2). Розробка теорії систем і теорії компромісів. Відповідно до першої теорії – проблема товароруху почала розглядатися як комплексна: задовільний результат не може бути отриманий при акценті лише на одну зі сторін діяльності підприємства, що нас цікавить. Найважливіша умова теорії – обов’язковий аналіз усіх складових системи товароруху, їх внутрішніх та зовнішніх взаємозв’язків.
Урегулювання взаємозв’язків в рамках логістики стало можливим завдяки теорії компромісів. Саме на її основі досягається ефект, що задовольняє систему в цілому. Стосовно товароруху обираються рішення, що чинять позитивний вплив на скорочення загальних витрат або підвищення сумарного прибутку, хоча б і на шкоду діяльності окремих підрозділів підприємства. У зв’язках між підприємствами аналогічний результат отримують шляхом гармонізації інтересів усіх учасників логістичного процесу, добиваючись компенсації додаткових витрат за рахунок отримання позагалузевого ефекту. Наприклад, зростання витрат транспорту у зв’язку з переходом на перевезення вантажів меншими партіями покриваються підвищенням тарифів, на які погоджуються клієнти, розраховуючи на отримання позатранспортного ефекту.
3). Технічний прогрес у засобах зв’язку та інформатики, що дозволив на більш високому рівні проводити контроль усіх процесів товароруху. Застосування сучасних засобів інформаційного відстеження матеріальних потоків сприяє впровадженню «безпаперової» технології. За допомогою «комп’ютерної логістики» протягом усього ланцюга обслуговування здійснюється аналіз діяльності підприємства та дається оцінка його стану в порівнянні з конкурентами. Відділи інформації або інформаційні служби на теперішній час оперують усіма видами інформаційних потоків і відповідають за діяльність усіх контролюючих систем підприємств.
Таким чином, логістика як ефективний інструмент ринкових відносин має як теоретичну, так і практичну цінність. Її основні положення та рекомендації активно впроваджуються в практичну діяльність підприємств у багатьох країнах з метою досягнення конкретного економічного ефекту у вигляді скорочення витрат і часу в сферах виробництва та обігу. Логістика стає науковою основою управління потоковими процесами не тільки у промисловості, торгівлі та транспорті, але й сфері послуг, банківській та страховій справі, організації післяпродажного сервісу, у комунальному господарстві, у сфері туризму та інших областях діяльності.
Логістичний підхід в управлінні полягає в організації у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж усього ланцюга від виробника до споживача. На шляху матеріальних потоків від початкових до кінцевих місць призначення сировинні та матеріально-технічні ресурси підлягають багаторазовим вантажно-розвантажувальним операціям і транспортуванню, осідають на складах і промислових базах посередницьких підприємств у вигляді запасів, їх слід перекладати з однієї тари в іншу, забезпечувати супроводжувальною рекомендацією, що засвідчує їхню кількість, якість, законність походження і безпечність для навколишнього середовища.
Саме ці операції становлять зміст логістики і визначають її місце в суспільному виробництві. Логістика пов’язує матеріальне виробництво з виробничим та індивідуальним споживанням, діє у сферах виробництва, обігу і споживання суспільного продукту. Тому за рахунок логістики підвищується ефективність діяльності підприємств.
Можливість впливу логістики на діяльність підприємств у сферах виробництва та обігу закладено у її меті, яку формулюють за допомогою «семи правил логістики» («7 R»), так званого логістичного міксу чи комплексу логістики: «…ensuring the availability of the right product, in the right quantity and the right condition, at the right place, at the right time, for the right customer, at the right cost», що можна перекласти як «забезпечення (доставка) потрібних предметів чи продуктів праці (вантажу) в необхідній кількості потрібної якостіу потрібне місце в потрібний час потрібному споживачу з мінімальними витратами».
Головна мета логістики буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах. Це ідеальна ситуація, якої необхідно намагатися досягти.
Виходячи із мети формуються завдання логістики, які можна поділити на три групи за ступенем значущості – стратегічні, тактичні та оперативні.
