Національний університет «Одеська морська академія»
Дунайський
інститут
Постмодерновий
вектор розвитку концепцій міжнародної економічної інтеграції
кандидат економічних наук, доцент
Коваленко
С.І.
Анотація
У статті виявлені проблеми і тенденції розвитку концепцій міжнародної економічної інтеграції в умовах нової, постмодерністської реальності. На основі інституційного підходу окреслено вектор самоорганізації інноваційних форм «квазіінтеграції», результатом якої стають різні біфуркації і трансплантація інститутів. Розглянуто феномен постіндустріальної економіки, яка еволюціонувала в систему транскордонних інституцій, які формують новий економічний простір постмодерну. Кластерна концепція забезпечує потужну парадигму для розуміння закономірностей розвитку економіки постмодерну. Обґрунтовано висновок про синтез концепцій розвитку мережевих кластерів як мезорівня міжнародних інтеграційних об'єднань та визначено можливості застосування цієї концепції у процесі євроінтеграції України.
Ключові слова: міжнародна
економічна інтеграція, постмодерн, транскордонний кластер, мезоекономіка,
єврорегіон, біфуркації.
Аннотация
В статье выявлены проблемы и тенденции развития концепций международной экономической интеграции в условиях новой, постмодернистской реальности. На основе институционального подхода очерчен вектор самоорганизации инновационных форм «квазиинтеграции», результатом которой становятся различные бифуркации и трансплантация институтов. Рассмотрен феномен постиндустриальной экономики, которая эволюционировала в систему взаимодействующих трансграничных институтов, формирующих новое экономическое пространство постмодерна. Кластерная концепция обеспечивает мощную парадигму для понимания закономерностей развития экономики постмодерна. Обоснован вывод о синтезе концепций развития сетевых кластеров как мезоуровня международных интеграционных объединений и определены возможности применения этой концепции в процессе евроинтеграции Украины.
Ключевые слова: международная
экономическая интеграция, постмодерн, трансграничный кластер, мезоэкономика,
еврорегион, бифуркации.
Annotation
work reveals problems and trends in development of concepts of international economic integration in conditions of newer post-modernistic reality. Selforganization vector of quasi-integration innovation format resulting into various bifurcations and institutions' transplantation is outlined. Post-industrial economic phenomenon evolving into interacting cross-border institutes forming renewed post-modern economic environment is studied. The cluster concept provides a powerful paradigm for understanding principles of post-modern economy development. Grounded conclusion about network clusters' concepts synthesis for their development as a meso-level of international integration formations and possibilities to apply the said concept to processes of Ukrainian integration into European economy.
Key words: international
economic integration; postmodern; cross-border cluster, meso-economy;
euroregion, bifurcations.
Постановка проблеми. У сучасній світовій економіці виникає досить багато викликів, які змінюють порядок денний подальшого розвитку інтеграції на практичному і науковому рівнях. Зокрема, одним із основних напрямів дискусії про перспективи міжнародної економічної інтеграції може стати питання про те, чи вичерпує свій економічний і геополітичний ресурс регіоналізм у його класичному розумінні у світі загалом, чи завдяки зростанню і розвитку безлічі міждержавних економічних просторів (що часто перекривають один одного) відбувається перехід від «стільникової» структури світового господарства до мережевої, за якої кілька інтеграційних систем накладається одна на одну подібно до матриць.
Постмодерн називають епохою розчарованої модернізації, коли реальність зникає, а на перший план виходять мережеві структури, що формують віртуальний економічний простір. Розвиток постіндустріальної економіки відбувається в результаті переходу від централізованої системи управління економічним простором до плюралізму і далі від вертикальних ієрархій до горизонтальних мереж. Цей процес західними вченими ідентифікований як «квазіінтеграція».
