Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

е. нульових́ коливань́ (рос. энергия нулевых колебаний; англ. zero-point energy) – те саме, що енергія́ нульова. ́ е. поверхнева́ (рос. энергия поверхностная; англ. surface energy) – надлишок (у порівнянні з об'ємними фазами) енергії поверхневого шару між стичними фазами, який припадає на одиницю площі

розділювальної поверхні.

е. потенціальна́ (рос. энергия потенциальная; англ. potential energy) – частина енергії механічної системи, що перебуває у деякому силовому полі, яка залежить від положення точок (частинок) системи в цьому полі, тобто від їх координат. Чисельно е. п. системи в даному її положенні дорівнює тій роботі, яку виконають сили поля, що діють на систему, при переміщенні системи з цього положення в таке, де е. п. умовно приймається рівною нулеві.

е. світлова́(рос. энергия световая; англ. light energy, luminous energy, optical energy, quantity of light) – одна з основних світлових величин, що дорівнює добутку світлового потоку на тривалість освітлення. Вимірюється в Джоулях.

е. Фермі́ (межова́) [енергія́ межова ́

ферміївська,́ рівень́ Фермі,́ рівень́ Фе́- рмі енергетичний́ ] (рос. энергия Ферми (граничная), энергия граничная ферми-

евская, уровень Ферми, уровень Ферми энергетический; англ. Fermi (boundary) energy, Fermi (characteristic energy) level) – максимальна енергія частинок або квазічастинок (частинок, які підкоряються статистиці Фермі-Дірака) при абсолютному нулі температури.

е. ядерна́ (рос. энергия ядерная; англ. nuclear energy) – внутрішня енергія атомного ядра, пов'язана зі взаємодіями та рухом нуклонів, які утворюють ядро.

ЕНТАЛЬПІЯ́ [тепловміст́ ] (рос.

энтальпия, теплосодержание; англ. enthalpy,heat content, total heat, sensible

heat) – термодинамічний потенціал, який відповідає вибору за незалежні змінні

166

ентропії, тиску, числа частинок і деяких інших параметрів – узагальнених координат. Е. H пов'язана із внутрішньою енергією U співвідношенням Н = U+pV, а її повний диференціал має вигляд

dH TdS Vdp Xi dxi dN,

де V – об'єм, який займає система, р – тиск, Xі – узагальнені сили, μ – хімічний

потенціал.

е. віл́ ьна(рос. энтальпия свободная;

англ. freeenthalpy) – те саме, що ене́ргія Гіб́ бса.

ЕНТРОПІЯ́ (рос. энтропия; англ. entropy) – функція стану, яка характери-

зує напрямок перебігу самовільних процесів у замкнутій термодинамічній системі. Існування е. як функції стану постулюється другою засадою термодинаміки. Різниця е. системи у довільних

лькість тепла, яка надається системі при нескінченно малій квазістатичній зміні її стану, Т – абсолютна температура, при якій тепло поглинається системою, інтеграл беруть по будь-якому зворотливому шляху, що з'єднує обидва стани.

значеності якого-небудь досліду (випробування), який залежно від випадку може закінчуватися різними наслідками, що мають різні ймовірності появи.

ЕОМ́ (рос. ЭВМ; англ. electronic computing engines, electronic machines, electronic computers) – те саме, що машини́ обчислювальні́ електронні́.

ЕПІДІАПРОЄКТОР́ , -а (рос. эпидиапроектор; англ. epidiascope) – те саме, що епідіаскоп́.

ЕПІДІАСКО́П, -а [епідіапроєктор́ ] (рос. эпидиаскоп, эпидиапроектор; англ. epidiascope) – проєкційний апарат для зображування на екран непрозорих і прозорих об'єктів.

ЕПІОБ'ЄКТИ́В, -а (рос. эпиобъектив; англ. epiobjective) – об'єктив для проєкції непрозорих об'єктів. Відзначається великою світлосилою. Застосовується в епідіаскопі та епіскопі.

ЕПІПРОЄКТОР́ , -а (рос. эпипроектор; англ. episcope, opaque projector) – те саме, що епіскоп́.

ЕПІСКО́П, -а [епіпроєктор,́ проє́- ктор епіскопічний́ ] (рос. эпископ, эпипроектор, проектор эпископический; англ. episcope, opaque projector) – проєкційний апарат для зображування на екран непрозорих об'єктів.

ЕПІТА́КСІЯ [вирощування́ епітаксі́- йне] (рос. эпитаксия, выращивание эпитаксиальное; англ. epitaxy (growth process), epitaxial growth process; від грец. επι- – над- і τάξη – порядок) – утворення однаково відносно один одного орієнтованих кристалів однієї речовини на грані кристала іншої речовини.

