Другое: Витрати господарської діяльності підприємства

Витрати господарської діяльності підприємства

Міністерство освіти та науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра економіки підприємства і підприємництва

Наукова робота

На тему: «Витрати господарської діяльності підприємства»

Виконала Герасимюк Л.Ю.

Перевірила Лук’янова В. В.

Хмельницький 2014

Зміст

Вступ

. Поняття та класифікація витрат

.1 Визнання та оцінка витрат

. Адміністративні витрати і витрати на збут

2.1 Мета й завдання витрат господарської діяльності

.2 Витрати на виробництво та собівартості продукції

2.2.1 Витрати діяльності підприємства

.3      Калькуляція витрат та її види

2.4 Критичний обсяг виробництва та методи його розрахунку

Висновок

Список літератури

Вступ

Господарську діяльність треба організувати так, щоб окупити всі витрати та ще й отримати певний прибуток, який є одним з найважливіших показників ефективності роботи підприємства. Підприємства зацікавленні в отриманні стабільних прибутків, загальна величина яких давала б змогу забезпечувати технічний розвиток підприємства, розвивати виробництво та виплачувати дивіденди. Найпростішим способом досягнення цієї мети було б підвищення цін на продукцію.

Враховуючи теперішній стан економіки України, розвитку конкуренції та відсутності вільних коштів у підприємств і населення, підвищення цін є неможливим для подолання економічних проблем підприємства. Ціни на продукцію вітчизняних товаровиробників досягли світового рівня, але якість цієї продукції значно поступається перед досягненнями країн з ринковою економікою. Як результат, переважна частина продукції вітчизняних промислових підприємств неконкурентна, а витрати на її виробництво дуже високі. Нажаль, на сьогоднішній день значна частина підприємств в Україні не виробляють конкурентоздатну продукцію з прийнятними витратами, не має управління, яке б відповідало вимогам ринку і було б привабливим для інвесторів. Усе наше сучасне інвестування, як і раніше, побудовано на експлуатації і “поїданні” природних ресурсів, що веде до фінансової і технологічної залежності, нестійких бюджетних доходів і інших негативних наслідків. Доходи від експорту тільки сировинно-енергетичних ресурсів ледь покриває потребу держави і потребу самих підприємств.

Мета аналізу витрат підприємства полягає в визначенні резервів можливого зменшення витрат операційної діяльності внаслідок більш ефективного використання виробничого потенціалу підприємства.

Завдання аналізу наступні:

загальна характеристика основних показників собівартості та методика їх аналізу;

аналіз витрат операційної діяльності за економічними елементами

аналіз собівартості за калькуляційними статтями;

аналіз матеріальних витрат в собівартості продукції;

аналіз прямих витрат на оплату праці;

аналіз загальновиробничих витрат;

аналіз витрат, що не включаються в собівартість продукції.

Актуальність теми полягає в тому, що витрати виробництва є важливою не тільки економічною, але й обліково-аналітичною категорією, яка істотно впливає на обсяги та динаміку прибутку. Тому здійснення дієвого контролю витрат виробництва з метою постійного зниження їх величини стає однією із важливих задач системи управління виробництвом на підприємстві.

Предметом дослідження є методологія та діюча практика обліку витрат виробництва, регістри бухгалтерського обліку, звітність підприємства.

. Поняття та класифікація витрат

Поняття «витрати» найбільш чітко було сформульовано у XVII ст. у творах Уільяма Петті (1632-1687 рр.). У «Трактаті про податки і збори» У. Петті розвиває теорію складу витрат виробництва та формулює основи трудової теорії вартості. Він стверджує, що рівність товарів означає не що інше, як рівність тої, що витрачається на їх виробництво праці. Ця ідея найбільш чітко виражена в Петті в наступній фразі: «...якщо хто-небудь може добути з перуанського ґрунту й доставити в Лондон одну унцію срібла в той самий час, протягом якого він у змозі зробити один бушель хліба, то перше являє собою природну ціну іншого» [9, с. 38].

Витрати досліджували також і класики політичної економії: А. Сміт ввів в обіг поняття абсолютних витрат, Д. Рікардо є автором теорії порівняних витрат. Під терміном «витрати» вони розуміли середні суспільні витрати на одиницю, тобто те, що коштувала окрема одиниця продукції на середньому підприємстві або чому дорівнюють середні витрати на усіх підприємствах, що належать до галузі. [3, с. 39]. При цьому А.Сміт розглядав їх як заробітну плату за витрачену працю, прибуток та ренту [9], а Д.Рікардо відповідно говорив: «Під витратами я незмінно розумію заробітну плату і прибуток. У витратах виробництв не закладається рента» [8]. Він говорив, що у вартість виробленої продукції входить не лише праця, затрачена на її виробництво, але й на засоби виробництва.

Особливе місце серед західних економістів XIX ст. займає Насау Вільям Сеніор (1790-1864 рр.), який розвивав свої економічні міркування у руслі класичної традиції, однак мав власний оригінальний підхід до аналізу деяких економічних процесів та явищ. Він здійснив аналіз витрат виробництва через призму суб’єктивної категорії "утримання". На відміну від Д. Рікардо, який зводив витрати виробництва до нагромадженої праці, Н.Сеніор стверджував, що праці та капіталу недостатньо для виробництва корисних речей. Він надавав великого значення поведінці суб’єкта господарювання, який або утримується від непродуктивного застосування засобів, які знаходяться у його розпорядженні, або ж навмисно віддає перевагу виробництву більш віддалених продуктів над виробництвом продуктів, які отримуються безпосередньо.

