Стратегії розвитку документаційного забезпечення управління
1.
Теоретично-методологічні аспекти документування в установах
1.1 Основні положення
з документування
Документи супроводжують людину вже кілька століть. За цей час вони невпізнанно змінилися.
З найдавніших часів дійшли до нас різні види документів, за допомогою яких ми дізнаємося історію своєї країни, особливості побуту і різних відносин, що складаються в ті далекі часи. Документи виникли разом із писемністю, спочатку як засіб закріплення майнових відносин, а потім, з розвитком писемності, стали засобом спілкування, передачі інформації. Документи є одним з найважливіших сховищ людської пам’яті.
В давнину документи складалися на самих різних матеріалах. В Ассирії - на глиняних табличках, в Індії та Цейлоні - на пальмових листках, у Древньому Новгороді - на бересті.
Діяльність підприємства забезпечується системою документів, що складають його документаційне базу. Склад документаційної бази визначається компетенцією, керуючою компанією, колом управлінських функцій, порядком вирішення питань (одноосібний чи колегіальний), обсягом і характером взаємозв’язків відокремлених підрозділів та керуючої компанії.
Всі документи діляться на дві великі групи:
Перша - документи з загальних питань, які можуть готуватися працівниками всіх структурних підрозділів компанії
Друга - документи з функцій управління, які готуються функціональними підрозділами, відокремленими підрозділами
Управлінські документи поділяються на організаційні і розпорядчі.
Організаційні документи - комплекс взаємопов’язаних документів, що регламентують структуру, завдання і функції підрозділів підприємства, організацію їх роботи, права та обов’язки.
Розпорядчі документи - документи, які вирішують найважливіші питання управління і відображають як результат колегіальної діяльності компанії, так і прийняті в порядку єдиноначальності.
Організаційні та розпорядчі документи класифікуються за найменуваннями:
Постановки;
Розпорядження;
Ділові службові листи, рішення, протоколи;
Накази, інструкції, доручення;
Акти та інші, які фіксують рішення адміністративних і організаційних питань, в тому числі питань управління, взаємодії, забезпечення і регулювання діяльності структурних підрозділів адміністрації.
Документи класифікують також:
За місцем складання (внутрішні та зовнішні);
За формою (індивідуальні, трафаретні та типові);
За термінами виконання (термінові і нетермінові);
За погодженням
(службові та особисті).
1.2 Завдання і функції
служб діловодства
Основною метою служби діловодства, незалежно від її назви, є організація, керівництво, координація, контроль і реалізація робіт з документаційного забезпечення. Виконання цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:
Постійне вдосконалення форм і методів роботи з документами;
Забезпечення єдиного порядку документування, організації роботи з документами, інформаційно - пошукових систем, контролю виконання та підготовки документів до передачі у відомчий архіву відповідності з діючими державними нормативно - методичними документами;
Скорочення документообігу;
Розробка і впровадження нормативних та методичних документів щодо вдосконалення документаційного забезпечення в організації і в підвідомчій системі.
Функції:
Реалізує державну політику з організації діловодства в межах установи
Розробляє і впроваджує індивідуальну інструкцію з діловодства та зведену номенклатуру справ установи;
Розробляє типові інструкції з діловодства та номенклатури справ для мережі підвідомчих установ;
Організовує за дорученням керівництва підготовку проектів організаційно - розпорядчих документів, забезпечує їх оформлення і видання;
Забезпечує документацій не та організаційно - технічне обслуговування роботи колегіальних органів;
Упроваджує національні стандарти, уніфіковані форми документів та інші нормативно - правові акти у своїй установі та мережі підвідомчих установ;
Вносить пропозиції керівництву установи щодо розроблення та впровадження форм організаційно - розпорядчих документів установи;
Бере участь у розробленні, впровадженні та використанні системи електронного діловодства та електронного документообігу в установі;
Контролює виконання нормативних вимог щодо створення та відтворення інформації електронних документів, що підлягають внесенню до документаційного фонду установи;
Здійснює контроль за підготовкою документів у структурних підрозділах установи, за їх своєчасним виконанням, вживає заходів щодо скорочення термінів проходження і виконання документів;
Здійснює приймання, реєстрацію, облік, поточне зберігання, оперативний пошук, доставку документів, інформування за документами;
Удосконалює форми і методи роботи з документами, у своїй установі та мережі підвідомчих установ;
Засвідчує печаткою документи в усіх випадках, передбачених інструкцією щодо роботи з документами в установі;
Організує друкарське виготовлення, копіювання і тиражування документів;
Організує
підвищення класифікації працівників установи в роботі зі службовими
документами.
