Другое: Витрати господарської діяльності підприємства

з) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

и) інші витрати, пов’язані із збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут не відносяться витрати, які згідно з договором поставки виконуються постачальником за окрему плату (вартість тари, відпускна ціна доставки цінностей до споживача тощо).

У таблиці 2.1 показано кореспонденцію рахунків адміністративних витрат

Таблиця 2.1 Кореспонденція рахунків адміністративних витрат

На мою думку, адміністративні витрати - це сукупність усіх витрат, які не можна прямо віднести на виробництво, але які є життєво необхідними, тобто без їх здійснення діяльність буде неможливою. Я розділяю думку Загороднього А. Г., який зазначає, що адміністративні витрати не гарантують отримання вигід від їх здійснення, то все ж таки не прямі вигоди підприємство отримує у будь-якому випадку.

2.1 Мета й завдання витрат господарської діяльності

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів і в оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень стосовно їх подальшої раціоналізації.

Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.

Основою системного підходу є дослідження об'єктів витрат як системи, розкриття їх цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему. Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

• виявлення місця і ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

• розробку принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

• визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

● встановлення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Метою витрат і собівартості продукції є складання висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат і собівартості реалізованої продукції, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, підготовки і подання фінансових звітів. Щоб скласти об'єктивну думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартості, необхідно:

–       одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатня;

–       вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

З цією метою аудитор здійснює:

1)      перевірку наявності й правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів із формування собівартості продукції (робіт, послуг);

)        перевірку правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг);

3)      оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг);

)        перевірку правильності оприбуткування готової продукції;

)        оцінку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) за об'єктами калькулювання витрат;

)        перевірку правильності відображення в обліку і звітності собівартості реалізованої продукції.

При проведенні розрахунків витрат на виробництво, собівартості продукції, на підприємстві, вивчаються процеси і явища, відображені документально і пов'язані з виробничою діяльністю суб'єкта господарювання.

2.2 Витрати на виробництво та собівартості продукції

Будь-яке підприємство в процесі діяльності здійснює матеріальні, грошові й трудові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів і оборотних засобів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток трудового колективу тощо. Найбільшу питому вагу в усіх цих витратах мають витрати на виробництво продукції.

Витрати підприємства - сукупні витрати живої й уречевленої праці на виробництво певного виду продукції, вони вимірюються робочим часом. Це дійсні витрати підприємства незалежно від форми власності. В умовах товарного виробництва витрати виступають у вартісній формі. Як суспільні витрати вони формують вартість продукту, що визначається кількістю суспільно необхідної праці. Загальний вигляд суспільних витрат.

Однак кожне окреме підприємство зазнає індивідуальних витрат на виробництво продукції. Вони складаються із вартості спожитих у процесі виробництва матеріальних витрат (амортизація основних засобів виробництва, вартість насіння, добрив, отрутохімікатів, кормів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин та ін.) і витрат на оплату праці працівників підприємства. Крім того, підприємство несе витрати, пов'язані з транспортуванням, зберіганням і реалізацією продукції, її первинною переробкою. У короткостроковому періоді виробництва різні види витрат можуть належати до постійних або змінних рис.2.2

Рисунок 2.3.1 - Витрати підприємства на виробництво продукції

Індивідуальні витрати кожного підприємства формують собівартість продукції.

Собівартість продукції - це сукупність поточних витрат, яких зазнає підприємство на виробництво та реалізацію продукції у грошовій формі, й які показують, що витрачає конкретне підприємство на виробництво та реалізацію одиниці продукції.

Основу собівартості продукції становлять витрати минулої й живої праці. Минула праця, акумулюючись у засобах виробництва, оцінюється за фактичними цінами придбання, а матеріали власного виробництва - за собівартістю в конкретному підприємстві. Жива праця враховується за розміром фактичної її оплати.

Витрати виробництва продукції за всіх форм господарювання є відокремленою частиною вартості продукції, причому відокремленість витрат та їх відмінність від вартості виявляється на всіх стадіях виробничого процесу. Саме у сфері виробництва, де відбувається формування витрат, вони є початковим етапом створення вартості. Виробництво тут - це єдність процесу праці й процесу створення вартості. За допомогою конкретної праці вартість спожитих засобів виробництва переноситься на продукцію, а абстрактна утворює нову вартість.