О.О.Орлов, дотримуючись альтернативної позиції, вважає, що необхідно відокремити поняття «видатки», «платежі», «витрати»: «коли підприємство отримує засіб виробництва, ціна покупки складає видатки підприємства.

Л.В.Нападовська застосовує терміни «витрати» та «затрати» відповідно до бухгалтерського та управлінського обліку [8, с. 64].

Взагалі, витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. Як видно з визначення, витрати характеризуються: 1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи принцип вимірювання різних видів ресурсів; 2) цільовою установкою (пов'язаною з виробництвом і збутом продукції в цілому або з якоюсь із стадій цього процесу); 3) певним періодом, тобто віднесенням на продукцію за даний період часу. Відзначимо ще одну властивість витрат: якщо витрати не залучені у виробництво і не списані (не повністю списані) на певну продукцію, то вони перетворюються на запаси сировини, матеріалів, запаси в незавершеному виробництві, запаси готової продукції тощо. Витрати мають властивість бути запасомісткими і належать до активу підприємства.

А. Маршал виявив закономірності зміни питомих витрат виробництва зростанні обсягів виробництва та сформулював закон спадної продуктивності (зростання витрат при збільшенні обсягів виробництва), пов’язаний з використанням природних факторів виробництва, закон зростаючої продуктивності (зниження витрат при зростанні обсягів виробництва), згідно з яким «зростання обсягу витрат праці та капіталу, як правило, сприяє удосконаленню організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці й капіталу». Він також виокремив постійні, змінні, граничні та загальні витрати виробництва (рис. 1).

Рис. 1. Загальні витрати виробництва.

Класифікація витрат підприємства

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові,звичайні та надзвичайні. Класифікація витрат і їх склад подані в табл. 1.1.

При формуванні витрат звичайної діяльності повинно бути забезпечено їх групування за елементами, єдиними й обов'язковими для організацій всіх галузей:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші витрати (поштово-телеграфні, телефонні, відрядження тощо).

Таблиця 1.1. Класифікація витрат підприємства та їх склад

Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, поділяються на:

матеріальні;

витрати на оплату праці;

амортизація;

інші витрати.

У відповідних статтях Податкового кодексу встановлено перелік витрат, які належать до тих або інших видів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції. До інших витрат, зокрема, належать: а) представницькі витрати, які включаються протягом звітного (податкового періоду); б) витрати платника податків на всі види реклами.

витрата економічний собівартість калькуляція

.1 Визнання та оцінка витрат

Критерії визнання витрат передбачають, що:

витрати відображають одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;

- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

         платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь принципала та ін.;

         попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

         погашення одержаних позик;

         інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам властивим витратам;

         витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу/

Усі витрати підприємства поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Виробничі витрати - витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.

Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі або накладні витрати.

Операційні витрати поділяють на:

         адміністративні витрати;

         витрати на збут;

         інші операційні витрати.

Вони є витратами звітного періоду і включаються до Звіту про фінансові результати.

До інших витрат діяльності підприємства належать фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати.

При оцінці витрат для цілей ціноутворення велике значення має ділення витрат на постійних і змінних, яке пов'язане із закономірністю їх зміни при зміні об'ємів діяльності. Як вже наголошувалося раніше, витрати на виробництво і реалізацію продукції складаються з постійних і змінних, при зростанні об'ємів діяльності відбувається зниження середніх витрат за рахунок того, що постійні розподіляються на більшу кількість виробленої і реалізованої продукції. Тому для здійснення продуманої цінової політики кожен виробник повинен зіставити структуру витрат з планованими обсягами виробництва і розраховувати короткострокові середні витрати на одиницю товару. Крім того, при збільшенні масштабів виробництва витрачання скорочуються до досягнення певного обсягу випуску (його прийнято вважати плановим обсягом виробництва), після подальшого нарощування витрати зростають, тобто існує межа ефективного розширення. Якщо його продовжити, то навіть додаткові капіталовкладення наводять до зростання середніх витрат (дуже крупне виробництво, складне управління, зниження мотивації, бюрократизація, дуже висока спеціалізація і розділення). Для будь-якого виробництва існує оптимальний об'єм, і збільшувати його недоцільно.

Таким чином, оцінка і аналіз структури і величини витрат є необхідними умовами при ціноутворенні.

2. Адміністративні витрати і витрати на збут

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

Адміністративні витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства загалом, обліковуються на активному рахунку 92 "Адміністративні витрати".

Незважаючи на те, що адміністративні витрати не включаються до виробничої собівартості продукції, методика організації їх обліку аналогічна методиці обліку загальновиробничих витрат, і це дає підставу розглядати їх в одному розділі підручника.

До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах; - податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Як і адміністративні, витрати на збут є витратами звітного періоду і відносяться на фінансовий результат основної діяльності підприємства.

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

а) витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах;

б) витрати на ремонт тари для зберігання продукції;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

д) витрати на передпродажну підготовку товарів;

е) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

є) витрати на утримання необоротних активів, пов’язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

ж) витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги;