Курсовая работа (т): Податкова система Німеччини

Принцип гнучкості (еластичності) придає податковій системі здатність автоматично, без змін законодавства реагувати на економічну кон’юнктуру. Тобто, податкові надходження мають спонтанно зменшуватися чи зростати під дією кон’юнктурної динаміки економічних процесів, змінюватися в залежності від обсягу валового національного продукту. Попри цілеспрямовані законодавчі заходи чи додаткові зусилля фіскальної служби податки дають більші чи менші збори в залежності від стану економіки.

Принцип транспарентності (прозорості) оподаткування вимагає, щоб громадянам були зрозумілі як умови оподаткування та правила вирахування податкових зобов’язань, так і відомі напрямки й результати витрачання зібраних податків державними структурами. Даний принцип дозволяє виявити тенденції громадської думки, врахувати її вплив на напрям податкової політики.

Найбільш неоднозначним, суттєво непевним є принцип справедливості в оподаткуванні, оскільки він покликаний забезпечити справедливе ставлення до кожного з платників податків, незважаючи на індивідуальні відмінності між ними та різні, часом протилежні, соціально й суб’єктивно детерміновані уявлення про зміст самої справедливості.

Лозунги Ланга: “За податкову справедливість через спрощення податкової системи!”, “Ніяких податкових привілеїв!” [17, c.3, 5]. Справді, небезпідставна думка, що за податковими пільгами за соціальною, галузевою, регіональною і т. д. ознаками стоять певні егоїстичні інтереси. До речі, за відмову від податкових пільг і звільнень від податків, заміну їх у разі необхідності субсидіями виробникам і/або споживачам виступають і автори альтернативного Лангу проекту податкового кодексу американські економісти У.Хассі та Д. Любік.

.3 Податкове законодавство Німеччини

Німецька держава має право на стягнення податків зі своїх громадян лише за умови законодавчого підтвердження цього права. Для утримання податків також необхідні певні фактичні підстави, які прописуються в законі.

За наявності таких підстав фінансове управління ФРН зобов'язана призначити законний розмір податків і здійснювати їх збір. Фінансовому управлінню офіційно заборонено вступати вбудь-які переговори або укладати угоди про ставку податку, воно повинно забезпечувати справедливий розподіл оподаткування.

Окремі податки нерегламентовані в загальному податковому законодавстві, але майже для кожного податку існує податковий закон.

Податкові закони покликані враховувати спеціальні економічні фактори й особливі обставини, як доходи, надмірно високі прибутки і витрати. Громадянство особи як правило не грає ролі при оподаткуванні. Хотілося б кілька слів сказати про міждержавній угоді про недопущення подвійного оподаткування. Кожна держава встановлює свою податкову систему, виходячи з власного бачення проблеми і при цьому прагне створити якомога ширшу базу для стягування податків. Найчастіше важливі податкові питання, що стосуються взаємних зобов'язань двох або більше держав, вирішуються в ні по-різному відповідно з внутрішнім правопорядком даної держави, що веде до подвійного або багаторазового обкладенню. У запобіганні або для зменшення подібного податкового тягаря багато країн укладають між собою договори, які регламентують ці відносини. Такі угоди визначають за яким з держав при конкретних виходять з рамок ситуаціях має бути закріплено право на оподаткування та в якому обсязі.

Про всі податки, які повинні виплачувати громадяни, регулярно повідомляється в письмових повідомленнях податкового органу. При незгоді громадянина з рішенням податкового органу або постановою фінансового управління він може оскаржити це рішення.

Спочатку як правило вдаються до такої позасудової мірою як заяву протесту. Проте повинен бути спрямований у фінансове управління, що видала постанову, в протязі певного терміну (як правило він обмежений місяцем). Якщо протест не здобуде дії, платник податків має право пред'явити позов до суду. У повідомленнях про податки зазвичай дається посилання на можливості оскарження рішення.

