Материал: Постмодерновий вектор розвитку концепцій міжнародної економічної інтеграції

В умовах знаходження світової економіки в точці біфуркації необхідно відповідно модифікувати всі стратегії економічного життя, включаючи моделі розвитку регіональних інтеграційних об’єднань. Якщо враховувати при цьому неминучий рух до множинності, плюрілатеральності подальших інтеграційних моделей і форматів, виникає необхідність формування «гібридної» концепції міжнародної економічної інтеграції, спрямованої на об’єднання теоретичного і стратегічного підходу до розвитку регіональних інтеграційних об’єднань, що поєднує в собі не тільки неминучість мережевої структури світової економіки, а й певні стратегії досягнення максимально ефективної організації системи міжнародних інтеграційних об’єднань у сучасних умовах, тобто «статичний» і «динамічний» підходи.

Формування «гібридної» концепції міжнародної економічної інтеграції має на увазі, на наш погляд, пошук якогось «серединного рівня» інтеграційних взаємодій, прошарку між макроі мікроекономічними суб’єктами, що вимагає мезоекономічного підходу. Мезоекономіка покликана відігравати роль сполучного «мосту» між мікроі макроекономікою, проте є недооціненим розділом економічної науки, особливо з погляду сучасних міжнародних економічних відносин. Коротко мезоекономіку визначають як систему міжгалузевих зв’язків, що складаються в певного виду мережі і ланцюги (І.К. Ларіонов, 2001), проте, на наш погляд, мезоекономіка містить у собі три основні галузі економічної науки:

1)            регіональну економіку;

2)            інституційну економіку;

3)            теорії мережевих міжорганізаційних взаємодій.

Ці напрями і формують кластерну концепцію, тому в сучасних умовах саме промислово-інноваційні кластери можна вважати основним об’єктом дослідження мезоекономіки - тобто основною мезоекономічною системою [10, с. 42].

Кластерне мислення і кластерні стратегії мають потенціал для того, щоб пришвидшити регіональний економічний ріст, і сприяють економічній реструктуризації. Але найбільш важливим у цьому контексті є те, що кластери - більшою мірою парадигма. Отже, друга причина звернення до кластерної концепції полягає в тому, що кластери, окрім суто практичного аспекту, забезпечують потужну парадигму для розуміння закономірностей економічного життя та економічної політики.

Саме на мезорівні відбувається акумулювання механізмів всередині - і міжгалузевої взаємодії. Необхідно уточнити визначення мезорівня в частині власне механізмів співпраці всередині інтеграційного об’єднання: на нашу думку, найбільш ефективні механізми галузевого і міжгалузевого співробітництва дають промислово-інноваційні кластери, які отримують в умовах інтеграції вид міжнародних кластерних систем [10, с. 81].

Таким чином, мезорівень міжнародної економічної інтеграції - це організаційні або управлінські структури внутрішньогалузевого і міжгалузевого співробітництва у вигляді міжнародних кластерних систем, які об’єднують макроі мікрорівень інтеграції національних економік. Основну ідею сполучної ланки або «мосту» між актуальними процесами розвитку промислово-інноваційних кластерів та міжнародною економічною інтеграцією країн світу можна представити у вигляді схеми (рис. 1).

міжнародний економічний постіндустріальний транскордонний

Рис. 1. Мезоекономіка як синтез систем міжнародної економічної інтеграції та промислово-інноваційних кластерів

Сама кластерна концепція зараз переживає, на наш погляд, «другу хвилю» науково-практичного інтересу, що виражається у дослідженнях можливостей інтернаціоналізації промислово-інноваційних кластерів, розуміння кластерів у контексті еволюційної економіки як бізнес-екосистем, що привносять необхідну різноманітність та адаптивність до моделей мережевих взаємодій, а також можливостей виявлення позитивних і негативних кластерних екстерналій. У зв’язку з цими актуальними напрямами виникає необхідність виявлення і аналізу екстерналій міжнародних інтеграційних об’єднань і кластерних систем як ефектів «переливу» (spill-over). При цьому їх поєднання формує поле ефектів міжнародних кластерних систем як мезорівня міжнародної економічної інтеграції.