Обґрунтування теорії та методології регіональної науки тісно пов’язане зі становленням постіндустріальної парадигми в розвитку всіх сторін життя в єврорегіоні, включаючи як економічні, так і соціальні аспекти. Однією з актуальних тенденцій розвитку постіндустріального суспільства є зростання ролі мережевих комунікацій. Мережеві ресурси стають новим джерелом конкурентних переваг периферійних регіонів і, по суті, змінюють не тільки систему факторів розміщення, а й структуру самого економічного простору.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку форм та інструментів транскордонного регіоналізму на основі квазіінтеграції в умовах розвитку нового технологічного укладу і нових викликів глобальної нестабільності присвячені роботи вітчизняних економістів Б.В. Буркинського, В.М. Геєця [1], М.І. Долішнього [2], В.С. Кравціва, Н.А. Мікула [3], С.І. Соколенка, С.В. Філиппової та ін., у яких досліджені різні аспекти розвитку інноваційних форм мережевої взаємодії, в тому числі обґрунтовані стратегії економічного зростання у світлі проблем європейської інтеграції України. У працях цих учених визначено теоретико-методологічні аспекти конкурентного кластерного розвитку.
Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні синтезу концепції розвитку транскордонних кластерних систем як мезорівня міжнародних інтеграційних об’єднань, які стають полюсами економічного росту для єврорегіонів.
Виклад основного матеріалу дослідження. Європейська практика виходить із того, що кордон є головним стримувальним фактором розвитку прикордонних регіонів. У цьому сенсі одна з основних цілей прикордонного співробітництва полягає в нейтралізації або зм’якшенні негативного впливу кордонів. Інформаційні технології привели до мережевого суспільства. Ускладнення економічного простору, що супроводжується біфуркаціями, неминуче приводить до його самоорганізації. У мережевому суспільстві завдяки інформаційним технологіям створюються зв’язки, що породжують стирання кордонів, умовностей і викликають безліч нових можливостей у формі біфуркацій - електронна торгівля, віртуальні спільноти, віртуальні підприємства, створення кіберміст-держав. Мережева економіка є над прозорою і надшвидкісною. Але найголовніше, що вона створює сприятливе середовище для імпорту ефективних інститутів за допомогою формування нових форм організації економічного простору.
Складники мезоекономіки постмодерну з позиції розвитку промислово-інноваційних кластерів:
1. Просторове розміщення виробництва, розвиток міжрегіональних кластерів, питання географічної близькості учасників (geographic proximity), ступінь локалізації виробництва.
2. Інститути та рівень їх розвитку визначають транзакційні і трансформаційні витрати (Д. Норт, 1993), які мають безпосереднє відношення до ефективності розвитку кластерів [5, с. 68]. Інститути - кошти трансформації економічних структур, в тому числі будь-яких міжорганізаційних мереж. Оскільки економічні інститути виражають світогляд індивідів - від цього залежить якість будь-яких взаємодій всередині та між кластерами [6].
3. Пояснення кластерів, міжнародних економічних взаємодій всередині та між кластерами, включаючи види мережевих структур, трансфер технологій, спилловер знань та ін. як один із видів міжорганізаційних мереж.
4. Транскордонні економічні взаємодії, що приводять до формування транскордонних регіонів (виконання кордоном його контактної функції) [7, с. 10].
5. Формування цілісних інтеграційних систем як макрорегіонів світу.
6. Розвиток наднаціональних інститутів (формальних і неформальних) - інтеграційного інституційного середовища, інституціоналізація інтегруючого економічного простору.
7. Взаємодія всіх суб’єктів інтеграційного процесу в найбільш ефективних ситуаціях приймає вид «потрійної спіралі» «держава - бізнес - наука» і її модифікації в трансрегіональних інтеграційних об’єднаннях.
Необхідність подальшого розвитку концепцій міжнародної економічної інтеграції зумовлена, на нашу думку, такими основними причинами:
1. Поступове зниження ефективності розвинених інтеграційних угруповань (зокрема, Європейського Союзу та Єврозони) - їх «інерційний рух» не справляється із зовнішніми «шоками» у вигляді економічної кризи, фінансовими зобов’язаннями, політичними й екологічними ризиками. Таким чином, теорія, яка забезпечувала процес становлення, зокрема, європейської інтеграції, потребує своєчасного оновлення в міру зміни умов.
