Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

oscillating systems,continuous vibrating systems) – те саме, що системи́ коливні розподі́лені.

с-ми ліній́ ні[укла́диліній́ ні] (рос. системы линейные; англ. linear systems)

– системи, процеси в яких задовольняють принцип суперпозиції й описуються лінійними рівняннями. С. л. зазвичай є ідеалізацією реальної системи. Спрощення можуть відноситися як до параметрів, що характеризуютьсистему, так і до процесів (рухів) у ній. До с. л. належатьусі види суцільних середовищ (газ, рідина, твердетіло, плазма) при поширенні в них хвильових збурень малої амплітуди, коли параметри, що характеризують ці середовища(густина, пружність, провідність, діелектрична та магнітна проникності і т.д.), можна вважати сталими, у тому або іншому наближенні не залежнимивід інтенсивності хвиль.

с-ми невпорядко́вані[укла́ди невпорядко́вані] (рос. системы неупорядоченные; англ. disordered systems, irregular systems) – речовини в конденсованому стані, у яких відсутня чітка упорядкованість розташування атомів, тобто відсутній далекий порядок (рідкі й аморфні речовини, тверді розчини, високотемпературні фази деяких сполук (див. також суперпровідники́ іо́нні). Наближений опис с. н. є можливим у термінах дозволених і заборонених зон (див. також тео́ріязо́нна).

с-ми неліній́ ні[укла́ди неліній́] ні (рос. системы нелинейные; англ. nonlinear systems) – коливні (хвильові) системи, процеси в яких не задовольняють принцип суперпозиції. Усі реальні фізичні системи нелінійні, їх можна вважати лінійними лише наближено – при малих інтенсивностях коливальних і хвильових процесів. С. н. поділяються на два класи: консервативні системи, в яких енергія коливальних (хвильових) процесів зберігається, і неконсервативні, в яких енергія дисипує (дисипативні уклади) або надходить у систему від зовнішніх джерел(активні системи).

584

с-миодини́ць[укла́диодини́ць] (рос. системы единиц; англ. systemsofunits) – сукупності основних і похідних одиниць вимірювання фізичних величин, які охоплюють певні області вимірювань (механічні, електричні, теплові вимірювання і т. д.). У ролі основних одиниць обирають незалежні одиниці, які можна відтворити у вигляді якомога точніших еталонів. Похідні одиниці визначаються через основні за допомогою рівнянь, що подають математичний запис законів фізики.

с-ми одини́цьдинаміч́ ні[укла́ди одини́ць динаміч́] ні(рос. системы единиц динамические; англ. dynamic(al) systems of units) – системи одиниць вимірювання, в яких до числа основних входять одиниця маси, а одиниця сили визначаєтьсяяк похідна. До с. о. д. належать система СГС та Міжнародна системаодиниць. Див. також систе́миодини́ць.

с-миодини́цьприро́дні[укла́диоди- ни́ць приро́дні] (рос. системы единиц естественные; англ. natural systems) –

системи одиниць вимірювань, у яких за основні одиниці прийнято фундаментальні сталі – швидкість світла у вакуумі с, гравітаційну сталу G, сталу Планка h, сталу Больцманаk, число Авогадро NA та ін. Наприклад, у с. о. п. Планка прийнято c = h = G = k =1; вона зручна для опису процесів, у яких одночасно суттєвими є квантові та гравітаційні ефекти, напр., у теорії чорних дір і теорії раннього Всесвіту.

с-миодини́цьраціоналізо́вані[укла́- ди одини́цьраціоналізо́вані] (рос. системы единиц рационализированные; англ. rationalizedsystemsof units) – системи одиниць, у яких розміри похідних одиниць вимірювання електричних і магнітних величин підібрані такими, щоб

виключити ірраціональний множник 4π з основних рівнянь теорії електромагнетизму з метою надатиїм найбільшпростого і логічно досконалоговигляду.

585

оптичні системи, фокуси яких лежать у нескінченності. С. т. змінюють діаметр і нахил паралельного пучка променів відносно оптичної осі, не порушуючи паралельності променів у пучку. С. т. застосовують для розглядання віддалених предметів під збільшеними кутами зору, що створює ефект наближення предмета до спостерігача. Прикладами с. т. є телескоп, зорова труба.

СИСТЕМАТИКА́ [таксоно́мія́] (рос.

систематика, таксономия; англ. taxonomy).

с.ізото́пів[таксоно́мія́ізото́пів] (рос. систематика изотопов; англ. isotope taxonomy) – область ядерної фізики, де вивчається проблема раціональної класифікації ізотопів, яка відображає взаємозв'язок ядер атомів різних хімічних елементів і закономірності в їх основних властивостях (масах, бета-стійкості, поширеності, моментахта ін.).

