Курсовая работа (т): Історія створення багатоствольних систем озброєння з обертальним блоком стволів

У 60-х роках на озброєння американської армії стали надходити вертольоти. Для їхнього озброєння необхідна була зброя з великою щільністю вогню. У 1962 р. Дженерал Електрик приступила до виробництва нового зразка авіаційного кулемета M134 minigun (GAU-2B/A). Він був розроблений на основі гармати М61. Блок з 6 стволів приводиться в рух електродвигуном. Скорострільність більше 2000 (по наземним цілям) і 4000 (для повітряного бою) пострілів на хвилину, але за необхідності може змінюватися від 300 до 6000 пострілів за допомогою реостата. Боєкомплект кулемета становить 1500-4000 патронів, з'єднаних ланковою стрічкою. Крім різних вертольотів мініган використовується для озброєння легких штурмовиків «Скайрейдер», «Драгонфлай» і літаків вогневої підтримки «Ганшіп» [14, с. 24].

Найпотужнішою в історії гарматою з обертальним блоком стволів стала американська GAU-8 Avenger, призначена для установки на штурмовик А-10 Thunderbolt II. 30-мм семиствольна гармата призначена для стрільби переважно по наземних цілях. Оскільки гармата і літак спочатку проектувалися спеціально один для одного, стрільба з GAU-8 не призводить до сильного порушення керованості А-10. При конструюванні літака було враховано і те, що порохові гази від гармати не повинні потрапляти в двигуни літального апарату (це може призвести до їх зупинки), - для цього встановлені спеціальні відбивачі. Але в ході експлуатації А-10 було відмічено, що незгорілі частки пороху осідають на лопатках турбокомпресорів двигунів і знижують тягу, а також призводять до підвищеної корозії. Для запобігання цього ефекту в двигуни літака вбудовані електричні допалювачі. Запальні пристрої включаються автоматично при відкритті вогню. При цьому, відповідно до інструкції, після кожного розстріляного боєкомплекту двигуни А-10 необхідно промивати від кіптяви [23, с. 22]. Хоча під час бойового застосування гармата не показала високу ефективність, психологічний ефект був надзвичайно позитивним для користувача.

За часів холодної війни було б дивно, якби Радянський союз не створив збройної системи, яка могла б конкурувати з іноземними зразками. У СРСР роботи з розробки скорострільних систем озброєння зі створення корабельних засобів ближньої ППО. Результатом стало виникнення сімейства зенітних автоматів, сконструйованих в тульському КБ Точного приладобудування. 30-мм гармати АК-630 досі становлять основу ППО пострадянських кораблів [27, с. 35].

Історія створення в гармат серії «ГШ» почалася у 1966 р. , коли зі схвалення Д.Ф. Устинова почалося відродження робіт зі створення авіаційного стрілецько-гарматного озброєння. Радянські військові країні значно пізніше усвідомили потребу мати на озброєнні аналог «Вулкана», тому між випробуваннями гармати ГШ-6-23 та рішенням про прийняття її на озброєння пройшло майже десять років. Темп стрільби ГШ-6-23, яка встановлювалася на літаках Су-24 і МіГ-31, становить 9000 пострілів на хвилину, а первісна розкрутка стволів здійснюється стандартними піропатронами ППЛ (а не електро- або гідроприводами, як в американських аналогах), що дозволило значно підвищити надійність системи і спростити її конструкцію. Після спрацьовування піропатрона і подання першого заряду блок стволів розкручується за рахунок використання енергії порохових газів, що відводяться з каналів стволів.

Враховуючи важливість виконуваного завдання, в березні 1967 р. було сформовано і дислоковано в КБ приладобудування окреме військове представництво, на яке були покладені завдання з контролю робіт, виконуваних в інтересах Військово-повітряних сил [5, с. 102].

Найбільш актуальною була проблема різкого підвищення скорострільності авіаційних гармат (темпу стрільби). Гармати повинні були надійно працювати в жорстких умовах та потребувати низького рівня технічного обслуговування. При цьому маса гармат і їх габарити повинні були бути мінімальними [3, с. 5].

