Самомотивація потрібна всім:начальникам і підлеглим. Саме
самомотивація допомагає нам не перетворитися у всіма зневажаються офісний планктон, який з 9 до 6 розкладає пасьянс «Косинка», мріючи швидше піти додому. Не чекайте, поки хтось додасть вашій роботі зміст, зробить її цікавою та захоплюючою. Мотивуйте себе самі!
Варто зазначити, що в процесі
самомотивації менеджер повинен враховувати індивідуальні (особистісні) відмінності.
Коли менеджер реалізує власні життєві і професійні задуми та плани через
продуктивні форми організаційної поведінки та виробничу активність - це
означає, що його самомотивація досягла успіху.
2. Турбота про мотивацію персоналу до роботи на різних етапах службової кар’єри з точки зору організації
Цілі власного розвитку - переконатись в тому, що керівники усіх ланок (рівнів) мають якості, необхідні в орієнтованому на результат трудовому колективі і мотивацію для діяльності в якості ефективного керівника. Мотивація у цьому випадку повинна підкріплюватись збереженням бажання керівника керувати тим чи іншим способом на протязі тривалого періоду, поки він займає керівну посаду. Практичні заходи по власному розвитку як керівника значною мірою пов’язані з етапом службової кар’єри даної людини. Відмічено той факт, що людина на протязі своєї трудової діяльності проходить різні етапи. По багатьох причинах критичний етап приходиться на середину кар’єри.
Найважливішими заходами підтримки мотивації є :
1. Систематична перевірка терміну роботи персоналу на даній посаді і кероване горизонтальне переміщення по службі з інтервалом приблизно в 5 років. Це переміщення повинно бути престижним. Поряд з цим необхідно зробити престижним переміщення вниз в службовій ієрархії на деяких етапах службової кар’єри.
2. Збагачення змісту роботи і розширення її меж (вплив 5 -річного строку перебування на одній посаді).
3. Активне структурне планування організації і використання гнучких організаційних форм (проектна, матрична організація).
4. Систематичний розвиток організаційної діяльності, цінність навчання і творчого підходу.
5. Реалізація нових форм взаємодії, наприклад, бесіда начальника і підлеглих як складова частина ефективного управління.
Проблематика середини службової кар’єри
У багатьох людей у віці від 35 до 50 років у деякий момент наступає етап «бродіння», коли мотивація різко зменшується. Виникає велика кількість проблем, які суттєво починають впливати на людину. В середині службової кар’єри людина усвідомлює, що наступає кінець її кар’єри, що пов’язано із усвідомленням обмеженості і власних можливостей. Для того, щоб людина могла втриматись «на плаву» у цей важкий для неї період, вона повинні вирішити для себе такі питання: вузька (широка) спеціалізація по службі; знайти своє місце в організації і усвідомлення власних сильних сторін; вияснити межі між мрією і дійсністю; визнання обов’язків, пов’язаних із керівництвом іншими; збереження позитивного прагнення до розвитку. Якщо людина може вільно вирішити ці питань і діяти на основі свого рішення, то вона може зберегти дійсну рівновагу і мотивацію.
Мета вищевикладеного -
підкреслити яким чином керівнику треба визначити потребу розвитку власної
мотивації в залежності від етапу службової кар’єри. У цьому випадку виясняють,
яким чином потрібно покращувати його мотивацію (керівника), щоб він зміг ще
ефективніше виконувати свою роботу і прогнозують зміни у змісті управлінської
роботи на найближчі роки і вимоги, які ставляться до мотивації.
3. Турбота про індивідуальну
мотивацію з точки зору особистості
Людина - це особистість, що формується під дією чинників і життєвого досвіду. Під впливом набутих і вроджених особистостей людина стає такою, якою вона є на сьогоднішній день.
Існує ряд правил, якими доцільно керуватися з метою турботи про власну мотивацію з точки зору особистості:
2) організації і люди розвиваються за допомогою кризи. Організація розвивається через подолання проблемних ситуацій. Розвивається той трудовий колектив, який вчасно визнає проблеми і кризи, відноситься до них відкрито і готовий їх вирішити, а також виносить з цього відповідні уроки. Все це стосується особи, яка також має право і можливість розвиватись через кризи та труднощі.
3) мотивація до роботи - частина мотивації до життя. Різні люди по-різному визначають значення роботи в мотивації до життя на різних життєвих етапах. І у випадку, коли мотивація до роботи починає зникати, а іншого змісту життя не має, то людина потрапляє у дуже важку ситуацію. У цьому випадку, щоб такого не сталось, рекомендують піклуватись про основу мотивації власного життя свідомо, вчасно і не тільки з точки зору трудового життя. Потрібно вчасно піклуватись і про мотивацію в сім’ї, товариських відносинах, хобі, релігії та інших основних питаннях, які допоможуть вийти із кризових ситуацій.