на земній поверхні безпосередньо над осередком (гіпоцентром) землетрусу.

Е́РБІЙ, -ю (рос. эрбий; англ. erbium), Er – хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи, належить до рідкісноземельних елементів. Порядковий номер 68, атомна вага 167,26. Складається з 6 стабільних ізотопів Er162

167

(0,136 %), Er164 (1,56 %), Er166 (33,41 %), Er167 (22,94 %), Er168 (27,07 %), Er170 (14,18 %). Електронна конфігурація 4f126s2. Сріблясто-білий метал, у хімічних сполуках тривалентний.

ЕРГ, -а (рос. эрг; англ. erg) – одиниця вимірювання роботи і енергії в системі одиниць СГС. За 1 е. прийнята робота, яку виконує сила в 1 дину на шляху в 1

см. 1 ерг = 1×10-7 Дж.

ЕРМІТ́ОВІСТЬ, -ості (рос. эрмитовость; англ. hermiticity, Hermitean character) – математична властивість операторів. Лінійний оператор F, визначений у гільбертовому просторі Н, називається ермітовим, або самоспряженим, якщо виконана рівність (Fx, y) = (x, Fy), де х і у – будь-які два вектори із Н, а (х,у) означає скалярний добуток цих векторів в Н.

ЕРС [си́ла електроруші́йна] (рос.

эдс, сила электродвижущая; англ. electromotive force, electromoving force,

electromotive intensity, voltage, pressure, generated voltage) – джерело енергії неелектростатичної природи, яке забезпечує перенесення електричних зарядів у електричному полі. Чисельно ерс дорівнює роботі сил електричного поля, яке вона породжує, на перенесенняодиничного заряду в замкнутому контурі.Ерс вимірюється у Вольтах.

ерс стороння́ [си́ла електрорушій́ на стороння́ ] (рос. эдс сторонняя, силаэле-

ктродвижущая сторонняя; англ. extraneous electromotive force, extraneous electromoving force, extraneous electromotive intensity, extraneous voltage, extraneous pressure, foreign electromotive force, foreign electromoving force, foreign electromotive intensity, foreign voltage, foreign pressure) – електрорушійна сила неелектромагнітного походження, зумовлена фізичними та хімічними неоднорідностями провідників струму.

ЕРСТЕ́Д, -а, E (рос. Эрстед, Э; англ.

Oersted, Ое) – одиниця вимірювання напруженості магнітного поля в системі одиниць СГСМ (див. також система́ одиниць́ СГС). За 1 Е прийнята напруженість у такій точці поля, в якій на 1 електромагнітну одиницю кількості магнетизму діє сила в 1 дину. 1 E = [1/

(4p)]×103 A/м – одиниць напруженості

магнітного поля у Міжнародній системі одиниць.

ЕТАЛО́Н, -а 1 м е х а н і ч н и й (рос.

эталон м е х а н и ч е с к и й ; англ. reference, standard, template, master, ga(u)ge, master form, master plate, standard sample).

е-ни у м е т р о л о г і ї (рос. эталоны

високої точності, засновані на незмінних у часі властивостях речовин або тіл, які застосовуються для відтворення і зберігання одиниць вимірювань і служать основою підтримання єдності і правильності вимірювань у країні.

ЕТАЛО́Н, -у 2 (рос. эталон; англ. reference, standard).

е. світловий́ (рос. эталон световой; англ. light standard, light reference) – міра, яка відтворює з найвищою точністю одиниці світлових величин: яскравості, сили світла, світлового потоку та освітленості. Первинний е. с. – еталонне джерело світла, виконане у вигляді повного випромінювача – цілковито чорного тіла, що випромінює при температурі твердне-

ння платини (2042°К).

Е́ТВЕШ, -а (рос. Этвеш; англ.

Eoetvoes) – одиниця вимірювання градієнта гравітаційного поля, яка застосовується в геофізиці. 1 е. дорівнює зміні прискорення сили тяжіння в 1 см/сек2, яка відбувається на 1 см довжини.

168

ЕФЕ́КТ, -у (рос. эффект; англ. effect). DЕ-ефект́ (рос. DЕ-эффект; англ. DЕ

effect) – те саме, що ефект́ дельта́ -Е. дро́сель-ефект́ [ефект́ Джо́уля–То́-

мсона] (рос. дроссель-эффект, эффект Джоуля–Томсона; англ. Joule–Thomson effect) – зміна температури газу при його повільному стаціонарному адіабатичному протіканні через порувату перетинку в напрямку від більшого тиску до меншого.

