Зміст
Вступ
Розділ 1 Економічна сутність, роль і значення прибутку в сучасних умовах
1.1 Економічна суть прибутку
1.2 Значення і роль прибутку в сучасних умовах
Розділ 2 Фінансово-економічна характеристика підприємства
Розділ 3 Порядок формування та використання прибутку господарюючих суб’єктів.
.1 Порядок формування чистого прибутку підприємства
.2 Оцінка рівня і динаміки прибутку підприємства
.3 Аналіз чинників, що впливають на прибуток від реалізації продукції
.4 Напрями використання чистого прибутку підприємства
.5 Шляхи збільшення прибутку та удосконалення методики його розподілу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Нові економічні відносини проникають в усі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини. У таких умовах у підприємств виникає необхідність покращення контролю і вдосконалення своєї роботи для кращого фінансового результату.
Прибуток − мета фінансово-господарської діяльності підприємства, кінцевий результат грошово-кредитної, маркетингової, інвестиційної та промислово-виробничої політики. Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії “витрати виробництва”. Прибуток − це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Прибуток − це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової продукції розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.
Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:доходи від капіталу, землі та доходи від праці.
Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст.Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.
А. Сміт розглядав прибуток, як результат праці робітників,тому що вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; та як результат функціонування капіталу.
Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком (прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата). Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.
А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.
У різні часи Сміт трактував прибуток як:
) закономірний результат продуктивності капіталу;
) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;
) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.
Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток − це форма реалізації вартості в основному додаткового прибутку. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва − це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств.
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу суспільного продукту, національного доходу.
На формування абсолютної суми чистого прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь господарства, установлені законодавством умови обліку фінансових результатів, а також податкова політика держави.
Метою даної курсової роботи є відображення розрахунку прибутку підприємства, його значення, факторів впливу на нього.
Розділ 1. Економічна сутність, роль
і значення прибутку в сучасних умовах
1.1 Економічна суть прибутку
Основною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Тому прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і, в кінцевому рахунку, свідчить про обсяги і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.
Прибуток - це важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. Ріст прибутку визначає ріст потенціальних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначаються розміри доходів засновників і власників, дивідендів та інших доходів. Від розміру прибутку залежать рентабельність власних та залучених коштів, основних фондів та всього авансованого капіталу.
У економічній науці поняття «прибуток» має різне значення. Він може визначатися як доходи, отримані підприємством; задоволення, яке одержить споживач; вигода, отримана від проведення того чи іншого заходу. У всіх випадках йдеться про прибуток підприємства, споживача, суспільства. Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття «прибуток» завжди була ідея, що він є «дечим», що міститься у виручці від реалізації продукції .
Дослідження економічної природи прибутку свідчить, що існування в економічній системі поняття прибутку пов’язано з наявністю товарно - грошових відносин і розвитком інституту власності.
Однак мали місце й різні його трактування. Так, визначення прибутку спочатку збігалися із значенням валового доходу, який поділявся на три категорії: доходи від капіталу, від землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходу є обов’язковою винагородою для одержувача за надані їм послуги в економіці. Спочатку у політичній економії, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на пов’язані та непов’язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома: доходи від капітального майна й доходи від праці, що не пов’язані з володінням капіталу. Доход від капітального майна об’єднував ренту і доход від капіталу, що являв собою підприємницький прибуток і відсоток. Важливо, що будь-яка позиція вчених відносно джерел виникнення прибутку здебільшого формувалася залежно від їх поглядів на закони виробництва, розподілу, обміну та споживання. Тому погляди поділялися на дві групи: одні пов’язують проблему розподілу з цінністю та ціною і бачать в отримання доходів прояв законів мінового процесу, інші вважають, що галузь розподілу має свою власну закономірність, яка відмінна від явищ цінності. [10]
Щодо напрямів дослідження прибутку, то у VIII ст. в європейській економічній науці їх формувалося три: французька школа фізіократів, яка пояснювала появу прибутку завдяки землеробству, група німецьких вчених, які вважали прибуток результатом продуктивності капіталу, та англійські, твердження яких обґрунтовувались в теоріях В.Петті та Дж.Локка.
А.Сміт та Д.Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв’язку з процесом накопичення капіталу та факторами зростання суспільного багатства.
Вчені кінця XIX початку XX століття розглядали прибуток у двох видах: економічний прибуток і господарський прибуток. Прибуток з економічної точки зору - це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З точки зору господарської діяльності прибуток виступає різницею між величиною власних засобів підприємства на кінець початок звітного періоду.
І.Фішер порівнював капітал, який утворює прибуток з садом, який приносить урожай. З бухгалтерської точки зору сад коштує стільки скільки за нього заплатили, з економічної точки зору - стільки скільки коштує його урожай. Ця аналогія базується на досвіді оцінки цінних паперів, тобто акція коштує не стільки скільки за неї заплатили, а стільки скільки вона може принести дивідендів.
Таким чином для І.Фішера прибуток породжений капіталом, але він не залежить від вартості власності. І навпаки оцінка капіталу прямо залежить від величини доходів підприємства, тобто капітал - це актив, який може приносити прибуток. [2]
Е.Купер розглядав прибуток як приріст активу після того, як його ціна отримає справедливу і незаперечну законну оцінку. Він вважав, що прибуток не «витікає» з бухгалтерських документів, а трактується як реальний приріст багатства - власності підприємства.