Заходи по забезпеченню власної мотивації до життя і до роботи
Заходи по забезпеченню власної мотивації до життя:
1. На практиці по мірі зростання вашого досвіду робота не зменшується, а навпаки, збільшується. Необхідно правильно використовувати власний час, знайшовши правильний підхід і проявити наполегливість.
2. Резервуй собі достатньо часу для досягнення ключових кінцевих цілей (треба виділити, що є суттєвим, що ми хочемо досягнути, що не є суттєвим). Не потрібно намагатись робити все, ні в якому випадку не робити найбільш спішну роботу, а лише найважливішу з точки зору кінцевих результатів.
3. Необхідно підтримувати найбільш важливі з точки зору пов’язаних з вашою роботою ключових результатів організаційні та індивідуальні контакти. За необхідністю займатися тим, що вас дійсно цікавить, збагачує ваше життя (різного роду хобі).
4. Сім’я - необхідно нести відповідальність за розвиток своєї сім’ї і за те, як вона вирішує складні ситуації. Необхідно бути уважним до всіх членів сім’ї, адже від сім’ї ви отримуєте значну частину мотивації до життя.
5. У вас є друзі як на роботі, так і поза нею. Тому про них необхідно піклуватись і тільки хороші людські взаємовідносини внесуть багато у зміст і мотивованість вашого життя.
6. Необхідно вчасно зайняти чітку продуману позицію щодо головних життєвих проблем і цінностей (переосмислення цінностей).
Заходи по забезпеченню власної мотивації до роботи:
1. Ви повинні завжди виглядати добре відпочившим, у хорошому настрої, бути дієвим.
2. Необхідно позитивно відноситись до роботи і життя.
3. За допомогою різних заходів необхідно зробити мотивацію більш багатоплановою (підкріплення сильних і усунення слабких власних сторін, складання особистого плану розвитку).
4. Необхідно зробити більш приємним ваше оточення на роботі.
5. Намагайтесь щоб Ви не виконували одну і ту ж роботу, яка повторюється на протязі тривалого часу (через 5-7 років).
6. Визначте для себе на найближчі роки на основі власних потреб різні альтернативні варіанти переміщення по службі як у власному трудовому колективі, так і по за ним.
7. Будьте відвертими із своїми колегами і підтримуйте взаємозв’язок (існування оберненого зв’язку - вони з вами і ви з ними), не замикайтесь у собі, а будьте відкриті для інших.
8. Винагороджуй
себе за хороші досягнення в роботі і вимагай цього від трудового колективу (не
завжди у грошовій формі, а може бути - можливість самостійно розприділяти час,
чітка поінформованість про можливості вашого успіху).
4. Роль контролю і самоконтролю
в роботі менеджера
На розвиток потенціалу організації суттєво впливає правильна постановка контролю. При реалізації функцій контролю треба враховувати загальний режим і умови діяльності апарату управління, графік вирішення його задач. Контроль потрібно здійснювати в такі періоди, коли спеціалісти апарату менш завантажені своєю основною роботою, мають можливість більше часу приділити реалізації програми нагляду чи перевірки, або чітко визначити наперед час і вид контролю.
Дієвість та ефективність контролю підвищують також шляхом встановлення раціональних засобів його проведення. В цьому розумінні виділяють систематичний, періодичний, разовий контроль.
Завдання контролю не зводиться лише до виявлення розбіжностей між фактичними і плановими параметрами. Основна мета його проведення - встановлення причин, які спричинили невідповідності, забезпечення виконання планів і всіх нормативних вимог, створення сприятливих умов для діяльності людини на кожному робочому місці. Будь-яка ціль і планування ефективні лише настільки, наскільки ефективні наступні за ними реалізація і заключний контроль за виконанням.
Контроль - функція аналітична, яка включає нагляд за протіканням процесів в об’єкті управління; це основа планування на новий звітний період; процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей чи процес, за допомогою якого керівництво організації визначає правильність прийнятого рішення, а при необхідності чи не вимагають вони відповідного коректування.
Контроль повинен бути: розумним, своєчасним, оперативним, постійним, гласним, об’єктивним, неформальним, ретельним. Контроль виконання відноситься до найбільш ефективних методів керівництва. Контроль, являючись постійною функцією начальника, повинен враховуватися в робочому плані як планомірно здійснюючий процес, на який у багатьох керівників витрачається 20 і більше відсотків робочого часу.
Щодо вибору стратегії контролю, то тут важливо дотримуватися відповідних принципів, а саме: сумісність контролю і стилю управління; врахування мікроклімату, що склався в колективі, а також і існуючої системи винагороди; можливість одержання достатньо надійних оцінок якості роботи підлеглих; врахування особливостей характеру підлеглих.
Загальні принципи проведення контролю:
• Начальник проводить його тільки по відношенню до безпосередньо підпорядкованих йому працівників.