с. криста́лів[таксоно́мія́ криста́лів] (рос. систематика кристаллов; англ. crystal taxonomy) – поділ кристалів за геометричними та фізичними ознаками. У кристалофізиці користуються поділом кристалів на 7 систем (сингоній) за характеромконстантрешітки; на 32 класи кристалів – за макросиметрією і на 230 просторових груп за мікросиметрією.

СИТО́ (рос. сито; англ. sieve, bolt(er), mesh, riddle, cribble, cover, screen, separator; (для крупних фракцій)

scalp(er)).

сита́ молекуля́рні (рос. сита молекулярные; англ. molecular sieves) –

пористі адсорбенти, у яких розміри пор або більш вузьких входів у пори близькі до розмірів молекул.

СИФОН́ , -а (рос. сифон; англ. siphon (spillway), trap, fixture trap, lift tube, rising pipe, bottom gate, crane; (у

каналізації) interceptor) – вигнута трубка з колінами різної довжини, по якій переливаєтьсярідина зпосудини звищим рівнем у посудину з нижчим рівнем, причому верхній переріз трубки розташований вище за рівень рідини у верхній посудині.

СІМЕНС́ , -а, См [мо] (рос. Сименс, См, мо; англ. siemens, S, mho) – одиниця СІ електричної провідності. Названа на честь Е.В. Сіменса [E.W. Sіemens]. 1 См дорівнює електричній провідності провідника, що має опір 1 Ом.

СІРКА́ (рос. сера; англ. sulfur), S – хімічний елемент VІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 16, атомна маса 32,066. Природна с. – суміш 4 ізотопів 32S (95,02 %) – 34S та 36S (0,02%). Конфігурація зовнішніх електронних оболонок атома 3s2p4, енергія йонізації – 10,360 еВ. Утворює ряд поліморфних модифікацій. Хімічно активна, при нагріванні реагує з переважноюбільшістю елементів.

СКАНДІЙ́ , -ю (рос. скандий; англ. scandium), Sc – хімічний елемент ІІІ

групи періодичної системи елементів, атомний номер 21, атомна маса 44,956, належить до рідкісноземельних елементів.

СКЕЙЛІНҐ́ , -у (рос. скейлинг; англ. scaling) – те саме, що інваріантність́ масштабна́ .

СКІАТРОН́ , -а (рос. скиатрон; англ. dark-trace tube) –

електроннопроменевий прилад для перетворення електричних сигналів у

586

видиме зображення, який базується на забарвленні йонних кристалів під дією електронного пучка.

СКЛЕРОМЕТР́ , -а (рос. склерометр; англ. sclerometer, hardness meter) – прилад для вимірювання твердості різноманітних тіл методом дряпання. С. складається із загостреного кристала алмазу, яким на плоскій поверхні випробуваного твердого тіла роблять під навантаженням прямолінійну подряпину за заданимнапрямком у площині.

СКЛЕРОМЕТРІЯ́ ́ (рос.

склерометрия; англ. sclerometry) – техніка вимірюваннятвердості тіл.

СКЛО (рос. стекло; англ. glass).

с. ла́зерне(рос. стекло лазерное;

англ. laser glass) – один із видів активного середовища твердотільних лазерів. Синтезовано десятки багатокомпонентних стекол, що розрізняються за хімічним складом, на яких отримано ефект генерації. Генераційними переходами в с. л. є випромінювальні переходи між енергетичними рівнями домішкових активних іонів (див. також ла́зертвердотіл́ ьний), головним чином йонів Nd3+, атакожіонів Er3+.

с. метале́ве[метгла́с] (рос. стекло металлическое, метгласс; англ. metal glass, metglass) – різновид аморфних металів, аморфний сплав із металічним типом провідності, що не має далекого порядку в просторовому розташуванні атомів і характеризується макроскопі-

чним коефіцієнтом в'язкості зсуву h ³ 1014 – 1015 Па.Металеві стекламають унікальне поєднання високих механічних, магнітних, електричних і корозійних властивостей.

с. опти́чне(рос. стеклооптическое;

англ. opticalglass) – скло, призначенедля виготовлення прозорих елементів оптичних систем, які формують зображення, трансформують світлові потоки або передають інформацію (лінз, призм, пластин

тощо). Відмітною рисою с. о. є малі втрати світла на поглинання та розсіяння в робочому спектральному діапазоні, а такожвисока однорідність за показником заламу (до 10–6 см –1). С. о. підрозділяються на безбарвні, кольорові, с. о. для трансформації випромінювання, реєстрації оптичного та йонізувального випромінювань і для передачі інформації в складі волоконних та інтегральних оптичних елементів. С. о. виготовляють різноманітного хімічного складу на основі двоокису кремнію SіO2 здобавкамиокисів металів Al, Mg і т.д. Залежновід хімічного складу, розрізняють марки скла: крони, флінти тощо. Кожна марка характеризується показником заламу та його дисперсією – залежністю показника заламу від довжини світлової хвилі. Виробляється близько 300 марок с.о.