2. Посткризова критика неоліберальної моделі розвитку, яка полягає у відсутності достатнього інструментарію для прогнозування і запобігання економічних криз, а також дискредитація суто ринкових механізмів стабілізації економічних систем. Інтеграційні процеси є складовою частиною світової економіки, і можливості самостабілізації перед обличчям агресивного зовнішнього середовища мають бути закладені в них [8].
3. Постійне загострення боротьби національних економік за різні види ресурсів (фінансові, природні (включаючи територіальні), інформаційні, (включаючи інноваційні) та ін.) змінює геоекономічну картину світу, вимагає від країн, що інтегруються, здійснювати постійний моніторинг міжнародних економічних процесів і коригувати інтеграційну стратегію. Зокрема, існує ризик перетворитися із суб’єкта торгово-економічних відносин, який сам планує свій розвиток, у дику сировинну периферію і стати об’єктом боротьби між корпораціями-гігантами. Власне кажучи, інтеграція, створення Європейського Союзу стали відповіддю на цей виклик, тому що вижити в цих умовах можна тільки маючи великий економічний простір, маючи свою власну торгово-економічну політику, свої власні чіткі інтереси, розуміння загальної стратегії.
4. Більшість теорій міжнародної економічної інтеграції носять, на наш погляд, більшою мірою дескриптивний, ніж концептуальний характер, констатуючи і пояснюючи інтеграційні процеси, що відбуваються у світі, тоді як у посткризових умовах наростає потреба в концепціях, що мають більш прикладне значення і пропонують варіанти моделей інтеграційних систем та аналіз чинників, які необхідно враховувати в інтеграційному процесі.
5. Зміни в глобальній економіці (як на зрілих, так і на ринках, що розвиваються) і зростання швидкості цих змін вимагають, як здається, адекватного прискорення реакції інтеграційних об’єднань країн, як тих, що існують, так і тих, що формуються.
Крім того, в умовах загальної нестабільності світової економіки виникає необхідність у концепціях інтеграції, які враховують неминучі витрати для країн - потенційних учасниць, такі як втрата частини економічного і політичного суверенітетів, деякі індивідуальні конкурентні переваги окремих країн у результаті об’єднання (свого роду «ефект канібалізації» національних конкурентних переваг за наростання загальних вигод), а також конкретні позитивні ефекти як для країн-учасниць інтеграційних об’єднань, так і для світової економіки загалом.
Тут доцільно ввести поняття екстерналій міжнародних інтеграційних систем, тобто тих позитивних і негативних ефектів (зовнішніх виграшів і витрат), які в повному обсязі поглинаються безпосередніми учасниками інтеграційного процесу, але поширюються на інших суб’єктів залежно від фокусу проведеного аналізу. Цей підхід відповідає сучасним концепціям теорії систем, синергетики і парадигмі сталого розвитку, тобто орієнтований на довгостроковий збалансований розвиток таких великих систем, як міжнародні інтеграційні об’єднання.
Нині за різними оцінками відбувається наближення або вже знаходження світової економічної системи в точці біфуркації, тобто точці зміни типів рішень (І. Пригожин, Е. Ласло), коли може відбуватися зміна просторово-часової організації об’єктів - входження світової економіки в період «інноваційної паузи»:
— очікування нової технології широкого застосування (В.М. Полтерович), «стрибка» (Й. Шумпетер) і перехід до нового технологічного укладу - уповільнення економічного зростання перед наступною хвилею (циклом) [9, с. 117];
— високий ступінь невизначеності (uncertainty) подальшого економічного розвитку, що доведено багатьма економістами;
— зазначене у звітах більшості міжнародних економічних організацій (ООН, МВФ, Світовий банк, Міжнародна організація з міграції, Всесвітній економічний форум та ін.) залучення все більшої кількості країн до міжнародних економічних відносин, багатосуб’єктність, поліцентричність, тобто безпрецедентне зростання складності глобальної економічної системи;