• Контроль - це пряма управлінський обов’язок і не є питанням довіри чи недовіри начальника до підлеглого.
• Контроль - це пряма і безпосередня функція начальника. Передавати він її може тільки своєму заміснику.
• Контроль вимагає активних дій начальника. Його необхідно проводити систематично.
• Контроль повинен проводитись цілеспрямовано. Начальник повинен чітко собі представити головне в роботі свого співробітника, знати, де можуть виникати помилки та небезпеки.
• Весь процес і всі процедури при вибірковому контролі повинні бути повністю проведені.
• Начальник при здійсненні контролю, поряд з перевіркою професійних і управлінських якостей співробітника, повинен на основі самооцінки визначити свої сильні та слабкі сторони.
• Проведення контролю не повинно створювати заваду для виробничого процесу. По можливості його треба проводити непомітно.
• Час, затрачений на проведення контролю, повинен бути оптимальним, а сам контроль повинен проводитись без спіху і нервовості.
• При проведенні контролю начальник повинен керуватися правилами хорошого тону: не ритися в робочому столі співробітника в його відсутність; не підривати авторитет співробітника, якого контролюють; заборонено таємне прослуховування телефонних розмов, як метод контролю.
• Начальник не може і не повинен використовувати контроль для перевірки своїх необгрунтованих підозр по відношенню до дій та рішень співробітників, якщо вони діють в межах наданих їм повноважень.
• Контроль повинен проводитись в звичайній робочій обстановці і з використанням відомих критерій.
Для повноти і якості контролю повинен здійснюватися аналіз його результатів, а співробітнику необхідно обов’язково повідомити зроблені начальником висновки за результатами перевірки.
Об’єкти, часові інтервали і точні моменти контролю визначаються на стадії планування. Поряд з цим необхідно здійснювати активний контроль за досягненням проміжних цілей і при цьому швидко реагувати на відхилення, як позитивні, так і негативні.
Детальніше зупинимось на призначенні контролю, що полягає у наступному:
1. Констатація і оцінка досягнутих результатів комерційної діяльності і відповідні висновки.
2. Констатація людей, які сприяють досягненню результатів комерційної діяльності, результатів підтримки та розвитку, а також відповідні висновки.
3. Констатація здійснення (в тому числі у відповідності з графіком) і ефективність заходів, що містяться в планах діяльності, а також відповідні висновки.
4. Багатостороння констатація і оцінка успішності ситуаційного управління, відповідні висновки.
5. Формування оберненого зв’язку з метою оцінки, переоцінки та інформування персоналу.
Таке призначення контролю дає можливість відмітити, що він починається з контролю за результатами і продовжується оцінкою чинників, які сприяють чи перешкоджають їх отриманню. Для одержання найбільш ефективної оцінки результатів необхідно, щоб кінцеві цілі були чітко визначенні. Чітке визначення ключових результатів і цілей, яке створюється в процесі визначення результатів, є основою цілеспрямованого контролю.
Контроль та виміри результатів
Контроль, направлений на результати як комерційної, так і допоміжної діяльності. Контроль здійснюється систематично як на різних рівнях організації, так і по відношенню до різних об’єктів організації.
Вимірювання контролю повинно використовуватись для визначення дійсно спланованих результатів (які наперед планувались). Важливим моментом у цьому є не настільки точність вимірів, наскільки достатня база для оцінки отриманих результатів у відношенні поставлених кінцевих цілей і зовнішніх груп порівняння. Багато результатів, особливо комерційних, можна відносно виміряти в грошовій формі (чи в %). Вимірювання результатів допоміжної діяльності можна вести в штуках (чи гривні) і, у багатьох випадках, аналіз по принципу «мені здається» є достатнім або єдино можливим показником виміру. Висновки створюють основу для планування на наступний звітний період, а також для заходів, необхідних в даний момент.
Проводять групування висновків щодо кожного результату по їх часовому впливу і значимості:
1) при постійному ситуаційному управлінні:
- заходи, які необхідно здійснити негайно;
- заходи, які необхідно здійснити після невеликого додаткового вивчення.
2) на наступний звітній період:
- заходи, які необхідно здійснити негайно;
- заходи, які необхідно здійснити після додаткового вивчення.
3) самі по собі хороші (сприятливі) можливості для здійснення заходів, які на даний час не плануються до реалізації (чи додатковому вивченню).
Роль та значення самоконтролю в діяльності керівника
Самоконтроль - усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів; вміння підкорити емоції власним розумом; здатність контролювати свої дії в процесі виконання будь-якої діяльності, у тому числі навчальної; процес, в ході якого людина вчиться керувати своєю поведінкою, володіти собою; контроль над самим собою, спостереження, контролювання власної праці, поведінки.
Це якість не є вродженою. Можна назвати це психологічним прийомом, особливим способом мислення, за допомогою якого людина може змінити те, що йде врозріз з його задумами й планами.