Другое: Витрати господарської діяльності підприємства

Сучасні вчені-економісти у своїх наукових працях досліджують процес калькулювання собівартості продукції у декількох напрямах (рис. 2. 4)

Рисунок 2. 4 Питання, що пов’язанні з дослідженням калькулювання

.4      Критичний обсяг виробництва та методи його розрахунку

Виробничо-господарська діяльність підприємства, що працює в сучасних економічних умовах, супроводжується різними видами витрат. Відповідно до чинного плану рахунків можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції Перший варіант, традиційний для вітчизняної економіки, передбачає розрахунок собівартості шляхом виділення прямих і непрямих витрат. Прямі витрати відносять безпосередньо на собівартість, вони враховують обсяги виробленої продукції. Непрямі витрати поділяються за видами продукції залежно від прийнятої на підприємстві методики їх розподілу. Другий варіант використовується в західних методиках і передбачає інше групування витрат. При цьому виділяються змінні (виробничі) і постійні витрати. Перші змінюються пропорційно зростанню обсягу виробництва, другі - залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва. Вагомий вклад у формування методологічних підходів до класифікації та групування непрямих витрат було здійснено А. Гамільтоном, який виокремив із середовища непрямих витрат так звані загально-організаційні витрати та витрати на робочу силу.

Гомберг поділяє непрямі витрати на дві різні за своєю суттю групи: а) збитки підприємства; б) окрема стаття «Експлуатація підприємства» [3]. Вчений, взагалі вважаючи непрямі витрати збитками підприємства, пропонує вираховувати їх із прибутку підприємства.

До змінних належать витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягів виробництва: витрати на сировину і матеріали; заробітна плата основних виробничих робітників; паливо й енергія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних належать витрати, величина яких не змінюється зі зміною обсягів виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за користування кредитом, деякі види заробітної плати керівників підприємства та інші витрати.

Головний факторний ланцюжок, що формує прибуток і враховує витрати на виробництво продукції, виглядає таким чином: Витрати -> Обсяг -> Прибуток.

Метод критичного обсягу продажів (у термінології І. Шерра) стосовно оцінки і досягнення необхідного рівня левериджу полягає у визначенні для кожної конкретної виробничої ситуації обсягу випуску продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність.

Основна форма аналізу CVP - аналіз беззбитковості, що є особливо корисно, коли підприємство передбачає розширення виробничої діяльності і збільшення обсягу продажів. Аналіз беззбитковості описує співвідношення постійних і змінних витрат і прибутку Підприємство знаходиться в зоні збиткової діяльності доти, поки не досягне деякої величини, яка називається точкою беззбитковості. При збільшенні обсягу продажів підприємство покриває постійні та змінні витрати і одержує прибуток.

Аналіз точки беззбитковості є однією з основних концепцій, досліджуваних у мікроекономіці, в обліку і фінансах. Він дозволяє визначити напрямки розвитку виробництва, що сприяють формуванню критичного обсягу продажів і переходу підприємства зі збиткової зони діяльності у прибуткову Основне рівняння цього аналізу виглядає так:

ЧП = Q(P -V)-F,

де ЧП - чистий прибуток;- кількість проданих виробів;

Р- ціна за одиницю проданого товару;- величина змінних витрат на одиницю проданого товару;- загальна сума постійних витрат. Таким чином, у точці беззбитковості чистий прибуток дорівнює нулю, отже, рівняння приймає такий вигляд:

(P - V)-0, або Q* = F/(P-V)

де О* - кількість виробленої продукції, при якій прибуток підприємства дорівнює нулю. Це рівняння використовують для визначення обсягу виробництва, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства.

Модель залежності аналізованих показників може бути подана графічно (рис. 2.5.1).

Рисунок 2.5. 1 - Графік беззбитковості (лінійний).

Рисунок 2.5.2 - Графік беззбитковості (нелінійний).