Т.Вальтон висунув гіпотезу, згідно якої оцінка прибутку і облікових активів повинна формуватися на основі первинних документів і зберігатися в обліку аж до реалізації цінностей, тобто оцінка визначається на основі даних обліку, а не на основі суб’єктивних бажань тих, хто складає баланси.
З досліджень Е.Купера та Т.Вальтона витікає такий висновок: прибуток- це величина, яка показує лише відносну істину і ніколи не абсолютну.
В умовах ринкової економіки необхідні нові підходи до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому це зумовлює існування різноманітних точок зору серед вітчизняних та зарубіжних вчених.
Німецький вчений Рігер вважав можливим визначення прибутку лише тільки після ліквідації підприємства. Тому прибуток підприємства - це різниця між засобами, отриманими при його ліквідації і засобами, вкладеними в нього в момент створення. Також Рігер вважав, що роль прибутку змінюється в умовах інфляції. Він зробив висновок, що прибуток, який залишається після сплати податків повинен бути диференційований на експлуатаційний та інформаційний.
Е.Г.Фолс показав, що прибуток може створюватися як в результаті діяльності підприємства, так і за рахунок змін кон’юнктури. Проте законодавство не проводить відмінностей між цими принципово різними джерелами формування прибутку. [5]
Незважаючи на значні здобутки в дослідженні суті прибутку,
ряд питань потребує більш детального вивчення. Також важливим моментом є те, що
не існує єдиного поняття визначення прибутку. Це насамперед пов’язано з
особливістю визначення прибутку як фінансового результату. Отже, вивчення суті
прибутку як економічної категорії дає можливість правильного відображення суми
прибутку та здійснювати контроль за правильністю його визначення.
1.2 Значення і роль прибутку в
сучасних умовах
Важливою категорією економіки в цілому та головною метою здійснення підприємницької діяльності виступає прибуток. Він відіграє провідну роль, висвітлюючи різнобічні економічні взаємозв’язки у процесі відтворення та забезпечує соціальний розвиток підприємства.
Без перебільшення можна стверджувати, що прибуток є однією з найскладніших економічних категорій. На протязі декількох століть економістами-класиками досліджувалась сутність поняття «прибуток» та висловлювались різні концепції його формування. В економічній літературі одні автори розглядають прибуток у вигляді заробітної плати, відсотку та ренти, інші стверджують, що - це відсоток на капітал. В марксистській літературі прибуток розглядається у вигляді перетвореної форми додаткової вартості, створеною найманою працею. В США та інших країнах з розвинутою ринковою економікою поширена концепція, за якою прибуток є винагородою за підприємницькі здібності. При цьому, на думку більшості авторів, головним джерелом прибутку є капітал. [15]
На сучасному етапі розвитку економіки прибуток від господарської діяльності також трактується більшістю економістів як перевищення доходів над витратами
Зокрема, С.Ф. Покропивний, Л.І. Шваб та Н.М. Бондар розглядають прибуток як частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.
О.О. Гетьман та В.М. Шаповал роблять висновок, що «прибуток представляє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції».
Прибуток є основним фінансовим важелем під час формування надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються в розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.
Найбільш точно і повно роль прибутку підприємства в сучасних умовах сформулював А.І. Бланк:
- прибуток є головною метою підприємницької діяльності й основним спонукальним елементом для ведення господарської діяльності;
- прибуток слугує основним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства;
прибуток виступає захисним механізмом від загрози банкрутства;
прибуток є головним джерелом зростання вартості ринкового підприємства та активів;
- прибуток є основним економічним важелем під час формування надходжень до бюджету країни;
прибуток підприємств створює передумови для економічного розвитку суспільства загалом.
На думку вченого «прибуток є вираженим у грошовій формі чистим доходом підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, і становить різницю між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності».[16]
Російський вчений Н.А. Сафронов відмічав, що для підприємства прибуток є показником, який створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна добитися найбільшого приросту вартості, який характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства і є основним елементом фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Окрім того, прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Певну роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва і реалізації продукції.
Визначаючи функції та роль прибутку, К.Макконнелл і С.Брю зазначали, що прибуток - це первісний двигун, або генератор, капіталістичної економіки. Прибуток як такий, впливає і на рівень використання ресурсів, і на їх розподіл серед альтернативних користувачів. Саме прибуток, а точніше, очікування прибутку спонукає фірму здійснювати нововведення, що стимулює інвестиції, загальне зростання випуску продукції і ріст зайнятості населення. Саме нововведення виступають головним фактором економічного зростання і саме гонитва за прибутком лежить в основі більшості нововведень. Також прибуток ефективно виконує функцію розподілу ресурсів серед альтернативних видів виробництва. Підприємець прагне отримати прибуток і уникнути втрат. Виникнення економічного прибутку - це сигнал про те, що суспільство хотіло б розширити дану галузь. Фактично ж винагорода у вигляді прибутку є не стільки стимулом до розширення галузі, скільки фінансовими засобами, за допомогою яких фірми в таких галузях можуть збільшувати свої виробничі потужності. Збитки ж сигналізують про бажання суспільства згорнути «хворі» галузі. Підприємства, яким не вдається пристосувати свою виробничу діяльність до випуску товарів і наданню послуг, яким надає перевагу споживач, несуть великі збитки.