Стратегічним завданням в логістиці є досягнення максимального ефекту із мінімальними витратами в умовах мінливого ринкового середовища. Вирішення стратегічного завдання не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних та специфічних завдань, пов’язаних з досягненням підприємством стратегічних цілей та оптимізацією її основних оперативних процесів (наприклад, зберігання та транспортування вантажів).
До тактичних завдань логістики відносять:
створення комплексних інтегрованих систем регулювання матеріальних, інформаційних та ін. потоків;
контроль за потоковими процесами в логістичних системах;
визначення стратегії і технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;
розробка та удосконалення способів управління матеріальними, інформаційними та ін. потоками;
стандартизація напівфабрикатів і упаковки;
багатоваріантне прогнозування обсягів продажу, виробництва, транспортування та складування та ін.;
розробка нових технологій транспортно-складської обробки матеріальних потоків;
пошук і впровадження нових засобів передачі і обробки інформації;
виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;
стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;
раціональне формування господарських зв’язків;
виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;
визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;
формалізація актуалізованих (поточних, оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.
Оперативні завдання в логістиці мають локальний характер, вони більш динамічні та різноманітні:
оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;
максимальне скорочення часу зберігання продукції;
скорочення часу перевезень;
швидка реакція на вимоги споживачів;
підвищення готовності до постачань;
зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;
раціональний розподіл транспортних засобів;
гарантування якісного післяпродажного обслуговування;
підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;
послідовність і поетапність просування через трансформаційні об’єкти і т.д.
Застосування логістики на практиці виражається через її функції. Виділяють два види функцій логістики: оперативні та координаційні.
Оперативні функції логістики пов'язані безпосередньо з операціями, які забезпечують рух ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей) у сфері постачання, виробництва та розподілу:
в сфері постачання – це управління рухом сировини, матеріалів і готової продукції від постачальника до виробничого підприємства, складів чи сховищ;
в сфері виробництва – це управління запасами на кожній стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові склади та роздрібні ринки збуту;
в сфері розподілу продукції – це формування та використання каналів розподілу готової продукції по яких вона потрапляє від виробників до кінцевих споживачів.
Координаційні функції логістики полягають у врівноваженні попиту і пропозиції. До них відносяться: виявлення і аналіз потреб в матеріальних ресурсах на кожному етапі виробництва; аналіз ринкового середовища підприємства; обробка замовлень на готову продукцію. Виконання координаційних функцій логістики базується на попередньому оперативному плануванні і покликане забезпечити чітку і злагоджену роботу всіх ланок підприємства.
В загальному вираженні функції логістики відіграють важливу роль в усій економічній системі. Завдяки їх реалізації відбувається оптимізація діяльності підприємств, покращення їх фінансових результатів. Зважаючи на це, на логістичну діяльність часто покладають системоутворюючу, інтегруючу, регулюючу та результуючу функції, що притаманні усім виробничо-господарським системам.
Системоутворююча функція. Проявляється в утворенні системи управління товарорухом (формування господарських зв’язків, організація пересування ТМЦ через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства). Тобто логістика забезпечує формування господарських зв’язків між постачальником, посередниками і споживачами, сприяє пересуванню матеріальних ресурсів у просторі та часі через проміжні пункти до місць їх кінцевого призначення тощо, що являє собою систему.
Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки ТМЦ з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам, тобто окремі потокові процеси об’єднуються в єдиний наскрізний потік матеріалів, інформації, фінансів, сервісу тощо, що пронизує сфери виробництва та обігу. Логістика забезпечує узгодження інтересів посередників у логістичній системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації, тобто інтегрує учасників процесу в єдину систему.
Регулююча функція. В широкому значенні дана функція проявляється у підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересами системи в цілому. Вони спрямовані на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. Якщо ж будь-яка з підсистем буде працювати автономно може виникнути небезпека руйнування самої системи.
Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання ТМЦ в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю (станом) за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання – виробництво – розподіл – споживання», інакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту з мінімальними витратами. Дана функція логістики спрямована на досягнення кінцевої мети логістичного управління – виконання сімох правил логістики.
