Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

КОВАРІАНТНІСТЬ́ , -ості (рос. ковариантность; англ. covariance) – властивість фізичних величин, що описують дане явище або коло явищ, перетворюватися за представленнями групи інваріантності, встановленої або передбачуваної для цих явищ. Див. також

інваріантність́ .

к. і контраваріантність́ (рос.

ковариантность и контравариантность; англ. covariance and contravariance) – поняття лінійної алгебри і тензорного аналізу, які характеризують способи перетворення компонент тензора при перетвореннях координат

хі®уі(хj). Коваріантні компоненти перетворюються як градієнт, ¶¦/¶хі = (¶¦/¶уj) (¶уj/¶хі), а контраваріантні – як дифе-

ренціал, ¶уі = (¶уі/¶xj)¶xj (за повторюваними індексами виконується підсумовування).

КОГЕЗІЯ́ (рос. когезия; англ. cohesion; від лат. cohaesus – зв'язаний, зчеплений) – зв'язок між молекулами (атомами, йонами) всередині тіла й у межах однієї фази. На відміну від адгезії, к. характеризує міцність тіла і його спроможність протидіяти зовнішньому зусиллю. Найбільша к. спостерігається у конденсованих тіл.

КОГЕРЕНТНІСТЬ,́ -ості (рос. когерентность; англ. coherence; від лат. cohaerens – що знаходиться в зв'язку) – корельоване протікання в часі й у просторі декількох випадкових коливальних або хвильових процесів, яке дозволяє одержувати при їхньому додаванні чітку інтерференційну картину. Якщо хвильове поле Е(r, t) описується за допомогою комплексної амплітуди u(r, t), так що Е = Re u, то функція взаємної когерентності другого порядку Г2 визначає-

зверху позначує статистичне усереднення за флуктуаціями хвильового поля. Якщо

сумарне хвильове поле в деякій точці є результатом додавання вихідних полів u(r1, t1), u(r2, t2), то при однакових інтенсивностях інтерферувальних пучків,

середньої інтенсивності І сумарного поля

г е р е н т н о с т і полів у просторово-

часових точках (r1, t1) і (r2, t2). Чіткість інтерференційної картини безпосередньо

пов'язана з величиною g: якщо представити останню у вигляді g = ïgïехр(іj), то

І = 2І0[1 +ïgïсоsj]

і

ïgï = (Імакс – Імін)/(Імакс + Імін),

де Імакс відповідає соsj = 1, а Імін – соsj = –

o p t і c s ) – характеристика інтерференції квантових станів поля випромінювання. Центральний об'єкт теорії к. к. –

когерентний стан , що визначається

як власний вектор оператора знищення ˆ

. У квантовій оптиці розрізняють повний і частковий ступені когерентності. Повністю когерентні поля найбільш близькі за властивостями до класичного. Часткова к. к. визначається тим максимальним значенням т, для якого виконується умова факторизації нормально впорядкованого корелятора:

п о л я ; англ. spatial coherence o f w a v e f і e l d ) – одна з характеристик поля, яка визначає статистичний зв'язок, кореляцію між параметрами поля в різних точках простору.

252

к. світла́ (рос. когерентность света; англ. coherence of light) – взаємна погодженість протікання в часі світлових коливань у різних точках простору і (або) часу, що характеризує їхню здатність до інтерференції. У загальному випадку когерентність світлових коливань кількісно вимірюється с т у п е н е м в з а є м н о ї к о г е р е н т н о с т і (с. в. к.), що визначає контраст інтерференційної картини (і. к.) в даному експерименті. Напр., у класичному досліді Юнга інтенсивність світла І у деякій точці спостереження Р в типовому випадку квазімонохроматичного джерела подається виразом

І = І1 + І2 + 2(І1І2)1/2ïg12(t)ïсоs(2pnt + j). Тут І1 і І2 – середні інтенсивності в точці Р при освітленні порізно через малі отвори 1 і 2 екрану, які виділяють дві ділянки сві-

тлового поля протяжного джерела; |g12(t)| – с. в. к., що є функцією відстані між отворами 1 і 2 і різниці часів t поширення

світла від точок 1 і 2 до точки Р; j – стала

фаза, що залежить від положення отворів 1 і 2 відносно джерела. В окремому випадку І1 = І2 с. в. к. визначається через максимальне та сусіднє мінімальне значення

КОДУВАННЯ́ (рос. кодирование; англ. coding).

