Курсовая работа (т): Прибуток – основний показник фінансової діяльності підприємства

2)      за національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати (П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»). [14]

Процес розрахунку прибутку (збитку) підприємства у звітному періоді передбачає такі етапи:

Етап 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг). Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків (податку на додану вартість, акцизного збору), зборів, знижок тощо.

Етап 2. Розрахунок валового прибутку. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Етап 3. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності. Фінансовий результат - прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Етап 4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Етап 5. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків із прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування. Податок на прибуток від звичайної діяльності визначається на підставі суми прибутку до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток (25%).

Етап 6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного доходу за мінусом надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.[10]

Таким чином, послідовне зіставлення доходів і витрат відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку дає змогу визначити чистий прибуток (збиток) звітного періоду. Процес розрахунку чистого прибутку підприємства :

Етап 1. Визначення чистого доходу ( виручки) від реалізації продукції:

Чистий дохід = Дохід (виручка) від реалізації продукції - Непрямі податки

Чистий дохід=602545-7562=594983 тис.грн.

Етап 2. Розрахунок валового прибутку

Валовий прибуток = Чистий дохід - Собівартість реалізованої продукції

Валовий прибуток=594983-507852=87131тис.грн

Етап 3. Визначення прибутку від операційної діяльності:

Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи - Адміністративні витрати - Витрати на збут - Інші операційні витрати

Прибуток від операційної діяльності=87131+512605-17625-17910-523256=40918 тис. грн..

Етап 4. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності до оподаткування:

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування = Прибуток від операційної діяльності + Дохід від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи - Фінансові витрати - Втрати від участі в капіталі - Інші витрати

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування=40918+632-10241-1321=28724тис. грн

Етап 5. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності

Прибуток від звичайної діяльності = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - Податок на прибуток (25%)

фінансовий прибуток розподіл господарюючий

Прибуток від звичайної діяльності=28724-11965=16759тис. грн

Етап 6. Визначення чистого прибутку підприємства

Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності + Надзвичайний дохід - Надзвичайні витрати - Податок з надзвичайного прибутку

Чистий прибуток=15468+0=15468тис.грн

3.2 Оцінка рівня і динаміки прибутку підприємства

Адаптація функціонування сучасних підприємств до умов жорсткої конкуренції на національному та світовому рівнях і спрямованість на забезпечення їх економічного зростання потребує удосконалення системи аналізу й оцінки ефективності підприємства. Центральне місце в фінансовому аналізі посідає аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства. [12]

Теоретичні та практичні аспекти методики аналізу прибутковості (рентабельності) капіталу підприємства висвітлені у працях вітчизняних науковців та інших. Однак, «методологічна база аналізу знаходиться на стадії розробки та постійно трансформується», тому актуальними є питання щодо ефективності застосування існуючих методичних підходів до аналізу й оцінки рівня прибутковості фінансових ресурсів вітчизняних підприємств. На практиці широко використовується велика кількість показників прибутковості (рентабельності) підприємства, сукупність яких всебічно відбиває ефективність операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Проте, систематизувавши існуючі методичні підходи, слід відзначити, що традиційно методологія факторного аналізу показників рентабельності капіталу ґрунтується на застосуванні методики декомпозиційного аналізу з використанням підходу, що був запропонований більше 100 років тому фінансовими менеджерами фірми «Дюпон», а дослідження сучасних вітчизняних науковців, у яких розглядались зазначені проблеми [4; 5] ґрунтуються в основному також на моделюванні показників рентабельності капіталу із використанням мультиплікативних моделей, що, на нашу думку, у повній мірі не може задовольняти інформаційні потреби користувачів, які сьогодні значно розширились і диференціювались.

