населених місць повинні враховуватися під час розроблення місцевих містобудівних програм, містобудівної документації.
Зони охорони пам'ятки – зони, що регламентують містобудівну діяльність у довкіллі пам'ятки з метою збереження історичного середовища пам'ятки, виявлення її композиційно-художньої цінності та доцільного використання. До зон охорони пам'ятки належать: охоронна зона; зона регулювання забудови; зона охоронюваного ландшафту; зона охорони археологічного культурного шару.
Заборони будуть передбачати обмеження для діяльності у відстані від пам'ятки, висотності будівельних робіт як для нового будівництва, так і щодо існуючих об'єктів. До прийняття рішення про визначення меж території пам’ятки її межі визначаються відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж або, у разі їх відсутності:
•для пам’яток архітектури - земельною ділянкою навколо пам’ятки, що дорівнює подвійній її висоті;
•для пам’яток садово-паркового мистецтва, історії, монументального мистецтва, ландшафтних, містобудування - земельною ділянкою, зайнятою пам’яткою.
•для пам’яток археології:
-для поселень - 1000 метрів навколо від знахідки фрагменту ділянки археологічного культурного шару, визначеній в обліковій документації;
-для городищ - 500 метрів навколо залишків оборонних споруд (вал, рів) за умови їх фіксації на місцевості;
-для безкурганних могильників - 500 метрів навколо знахідки фрагменту ділянки археологічного культурного шару поховання;
-для курганів, тощо - 500 метрів навколо від центральної точки, визначеній в обліковій документації;
Межі історичних ареалів будуть затверджені відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування, однак Законом №1423-IX вже передбачено відповідні режими використання.
Зміна цільового призначення земельної ділянки не є підставою для припинення встановлених обмежень щодо охорони культурної спадщини. Наприклад, якщо земельну ділянку історико-культурного призначення буде змінено на категорію житлової та громадської забудови, то для такої ділянки в силу закону все ж будуть діяти обмеження щодо охорони культурної
6
спадщини, якщо вона буде розташована в межах таких обмежень (зони охорони пам'ятки, в межах історичного ареалу та ін.).
Для прикладу, діяльність в межах історичних ареалів повинна проводитися із забезпеченням збереження архітектурних елементів, габаритів і матеріалів даху. Також до режимів використання буде віднесено заборону розміщувати тимчасові споруди для підприємців та стаціонарні конструкції для зовнішньої реклами, будуть діяти обмеження щодо висотності для будівельних робіт.
Для вказаних вище режимів будуть передбачені виключення, які не вважатимуться порушеннями. До них відносяться виконання робіт щодо облаштування доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, а також термомодернізації будівель та споруд.
•Територія пам’ятки – це земельна ділянка, на якій розташована пам’ятка і яка пов’язана з нею історично і функціонально та забезпечує її збереження і функціонування як об’єкта культурної спадщини. До зон охорони пам’яток належать: охоронна зона; зона регулювання забудови; зона охоронюваного ландшафту; зона охорони археологічного культурного шару.
•Охоронна зона – це територія, що виділяється для збереження найближчого середовища пам’ятки, головним чи істотним елементом якого вона є, а також для створення оптимальних умов огляду пам’ятки, забезпечення належного її функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів. Охоронна зона повинна забезпечувати оптимальне зорове сприйняття пам’ятки.
•Зона регулювання забудови – це забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційно-видовий вплив пам’ятки. Ця зона призначена для збереження особливостей візуального сприйняття пам’ятки, її активної ролі в композиції і пейзажі населеного місця. Вона виконує функції буферної, перехідної та синтезуючої зони взаємодії пам’ятки з новими об’єктами довкілля.
•Зона охоронюваного ландшафту – це природна чи переважно природна з розосередженою іншою традиційною забудовою територія за межами охоронної зони. Вона визначається для збереження і реабілітації природних територій та утворень, які є характерним історичним середовищем пам’ятки і відіграють важливу роль в образі населеного місця. Межі зони охоронюваного ландшафту визначаються поширенням візуально-пейзажних зв’язків пам’ятки з природними складовими
7
довкілля й установлюються із врахуванням природних і розпланувальних рубежів. До зони охоронюваного ландшафту включають природні утворення і такі, що мають переважно природний характер (сади, сквери, парки, місця традиційно розосередженої забудови тощо), які становлять характерне середовище пам’ятки, або відіграють важливу роль у цінних пейзажах.
•Зони охорони археологічного культурного шару охоплюють територію,
де виявлені окремі археологічні знахідки або можливе існування культурного археологічного шару, для доказу чого потрібне проведення шурфування або розкопок. Зона призначена для забезпечення охорони і дослідження пам`яток археології і встановлюється в межах населених пунктів, з урахуванням передмість, та інш. Межі даної зони можуть встановлюватися рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на обмежений або необмежений термін.