к. інформації́ (рос. кодирование информации; англ. coding of information) – встановлення відповідності між елементами повідомлення та сигналами, за допомогою яких ці елементи можуть бути зафіксовані. Нехай

В, bi B, i 1, n – множина елементів повідомлення, А – алфавіт із символами aj A, j 1, m . Нехай скінченна послі-

довність символів називається словом у даному алфавіті. Множина слів в алфавіті називається к о д о м , якщо вона зіставлена у взаємно однозначну відповідність з множиною В.

253

КОЕФІЦІЄНТ́ , -а (рос. коэффициент; англ. coefficient, constant, factor, modulus, ratio, figure, index, rate).

к. акомодації́ (рос. коэффициент аккомодации; англ. accommodation coefficient) – характеризує поведінку молекул газу при їх взаємодії з поверхнею твердого тіла або рідини. Зазвичай к. а. визначають як: α = [(Т21 – Т1)/(Т2 – Т1)] ≤ 1, де Т2 – температура поверхні тіла, Т1 – температура сукупності молекул газу, що падають на поверхню, та Т21 – температура газу, що залишає поверхню. Такий підхід справедливий лише у випадку, коли молекули газу, що залишають поверхню, задовольняють розподіл Больцмана. У загальному випадку к. а. слід визначати як величину, яка характеризує передачу

енергії та імпульсу газу до поверхні твердого тіла або рідини.

к. взаємоіндукції́ (рос. коэффициент взаимоиндукции; англ. mutual inductance, mutual inductance factor) – див. індуктивність́ взаємна́ .

к. відбивання́ (рос. коэффициент отражения; англ. reflection coefficient, reflection factor, reflection index, radiant reflectance, reflectance, reflectivity) – відношення потоку випромінювання, відбитого тілом, до надхідного на нього

в.– відношення амплітуд відбитої та надхідної хвиль. У загальному випадку к.

в.є сумма коефіцієнта дзеркального і

дифузного відбивання (див. також

відбивання́ світла́ ).

́у т е о р і ї у д а р ук. відновлення

відновлення до кінця удару двох тіл нормальної складової відносної швидкості цих тіл на початку удару (див. також удар́).

Wк, наприклад у вигляді роботи, до загальної кількості енергії W, отриманої си-

стемою (машиною або двигуном), η = Wк/

W. Для реальних систем завжди η < 1. На

підставі другої засади термодинаміки для теплових машин найбільший ккд залежить тільки від температури нагрівача Т1 і холо-

дильника Т2 і дорівнює η = (Т1 – Т2)/Т1 (теорема Карно).

254

к. напрямленої́ дії́ [коефіцієнт́ спрямованої́ дії́] (рос. коэффициент направленного действия; англ. directivity (factor), directive gain, gain) – відношення потужності, випромінюваної антеною в даному напрямку, до випромінюваної в тому ж напрямку потужності деякої еталонної напрямленої антени за умови однаковості повних

(рос. коэффициент нестабильности (в м а г н е т и з м е ); англ. instability coefficient [ і n m a g n e t і s m ]) – межа можливих відхилів якої-небудь магнітної характеристики матеріалу від середнього її значення, які відбуваються через нестабільність впливових чинників.

к. пакувальний́ (рос. коэффициент упаковочный; англ. packing factor) – те саме, що множниќ пакувальний́ .