Розділ 2. Аналіз податкової системи Німеччини за 2012-2014 роки

.1 Характеристика основних видів податків в Німеччині

Прибутковий податок є одним з найважливіших прямих податків у Німеччині. Прибутковим податком <#"883865.files/image001.gif">

Рис. 2.1 Розподілення прибуткового податку.

З Рис.2.1 ми бачимо, що прибутковий податок з фізичних осіб <#"883865.files/image002.gif">

Рис.2.2. Розміри оподатковуваного доходу промислового податку

З Рис. 2.2 ми бачимо, що друга складова промислового податку в якості об'єкта оподаткування, як уже зазначалося, була представлена капіталом. Оподатковуваний база складалася з вартості власного капіталу платника податків за балансом плюс 0,5 вартості позикового капіталу, в тому випадку, якщо його величина перевищувала 50000 євро плюс капітал неоголошених осіб (у Німеччині його називають тихим капіталом). Відрахування підлягали: вартість земельних ділянок, вартість капіталу, вкладеного в діяльність інших підприємств, вартість капіталу в закордонних філіях.

Земельним податком обкладається в Німеччині земельні ділянки, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб. Справляння податку здійснюються громадами. Ставка податку складається з двох частин, одна з яких встановлюється централізовано, інша являє собою надбавку громади.

Розмір централізованої ставки диференційований по землекористувачах, що отримує формальне відображення в існуванні двох видів земельного податку:

«А» - для підприємств сільського та лісового господарства;

«В» - для земельних ділянок незалежно від їх приналежності.

Від сплати податку звільняються установи, що фінансуються з державної скарбниці, церкви, різні некомерційні підприємства, а також землі, що використовуються в наукових цілях, і громадського призначення. Розмір податку залежить від цінності землі та розміру ставки.

При остаточному розрахунку суми податку істотне значення належить коригуючим ставкам громади, які диференційовані залежно від призначення земель (для лісового та сільського господарства - 0,6%), а також інтенсивності використання земельної ділянки під житлові будинки та вартості споруджених на ній будівель.

Якщо будинком володіє одна сім'я, то при вартості будинку не більше 75000 євро ставка складе 0,26%, а понад 75000 євро - 0,35%. При наявності на земельній ділянці двох сімейного будинку ставка становить 0,31% (без диференціації від вартості споруди). В інших випадках для забудованих і незабудованих земельних ділянок ставка дорівнює 0,35%.

Важливе місце в податковій системі Німеччини займають майнові податки, історія яких налічує вже більше 930 років. Податком на майно оподатковується власність юридичних і фізичних осіб. Як і у випадку прибуткового податку, при стягненні цього податку розрізняється обмежена і необмежена податкова повинність. Базою для обчислення з цього податку є вартість сукупного майна платника податків до початку календарного року, зменшена на неоподатковуваний мінімум. Для фізичних осіб він дорівнює 70000 євро. До нього надається додаткова неоподатковуваний мінімум у розмірі 30000 євро в тому випадку, якщо платнику податків виповнилося 60 років або він на три роки отримав інвалідність.

Ставка майнового податку для юридичних осіб 0,6% щорічно від вартості оподатковуваного майна, для фізичних осіб - 1,0%.

При формуванні оподатковуваної бази з цього податку віднімаються борги і зобов'язання, а також встановлені законом пільги. Так, не приймаються в розрахунок процентні та безпроцентні заборгованості, ощадні вклади, банківські активи, активи поштових рахунків, західнонімецькі та іноземні платіжні кошти, акції та паї нижче загальної суми в 11000 євро; по фізичних особах - страховки, допомоги з фонду зайнятості населення і т.п.

Благородні метали, дорогоцінні камені, перли, монети і медалі враховуються тільки в тому випадку, якщо їх вартість перевищує 10000 євро, прикраси і предмети розкоші - 10000 євро в сукупності, твори мистецтв, колекції - при вартості вище 20000 євро.