е. Ааронoва́ –Бома́ (рос. эффект Ааро- нoва–Бома; англ. Aaronov–Bohm effect) – квантовомеханічний ефект, що характеризує вплив зовнішнього електромагнітного поля, зосередженого в недоступній для зарядженої частинки області, на

acoustoelectric effect) – поява в провіднику сталого струму в замкнутому колі (т. зв. акустоелектричного струму) чи електричної напруги на кінцях розімкнутого провідника (т. зв. акустоерс) при поширенні в ньому акустичної хвилі. Е. а. виникає через за-хоплення носіїв струму акустичною хвилею внаслідок акустоелектронної взаємодії. Е. а. змінює знак при зміні напрямку хвилі на проти-

фект акустоэлектромагнитный; англ. acoustoelectromagnetic effect) – виникнення магнітного моменту в напівпровідниковому кристалі при прикладенні до нього доволі сильного електричного поля, що призводить до підсилення акустичних шумів (фононів).

е. акустоконцентраційний́ (рос. эффект акустоконцентрационный; англ. acoustocomcentration effect) – зміна концентрації носіїв заряду поблизу поверхонь напівпровідникового зразка під дією стаціонарного акустичного потоку, що поширюється в ньому. Є прямим наслідком захоплення носіїв звуковою хвилею.

е. акустомагнітоелектричний́ (рос. эффект акустомагнитоэлектрический; англ. acoustomagnetoelectric effect) – виникнення поперечної ерс під дією УЗ хвилі у твердому провіднику, розташованому в магнітному полі. Е. а. зумовлений захопленням носіїв заряду УЗ хвилею (див. також ефект́ акустоелектричний) і відхиленням потоків носіїв заряду магнітним полем.

е. аномального́ пропускання́ (рос. эффект аномального пропускания; англ. abnormal transmission effect) – різке зменшення поглинання частини потоку випромінювання в товстому ідеальному кристалі при лауевському пропусканні. Е. а. п. спостерігав Х. Борман у 1941, інтерпретував М. фон Лауе (M. von Laue) в 1949.

е. Баркгаузена́ (рос. эффект Баркгаузена; англ. Barkhausen effect) – стрибкоподібна зміна намагніченості феромагнетиків при неперервній зміні зовнішніх умов, наприклад магнітного поля. Вперше ефект спостерігався Х.Г. Баркгаузеном [H.G. Barkhausen, 1919]; при повільному намагнічуванні феромагнітного зразка у вимірювальній котушці, яка була надягнена на зразок, він виявив у колі котушки імпульси струму, зумовлені стрибкопо-дібною зміною намагніченості М зразка. Особливо виразно е. Б. проявляється в магнітном'яких матеріалах на крутих ділянках кривої намагнічення та петлі гістерезису, де доменна структура змінюється в результаті процесів зміщення меж феромагнітних доменів. Е. Б. – один із доказів доменної структури феромагнетиків, дозволяє визначити об'єм домена (10–6–10–9 см3). За аналогією з е. Б. у феромагнетиках, стрибки переполяриза-

169

ції в сегнетоелектриках також називають стрибками Баркгаузена.

е. Барнетта́ (рос. эффект Барнетта;

англ. Barnett effect) – намагнічення феромагнетиків при їхньому обертанні за відсутності магнітного поля (С. Барнетт [S. Barnett], 1909). Е. Б. пояснюється тим, що при обертанні магнетика створюється гіроскопічний момент (див. також гіроскоп́), який прагне повернути спінові чи орбітальні механічні моменти атомів у напрямку осі обертання магнетика. Е. Б. дозволяє визначити магнітомеханічне від-

ношення g, або g-фактор (g = g×2mc/e) для

атомів ряду речовин. Для металів і сплавів елементів групи заліза значення g виявилося близьким до 2, що характерно для спінового магнітного моменту електронів. Це є одним із доказів на користь того, що феромагнетизм елементів групи заліза (Fe, Co, Nі) зумовлений здебільшого спіновим магнетизмом електронів.

е. Баушінгера́ (рос. эффект Баушингера; англ. Bauschinger effect) – зниження меж пропорційності, пружності та плинності матеріалів унаслідок зміни знака навантаження, якщо первісне навантаження викликало наявність пластичних де-формацій. Метал, підданий слабкій пластичній деформації навантаженням одного знака, при зміні знака навантаження виявляє знижений опір початковим пластичним деформаціям. Е. Б. пов'язують з наявністю залишкових напружень у найбільш деформованих зернах металу, що, додаючись до робочих напружень при зміні знака навантаження, викликають зниження зазначених вище характеристик зразка.