На сучасному етапі розвитку логістики як наукової теорії використовується концепція, яка увібрала в себе найбільш ефективні підходи до управління матеріальними та інформаційними потоками.
Інтегрована логістична концепція є багатовекторною і передбачає управління наскрізними матеріальним, інформаційним та іншими потоками з урахуванням семи правил логістики («7 R»).
Концепція логістики базується на певних принципах, знання яких дозволяє легко компенсувати невизначеність деяких факторів зовнішнього середовища. Принципи логістики можна поділити на загально концептуальні, загальносистемні та специфічні.
До загально концептуальних відносять комплексність, науковість, конкретність, конструктивність, надійність, варіативність та оптимальність.
Принцип комплексності означає об’єднання та координацію дій усіх безпосередніх та опосередкованих учасників потокових процесів при плануванні, організації, управлінні та контролі за переміщення матеріального та інформаційного потоків із початкового до кінцевого пункту їх призначення, а також прагнення підприємств до тісної співпраці з зовнішніми партнерами в товарному ланцюгу та встановлення міцних зв’язків між підрозділами підприємств у межах внутрішньої діяльності.
Принцип науковості передбачає обов’язкове врахування досягнень науково-технічного прогресу в логістичних системах. Науковий підхід до логістики виявляється у застосуванні сучасних економіко-математичних методів та моделей на всіх стадіях управління потоком від планування до аналізу, при розрахунках оптимальних маршрутів, при створенні та контролюванні запасів, при розміщенні складів тощо.
Принцип конкретності означає чітке визначення результату як мети переміщення потоку відповідно до технічних, економічних та ін. вимог, прагнення до мінімізації витрат усіх видів ресурсів, визначення результатів роботи підрозділів, що пов’язані з логістикою, за допомогою отриманого прибутку.
Принцип конструктивності передбачає відстежування окремих елементів потоку та оперативне регулювання потоку шляхом коректування його руху.
Принцип надійності полягає у створенні таких організаційно-економічних умов, які забезпечували б безперебійний та безпечний рух потоку і безумовне виконання графіків руху. Для дотримання цього принципу необхідним є використання сучасних інструментів управління потоками, що дозволяє синхронізувати усі стадії руху, координувати здійснення логістичних операцій та регулювати розмір запасів на усіх стадіях руху.
Принцип варіативності ґрунтується на використанні інструментів сценарного планування, що дозволяє в умовах невизначеності швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища без втрат часу на перебудову логістичних систем. Повинні бути обрані такі управлінські рішення, що є кращими (оптимальними) за комплексом показників у заданих умовах. Задача полягає не тільки в тому, щоб знайти рішення краще існуючого, а й у тому, щоб знайти найкраще рішення з усіх можливих (за якістю прийнятих рішень, а також за станом логістичної системи або її поведінкою).
Принцип варіативності тісно пов’язаний з принципом оптимальності, що полягає в досягненні такої узгодженості стадій процесу руху потоку і дій учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування підприємства як цілісної виробничо-збутової системи.
Підхід до об’єктів дослідження як систем – одна з головних особливостей логістики. З точки зору системного аналізу виділяють загальносистемні принципи логістики.
Принцип системності передбачає підхід до логістичної системи як до об’єкта, представленого сукупністю взаємопов’язаних елементів, реалізація яких забезпечує досягнення потрібного ефекту в заданий термін при необхідних витратах усіх видів ресурсів з мінімальною шкодою для навколишнього середовища. Логістичний об’єкт досліджується як єдине ціле і як частина більшої системи, що дозволяє охопити усі його сторони в просторі та часі.
Принцип емерджентності передбачає, що чим більшою є логістична система і чим більша різниця між часткою та цілим, тим вища вірогідність того, що властивості цілого будуть відрізнятися від властивостей частин. Тому логістична система повинна розглядатися спочатку на макрорівні, тобто у взаємодії з навколишнім середовищем, а потім на мікрорівні. Емерджентність (цілісність) – властивість логістичної системи виконувати задану цільову функцію, що реалізується тільки системою в цілому, а не її елементами.