsy а Серу Філіп Сіднею завдячують своїм походженням
Пізній новоанглійський період
Головна відмінність між ранньою новоанглійською та пізньою новоанглійською полягає у його лексиці - вимова, граматика і правопис залишилися незмінними. У пізній новоанглійскій накопичилося багато нових слів через два основні історичні фактори: промислової революції, яка потребувала введення нових слів для винайдених ідей та речей; і процес зростання Британської імперії, під час якого англійська запозичила багато іноземних слів.
Промислові та наукові досягнення промислової революції створили необхідність неологізмів для опису нових творінь і відкриттів. Значною мірою це покладалися на класичних мовах, латини і по-грецьки, в якому вчені та науковці період, як правило, добре розбираються. Хоча таких слів, як oxygen, protein, nuclear and vaccine не існувало у класичній мові, вони могли бути (і були) утворені із латинських та грецьких коренів. Lens, refraction, electron, chromosome, chloroform, caffeine, centigrade, bacteria, chronometer, claustrophobia лише декілька з усіх наукоємних слів, які були створені протягом цього періоду, а також цілої нихки слів із “-ologies” та “-onomies”, такі як biology, petrology, morphology, histology, palaeontology, ethnology, entomology, taxonomy, і т. ін.
Багато інших нових слів були придумані для позначення нових продуктів, машин і процесів, які були розроблені в цей час (наприклад train, engine, reservoir, pulley, combustion, piston, hydraulic, condenser, electricity, telephone, telegraph, lithograph, camera і т. ін.) У деяких випадках старим словам було надано абсолютно нового смислу та конотації (наприклад vacuum, cylinder, apparatus, pump, syphon, locomotive, factory, і т. ін.) і також особливо популярними були нові слова, створені шляхом об'єднання і злиття існуючих англійських слів в описовій комбінації (наприклад railway, horsepower, typewriter, cityscape, airplane, і т. ін.)
Ряд американських неологізмів які потім повернулись на свою Батьківщину не слід недооцінювати. Такі слова включають до себе commuter, bedrock, sag, snag, soggy, belittle, lengthy, striptease, gimmick, jeans, teenager, hangover, teetotal, fudge, publicity, joyride, blizzard, showdown, uplift, movie, obligate, stunt, notify, redneck, businessman, cocktail, skyscraper, bootleg, highfalutin, guesstimate, raincoat, cloudburst, nearby, worthwhile, smooch, genocide, hindsight, graveyard та інші.
Ною Вебстеру часто приписують по одиничні зміни англійської
орфографії, зокрема, через його словники: “The American Spelling Book”, “The
Compendious Dictionary of the English Language”, and “The American Dictionary
of the English Language”. Насправді, багато зі змін, які вин висунув уже були в
ужитку в Америці (наприклад написання theater та center замість theatre
та centre), але є він бува значною мірою відповіден за переглянуте
написання слів як color та honor (замість британських colour та honour), traveler
та jeweler (замість traveller and jeweller), check
та mask (замість cheque та masque), defense та offense
(замість defence and offence), plow та plough, а
також досить нелогічне прийняття aluminum замість aluminium.
1.4 Сучасні діалекти британського варіанту
англійської мови
Діалекти британського варіанту англійської мови - сукупність діалектів, що склалися на Британських островах, що виникли в результаті розширення Британської імперії і - після Другої світової війни - впливу Сполучених Штатів по всій земній кулі. Число діалектів і креольських мов і піджинів, які базуються на англійській, досить велике. У сучасній англійській мові в Англії розрізняють такі основні діалекти:
1. Східний - приблизно між р. Темзою та р. Нен;
2. Західний - басейн р. Северн;
. Південний - на південь від р. Темзи;
. Центральний-басейн р. Трент та р. Хембер;
. Шотландський - на північ від р. Твід.
Розходження у вимові між Standard English та діалектами наведені у додатку Д «Відмінності вимови голосних в діалектах британського варіанту англійської мови».
У шотландському та частково у північному діалектах артикуляція приголосного [r] відрізняється наявністю вібрації (дрижання) кінчика язика (race, rocket). Початкове [h] зникає перед відкритим голосним майже в усіх діалектах ('ot замість hot), як у словах honour, honest, horrible. У південному діалекті початкові s, th, f вимовляються як І дзвінкі [z, ð, v]. Наприклад: That, same, fall, forest. Окремі діалекти мають свої специфічні особливості такі, як: збереження [х] в шотландському діалекті, частковий перехід [v > w] у східному діалекті тощо [17].
У словниковому складі діалектів також спостерігаються відхилення від норм літературної мови. Ці відхилення найбільш помітні в північному та шотландському діалектах. Так, у північному діалекті збереглися слова, які вийшли з ужитку в сучасній літературній мові: bairn (child) - ст. a. beam, stee (ladder) - ст. a. stige, bide (wait) - ст. a. bidan, fain (glad) - ст. a. faegen та інші.
У різних діалектах існують окремі слова, які часто вживаються в певних місцевостях Англії, але невідомі літературній мові: holme (island), thwaite (clearing), tot (bush), muckle (much, great) тощо [19, с. 154].
Під впливом помилкової етимології та інших причин в діалектах утворюються слова, які є похідними від слів літературної мови: sarmont (< sermon), nammut (< non meat), unco (< uncouth) та інші, а також maist (almost), gurt (great), lowz (allows), zote (soft), ollas (always) і т. п. [20, с. 201]. Варто зазначити, що деякі діалектні особливості зустрічаються навіть у мові освіченої частини населення тієї чи іншої місцевості, незважаючи на вплив норм літературної мови. Однією з основних особливостей сучасних англійських територіальних діалектів (як і діалектів інших мов) є їх консерватизм. Ті чи інші відхилення від літературного стандарту обумовлені в більшості своїй не еволюцією, а саме відсутністю еволюції: у діалектах зберігаються багато мовних явищ різних періодів історії мови, а також різного роду іншомовні нашарування - скандинавські, норманські та ін. Іншою особливістю сучасних англійських діалектів є їх варіантність на всіх мовних рівнях (фонетика, граматика і особливо лексика) [21].
Багато авторів вказують також на те, що характерною ознакою ладу діалектів є так звана «надмірність» [1], [14], [21]. Мається на увазі, наприклад, звороти, що використовуються в Ірландії, типу: It's sorry you will be замість You will be sorry або парафрази типу I do love замість I love, що вживаються в південно-західних графствах, нагромадження заперечень у фразі та ін. [10, с. 79].