МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЦИКЛОВА КОМІСІЯ
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Фінанси»
на тему: «Податкова система Німеччини»
Виконавець:
Марусик В.І.
Чернівці
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості податкової системи Німеччини
1.1 Податкова система ФРН, її становлення та розвиток
.2 Принципи побудови податкової системи Німеччини
.3 Податкове законодавство Німеччини
Розділ 2. Аналіз податкової системи Німеччини за 2010-2014 роки
.1 Характеристика основних видів податків в Німеччині
.2 Аналіз структура та динаміка основних податків в Німеччині
Розділ 3. Проблеми та перспективні напрями організації оподаткування в Німеччині
3.1 Проблеми оподаткування в Німеччині
.2 Перспективні напрями організації оподаткування в Україні на основі досвіду Німеччини та країн ЄС
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Федеративна республіка Німеччина як держава пройшла різні стадії політичного і економічного устрою, не раз піднімалася з розрухи, викликаної світовими війнами, виросла в економічно потужну державу з вираженою соціальною орієнтацією. До числа держав, що мають високо централізовану фінансову систему, відноситься і Німеччина. Основною рисою системи оподаткування в цій країні є закріплене в Конституції положення, що регулює поділ податкових доходів між бюджетами різного рівня (федеральні, земельні, місцеві), причому розділенню підлягають практично всі джерела доходів.
У будь-якій країні податкова система є основоположним чинником функціонування національної економіки. Податкова система Німеччини показова, насамперед, тим, що на її базі вдалося досягти як високого рівня економічного розвитку, так і забезпечити високий ступінь соціального захисту для своїх громадян.
Системі оподаткування в Німеччині, яка дуже складна, бо нараховує близько 45 різних видів податків. У даній роботі буде розглянуто, як розраховуються основні податки в Німеччині, а саме прибутковий податок для фізичних осіб, податок з корпорацій і податок на додану вартість (ПДВ) для юридичних осіб.
У Німеччині застосовується як вертикальне, так і горизонтальне вирівнювання доходів. Високоприбуткові землі (Баварія, Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія) перераховують частину своїх фінансових ресурсів менш розвиненим земель (Саксонія, Шлезвіг-Голштейн). Це стало підсумком багаторічної розвитку податкової системи Німеччини.
Розділ 1. Особливості податкової системи Німеччини
1.1 Податкова система Німеччини, її становлення
та розвиток
При освіті в 1871 р. Німецької імперії встановлення всіх основних прямих податків залишалося прерогативою, які входять у неї держав (нинішніх земель). Імперії передали право встановлювати лише мита і податки на предмети споживання: тютюн, пиво, горілку, цукор, сіль. Закріплення права збору мит і акцизів поклало початок створенню спільного простору. Для фінансування загальних витрат цього, природно, бракувало. Джерелом коштів стали прибутки від поштового і телеграфного відомства і внески окремих земель, які мали характер подушного податку. Для покриття надзвичайних потреб передбачалася можливість звернутися до позик.
Регулярні внески окремих держав ставили імперію в серйозну залежність від них. Це і визначило шляхи розвитку податкової систем Німеччини. У дев'яності роки уже минулого століття ввели гербові збори на цінних паперів, векселі, гральні карти, в 1906 р. - податок на спадщину, в 1913 р. - податок на майно і водночас податок на приріст майна. З 1916 р. Німеччина вже активно використовувала можливості прямого оподаткування. Розвивалось і непряме оподаткування, бо мита і акцизів бракувало на покриття витрат, що пов’язане військовими діями. У 1918 р. Німеччина запровадила оборот спочатку за ставкою 0.5%. Він проіснував до початку оподаткування доданої, або знову створеної, власності, що сталося в 60-ті роки.
У грудні 1919 р. з твердженням правил оподаткування, розроблених міністром фінансів Эрцбергером, почалася найбільша податкова реформа. Величезні фінансові труднощі, які виникли у результаті економічних та соціальних наслідків Першої світової, викликали посилення централізації у сфері оподаткування. У результаті Веймарської республіки було створено єдине фінансове управління, яке контролює надходження всіх видів податків. Це фінансове управління функціонувало до травня 1945 р. У повоєнної Німеччини було законодавчо встановлено, державні завдання, які розподілялися між федерацією і землями, які входять у її склад. Про цьому федерації і землі роздільно несуть витрати, які під час виконання ними своїх можливостей; федерації і землі самостійно вирішували питання свого бюджетного устрою.