к. поглинання́ (рос. коэффициент поглощения; англ. absorption factor, absorptance, absorptivity, absorption coefficient, extinction coefficient, extinguishing coefficient) – відношення потоку випромінювання, поглиненого даним тілом, до потоку випромінювання, що потрапив на це тіло. Якщо надхідний потік має широкий спектр, вказане відношення характеризує так званий і н т е г р а л ь н и й к. п.; якщо ж діапазон частот надхідного світла є вузьким, то говорять про м о н о х р о м а т и ч н и й к.

п.– поглинальну спро-можність тіла.

к. поглинання́ монохроматичний́

(рос. коэффициент поглощения монохроматический; англ. monochromatic absorption coefficient) – те саме, що спроможність́ поглинальна́

т і л а .

к. потужності́ (рос. коэффициент мощности; англ. power factor, phase factor) – відношення середньої потужності змінного струму до добутку діючих значень напруги та струму.

Найбільше значення к. п. дорівнює одиниці.

відношення потоку випромінювання Ф, що пройшов крізь середовище, до потоку

Ф0, що надійшов на її поверхню: τ = Ф/

Ф0.

к. Пуассона́ (рос. коэффициент Пуассона; англ. Poisson's ratio) – абсолютне значення відношення величини відносної поперечної деформації елемента тіла до його відносної поздовжної деформації

μyx = εy/εx або μzx = εz/εx, де εx, εy і εz – деформації по відповідних осях (при розтягуванні зразка уздовж осі х відбувається звуження його поперечного перерізу).

к. розмагнічення́ (рос. коэффициент размагничивания; англ. demagnetization coefficient) – те саме, що фактор́ розмагнічувальний́ .

к. розмноження́ нейтронів́ (рос. коэффициент размножения нейтронов; англ. multiplication (factor), neutron multiplication factor, k-factor) – параметр, який характеризує перебіг ядерної ланцюгової реакції в середовищі або системі з речовинами, що діляться. К. р. н. визначається як відношення кількості нейтронів в одному поколінні до їх кількості в попередньому поколінні (мається на увазі, що зміна поколінь відбувається в результаті ділення ядер, коли поглинаються первинні нейтрони і народжуються вторинні). При к. р. н. k = 1 має місце стаціонарна ланцюгова реакція зі сталою інтенсивністю. Якщо k > 1, то інтенсивність процесу наростає, а якщо k < 1 – спадає.

к. розсіяння́ світла́ (рос. коэффициент рассеяния света; англ. light dispersion coefficient, light dissipation coefficient, light scattering coefficient, light dissipation factor) –

безрозмірне відношення потоку випромінювання, що розсіюється даним тілом, до надхідного на нього потоку випромінювання. Див. також розсіяння́ світла́ .

к. самоіндукції́ (рос. коэффициент самоиндукции; англ. coefficient of selfinduction, self-inductance, self-induction, coefficient of induction) – те саме, що індуктивність́ .

к. спрямованої́ дії́ (рос. коэффициент направленного действия; англ. directivity (factor), directive gain, gain) – те саме, що коефіцієнт́ напрямленої́ дії́.

к. тертя́(рос. коэффициент трения; англ. friction coefficient) – див. тертя́.

к. шуму́ (рос. коэффициент шума; англ. noise factor, noise rating, noise figure) – те саме, що шум-фактор́ .

к. якості випромінювання́ (рос. коэффициент качества излучения; англ. radiation quality coefficient) – регламентована величина, встановлена на основі даних про відносну біологічну ефективність іонізувальних випромінювань різного виду. К. я. в. переводить значення поглиненої дози випромінювання в значення еквівалентної дози.

к. яскравості́ (рос. коэффициент яркости; англ. brightness coefficient, luminance factor) – відношення яскравості поверхні, яка відбиває або пропускає світло у даному напрямку, до яскравості однаково з нею освітленої ідеально матової поверхні, що має одиничний коефіцієнт відбивання.

