Материал: реферат Оцінка стану історичного середовища міста 3 курс 2 семестр

ЗМІСТ

І Історичне середовище міста в ДБН і в законодавстві………………...….……3

ІІ Термінологія, дослідження різниці термінів…………………………...……..9

ІІІ Проблематика збереження культурної спадщини………………………......13

Висновок…………………………………………………………………..……...16

Додатки…………………………………………………………………………...12

Джерела інформації……………………………………………………………...25

2

І Історичне середовище міста в ДБН і в законодавстві

Історичний ареал – це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини. Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

Одними з опорних об’єкітв для планування і забудови населених пунктів та територій є історико-архітектурні опорні плани, режими використання пам'яток культурної спадщини, межі та режими використання зон охорони (буферних зон) пам'яток культурної спадщини, правовий режим охоронюваної археологічної території, план організації території історико-культурного заповідника, план організації історико-культурної заповідної території та план управління (менеджмент-план) пам’яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; інформація про об’єкти природно-заповідного фонду, СЗЗ від об’єктів, охоронні зони, прибережні захисні смуги;прогноз демографічного розвитку об’єкта проектування, стратегії та програми соціального-економічного розвитку регіонів та населених пунктів; дані державних кадастрів, реєстрів та інформаційних систем.

Історико-архітектурний опорний (Додаток 1,2) план є обов'язковою складовою частиною генерального плану історичного населеного місця як основного виду містобудівної документації, а також може розроблятися окремо перед розробленням генерального плану.

Історико-архітектурний опорний план, межі історичних ареалів розробляються науководослідними, науково-методичними та проектними установами і організаціями, спеціалізованими в галузі вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають ліцензію на виконання робіт з реставрації та відновлення пам'яток архітектури. Підлягає коригуванню у разі отримання нових даних за результатами історико-архітектурних, історикомістобудівних та археологічних досліджень. План включає наступний перелік:

1.об’єкти всесвітньої спадщини, пам'ятки культурної спадщини національного та місцевого значення усіх типів та видів згідно з класифікацією об’єктів культурної спадщини, охоронювані археологічні території;

3

2.щойно виявлені об'єкти культурної спадщини; об’єкти культурної спадщини, які пропонуються до занесення до Переліку об’єктів культурної спадщини для надання статусу пам’яток;

3.місця втрачених будинків, споруд, цінних елементів розпланувальної структури, оборонних укріплень, водних об’єктів, що мали важливе історичне або містобудівне значення;

4.об’єкти природно-заповідного фонду України, цінні природні ландшафти;

5.затверджені межі буферних зон об’єктів всесвітньої спадщини, зон охорони пам'яток культурної спадщини археологічних територій, що є затвердженими (діючими) на час складання історико-архітектурного опорного плану;

Історико-архітектурний опорний план уточнюється і деталізується для кожної наступної стадії проектування:

• для детальних планів територій та проектів реконструкції і регенерації історичних територій визначаються опорні елементи містобудівних систем, які забезпечують спадковий розвиток та проводиться інвентаризація відповідної території;

•для окремих об'єктів нового будівництва та реконструкції в межах історичних ареалів розробляються історико-містобудівні обґрунтування їх розміщення

Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об’ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історикоархітектурного опорного плану.

Режим використання території історичного ареалу визначається його історико

– культурним потенціалом, а саме: кількістю, видами, типами і категоріями об’єктів культурної спадщини, наявністю чи відсутністю заповідників, загальною містобудівною структурою, а також встановленими зонами охорони пам’яток.

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією при опрацюванні історико - архітектурного опорного плану міста. Режим використання території історичних ареалів міста фіксують розроблені на основі історико - архітектурного опорного плану зони охорони пам’яток.

4

Пріоритетним напрямком діяльності в межах історичних ареалів є збереження традиційного характеру середовища, збереження містоформуючої ролі архітектурної спадщини. Це визначає спрямування подальшого містобудівного і соціально-економічного розвитку. В історичних ареалах міста основним видом містобудівної діяльності є регенерація й реконструкція. Містобудівні перетворення в межах історичних ареалів бажано здійснювати на засадах комплексної реконструкції.

Відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють питання визначення і використання територій історичних ареалів, в межах м. Чугуєва визначено 1 історичний ареал, що охоплює території історично сформованого розпланування з цінною забудовою. В межах історичних ареалів для територій різного ступеню цінності були визначені зони охорони пам'яток, для цінних з історико-культурної точки зору територій поза межами історичних ареалів також було запропоноване відповідне охоронне зонування.В охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об'єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.

Зони охоронюваного ландшафту можуть використовуватися для рекреації з мінімальним упорядженням і для традиційної діяльності, що не порушує ландшафт.

Узонах регулювання забудови здійснюється реконструкція будівель і споруд. Ступінь реконструкції визначається цінністю наявних об'єктів культурної спадщини, розташуванням зони в історичному ареалі, особливостями об'ємнопросторового устрою історичного населеного місця.

Узонах регулювання забудови нові будівлі регламентуються за розташуванням, прийомами організації, висотою, довжиною фасадів, масштабом, характером членувань, пластичним і кольоровим вирішенням, функціональним використанням.

Реконструкція існуючих будівель і споруд регламентується відповідно до їх культурної та містобудівної цінності, а також відповідно до вимог збереження традиційного характеру середовища.

Для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць. Правила охорони та використання історичних ареалів

5