Собівартість є одним з найважливіших показників, який характеризує господарську діяльність аграрних підприємств. Особливого значення він набуває в умовах ринкової конкуренції, оскільки конкуренція - це, насамперед, цивілізована боротьба між товаровиробниками за зниження собівартості продукції. Лише знизивши її, за всіх інших рівних умов, товаровиробник може знизити і ціну, щоб привабити покупця й отримати перевагу над конкурентами. Це основний шлях зміцнення економіки підприємства і важлива передумова підвищення матеріального добробуту його працівників.

2.2.1 Витрати діяльності підприємства

До витрат діяльності відносять витрати, пов'язані з операційною діяльністю, але які не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) відносять:

–       адміністративні витрати;

–       витрати на збут;

–       інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться:

–       загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

–       витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу;

–       витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

–       винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

–       винагороди за зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

–       амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

–       витрати на врегулювання спорів у судових органах;

–       податки, збори та інші, передбачені законодавством, обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

–       плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

–       інші витрати загальногосподарського призначення.

–       Витрати на збут включають:

–       витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

–       витрати на ремонт тари;

–       оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

–       витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

–       витрати на передпродажну підготовку товарів;

–       витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

–       витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

–       витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

–       витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

–       інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Інші операційні витрати включають:

–       витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

–       собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

–       собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

–       сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

–       втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

–       втрати від знецінення запасів;

–       нестачі й витрати від псування цінностей;

–       визнані штрафи, пеня, неустойка;

–       витрати на виплату матеріальної допомоги на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

–       інші витрати операційної діяльності.

.3 Калькуляція витрат та її види

На початку XX ст. Вже широко застосовуються калькуляційні розрахунки

Калькуляція - це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляцію складають на продукцію основного та допоміжного (інструмент, запчастини, енергія) виробництва щомісячно, за квартал, за рік.

Калькулювання потрібно для обґрунтування цін на вироби, обчислення їх рентабельності, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів.

Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця (кількість у штуках, маса, площа, об’єм).

З метою ефективного управління собівартістю застосовують різні види калькуляцій.

Класифікація калькуляцій з метою управління собівартістю:

. За характером виробництва:

масові (періодичні);

індивідуальні;

проміжні.

. За часом складання:

директивні: стандартні, кошторисні, планові;

звітні.

. За рівнем охоплення:

галузеві;

повні;

виробничі;

змінних витрат;

технологічні.

. За властивостями калькуляційного об’єкту:

загальні;

параметричні;

за центрами витрат.

Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку собівартості одиниці виробу.

Індивідуальні калькуляції складаються після завершення виробництва окремого замовлення (при позамовному методі).

Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів (будівництво, наука).

Директивні калькуляції (попередні) складаються до початку робіт.

Стандартні калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково - обґрунтованих норм.

Планова калькуляція складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки, технології.

Кошторисна калькуляція застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту (будівництво, наука і т.д.).

Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменної продукції в конкретній галузі. Складаються вище стоячою організацією.

Повні калькуляції показують витрати на виробництво та збут продукції (застосовуються для встановлення ціни на продукцію, визначення беззбитковості виробництва тощо).

Виробничі калькуляції показують виробничу собівартість продукції.

Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного та допоміжного виробництва. Застосовуються для визначення вартості наданих послуг одного цеху іншому.

Калькуляції змінних витрат включають лише змінні витрати на виробництво. Такі калькуляції допомагають визначити маржинальний прибуток.

Технологічні калькуляції складаються на окремі види продукції, вузли, деталі тощо. Вони не включають вартість послуг сторонніх організацій, вартість купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів тощо (визначається технологічна собівартість - власними силами).Загальні калькуляції показують собівартість певного виду продукції по підприємству. Параметричні калькуляції дають уяву про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра (наприклад, собівартість однієї кінської сили, собівартість однієї машино-години роботи обладнання).

За центрами витрат показують собівартість продукції певного підрозділу підприємства (наприклад, собівартість хлібопекарного цеху).

Російський науковець Я.В. Соколова говорив: "Конкуренція робить калькулювання майже беззмістовним, оскільки ціна в цьому випадку складається під впливом попиту і пропозиції, а сама по собі фактична собівартість на ціну продажу не впливає (впливає планова або нормативна собівартість).