к-нти аеродинамічні́ (рос. коэффициенты аэродинамические; англ. aerodynamic coefficients) – безрозмірні величини, що характеризують аеродинамічні силу та момент, які діють на тіло, що рухається в рідині чи газоподібному середовищі. Визначають такі к. а.: CRA – к. а. аеродинамічної сили R, m – к. а. аеродинамічного моменту М, к. а. лобового опору, аеродинамічної піднімальної сили, аеродинамічної

255

бокової сили, коефіцієнти аеродинамічних моментів крену, никання (нипання), тангажу й ін. Основні методи визначення к. а. складних за формою тіл

– експерименти на моделях і натурних об'єктах, хоча розрахунково-теоретичні методи з використанням комп'ютерів набувають усе більшого розвитку.

к-нти Айнштайна́ (рос. коэффициенты Эйнштейна; англ. Einstein coefficients) – те саме, що коефіцієнти́ Ейнштейна́ .

к-нти Ейнштейна́ [коефіцієнти́ Айнштайна́ ] (рос. коэффициенты Эйнштейна; англ. Einstein coefficients) – коефіцієнти, які в теорії випромінювання характеризують імовірності спонтанного та індукованого випромінювання при переході атома з квантового стану з більш високою енергією в стан із нижчою енергією, а також імовірність поглинання при зворотних переходах – із нижчого стану у вищий.

к-нти електромагнітної́ індукції́ (рос. коэффициенты электромагнитной индукции; англ. electromagnetic induction coefficients) – параметри, що характеризують електромагнітну взаємодію в системі замкнутих нерозгалужених електричних кіл, по яких протікають квазістаціонарні струми (див. також наближення́ квазістаціонарне́

(квазістатичне́ )). У випадку повільних (порівняно зі швидкістю світла) рухів контурів ерс індукції в кожному контурі

дорівнює: Ep d dt q Lpq Iq , де Іq –

струм у контурі q (він вважається додатним, якщо додатні заряди переносяться в напрямку обходу).

Величина Lpq, p¹q називається

коефіцієнтом взаємної індукції контурів p і q; її знак залежить від вибору напрямків у цих контурах.

к-нти кінетичні́ (рос. коэффициенты кинетические; англ. kinetic coefficients) – коефіцієнти Lіk, що входять у лінійні співвідношення термодинаміки

256

нерівноважних процесів Ii Lik Xk , які

k

виражають зв'язок потоків Іі фізичних величин (напр., потоків енергії, маси компонентів, імпульсу й ін.) із термодинамічними силами Xk (градієнтами температури, хімічного потенціалу, гідродинамічної швидкості), що викликають ці потоки. Коефіцієнти Lіk називають також о н с а г е р і в с ь к и м и (о н з а г е р і в с ь к и м и ) к. к., якщо сили

та потоки обрані так, що виробництво ентропії в системі за одиницю часу внаслідок незворотливих процесів

к-нти Клебша́ –Гордана́ (рос. коэффициенты Клебша-Гордана; англ. Klebsch–Gordan coefficients) – виникають у квантовій механіці при розв'язанні задач додавання моментів незалежних частинок (або систем), а також при додаванні ізотопічних спінів і взагалі будь-яких аналогічних величин, пов'язаних із групами SU(2) і SO(3). Задача додавання двох моментів полягає

у знаходженні власних функцій yjm і власних значень операторів ˆj2 і ˆjz (де j = j1+j2 – сумарний момент системи),

можуть набувати значень j = j1+j2, j1+j2-1,

…, ïj1-j2ï, – j ≤ m ≤ j (j1, m1 і j2, m2 –

квантові числа моментів і їхніх проєкцій окремих частинок; див. також

додавання́ моментів́ квантове́ ). Загальні формули для к. К.-Г. при довільних j1, j2 і j були отримані Ю. Вігнером і Г. Рака, однак вони занадто громіздкі для