1.3 Функції секретаря і
канцелярії
Загальні стани роботи секретаря:
Секретар приймальні керівника належить до категорії фахівців, приймається на роботу і звільняється з роботи наказом керівника підприємства;
На посаду секретаря приймальні керівника призначається особа, що має вищу професійну освіту без пред'явлення вимог до стажу роботи або середню спеціальну освіту і стаж роботи за профілем не менше 2 років.
У своїй діяльності секретар приймальні керівника керується:
- законодавчими і нормативними документами;
- методичними матеріалами, що стосуються питань його діяльності;
статутом підприємства;
наказами керівника підприємства (безпосереднього керівника);
правилами і нормами гігієни праці, правилами трудового розпорядку;
справжньою посадовою інструкцією.
Секретар приймальні керівника повинен знати:
- нормативні правові акти, інші керівні і методичні матеріали, що стосуються діяльності організації і ведення діловодства;
структуру і керівний склад організації і її підрозділів;
організацію діловодства;
методи оформлення і обробки документів;
архівна справа;
машинопис;
правила користування приймально-переговорними пристроями;
стандарти уніфікованої системи організаційно-розпорядливої документації;
правила друкування ділових листів з використанням типових форм;
основи етики і естетики;
правила ділового спілкування;
основи організації праці і управління;
основи адміністративного права і законодавства про працю;
правила внутрішнього трудового розпорядку;
правила і норми охорони праці.
Під час відсутності секретаря приймальні керівника його обов'язку виконує заступник, що в установленому порядку призначається, несе повну відповідальність за їх належне виконання.
Функції секретаря приймальні
На секретаря приймальні керівника покладаються наступні функції:
Організаційно технічне забезпечення адміністративно-розпорядчої діяльності керівника організації;
Ведення діловодства;
Організація проведення телефонних переговорів керівника;
Організаційна підготовка засідань і нарад;
Контроль за виконанням працівниками організації виданих наказів і розпоряджень, узятих на контроль;
Ведення контрольно-реєстраційної картотеки;
Організація прийому відвідувачів.
Посадові обов'язки секретаря приймальні
Для виконання покладених на нього функцій секретар приймальні керівника зобов'язаний:
Здійснювати роботу по організаційно-технічному забезпеченню адміністративно - розпорядчої діяльності керівника організації;
Приймати кореспонденцію, що поступає на розгляд керівника, передати її відповідно до прийнятого рішення в структурні підрозділи або конкретним виконавцям для використання в процесі роботи або підготовці відповідей;
Вести діловодство, виконувати різні операції із застосуванням комп'ютерної техніки, призначеної для збору, обробки і представлення інформації при підготовці і ухваленні рішень;
Приймати документи і особисті заяви на підпис керівника організації;
Готувати документи і матеріали, необхідні для роботи керівника;
Стежити за своєчасним
розглядом і представленням структурними підрозділами і конкретними виконавцями
документів;
2. Організація
документування
2.1 Організація роботи з
документами
В кожній установі, організації, на підприємстві документи перебувають в постійному обігу. Для цього потрібно створення оптимальних умов для всіх видів робіт з документами на всіх етапах опрацювання документів - від моменту створення чи одержання документа до його знищення або відправлення на архівне зберігання.
Існує чітка система здійснення всіх послідовних операцій з документами: приймання і реєстрація, розгляд керівником, порядок проходження документів в організації, їх виконання, контроль виконання, формування справ, підготовка і передача справ до архіву.
Обліг документів повинен бути прямоточним, тобто, виключати зворотні, зигзагоподібні та інші маршрути. Повинен діяти принцип одноразового перебування документа в одному структурному підрозділі або в одного виконавця.
Основу правильної організації обліку документів становить чітке розмежування функцій і обов’язків між працівниками підприємства.