е. бінауральний́ (рос. эффект би-

науральный; англ. binaural effect; від лат. bіnі – пара, два та aurіs – вухо) –

спроможність людини і тварин визначати напрямок на джерело звуку (пеленгування), пов'язана з наявністю двох приймачів звуку

(вух). Механізми е. б. вивчені неповно. Е. б. важливий для виділення одного зі звуків на тлі інших (наприклад, звуків окремих

інструментів в оркестрі або мовлення однієї людини за наявності багатьох мовців).

е. Бурштайна́ –Мосса (рос. эффект Бурштейна–Мосса; англ. Burstein–Moss effect) – те саме, що ефект́ Бурштейна́ - Мосса́ .

е. Бурштейна́ –Мосса [ефект́ Бурштайна́ –Мосса́ ] (рос. эффект Бу- рштейна–Мосса; англ. Burstein–Moss effect) – зсув краю області власного поглинання напівпровідника в бік високих частот при збільшенні концентрації електронів про-

відності та заповненні ними зони провідності (виродження). Встановлений незалежно Е. Бурштейном [E. Bursteіn] і Т.С. Моссом [Т.S. Moss], 1954. Е. Б.-М. – наслідок принципу Паулі.

е. Відемана́ (рос. эффект Видемана; англ. Wiedemann effect) – виникнення деформації кручення у феромагнітного стержня, в якому тече електричний струм, при розміщенні стержня в поздовжньому магнітному полі (Г. Відеманн [G. Wіedemann], 1958). Е. В. – один із проявів магнітострикції в полі, утвореному додаванням поздовжнього магнітного поля та колового магнітного поля, яке створюється електричним струмом. Якщо електричний струм (чи магнітне поле) є змінним, то стержень зазнає крутильних коливань.

е. Ві́лларі (рос. эффект Виллари; англ. magnetoelastic effect, converse magnetostriction) – те саме, що ефект́ магнітопружний́ .

е. гальванотермомагнітний́ [ефект́

термогальваномагнітний́ , ефект́ Нерн́ - ста–Еттінгсха́узена] (рос. эффект га-

льванотермомагнитный, эффект термогальваномагнитный, эффект Нернста– Эттингсхаузена; англ. galvanothermomagnetic effect, thermogalvanomagnetic effect, Nernst–Ettingshausen effect) – поява в провіднику, де є градієнт температури, електричного поля, яке перпендикулярне до напрямку магнітного поля. Розрізняють поперечний і поздовжний ефекти.

170

е. гальванотермомагнітний́ поздо́- вжний [ефект́ термогальваномагнітний́ поздо́вжний, ефект́ Не́рнста] (рос. эф-

фект гальванотермомагнитный продольный, эффект термогальвано-магнит- ный продольный, эффект Нернста; англ. longitudinal galvanothermomagnetic effect, longitudinal thermogalvanomagnetic effect, Nernst effect) – поява в провіднику, вздовж якого тече струм j і

який перебуває в магнітному полі H ^ j,

градієнта температури ÑT, напрямленого

вздовж струму j; градієнт температури не змінює знака при зміні напрямку поля на зворотний (парний ефект) [W.H. Nernst, 1886]. Е. г. п. спостерігається також і за відсутності магнітного поля.

е. Ганна́ (рос. эффект Ганна; англ.

Gunn effect) – генерація високочастотних коливань електричного струму в напівпровідниках з n-подібною об'ємною вольтамперною характеристикою. Виявлений у 1963 Дж.Б. Ганном (J.B. Gunn) у GaAs та Іn з електронною

є такою, що середнє електричне поле в зразку E = U/l відповідає спадній ділянці вольтамперної характеристики (залежності густини струму j від напруженості електричного поля E), на якій диференціальний опір dE/dj є від'ємним (див. також опір́ від'ємний́ диференціальний́ ). Е. Г. спостерігається в т. зв. багатодолинних напівпровідниках; він викликаний тим, що в зразку в режимі сталої напруги пері-

одично виникає, переміщується і зникає область сильного електричного поля, названа електричним доменом або доменом Ганна.

е. Гантма́хера (рос. эффект Гантмахера; англ. Hantmacher effect) – те саме, що ефект́ розмірний́ радіочастот-́ ний.

е. Гуревича́ (рос. эффект Гуревича; англ. Gurevich effect) – виникнення внеску решітки в термоелектричні та те-