Статья: Управління антикризовою фінансовою стійкістю банків

Стрес-тестування чутливості полягає в дослідженні впливу на діяльність банку одного або кількох взаємопов'язаних факторів ризику. За цим підходом здійснюється оцінка впливу миттєвої зміни одного фактора ризику, тоді як інші базові умови залишаються незмінними.

Метод максимальних збитків передбачає визначення комбінації факторів ризику (як правило, кредитного, процентного та ризику незбалансованої ліквідності), спроможних завдати банку максимальних збитків, та аналіз їх негативної, стосовно фінансової стійкості банку, динаміки. Відповідно до цього методу складаються песимістичні прогнози.

Метод, оснований на теорії максимальних величин базується у свою чергу, на статистичних методах, за допомогою яких визначаються найвищі і найнижчі потенційні значення функції розподілу вірогідності для відповідної негативної ситуації на ринку, коли декілька факторів ризику одночасно впливають на розподіл банківських доходів.

Підкреслюючи важливе значення стрес-тестування як складової антикризового банківського менеджменту зауважимо, що незалежно від обраного банком методу, заходи розроблені ним для упередження кризових ситуацій, мають бути адекватнішими рівню загрози та розміру потенційних збитків для банку. Особливо це стосується тих напрямів діяльності банку, де здійснення контролю за рівнем ризиків звичайними заходами ускладнюється.

Стрес-тестування банків знайшло своє застосування і у вітчизняній банківський практиці. Методика його проведення регламентується НБУ [10]. Так, перший етап було проведено у 2014 році, за результатами якого з 35 найбільших банків, 18 потребувало докапіталізації на суму 66 мільярдів гривень. В результаті вжитих відповідних заходів 13 банків змогли збільшити капітал, а 5 були виведені з ринку [7,12].

Другий етап стрес-тестування (2015 р.) торкнувся 20 найбільших банків, за підсумками якого у чотирьох банків потреба в докапіталізації була відсутня, а п'ять банків було включено в програму докапіталізації [12].

Сорок банків пройшли тест протягом 2016р. , а решта банків мають діагностуватись вже в поточному, 2017 році [12].

За міжнародними правилами Національний банк України, як регулятор, має оприлюднювати методику стрес-тестування банків та результати тестів за кожним з них з коментарями щодо заходів з підвищення капіталізації. Разом з цим, сфера стрес-тестів має охоплювати фінансові та нефінансові ризики.

Однак, отримані в ході стрес-тестування «діагнози» банків НБУ не конкретизує, хоча обіцяє в майбутньому підвищити рівень прозорості зазначених процесів. Це можна пояснити тим, що за таких умов слабким банкам буде проблематично залучити приватних інвесторів, в той час як відтік вкладів гарантований.

Варто також звернути увагу на недосконалість методології та практичного виконання стрес-тестування в Україні, яку спричинюють суттєві національні особливості, що проявляються в масштабах, структурі, характері ризиків та не повністю реалізованих регуляторних можливостях НБУ.

До основних відмінностей вітчизняних стрес-тестів, у порівнянні із зарубіжною практикою, на нашу думку, можна віднести наступні:

відсутність в тестах опції державних вливань до капіталу фінансово нестійких банків за неможливості акціонерів спасти банк самостійно, хоча де - юре це передбачено законом «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків від 28.12.2014 № 78-УІІІ [6], та негативний досвід рекапіталізації 2009 року;

наявність інсайдерських бізнес-моделей та неблагонадійність власників;

неврахування в моделях стрес-тестування ризиків ліквідності ринкового та кредитного ризиків на міжбанківському ринку;

відсутність негативних макроекономічних сценаріїв, які має розробляти Нацбанк, та інші.

Поряд з методом стрес-тестування проблеми в системі управління банківськими ризиками діагностуються також і за допомогою так званих систем раннього попередження (СРП). Базою для їх аналітичної діагностики є основні показники, що характеризують антикризову фінансову стійкість банку, рівень допустимих для цього банку ризиків та якість його корпоративного управління. Такі системи реалізуються в рамках програмних комплексів, а інформаційною базою для них слугує стандартна фінансова звітність, яка подається банками до органів пруденційного нагляду.

Всі СРП поділяються на дві категорії [5]:

системи, що базуються на середньозважених багатокомпонентних рейтингах, компоненти яких визначаються на основі показників, що всебічно характеризують діяльність банку і обов’язково включають якість упрвіління ризиками;

системи, що базуються на статистичних моделях, в яких використовуються економетричні методи прогнозування майбутнього фінансового стану банку, на підставі інформації, представленої органами банківського нагляду.