Різноманіття показників оцінки дозволяє не тільки визначити рівень окремих параметрів, але і сприяє альтернативності пошуку шляхів підвищення рентабельності підприємства. Кожен із вихідних аналітичних коефіцієнтів можна розкласти у факторну систему з різною ступінню деталізації, що обумовлює межі виявлення й оцінки резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

При проведенні аналізу рентабельності власного капіталу розглядаються в основному три- або п'яти факторні мультиплікативні моделі. Згідно першого варіанту рентабельність власного капіталу (Рв,):

Рвк=Чп/Чд*Чд/А*А/Вк                                     (3.1)

де % - чистий прибуток, Чд - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), А - активи, П - пасиви, ВК власний капітал.

Рвк=16759/594983*594983/150400*150400/92728=0,18 грн.

Тобто, оцінюючи зміни рентабельності продукції, ресурсовіддачі і структури капіталу, досліджуємо вплив ефективності діяльності підприємства в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності на рівень синтетичного показника.

П'ятифакторна модель для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд [3, 2]:

Рвк=Чп/Чд *А/Вк*ПП/А*ПА/ПП*Чд/ПА        (3.2)

Рвк=16759/594983*150400/92728*108485/150400*31075/108485*594983/31075=0,18 грн

де ПА, ПП- відповідно поточні активи та пасиви за даними балансу підприємства.

Таким чином, розширена формула включає такі показники: рентабельність реалізації за чистим прибутком; коефіцієнт фінансової залежності; частка термінових зобов'язань у валюті балансу; коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності); оборотність поточних активів.

На думку Є.В.Афанасьєва рентабельність власного капіталу доцільно представити чотирифакторною моделлю [5]:

Рвк=ОА/Вк *Кз/ОА*ДР/Кз*ЧП/ДР                  (3.3)

де ОА - оборотні активи підприємства, КЗ - кредиторська заборгованість підприємства, ДР- доход (виручка) від реалізації продукції.

Рвк=108485/92728*9545/108485*565505/9545*16759/565505= 0,18 грн

Необхідно досліджувати вплив чотирьох фінансових коефіцієнтів на рівень рентабельності власного капіталу підприємства: коефіцієнта забезпечення обігових коштів власним капіталом; коефіцієнта покриття; коефіцієнта кредитовіддачі короткотермінової заборгованості; коефіцієнта прибутковості підприємства.

Можна зазначити, що значення запропонованої моделі оцінки рентабельності власного капіталу, локальні, структурні показники якої передбачають використання показників чистого прибутку, виручки від реалізації, оборотних активів та розміру кредиторської заборгованості, полягає у тому, що вона містить у своїй структурі усі складові ресурсів підприємства і максимальний рівень значення інтегрального показника може бути досягнутий на підставі раціональної організації виробничо-фінансової діяльності підприємства [5]..В.Зятковський, відібравши з переліку показників, що вміщені у Методиці оцінки державних корпоративних прав [2], на його думку, найвагоміші для формування базового критерію оцінки ефективності діяльності підприємств різних організаційно-правових форм і форм власності, запропонував розширити кількісний склад факторів впливу на рентабельність власного капіталу [4]:

Рвк=Вк/ПА*Чп/Чд*А/Вк*ПА/ПП*Чд/А*ПП/Вк       (3.4)

Результатом даної дослідницької роботи стало по суті доповнення вихідної трифакторної моделі оцінки рентабельності підприємства трьома показниками-співмножниками: ВК/ПА - частка поточних активів у власному капіталі, ПА/ПП - коефіцієнт покриття,ПП/ВК - частка поточних частка зобов'язань у власному капіталі.

Рвк=92728/108485*16759/594983*150400/31075*594983/150400*31075/92728=0,18 грн

На думку I.В.3ятковського, наведений алгоритм розрахунку рентабельності власного капіталу побудовано так, що його рівень узгоджений із найвагомішими співвідношеннями показників, що гарантують життєдіяльність підприємств, а головною ідеєю є не встановлення прибутковості власного капіталу за відповідний період діяльності підприємства, а «насамперед створення такої моделі, яка б давала змогу утримувати оптимальну структуру балансу і значення інших показників відповідно до збільшення кожного пункту рівня рентабельності власного капіталу» [4].