Для визначення обсягу продажів використовується така формула:

= PQ* = F/(1-V/P)

де О - точка беззбитковості (грн);

Р- постійні витрати на одиницю продукції;змінні витрати на одиницю продукції;

Р- відпускна ціна одиниці продукції.

Наведена залежність показує, що ділянка прибутку не є необмеженою, тому що при досягненні деякого обсягу виробництва подальше його розширення стає економічно неефективним. З логічної точки зору така поведінка аналізованих показників цілком реальна і виправдана.

Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітичне. За критичної програми виробництва витрати і виручка від продажу продукції однакові, тобто:

Сзв•Nкр+ Спв= Ц•Nкр,

Звідси:кр= Спв\(Ц- Сзв)

де Ц - ціна одиниці продукції;

Сзв - змінні витрати на одиницю продукції;кр - критичний обсяг виробництва продукції;

Спв - постійні витрати за даний період

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва. У цьому разі:

Вкр=Сзм+Спвде Вкр

- критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі;Сзм - загальна (сукупна) величина змінних витрат. Чим більшим є обсяг виробництва над критичну його величину (точку беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (&б), обчислюваним за допомогою формули:

Кб = (N - Nkp)/N

де Kр - коефіцієнт безпеки виробництва;фактичний або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі.

Висновок

Перехід до ринкових відносин пред’являє більш високі вимоги до функціонування підприємства і до врахування ним всіх внутрішніх і зовнішніх факторів, які мають безпосередній вплив на дане підприємство, та методів управління підприємством, особливо економічних, які дозволяють формувати стратегію розвитку підприємства.

В умовах конкуренції та значної насиченості ринку товарами та послугами виживають та ефективно працюють ті підприємства, які враховують і надають великої уваги усім факторам впливу зовнішнього та внутрішнього середовища.

Отже, враховуючи все вище сказане, вважаємо, що запропоновані підходи позитивно вплинуть на зниження величини собівартості продукції; крім того ці напрямки не потребують значних фінансових вкладень.

Необхідно також вдосконалювати функціональну діяльність планових служб підприємства, більше звертати увагу на аналітичні дослідження, займатись прогнозними розрахунками. Впровадження запропонованих напрямків дозволить більш ефективно управляти витратами і одержувати бажані результати діяльності.

Список використаної літератури

1.      Антология экономической классики. - 1 т. - М.: Эконов, 1993. - 474 с.

2.      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ //www.rada.gov.ua <http://www.rada.gov.ua/>

.        Концептуальна основа складання і подання фінансових звітів / Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) 2004. Ч.1,2 / Пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова. - К : Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. - 1232с.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 року № 318 // www.rada.gov.ua <http://www.rada.gov.ua/>

.        Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 // www.rada.gov.ua <http://www.rada.gov.ua/>

.        Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”. Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.99р. №246// www.rada.gov.ua <http://www.rada.gov.ua/>

8.      Рикардо Д. Сочинения / Д.Рикардо; пер. с англ. под ред. М.Н.Смит. - М.: Госполитиздат, 1955. - Т. 3. - С. 296.

.        Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт; [пер. з англ. О. Васильєва, М. Межевікіна, А. Малівський]. - К.: Port-Royal, 2001. - 594 с.

.        Стандарти бухгалтерського обліку в Україні. / Все про бухгалтерський облік № 14 (802). 13 січня 2008 р.

.        Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996р. №473 / Галицькі контракти, 1996, №35-36.

.        Ткач В.И., Ткач М.В. Управленческий учет: международный опыт / В.И. Ткач. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 144 с.

.        Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства : навчальний посібник / Ю.С. Цал-Цалко. - Київ: ЦУП, 2002. - 656 с.

.        Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку : навчальний посібник / В.Г. Швець. - К. : Знання-Прес, 2009. - 444 с.

.        Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа / А.Д. Шеремет. - М. : Финансы и статистика, 2003. - 176 с.