Випробування гармат велися досить ретельно: передзаводське відпрацювання, заводські випробування, державні наземні та льотні випробування (для сухопутних військ - полігонні і військові випробування). До моменту початку освоєння серійного виробництва на заводах або прийняття гармати на озброєння виготовляються і випробовуються по кілька десятків зразків, відстрілюються до мільйона патронів.

Першою прийнятою на озброєння із серії ГШ стала 23-мм авіаційна гармата ГШ-23. У ній вперше була синтезована базова двоствольна схема, що дозволила довести темп стрільби до 3200 пострілів на хвилину із забезпеченням необхідної живучості.

Зрештою радянська авіація отримала, мабуть, найбільш скорострільні у світі гармати - 10000 пострілів на хвилину. Серед них найскорострільніша шестиствольна авіаційна 23-мм гармата ГШ-6-23 і її модернізований варіант ГШ-23-6-23М призначена для фронтового бомбардувальника Су-24.

Об'єктивною оцінкою досягнутих успіхів радянських конструкторів у зниженні маси гармат з індексом «ГШ» може служити порівняння характеристик двох шестиствольних гармат: ГШ-6-23 та американської 20-мм М-61 «Вулкан». Радянська гармата, не вимагаючи для своєї роботи потужного зовнішнього джерела енергії, має практично вдвічі більший темп стрільби при вдвічі меншій масі зброї. Враховуючи, що дуже часто радянські конструктори не проводили розробку озброєння «з нуля», а використовували креслення і зразки отримані різними шляхами з інших країн, можна з упевненістю сказати про природність цих показників.

За свідченнями очевидців, 150-снарядна черга з ГШ-6-23 більше нагадувала гуркіт грому, ніж чергу, а літак при цьому оповивався яскравою вогняною загравою. Ця гармата, характеризувалася високою точністю, встановлювалася на винищувачах-бомбардувальниках МіГ-27. Використання ГШ-6-23 по наземним цілям змушувало льотчиків виходити з пікірування вбік, щоб уберегтися від осколків власних снарядів, які піднімалися на висоту 200 м. Нарікання викликала і величезна сила віддачі: на відміну від свого американського аналогу А-10, МіГ 27 від початку не розраховувався під таку потужну артилерію. Тому через вібрації і удари виходило з ладу обладнання, деформувалися вузли літака, а в одному з польотів після довгої черги в кабіні пілота відвалилася панель приладів - льотчику довелося повертатися на аеродром, тримаючи її на руках.

Вогнепальна зброя схеми Гатлінга - практично межа скорострільності механічних збройних систем. Незважаючи на те що в сучасних скорострільних одноствольних гарматах застосовується рідинне охолодження стовбура, що істотно знижує його перегрів, системи з обертовим блоком стволів все ж більш пристосовані для ведення тривалої стрільби. Ефективність схеми Гатлінга дозволяє успішно виконувати покладені на зброю завдання, і ця зброя по праву займає місце в арсеналах всіх армій світу.

ВИСНОВКИ

При проведенні дослідження ми прийшли до наступних результатів і висновків. Системи багатоствольного озброєння з обертальним блоком стволів є надзвичайно глибокою і цікавою темою, яка на жаль, не дуже добре розглянута вітчизняними і зарубіжними істориками.

На протязі всієї історії людства, а особливо війн, що велися з використанням вогнепальної зброї, проблема знищення чи виведення зі строю живої сили противника та збереження життя власних солдатів гостро поставала перед кожним воєначальником. Задля якомога ефективнішої реалізації поставленого завдання необхідно було збільшувати скорострільність як артилерії, так і особистої зброї. На протязі значного проміжку часу цю задачу вирішували саме за допомогою збільшення кількості столів та створення систем багатоствольного озброєння. При цьому, з’являлися зразки і з рухомим, і з нерухомим блоком на якому кріпилися стволи. В кожному конкретному випадку причинами виникнення збройних систем ставали збройні конфлікти, які вимушували винахідників працювати над створенням нових способів убивства. Незважаючи на різні причини конфліктів, їхня сутність залишається тією ж самою - вирішення політичних, майнових, етнічних проблем за допомогою зброї.