Основним недоліком декомпозиційного підходу, на нашу думку, є подання результативного показника прибутковості (рентабельності) через фактори, розраховані через один і той самий показник «прибуток». Даний підхід не дає змоги врахувати фактори, які безпосередньо формують прибуток підприємства.

Тому вважаємо за доцільне запропонувати такий варіант декомпозиційного аналізу прибутковості активів (фінансових ресурсів), інвестованих фінансових ресурсів та власного капіталу, який дозволяє оцінювати вплив окремих факторів на зміну узагальнюючих показників, здійснювати перспективний аналіз, визначати ефективність фінансово-господарської діяльності та давати загальну оцінку фінансової політики підприємства щодо управління його активами та фінансовими ресурсами.

Для більшої точності та адекватності майбутніх моделей необхідно зауважити, що для загальної оцінки ефективності використання фінансових ресурсів слід розраховувати показник прибутковість активів підприємства. Важливим етапом формування зазначених моделей є визначення переліку складових прибутку, які впливають на рівень узагальнюючого показника. На наш погляд, при формуванні вищезазначених моделей необхідно враховувати вплив на рівень прибутковості економічної ефективності у розрізі видів діяльності підприємства. Тому при здійсненні аналізу та плануванні варто відокремлювати прибуток від основної операційної діяльності, на частку якого припадає в середньому 90-95% загальної суми прибутку та прибуток від іншої операційної діяльності, що не знайшло належного відображення при формуванні нормативної бази. Ефективність використання фінансових ресурсів підприємства залежить від характеру їх розміщення в активах. Саме тому оцінка ефективності використання фінансових ресурсів та їх складових здійснюється за показниками прибутковості (рентабельності) не тільки капіталу, але і сформованих активів. Зазначені показники у своїй сукупності свідчать про ефективність операційної діяльності підприємства. Комплекс вищеописаних показників характеризує економічну ефективність активів у звичайній діяльності підприємства.

Отже, запропонований нами підхід до оцінки рівня прибутковості активів (фінансових ресурсів), інвестованих фінансових ресурсів та власного капіталу не лише дає можливість охарактеризувати економічну ефективність вкладених видів фінансових ресурсів у розрізі всіх напрямків діяльності підприємства, а й комплексно ув'язати окремі індикатори (показники прибутковості і витратності) із загальним результативним показником, усвідомити дію основних чинників його розвитку, кількісно оцінити їх вплив, виявити можливість та доцільність окремих чинників і їх пропорцій для мобілізації фінансових ресурсів з метою підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому. Застосування комп'ютерних технологій дає змогу оперативно визначати сукупність варіантів впливу на кінцевий показник і обирати для реалізації найкращий варіант.

3.3 Аналіз чинників, що впливають на прибуток від реалізації продукції

Прибуток підприємства - це фінансовий результат його діяльності, який найточніше відображає ефективність виробництва продукції, рівень організації, стан продуктивності праці, рівень собівартості. До того ж це і основа для розвитку підприємства, і запорука добробуту персоналу, і великі дивіденди для власників.

Основна частина прибутку формується як різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Якщо власні витрати на виробництво більші, ніж грошові надходження, підприємство отримує збитки .

Факторний аналіз прибутку - це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

. Зміна обсягу реалізації - збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної - навпаки до її зменшення;

. Зміна асортименту продукції - якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідно, зростає;

. Зміна собівартості продукції - її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості - навпаки збільшує прибуток;

. Зміна ціни реалізації - при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

. Чисельність та склад персоналу - кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

. Економічне стимулювання працівників - вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок - більшими випуск продукції та прибуток;

. Продуктивність праці - її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

. Стан матеріально-технічної бази підприємства - сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;

. Фондовіддача - збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку [3, с. 36-37].

Вплив факторів на прибуток ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” у 2011-2012 рр., використовуючи Ф№2 “Звіт про фінансові результати”

Вихідні дані подано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз прибутку ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” у 2011-2012 р. тис. грн