Податок на спадщину і дарування стягується за ставками, диференційованими залежно від ступеня спорідненості і вартості придбаного майна.

Відповідно до Закону «Про оподаткування спадщини і дарування, придбання з нагоди смерті (тобто отримання спадщини)» підлягає сплаті мита зі спадщини. Податкову повинність окремо взяте особа несе тоді, якщо спадкодавець (тобто померлий) на момент своєї смерті або спадкоємець на момент смерті спадкодавця є місцевим жителем Німеччини. Згідно з положеннями закону, під місцевими жителями розуміються, в першу чергу, фізичні особи, які мають місце проживання або постійно проживають у Німеччині.

Відповідно до §16 Закону про оподаткування спадщини і дарування, в зв'язку з цим слід також враховувати й мінімальні суми спадщини, що не обкладаються податком. Якщо діти отримують спадок від своїх батьків, то неоподатковуваний податком мінімум в даний час складає 205.000 євро.

Найбільш значущим з фіскальної точки зору в Німеччині серед податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, який замінив раніше податок, що стягується з обороту. Як і будь-який інший непрямий податок, він лягає тягарем на споживача, а юридичні особи є її технічними збирачами. Податок включається в ціну товару з обов'язковим окремим зазначенням його суми в рахунках.

Об'єктом оподаткування цим податком є оборот, тобто постачання товарів, надання послуг, ввезення товару і його придбання. Практично - це загальний акциз у відношенні приватного і суспільного споживання

Схема обчислення цього податку побудована так, що всі товари, послуги, потрапляючи кінцевому споживачеві, виявляються обкладеними цим податком в однаковій мірі, незалежно від кількості оборотів товару або послуги на шляху до споживача. Це забезпечується шляхом системи попередніх відрахувань сум податку, що здійснюються юридичними особами у фінансовому управлінні. Загальна ставка оподаткування, що дорівнює 19%, застосовується до більшості оборотів товарів, послуг, знижена ставка в розмірі 7% застосовується до поставок продукції особистого споживання, ввезення і споживання всередині ЄС майже всіх продовольчих товарів (крім напої і обороти ресторанів), а також до послуг пасажирського транспорту ближнього радіуса дії, оборотам книг.

Попередні відрахування податку здійснюються лише в тому випадку, якщо товари або послуги використовуються юридичною особою для виробничих цілей.

Ряд товарів і послуг звільнений від оподаткування податком на додану вартість. До них відносяться експортні поставки, окремі звороти морського судноплавства та авіатранспорту, а також ряд інших послуг, пов'язаних з ввезенням, вивезенням та транзитними експортно-імпортними операціями. За цим товарам і послугам передбачений попередній відрахування ПДВ.

До іншої групи звільнених товарів і послуг, що не передбачає попереднього вирахування, відносяться послуги лікарів і представників інших лікувальних професій, послуги суспільства федерального страхування, послуги більшості лікарень, літніх шкіл, театрів, музеїв, а також надання кредитів та здачі в оренду земельних ділянок і деякі інші.

Податок на автомобілі (1,7% у загальній сумі податків) має яскраво виражений стимулюючий характер, а саме стимулюється використання автомобілів з бензиновими моторами або дизельними (але з особливо низьким викидом забруднюючих речовин), а також використання каталізаторів. Сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох факторів: від обсягу циліндра, то є потужності двигуна, і наявності (або відсутності) каталізатора. Так, про обсязі циліндра двигуна 100 куб. дециметрів власник автомобіля з каталізатором сплачує податок в 3 рази менше, ніж без нього. Власники менш потужних машин, оснащених каталізатором, від податку звільнено.

Акцизи в основному спрямовуються до федерального бюджету (крім пива). У число підакцизних товарів та послуг входять: рідке і мінеральне паливо, ігристі вина, кава, пиво, тютюн і тютюнові вироби, спирто-горілчаних виробів.