В цілому, при виборі параметрів тієї чи іншої моделі приймаються три основні рішення стосовно визначення:

прогнозованих змінних факторів антикризової фінансової стійкості банку;

їх факторних ознак, що необхідно для підвищення рівня точності моделі;

період, на який складається прогноз, тобто його часовий горизонт.

Як правило, в якості прогнозованої змінної величини обирається якісний показник. Як свідчить досвід зарубіжних країн, їх наглядовими органами найчастіше використовується такий показник як співвідношення капіталу і активів банку, оскільки саме власний банківський капітал виконує функцію «амортизатора» для погашення збитків, зумовлених неякісними активами.

За результатами аналізу методичного інструментарію антикризового банківського менеджменту можна зробити висновок, що розробка та впровадження СРП в наглядову банківську практику сприяє підвищенню її ефективності, оскільки завдяки таким системам забезпечується перехід від формального контролю за виконанням банками пруденційних норм до оцінки якості корпоративного управління та ефективності внутрішнього контролю безпосередньо банківськими установами.

Однак, у сучасних наукових і професійних колах точаться дискусії стосовно необхідності обов’язкового практичного застосування методик стрес - тестування та СРП вітчизняними банками.

Частина представників банківської спільноти є прибічниками використання таких методик, мотивуючи це тим, що в умовах нестабільності, характерної для сучасної вітчизняної економіки, за їх допомогою банки будуть мати можливість виявляти нестандартні комбінації впливових на їх фінансову стійкість факторів і визначати їх взаємозалежність.

З іншого боку, як це справедливо стверджують інші, процедури запровадження зазначених методик є надто дорогими і, через це, недоступними для більшості банків. Вони потребують формування значних за обсягом баз даних, новітньої комп’ютерної техніки та інформаційних технологій, програмних комплексів, спеціально підготовленого персоналу.

Очевидно, що вирішити цю дилему можливо шляхом проведення подальших науково-практичних досліджень, результатом яких має стати розробка інструментарію, за допомогою якого банкам можна було б визначитись, із сумою витрат на запровадження антистресових методик та обсягами втрат через несвоєчасне прогнозування кризових ситуацій на ринку, на підставі чого приймати адекватні поточній ситуації управлінські рішення.

Дотримуючись задекларованої на початку дослідження концепції щодо об’єднання зусиль Уряду, НБУ та органів корпоративного менеджменту окремих банків задля забезпечення розвитку фінансово стійкого банківського сектора, варто, саме у контексті забезпечення антикризової фінансової стійкості банків, приділити увагу практиці їх антикризового менеджменту. Адже недостатній рівень антикризової фінансової стійкості банку загрожує йому банкрутством.

Як уже зазначалось, антикризовий менеджмент передбачає комплекс управлінських заходів, які необхідно здійснити від моменту попередньої діагностики кризи до шляхів її подолання, а його основною метою є забезпечення стратегічної антикризової фінансової стійкості.

Виходячи з цього, повний цикл антикризового менеджменту є послідовністю взаємопов’язаних процесів, комплекс заходів за кожним з яких пропонуємо виконувати поетапно в такій послідовності. При цьому, антикризовий менеджмент потрібно розглядати з двох позицій - як заходи з попередження і недопущення кризи і як заходи з подолання кризової ситуації, що вже настала.

Перший етап - підготовка до кризової ситуації. Використовуючи систему аналізу і прогнозування вірогідних проблемних ситуацій банк завчасно може передбачити негативні впливи зовнішнього середовища та виявити проблеми системного характеру, що можуть в подальшому спровокувати кризу.

Другий етап - перша реакція банку на кризу, якщо вона все-таки настала. Заходи цього етапу залежать від того, яким чином банк, оцінивши свої фінансові можливості, побудує тактику і стратегію виходу з кризової ситуації. Або це буде виживання, тобто відновлення стійкості, або банкрутство.

Третім етапом управління стійкістю в кризовій ситуації є підготовка до відновлення діяльності. На цьому етапі здійснюється оцінка альтернативних варіантів стабілізації і відновлення діяльності банку та вибір оптимального напряму діяльності (фінансові вливання співзасновників, переорієнтація на нові продукти та ринки, залучення необхідних фінансових ресурсів тощо).

Четвертий етап - безпосереднє відновлення стійкості. Тут важливим є те, що не завжди наслідки кризи проявляються відразу і в повному обсязі, оскільки криза може мати відстрочений вплив завдяки попередній підготовці до неї, або спроможності банку компенсувати тимчасову втрату стійкості за рахунок попередньо сформовано запасу міцності. В протилежному випадку, ефективність діяльності банку і його стійкість істотно знижуються, а термін етапу стабілізації значно подовжується.