Поряд з федеральним державою і землями носіями певних суспільно-соціальних функцій виступають громади, що володіють місцевими бюджетами. Ключові позиції у податковому законодавстві належать федерації. У той же час для забезпечення фінансування всіх трьох рівнів управління податкова система Німеччини побудована таким чином, що найбільш великі джерела формує відразу три або два бюджети. Так, прибутковий податок з фізичних осіб розподіляється наступним чином: 42.5% надходжень направляються у федеральний бюджет, 42.5% - у бюджет відповідної землі і 15% - до місцевого бюджету. Податок на корпорації ділиться в пропорції 50% на 50% між федеральним і земельним бюджетами. Податок на підприємницьку діяльність стягується місцевими органами управління, але їм залишається половина, а друга половина перераховується у федеральний і земельний бюджети. Податок на додану вартість також розподіляється за трьома бюджетам. Співвідношення розподілу цього податку можуть бути самими різними і мінятися з плином часу, оскільки він служить регулюючим джерелом доходу. [12, c.19]
У будь якій країні з федеративним устроєм центральною проблемою є розмежування повноважень центральної влади і суб'єктів федерації. Це питання в Німеччині теж вирішене. Так, в результаті найбільшої податкової реформи в грудні 1919 року був ліквідований фінансовий суверенітет земель. Держава отримала виключне право стягування податків і управління ними. Був підвищений податок з обороту, введено оподаткування предметів розкоші,додатковий податок сплачували власники великих станів. Діяли 26земельних законів про прибутковий податок було замінено імперським прибутковим податком з диференційованої шкалою і максимальною ставкою оподаткування 60%. Ці та інші заходи дозволили в п'ять разів збільшити витрати держави на соціальні потреби.
Податкова реформа була ініційована федеральним міністром фінансів Ханс Айхель. Через кілька днів після урядової заяви Бундестаг більшістю голосів СДПН (соціал-демократичної партії Німеччини-правлячої партії Шредера) і партії Зелених (знаходиться в коаліції з СДПН) схвалив її.
Реформа,яка пройшла в три етапи, передбачала поступове зниження прибуткового податку до 2005 р, при цьому початкова ставка повинна бути знижена з 22,9% до15%, а максимальна - з 51% до 45%. Крім того, до 25% повинен бути знижений податок на прибуток юридичних осіб (корпоративний податок).
Задача податкової реформи - підняти купівельну спроможність населення і зробити Німеччину ще більш привабливою для інвесторів. Вже в наступному році для громадян і підприємств планується зниження податкового тягаря на 36 млрд. євро.
У Німеччині вартість реалізованого валового національного доходу розподіляється спочатку між тими,які зайняті в його утворенні. Це власники засобів виробництва-підприємці або юридичні особи, які отримують свою частину у вигляді прибутку, і працівники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу валового національного продукту шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначає рівень оподаткування. Система оподаткування - відкрита і зрозуміла. В цілому при такому варіанті формування доходів бюджету основними об'єктами оподаткування є доходи населення (заробітна плата, особисті доходи підприємців). Це не перевага чи недолік, це об'єктивна властивість економічної системи з даними розподілом валового національного продукту.
В цілому податкова система в Німеччині дуже
складна. Нерідко вона піддається в країні жорсткій критиці, насамперед через
відносно великі ставки оподаткування фірм. Однак ці справді високі ставки
дозволяють державі вирішувати найскладніші завдання соціального ринкового
господарства і трансформувати нові федеральні землі на сході. І навіть в цих
випадках йде пошук можливостей знизити податки, які негативно впливають на
становище Німеччини в конкурентній боротьбі територій для вкладення капіталів.
Відносно України, то найкорисніше, що можна отримати з досвіду німецької
податкової системи, - це чіткий розподіл компетенція між різноманітними рівнями
державної влади і чітка опрацювання всіх механізмів оподаткування.
.2 Принципи побудови податкової системи Німеччини
З часів Л. Ерхарда в Німеччині вкоренилися найважливіші принципи побудови системи оподаткування:
податки по можливості мінімальні;
мінімальні або, точніше, мінімально необхідні і витрати на їхнє стягування;- податки знеможуть перешкоджати конкуренції, змінювати будь-чиї шанси;
податки відповідають структурній політиці;
податки націлені на більш справедливий розподіл доходів;
система повинна будуватися на повазі до приватного життя людини; у зв'язку з оподаткуванням людина повинна по мінімуму відкривати державі свою приватне життя; податковий працівник не має права нікому дати які-небудь відомості про платника податків; збереження комерційної таємниці гарантовано;
податкова система виключає подвійне обкладення;
величина податків відповідає розміру державних послуг, включаючи захист людини та все, що громадянин може отримати від держави.
Для ФРН властива множинна податкова система, що налічує близько 40 окремих податків. У залежності від закріплення за окремими ланками бюджетної системи податки розділяються на п’ять груп: загальні (надходять у бюджети різних рівнів); федеральні; земельні; общинні (місцеві); церковні. Так, до загальних належать податки (називаємо лише найбільш фіскально значимі з них): прибутковий, корпоративний, на додану вартість, на доходи від капіталу; до федеральних: акцизи на нафтопродукти, тютюнові та спиртогорілчані вироби; страховий податок; до земельних: податок із власників автомобілів, майновий, на спадщину і дарування, акциз на пиво; до общинних: промисловий і поземельний податки. Сучасна система розподілу податків під назвою Великого податкового союзу склалася в ході фінансової реформи 1969 р.