Єврорегіон як квазікорпорація - це великий суб’єкт власності (регіональний та муніципальний) та економічної діяльності. Єврорегіони стають учасниками конкурентної боротьби на ринках товарів, послуг, капіталу (захист торгової марки місцевих продуктів, інвестиційний рейтинг). Єврорегіон як економічний суб’єкт взаємодіє з національними та транснаціональними корпораціями. Впровадити інститут транскордонного співробітництва Україна намагається шляхом його трансплантації із більш розвинутого економічного середовища у менш розвинуте. Таким чином держава намагається прискорити інституціальний розвиток, але виникає небезпека відторгнення або дисфункції трансплантованих інституцій.

Трансплантацією називається процес перенесення інститутів, що отримали розвиток в іншому інституційному середовищі. Завдяки трансплантації інституту в економічних агентів створюється нове поле можливостей. З’являється цілий спектр стратегій, які враховують нові інституціональні і, зокрема, законодавчі межі. Одні зі стратегій залишаються всередині цих меж, інші - передбачають їх порушення. Трансплантація спрямована на зміну старої рівноваги. Прийняття нового інституту агентами і його стійке функціонування залежать від трансформаційних витрат і від співвідношення трансакційних витрат трансплантованої і діючої норм поведінки. Витрати, у свою чергу, визначаються інституціальною структурою і культурним середовищем країни-реципієнта, макроекономічною ситуацією, механізмами координації, спонукання, спряження, інерції та навчання [11, с. 25].

Доцільно також зазначити, що, можливо, інститут транскордонної співпраці і не є головним у трансформаційних процесах, проте він є одним із найбільш наближених до окремого громадянина, до всіх сфер його життєдіяльності у прикордонному, периферійному регіоні. На базі цього інституту можна випробовувати та адаптувати всі нові механізми та інструменти соціально-економічного, політичного, екологічного, культурно-освітнього та духовного життя населення, трансплантуючи їх із більш розвинутого середовища з відповідним дотриманням технології трансплантації та обраної мети. Таким чином, визначається ще одна роль міжнародного співробітництва регіонів як «полігону» для випробовування та адаптації європейського законодавства, інструментарію підвищення ролі регіонів, адаптації механізмів фінансової підтримки. Ця роль поширюється на всі види міжнародного співробітництва регіонів і широко використана країнами Центрально-Східної Європи у процесі трансплантації інституту транскордонного співробітництва.

Міжнародне співробітництво в Європі, особливо на прикордонних територіях ЄС, стимулює активніше створення та діяльність транскордонних кластерів або транскордонних об’єднань за участю кластерів, які формуються переважно на базі інфраструктури відповідних територій країн, котра створювалася протягом десятиліть. Для розвитку цих форм транскордонного співробітництва використовується ефект економічної інтеграції у Європі та досягається синергетичний ефект у співпраці всіх учасників транскордонного кластеру чи, наприклад, транскордонного об’єднання за участю регіональних кластерів сусідніх країн [12, с. 302].

Кластерна стратегія транскордонної кооперації передбачає формування територіально локалізованих кластерних об’єднань прикордонних регіонів навколо іноземних компаній-інноваторів, мереживі агенти яких (виробники інноваційних продуктів і послуг, постачальники, об’єкти інфраструктури, науково-дослідні центри, ВНЗ) кооперуються на основі конкуренції і кооперації, генеруючи синергетичний ефект, взаємодоповнюючи один одного і посилюючи конкурентні переваги як самих компаній, так і кластера загалом. Кластери неминуче асоціюються з мережами, що є формальними та неформальними організаціями, які спрощують обмін інформацією та технологіями, а також сприяють координації заходів та співробітництва між членами кластеру.