Для встановлення єдиного порядку складання документів і організації роботи з ними на підприємстві розробляється інструкція з діловодства. До неї вводяться зразки правильно оформлених документів і правила роботи з ними.
Організація роботи з документами полягає у створенні умов при обробці документів, що надходять, формуванню інформаційно - пошукових систем з документами і контролю за виконанням, зберіганням необхідної інформації для оперативного використання, а також у підготовці документів для передачі до архіву на зберігання.
Рух документів в організації з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення створює документообіг.
Організація руху документів та ведення діловодства здійснюється за напрямками:
загальне діловодство
діловодство з документами обмеженого доступу. Документи, що надходять до організації, проходять первинну обробку, попередній розгляд, реєстрацію, розгляд керівництвом, після чого ставляться на контроль і передаються виконавцям.
Виконані документи після їх надсилання відповідним адресатам із копіями документів - відповідей передаються виконавцями діловодам структурних підрозділів для здачі їх у встановленому порядку до архіву.
Організація руху
документів повинна забезпечувати сумісність ручної обробки документів із
застосуванням засобів обчислювальної техніки.
2.2 Реєстрація вхідних
документів
Реєстрація документів - це фіксування факту створення або одержання документів через присвоєння їм порядкових номерів і запис потрібних відомостей, що містяться в них.
Мета реєстрації полягає в забезпеченні обліку документа, контролю за його виконанням та оперативного використання інформації, що міститься в документі.
Кожний документ реєструють на даному підприємстві лише один раз. Вхідні документи реєструють у день їх надходження або наступного дня (якщо документи надійшли в неробочий час).
Основні правила реєстрації вхідних документів
- Під час реєстрації вхідних документів слід дотримуватися таких правил:
реєстрації підлягають усі документи, що потребують обліку, виконання та подальшого використання в довідкових цілях, незалежно від способу їх створення та надходження до закладу охорони здоров’я;
усі вхідні документи мають реєструватися у закладі охорони здоров’я лише один раз у день їх надходження або не пізніше початку наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час;
журнальна форма реєстрації документів допускається у закладах охорони здоров’я у тому разі, якщо обсяг вхідної кореспонденції за рік не перевищує 500 документів;
під час реєстрації документу надається умовне позначення - реєстраційний індекс, який складається з порядкового номера в межах групи документів, що реєструються, і доповнюється індексами за номенклатурою справ, питаннями діяльності;
у межах груп документів реєстрація здійснюється за назвами видів документів залежно від їх авторів та змісту. Враховуючи це, слід окремо реєструвати такі види документів:
закони України, інші нормативно - правові акти і кореспонденцію;
накази (розпорядження) організації вищого рівня, якій підпорядковано заклад охорони здоров’я;
службове листування з іншими закладами та іншими юридичними особами;
звернення громадян;
реєстрація може
здійснюватися централізовано або децентралізовано.
2.3 Порядок роботи з
бланками, штампами, печатками
В установах обов’язковому обліку підлягають печатки і штампи, що містять повну назву бланку; бланки з кутовими і поздовжніми штампами, що мають необхідний трафаретизований текст документів; посвідчення особи, відрядні відпускні посвідки, а також всі види пропусків, бланки документів про освіту (атестати, дипломи, свідоцтва), трудові книжки.
Порядок обліку інших видів бланків визначається інструкцією з ведення діловодства. Контроль за їх виготовленням, зберіганням і використанням покладається на службу діловодства і відповідальних за діловодство.
Особи, персонально відповідальні за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказом керівника установи.
Облік печаток і штампів ведеться в журналі - бланків - у журналі обліку бланків, окремо за видами бланків. Видача їх здійснюється під розписку у відповідних журналах. Журнали обліку включаються в номенклатуру справ, їх сторінки нумеруються, прошиваються й опечатуються. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати в надійно замкнутих шафах, що опечатуються. На бланках посвідчень особи, відрядних і відпускних посвідчень, усіх видів пропусків, документів про освіту (дипломів, атестатів, свідоцтв) типографським способом або нумератором проставляються порядкові номери, а за необхідністю і серії. Порядкові номери і серії проставляються на всіх частинах (аркушах) цих бланків.