Рішення про занесення об’єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об’єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об’єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
Кожній пам’ятці, що заноситься до Реєстру, Мінкультури присвоюється охоронний номер. Охоронний номер пам’ятки національного значення складається із двозначного цілого числа - коду регіону та порядкового номеру пам’ятки в межах регіону. Охоронний номер пам’ятки місцевого значення складається з порядкового номеру пам’ятки в межах регіону та двох літер - коду регіону. Комплексам (ансамблям) присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об’єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) та (через дріб) порядкового номера об’єкта культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю). Охоронний номер пам’ятки, вилученої з Реєстру, не може бути використаний повторно.
8
ІІ Термінологія, дослідження різниці термінів
Культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
За типом класифікують архітектурні, містобудівні та історичні пам’ятки
В адміністративних структурах кількох країн, серед яких і Україна, архітектура і містобудування розглядаються як дві рівноправні складові у системі матеріальних структур, що формують штучне середовище для життєдіяльності людей, суспільства. При цьому архітектурними об’єктами вважаються споруди, що включають в себе організований внутрішній простір, а містобудівними творами — комплекси споруд просто неба, серед котрих поряд із будинками фігурують монументи, мости, огорожі та інше, котрі разом із так званими малими архітектурними формами і зеленими масивами формують середовище просто неба — вулиці, площі, проспекти, квартали, адміністративні центри, житлові й промислові райони, села, селища, міста.
Таке розмежування й співіснування містобудування і архітектури увійшло в назви державних органів, наукових і проектних установ, закріплено у деяких пам’яткоохоронних документах. В них як пам’ятки архітектури фіксуються окремі будівлі й споруди, що мають значну художню цінність (як їх зовнішній вигляд, фасади, так і розпланувальні рішення, просторова структура інтер’єру). «Пам’ятками архітектури є збудовані у минулі історичні періоди, високохудожні автентичні архітектурні твори».
На відміну від архітектурних об’єктів, містобудівний простір організується спорудами. Їх площини, обсяги, маси виконують функції стін, колон і пілонів, але формують простір вже не під стелями й склепіннями будівлі, а просто неба і тим самим розв’язуються, зміст, ідея і мета містобудівної творчості. «Пам’ятками містобудування є збудовані у минулі історичні періоди високохудожні містобудівні твори». При цьому бажано відразу зауважити умовність терміну «містобудування» щодо пам’яток, бо часто вони не мають безпосереднього стосунку до поселень міського типу. Адже коли мова йде про пам’ятку містобудування, то це ансамбль або комплекс із кількох споруд
9
(навіть двох) і сформоване ними середовище. А знаходитись вони можуть де завгодно, і в містах, і в селах, і поза їх межами.
Із бажанням України увійти в коло цивілізованих світових держав слід у пам’яткоохоронній діяльності дотримуватися загальноприйнятих у міжнародній практиці критеріїв. Згідно з останніми до рангу пам’яток відносять лише об’єкти історичного минулого, що віддалені у часі не менш ніж на 40–50 років. Навмисне виключення з розгляду творів художньої творчості останніх десятиріч із кола пам’яток дає змогу уникнути необ’єктивності в їх оцінці, а також тиску з боку впливових авторів сучасних споруд і комплексів.
Тільки належне вирішення художніх та композиційних завдань дає підстави вважати окремі споруди пам’ятками архітектури, а містобудівні утворення – пам’ятками містобудування. Якщо ж споруді притаманні лише новаторське вирішення технологічних процесів або при будівництві застосовані оригінальні конструкції, то її зазвичай відносять до пам’яток історії, – як свідка певного етапу в розвитку будівельної науки і техніки.
У Державному реєстрі нерухомих пам'яток України значна кількість пам'яток містобудування одночасно є також пам'ятками містобудування, окремі — також пам'ятками історії.
Об'єкти монументального мистецтва – твори образотворчого мистецтва:
як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
Також пам’ятки класифікують за статусом:
-місцевого значення (917 об’єктів станом на 2018)
-національного значення (181 об’єкт станом на 2018)
-міжнародного значення (станом на 2021 рік до ЮНЕСКО внесено 7 об’єктів спадщини України)
Київ: собор святої Софії та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра
-невиявлені, але гідні статусу пам'ятки (2131 об’єкт виявлений до
2000 року; 415 об’єктів, запропонованих у 2015 році)
Три перші категорії підлягають обліку і державній охороні. Невиявлені, але гідні статусу пам'ятки – постійно поповнюють списки (переліки) перших трьох категорій.
Статус об'єкта Світової спадщини дає наступні переваги:
10