Знання та інформація стають ключовими джерелами продуктивності і конкурентоспроможності цих двох вирішальних чинників будь-якої економіки. Нова мережева економіка організована навколо інформаційних мереж, які не мають центру, і заснована на постійній взаємодії між вузлами цих мереж, незалежно від того, локальні вони чи глобальні. Мережеві форми організації забезпечують суттєву гнучкість фірм, індивідів і країн, дають змогу постійно адаптуватися до зміни кон’юнктури в області капіталу, попиту і технологій. Єдиним правилом є повна відсутність правил. Якщо вони ще й існують, то обходяться використанням безлічі мереж.

Для становлення економіки постмодерну необхідні віртуальні ресурси розвитку, такі як інформація, інновації, інфраструктура (комунікації), знання, вміння, навички та інститути постіндустріального суспільства. До напрямів збереження конкурентних переваг транскордонного регіону належить формування постіндустріальних інститутів розвитку - мережевих інститутів прийняття рішень (кластерів, холдингів, асоціацій та ін.) і підвищення наукоємності виробництва та споживання. У сучасних умовах економічного зростання необхідно вийти на новий рівень інституційного розвитку - мережеві інститути прийняття рішень.

Висновки

1.             Таким чином, постмодерний вектор теорій міжнародної економічної інтеграції спрямований на синтез концепції розвитку транскордонних кластерних систем як мезорівня міжнародних інтеграційних об’єднань, які стають полюсами економічного росту для єврорегіонів, і виявлення можливостей застосування цієї концепції у процесі євроінтеграції України.

2.             Нова, постмодерністська реальність полягає у поєднанні постіндустріального виробництва з мережевою будовою економічного простору, що передбачає трансплантацію інститутів за допомогою самоорганізації гібридних мережевих кластерів по обидва боки кордону, яка стає фактором згуртування і вільної циркуляції капіталів у єврорегіони. Конкурентоспроможність у новому способі виробництва визначається швидкістю інновацій та здатністю до безперервного оновлення.

3.             Важливе значення з погляду сприйняття транскордонних кластерів як мезорівня міжнародних інтеграційних систем має сучасна тенденція переходу від територіальної парадигми глобальної економіки до просторової і, як наслідок, тенденція поступового зниження значення територіального складника промислово-інноваційних кластерів і розвитку інформаційних віртуальних кластерів у єврорегіонах за участю України.

Бібліографічний список

1.       Геєць В.М. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко, Б.Є. Кваснюк. Т 3. К. : Фенікс, 2007. С. 244.

2.       Долішній М.І. Стратегічні фактори глобальної конкуренції і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіонів / М.І. Долішній, П.Ю. Бєлєнький, Н.І. Гомельська // Конкурентоспроможність: проблеми науки і практики: Монографія. Харків: ВД «ІНЖЕК», 2006. С. 9-31.

3.       Мікула Н.А. Проблеми трансплантації інституту транскордонного співробітництва в Україні // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. Сб. научн. тр. Донецк-Мариуполь: ДонНУ, 2004. С. 166-169.

4.       Клейнер ГБ. Эволюция институциональных систем. М.: Наука, 2004. 240 с.

5.       Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Пер. З англ. І.Дзюб. К.: Основи, 2000. 198 с.

6.       Porter M.E. Clusters and competition: new agendas for companies, governments, and institutions // Porter M.E. On Competition. Boston, MA: Harvard Business School Press, 1998.

7.       Європейська Рамкова Конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (21 травня 1980, м. Мадрид). Текст українською мовою. Рада Європи. 35 с.

8.       Williamson O. The Economie Institutions of Capitalism. New York: Free Press, 1985. 450 p.

9.       Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Йозеф Шумпетер; [ пер. с англ.]. М.: Прогресс, 1982. 455 с.

10.     Рекорд С.И. Методология развития кластерных систем как мезоуровня международной экономической интеграции / С.И. Рекорд. СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2012. 211 с.

11.     Полтерович В.М. Технология трансплантации экономических институтов. // Экономическая наука современной России 2001. № 3. 25 с.

Пелещак И. Транскордонні кластери і транскордонні об'єднання як форми транскордонного співробітництва // И. Пелещак / Вісник Львів. ун-ту, серія міжнародні відносини, 2008. Вип. 25. С. 295-303.