2. Дайте визначення основних функцій менеджменту. Як вони взаємопов’язані в межах циклу менеджменту?

Робота менеджерів полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання людських, фінансовий, фізичних, інформаційних ресурсів для досягнення цілей організації. Менеджери це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту: 1) планування; 2) організація; 3) керування; 4) контролю. Отже, менеджмент у вузькому розумінні - це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації. Зазначені функції менеджменту виконуються у певній послідовності, яка й утворює поняття «цикл менеджменту». Слід зауважити, що такий підхід до розуміння циклу менеджменту зовсім не означає, що процес управління носить дискретний характер (в понеділок - планування, у вівторок - організація і т. д.). Реально у роботі менеджера постійно сполучаються усі перелічені функції менеджменту.

Планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення. Планування – є первісною з-поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління. Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації. Схематично процес планування в організації можна представити як послідовність таких етапів: 1. Встановлення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації. 2. Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання шляхів, якими організація досягатиме очікуваних результатів.

Організація – це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі орг. діяльності. Орг. діяльність – це процес, за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище придатне для їх спільної діяльності. Основними складовими орг. діяльності є: а) розподіл праці ; б) групування робіт та видів діяльності у певні блоки (групи, відділи тощо) - департаменталізація; в) підпорядкування кожної такої групи керівникові, який отримує необхідні повноваження - делегування повноважень; г) визначення кількості робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові - встановлення діапазону контролю; д) забезпечення верт. та гориз. координації робіт та видів діяльності - створення механізмів координації.

Керування – це поведінка керівника щодо підлеглих, через яку здійснюється вплив на робітників організації. При цьому слід зауважити, що манера поведінки керівника (стиль керування) формується під впливом багатьох факторів, які до того ж постійно змінюються. Яких саме факторів: - особистих якостей керівника; - особистих якостей підлеглих; - завдань та дій, які вони виконують тощо.

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. В межах процесу контролю можна виділити три основних етапи: 1) вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації; 2) порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами; 3) реакція на порівняння (коригуючі дії або зміна стандартів).

3. Охарактеризуйте менеджмент як вид професійної діяльності (ознаки діяльності менеджера, сфери та рівні менеджменту, ролі менеджера в організації).

Менеджмент часто розглядають як вид професійної діяльності.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності: 1) менеджер керує роботою одного або кількох співробітників організації; 2) менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює; 3) менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації. Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Будь-яку організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв’язаних у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовн. середовищем. До основних компонентів внут. середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо. Зовн. середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки). Зовн. середовище опосередкованого впливу включає: екон., соц., політико-правову, технол., екол., міжнародну, тощо компоненти. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту: 1) виробничий менеджмент; 2) фінансовий менеджмент; 3) управління персоналом; 4) управління дослідженнями та розробками; 5) фінансовий облік; 6) маркетинг; 7) загальна адміністрація.

Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому. В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту: 1) вищий; 2) середній; 3) нижчий. До вищ. рівня відноситься невелика група осн. керівників організації (президент (директор), віце-президенти (заступники), головний вик. директор). На вищ. рівні формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та осн. задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо. Сер. рівень є відповідальним за розробку та реалізацію операт. планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті вищ. керівництвом організації. Менеджери сер. рівня самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати ЗМІ для реклами тощо. До цього прошарку належать менеджери-керівники виробн. та функт. підрозділів організації. Менеджери ниж. рівня координують діяльність операц. виконавців. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, майстрів, бригадирів тощо.

Дослідження, проведені у 70-рр. Г. Мінцбергом, дозволили визначити ролі, які виконують менеджери в організації та класифікувати їх за трьома групами: 1. Міжособисті ролі: гол. керівник, лідер, пов’язуюча ланка. 2. Інформаційні ролі: той, хто приймає інформацію; той, хто розподіляє інформацію; представник. 3. Ролі, пов’язані з прийняттям рішень: підприємець; той, хто усуває порушення; той, хто розподіляє ресурси; той, хто проводить переговори.

4. Охарактеризуйте основні етапи розвитку науки управління (від класичної теорії до сучасних напрямків).

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини 20 століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту.

5. Дайте сутнісну характеристику класичної теорії менеджменту: школа наукового управління й адміністративна школа (напрямки і цілі досліджень, основні досягнення, недоліки).

Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи: а) школу наук. управління; б) амін. школу (клас. теорію організації). Наукове управління було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці. Засновниками школи наукового управління були Ф. Тейлор, Френк та Ліліан Гілбрейт, Генрі Форд, Генрі Гант. Концепцію наук. управління сформулював Ф. Тейлор як необхідність послідовної реалізації наступних чотирьох кроків управління: 1) аналіз робочої ситуації (у будь-якій роб. ситуації можна виділити три основні елементи - загальне завдання, робітники-виконавці, менеджер; 2) аналіз змісту загального завдання: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навичок, необхідних для їх виконання; визначення необхідної кількості робітників-виконавців; 3) підбір робітників для виконання окремих задач; 4) продовження управління - встановлення взаємозв’язків, планування, координація та узгодження дій усієї робочої групи.

Адміністративна школа (клас. теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А.Файоль, М.Вебер, Л.Урвік, Ч.Бернард) намагалися виділити загальні характеристики та закономірності управління організацією в цілому. Метою їх досліджень було виділення «універсальних принципів» управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху. Найбільш чітко “універс. принципи управління” сформулював Файоль: 1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6. Підпорядкованість індивід. інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, такою, що стимулює діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

1. Дайте визначення поняття “менеджмент” у широкому і вузькому розумінні. Охарактеризуйте співвідношення категорій “управління”, “менеджмент”, “адміністрування”, “керування”.

Для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття: “управління”, “менеджмент”, “адміністрування”, “керування” тощо. “Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: техн. системи, господ. системи, сусп. системи, держ. системи тощо. “Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господ. організаціями (підп-вами). “Адміністрування” – поширюється на управління держ. установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підпр-ва. “Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації. Отже, аби усвідомити сутність категорії “менеджмент”, перш за все слід з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності і чому будь-якою організацією потрібно управляти. За визначенням Бернарда: “Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”. Всі організації мають загальні для них характеристики: 1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів: людські, фінансові, фізичні (сировина, устатк. тощо), інформаційні; 2) будь-яка організація є відкритою системою (взаємодіє із зовн. середовищем); 3) розподіл праці в організації (гориз. та верт.). Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

“Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття. Для того, аби краще усвідомити його сутність, на нього слід подивитись з різних боків. Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє госп-во, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи. Сучасні тлумачення поняття "менеджмент" неоднозначні: 1) менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми; 2) менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації; 3) менеджмент - це влада та мистецтво керування; 4) менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи. У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. Робота менеджерів полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання людських, фінанс., фізич., інформ. ресурсів для досягнення цілей організації. Менеджери це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту: 1) планування; 2) організація; 3) керування; 4) контролю. Отже, у вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

М.Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії”. Характеристика цієї моделі: 1. Високий ступінь розподілу праці. 2. Чітка управлінська ієрархія. 3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи. 4. Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників). 5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.