Ця група податків ділиться на три підгрупи: податок на продовольчі товари (податки на цукор, сіль), податки на продукти насолоди (тютюн, кава, пиво), інші податки на споживання (наприклад, податки на нафтопродукти). Вони всі, виключаючи податки на нафтопродукти, досить невеликі. Ці податки стягуються з виробників, які включають її в ціну і перекладають тим самим на споживачів.

Податок на нафтопродукти дає зараз 7,6% все податкових надходжень, що представляє собою значну величину. На початку 1993 р. у Німеччині розгорнулася широка дискусія з приводу урядових планів або підвищити цей податок (на автомобільне паливо), або ввести податок на проїзд по автобанах, або зробити і те і інше, але в менших розмірах. Сира нафта, так само як і нафтопродукти, які використовуються для переробки, податком на нафтопродукти не обкладаються. Але нафтопродукти, які використовуються як палива для автомобілів, на опалення житла та мастильні матеріали, оподатковуються за різними ставками.

На Рис.2.3 ми бачимо, що з різних податків даної групи найбільш значним є податок на тютюнові вироби. В Німеччині також встановлюється податок на каву, податок на пиво - 0.2% і т.д. При різкому підвищенні податку на тютюнові вироби некурців стало значно більше, ніж при довгій пропагандистської кампанії про шкоду куріння. Таким чином, шляхом підвищення податку було вирішене соціальне завдання.

Рис 2.3. Ставки податків на соціальні відрахування.

Соціальні відрахування від фонду заробітної плати становлять 6,8%. Сума відрахувань, як і в багатьох країнах, ділиться в рівній пропорції між роботодавцями і працівником. У Німеччині мобілізація коштів на соціальні виплати відбувається за схемою, основи якої були закладені ще в позаминулому столітті з ініціативи рейхсканцлера Бісмарка. Внески на соціальні потреби роботодавці та наймані працівники виплачують приблизно в рівному співвідношенні (принцип паритету). При цьому вихідною величиною, відповідно до якої відбувається нарахування внесків, є брутто-дохід службовця. Також відсутній як регресивна, так і прогресивна шкала соціального оподаткування

В даний час система соціального захисту ФРН передбачає відрахування внесків по декількох обов'язкових видів страхування, до яких відносяться пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, на випадок хвороби і на випадок необхідності догляду.

Витрати ще по одному виду соціального страхування - від нещасного випадку на виробництві - бере на себе роботодавець. На ньому ж лежить відповідальність за щомісячним відрахуванню внесків до соціальним та лікарняні каси. Лікарняні каси є "перевалочними базами", куди спочатку надходять соціальні внески. Вони збирають всі надходження, а потім передають їх до відповідних установ.

Рис.2.4. Розміри соціальних відрахувань

З Рис.2.4.ми бачимо,що в даний час у Німеччині існують такі розміри соціальних відрахувань:

страхування на випадок безробіття: 4,2%,

пенсійне страхування: 19,9%,

медичне страхування: 14,25% (тут взято середній показник, його величина може варіювати залежно від того, в якій із лікарняних кас застрахований працівник),

страхування на випадок необхідності догляду: 1,7%.

Половину цих внесків платить сам працівник, іншу половину - роботодавець. Але для нього сума соціальних внесків дещо більше, так як він платить повністю внески по страхуванню від нещасного випадку на виробництві та доплачує додаткові 0,9 відсотка на медичне страхування.

Подібне розділення діє в Німеччині для працівників найманої праці і для деяких представників вільних професій, які займаються творчою діяльністю. В останньому випадку частина соціальних відрахувань бере на себе спеціальна соціальна каса.

Німеччина має давні традиції, він був запроваджений ще в 1278 р. Сучасна ставка податку становить 1% від вартості майна фізичних осіб та 0,6% - майна промислових компаній і підприємств. Пільга у вигляді пониженої ставки поширюється на майно в сільському та лісовому господарствах. Не оподатковується майно вартістю до 70 тис. марок. При досягненні власником майна віку 60 років пільга підвищується до 100 тис. марок.