с. увіо́леве(рос. стекло увиолевое;

англ. uviol glass) – сорт скла з підвищеною прозорістю в ультрафіолетовій області спектру. Короткохвильовамежа пропускання с. у. при товщині 1 мм лежить поблизу 240 – 290 нм. С. у. застосовується для виготовленнябалонів спеціальних джерел світла, світлофільтрів.

СКЛУВАННЯ́ (рос. стеклование; англ. glass transition, vitrification) – процес переходу переохолодженої рідини в склоподібний (склистий) стан, при якому заморожуються структурні форми рідини, присутні при температурах вище температурисклування.

СКОЛЮВАННЯ́ (рос. скалывание;

англ. chipping) – синонім до терміна "деформація зсуву", зазвичай уживаний стосовно анізотропних тіл волокнистої структури (дерева і т.п.), і переважно до тих площин, опір зсуву по яких є характерним для даного матеріалу. Так, для дерева розрізняють сколювання уздовжволокон і поперек.

aggregates, clouds; (зоряні) asterisms;

(електронів) bunches).

с. зо́ряні(рос. скопления звёздные;

англ. stars clusters, asterisms) – гравітаційно зв'язані угрупуваннязіроднакового віку та спільного походження. Розрізняють кульові та розсіяні скупчення. У Галактиці перші відрізняються від других не стільки зовнішнім виглядом, скільки більшим віком і характерним для старих зоряних систем хімічним складом.

с. зо́рянірозсія́ ні(рос. скопления звёздные рассеянные; англ. open star clusters) – зоряні скупчення, що населяють диск Галактики. Пов'язані спільністю походженняі мають практично однаковий вік (106 – 109 років) і хімічний склад (близький до Cонячного вміст важких елементів).

СЛІД, -у (рос. след; англ. trace,track, dint;(хвіст) trail;(мат.) trace,spur).

с. аеродинаміч́ ний[слід супу́тний] (рос. следаэродинамический,следспутный; англ. aerodynamic trail, aircraft trail) – область пригальмованої рідини (газу), що виникає на деякому просторі за тілом, яке обтікається потоком рідини (газу); є примежовим шаром, який зійшов зтіла, що обтікається.

с. ма́триці(рос. следматрицы; англ. traceof matrix, spur of matrix) – сума діагональних елементів матриці.

с. опера́тора(рос. след оператора; англ. traceofoperator) – див. слідма́три-

ці. с.супу́тний(рос. следспутный; англ. aircraft trail) – те саме, що слід аеродинаміч́ ний.

СЛІПОТА́ (рос. слепота; англ. blindness).

с. ко́лірна(рос. слепота цветовая;

англ. colo(u)r blindness) – відсутність у людини здатності розрізняти певні кольори, які різко відрізняються за нормального кольорового зору. Див. також дихромазі́я.

588

СЛУХ, -у (рос. слух; англ. ear, hearing) – здатність живого організму отримувати інформацію про зовнішній світ, сприймаючи звукові коливання навколишнього середовищаза допомогою спеціального нервового механізму – звукового (слухового) аналізатора. До основних властивостей с. можна віднести здатність до розрізнення частоти й інтенсивності звуків, до аналізу складних звуків і до оцінки їх властивостей, визначати положення джерела звуку в просторі, досить надійно виділяти один зі звукових сигналів на тліінших і т.д.

СЛЮДА́(рос. слюда; англ. mica) – мінерал, особлива група алюмосилікатів. Основу структури слюд складають двовимірні шари (листки) кремнієкисневих тетраедрів, з'єднаних 3 спільними вершинами; 1/4 йонів Sі у тетраедрах заміщена йонами Al; вільні зв'язки йонів O спрямовані в один бік і компенсовані йонами металів. Специфічні властивості слюд: майже цілковита спайність, висока пружність і гнучкість листочків, низька твердість, хороші електроізоляційні властивості, високі механічні характеристики.

с. біла́ (рос. слюда белая; англ. muscovite [mica]) – те саме, що мусковіт́.

СМУГА́ (рос. полоса; англ. band, streak, strip, stripe; (лісозахисна) belt; (ділянка) stretch; (тлв) bar;

(інтерференційна, дифракційна) fringe; (стрічка) strap; (лист) sheet; (мет.) piece, bar; (перенесення матеріалу при терті) stringer).

с. поглина́ннявла́сна(рос. полоса поглощения собственная; англ. resonanceabsorptionband) – смуга оптичного спектру поглинання, що відповідає частоті власних коливаньелектронів ватомах (молекулах) поглинальної речовини. При збігу частоти надхідного світла з власною частотою електронамає місце резонанс коливань, який зумовлює поглинання світла.