Одна з особливостей податкової системи ФРН полягає в тому, що по відношенню до окремих податків законодавча ініціатива (компетенція) по їх запровадженню (як за німецьким, так і міжнародним правом Європейського Союзу), бюджетна приналежність одержуваних доходів, організаційно-адміністративний рівень справляння можуть співпадати повністю, співпадати частково, а в окремих випадках навіть не співпадати зовсім. Справляє належне враження кількість і різноманітність податків у ФРН, система яких має вигляд, відображений у Додатку (Дод. А)
Отже, функціонування податкової системи ФРН здійснюється таким чином, що адміністративна компетенція (право справляння податків) не співпадає з законодавчою прерогативою (право установлювати податки та правила їх сплати). Так, власне федеральний уряд збирає лише два види податків: акцизи (крім акцизу на пиво) і мито, обов’язки адміністрування всіма іншими податками від імені федерації покладені на податкові органи земель і общин.
Розподіл надходжень окремих податків між окремими ланками бюджетної системи фіксований у певній пропорціях, має регульований характер або податки повністю закріплюються за певними бюджетами. Так, надходження від акцизів і мита в повних сумах закріплені за федеральним бюджетом. Прибутковий податок із громадян (забезпечує близько 40% бюджетних доходів) розподіляється наступним чином: 42,5% надходжень поступає в федеральний бюджет; 42,5% - у бюджет землі; 15% - у бюджети общин. Корпоративний податок і податок на дохід із капіталу ділиться в пропорції 50 на 50% поміж федеральним і земельними бюджетами. Розподіл податку на додану вартість між трьома видами бюджетів має регульований характер, що періодично змінюється в залежності від кон’юнктурних обставин. Податки на майно, спадщину і дарування, з власників автомобілів закріплені за бюджетами земель, а поземельний податок - за бюджетами общин. Промисловий податок надходить у періодично змінюваній пропорції в усі бюджети. [5, c.12]
Таким чином, для ФРН характерна складна, багатоступенева система розподілу всієї сукупності податкових надходжень між різними бюджетами. Зате така система забезпечує ефективне вертикальне (між федерацією, землями й общинами) та горизонтальне (між окремими землями, а в межах земель - між общинами) фінансове вирівнювання, метою якого є гармонізація можливостей соціально-економічного розвитку всіх регіонів. Особливо велика роль у такому вирівнюванні належить податку на додану вартість у силу його фіскального значення (близько 30% бюджетних доходів), а також мінливої пропорції відрахувань від податку в залежності від податкового потенціалу земель-донорів і дотаційних земель·.
При складанні проектів бюджетів орієнтиром служать доходи конкретних територій (земель і громад) на душу населення. Від земель із високим рівнем душових доходів частково кошти вилучаються і перерозподіляються серед земель із рівнем душових доходів нижче середнього.
Виключна увага в ФРН приділяється здійсненню регіональної політики. Як відомо, нинішні федеральні землі не одне сторіччя були самостійними державами. Ця національно-історична обставина обумовлює значні відмінності між ними. Постійно йде пошук форми оптимальних взаємин між землями за схемами вертикального і горизонтального податково-фінансового вирівнювання. Мова не тільки про ефективну взаємодію між федерацією (центральною владою) і землями (включаючи общини). Не менш важлива проблема диференційованого горизонтального перерозподілу фінансових коштів між самими землями, (а також общинами), що знаходяться на різних рівнях соціально-економічного розвитку.
Бюджетне вирівнювання здійснюється також у рамках програм “Поліпшення регіональної господарської структури” та “Відновлення європейської економіки”. Обидві програми базуються на класифікації регіонів за рівнем економічного розвитку, передбачають виділення тих із них, які потребують фінансової підтримки, на основі спеціальних показників.
На науку урядам країн Центральної і Східної Європи, відомий німецький учений-фінансист, професор Кельнського університету Йоахим Ланг пропонує принципи, на яких функціонує податкова система ФРН [17, c.97-118]. В інтерпретації Ланга принципи оподаткування, запропоновані свого часу корифеями економічної та фінансової науки, не переосмислені цілковито, а переглянуті під кутом зору їх відносного значення в сучасних умовах. За Лангом, основних принципів п’ять, їх слід розмістити в послідовності, яку диктують проблеми, породжені дефіцитністю державних бюджетів і переорієнтацією пріоритетів податкової політики, зокрема, її соціальною та регулятивною складовою. Згідно першого за значенням принципу економічної ефективності податкова система не повинна перешкоджати ефективному розміщенню ресурсів. Даний принцип означає, що тягар податків має бути розподілений таким чином, аби не блокувати ефективне з точки зору економіки виробництва використання ресурсів у масштабах національної економіки і водночас не порушувати критеріїв податкової справедливості і нейтральності оподаткування по відношенню до окремих господарюючих суб’єктів. Додержуючись принципу економічної ефективності, фіскальна служба має уникати переслідування виключно фіскальної мети своєї діяльності. Безпосередньо до діяльності податкового відомства відноситься принцип дешевизни або адміністративної економічності, відповідно з яким формулювання податкових законів має бути якомога простішим, а справляння податків не потребувати значних затрат. Йдеться не тільки про мінімізацію витрат на утримання власне податкових органів, але й про граничну простоту податкових законів, тобто економічність адміністрування податків як для функціонерів податкової служби, так і для платників податків під кутом зору зменшення затрат часу, ресурсів і зусиль, пов’язаних із процесом оподаткування.