Насамкінець, всю сукупність заходів по виходу з кризи, залежно від перспективи діяльності банку в посткризовий період, можна поділити на оперативні і стратегічні, як це відображено в таблиці 1.

Таблиця 1 - Заходи щодо виходу банку з кризи

За умови оперативної, своєчасної та послідовної реалізації визначеного комплексу антикризових заходів банк буде спроможний досягти спочатку поточної і в перспективі стратегічної антикризової фінансової стійкості.

Висновки. У ході дослідження встановлено, що забезпечення антикризової фінансової стійкості банків зумовлена тим, що на сьогодні Україна гостро потребує потужного внутрішнього стимулювання економіки, основним джерелом яких є банківські кредити, оскільки шлях постійного позичання коштів і нарощування обсягів зовнішнього боргу є хибним у контексті її розвитку.

Сутність антикризової фінансової стійкості банків розглядається як їх здатність відновлювати фінансову рівновагу після її порушення під деструктивним впливом фінансово-економічної кризи. Залежно від поставленої банком мети його подальшого функціонування зазначене поняття доцільно розглядати в двох аспектах: поточна стійкість як спроможність банку відновити і зберігати його фінансовий стан на докризовому рівні; стратегічна стійкість яка забезпечує спроможність банку динамічно розвиватись і, в подальшому, уникати впливу циклічних кризових ситуацій. Рівень антикризової фінансової стійкості окремого банку пропонується визначати на основі оцінки відхилень її показників від середніх по групі, або по системі в цілому.

Антикризова стратегія діяльності банку передбачає формування системи антикризового менеджменту як комплексу управлінських заходів щодо недопущення його банкрутства та профілактики потенційних кризових впливів у майбутньому.

Серед методів управління антикризовою фінансовою стійкістю банку акцентовано увагу на стрес-тестуванні банку, яке здійснюється за методиками сценарного аналізу, максимальних збитків та теорії максимальних величин. Поряд з методом стрес-тестування доцільно використовувати системи раннього попередження.

Повний цикл менеджменту антикризової фінансової стійкості банків передбачає послідовність взаємопов’язаних процесів, на кожному з яких вирішується відповідний комплекс завдань, реалізація яких сприятиме забезпеченню антикризової фінансової стійкості банків.

Таким чином, розробка і запровадження ефективної системи менеджменту антикризової фінансової стійкості банків є важливим засобом управління кризовими тенденціями, які активізувались останнім часом в банківській системі України За таких умов банківський антикризовий менеджмент, як комплексна програма, має посідати важливе самостійне місце в діяльності вітчизняних банків і одночасно бути складовою системного антикризового менеджменту банківської системи в цілому.

Список використаних джерел

1.      Антикризисное управление [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://studme.org/1584072021781 /тепеё2ЬтеП/ апйкгІ2І8пое_иргау1епіе

.        Бобиль В. Стрес тестування кредитних установ у сучасних умовах: теоретичний аспект [Текст] / В. Бобиль // Банківська справа. - 2010. - №2 6. - С. 46-53.

.        Бортніков Г.П., Любіч О.О. Моделі стрес-тестування для оцінки ризиків банків [Текст] / Бортніков Г.П., Любіч О.О. // Математичне моделювання в економіці. - 2016. - №1. - С. 59 - 73

.        Гавловська Н. І., Рудніченко Є. М., Белінська О. В. Антикризовий менеджмент банківських установ України [Текст] / Гавловська Н. І. // Вісник Хмельницького національного університету - 2010. - N03. - С. 107- 110.

.        Горелая Н. В. Антикризисное управление в коммерческом банке [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.beintrend.ru/baza-znanij/baza- znanij/financeana1iz/antikrizisnoe-uprav1enie-v-kommercheskom-banke

.        Закон України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків від 28.12.2014 № 78-УШ. [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/78-19

.        Корнилюк Р. В. Проверка на прочность: как стресс-тесты банков помогают контролировать риски в финсекторе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://forbes.net.ua/business/1409891-proverka-na-prochnost-kak-stress-testy-bankov-p

.        Макроекономічне стрес-тестування банків: монографія [Текст] / Івасів І. Б., Максимова А. В., Корнилюк Р. В. - 2014.К.: КНЕУ. - 186 с.

.        Манжос С.Б. Стрес-тестування банків: огляд методологій [Текст] / С.Б. Манжос / Финансы, учет, банки. - № 1 (20).- 2014. - С. 188 - 195.

.        Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України: від 02.08.2004 №2 361. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rada.gov.ua.