Кожна із держав, що ставили на меті створення систем озброєння з обертальним блоком стволів знаходилася на високому рівні технічного розвитку для кожного історичного періоду та географічного регіону - територія сучасної Бельгії у ХIV ст., Великої Британії у ХV-XIX ст., Франції у XVI-XIX ст., країнами Європи у XIX ст. та Радянським Союзом у другій половині ХХ ст. Кожна з наведених країн у означений період мала достатньо високий рівень науково-технічного розвитку та економічного потенціалу, щоб здійснювати переозброєння власних армій як найновішими масовими видами зброї, так і експериментальними зразками.

Еволюція зброї, що належить до багато ствольних систем озброєння з обертальним блоком стволів проходила нерівномірно, уривчасто і стрибкоподібно. Винахідники поверталися до ідеї збільшення кількості стволів та швидкості стрільби незалежно один від одного у різні історичні періоди. Ставалося це тому, що ідея була досить простою, привабливою та не вимагала значних витрат матеріалів та високого рівня технічної освіти для реалізації. Саме тому, її популярність тримається до сьогоднішнього часу.

Наявність багатоствольної зброї у арміях різних країн істотно впливала на тактичні і стратегічні особливості кожного військового формування. Небезпека втрати усього особового складу під вогнем ворожої багатоствольної зброї (кулеметів, мітральєз) вимагала від воєначальників винайдення нових шляхів ведення військових операцій, які б зводили до мінімуму можливість втрат серед живої сили. Найяскравішим прикладом тут можна навести Громадянську війну в США, використання кулеметів Гатлінга у якій, призвело до винайдення нових способів атаки та оборони арміями півдня.

Що стосується зв’язку багатоствольних систем з подіями світової історії, то слід виділили війну у Кореї та у В’єтнамі, які викликали нову хвилю науково-технічного інтересу до цих зразків зброї.

Загалом, слід сказати, що дана тематика є надзвичайно цікавою як для науковців, так і для широкого загалу, зважаючи на значну популярність багатоствольного озброєння в масовій культурі - кіно та комп’ютерних іграх, тому розуміння історії створення та технічних особливостей є дуже важливим для загальної ерудиції.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.   Артемьев А. Морские вертолёты / Техника и вооружение. - 2001. - №8. - С. 46-47

2.      Бабак Ф.К. Основы стрелкового оружия. - СПб.: ООО «Издательство «Полигон», 2003. - С. 84-97.

.        Бабак Ф.К. Пулеметы. - Москва - Санкт-Петербург.: Издательство Полигон, 2006. - С. 3-8.

4.      Бейхам В. Энциклопедия оружия / Пер. с нем.: А. Н. Кирпичникова. - СПб.: АО «Санкт-Петербург оркестр», 1995. - С. 341-349.

5.      Большая энциклопедия оружия / [авт. текста А. Меченый]. - М.: «Самиздат», 2008. - С. 102-104.

.        Военная энциклопедия: В 8-и т. / Гл. ред. комис. П.С. Грачев (пред.). - М. , 1994. - Т. 2. - С. 245-247.

7.      Воллерт Г., Лидшун Р., Копенхаген В. Стрелковое оружие сегодня / Пер. с нем. И.В. Чистякова, Т.В. Юношева. - Мн.: ООО «Попурри», 2003. - С. 303-305.

.        Дэвидсон Ф. Война во Вьетнаме (1946-1975). - М.: Изографус, Эксмо, 2002. - С. 602-605.

.        Еремеев И. Митральеза - прабабушка «Катюши» / Оружие и Охота. - 2001. - №1. С. 20-23.

.        Жилин С. Карусель смерти // Популярная механика. - 2009 - №76. - С. 15-19.

.        Жилин С. Старая перечница // Популярная механика. - 2010 - №88. - С. 9-15.

.        Жук А.Б. Справочник по стрелковому оружию. -М.: Воениздат, 1993. - С 144.

13.    Жук А.Б. Стрелковое оружие. Револьверы, пистолеты, винтовки, пистолеты-пулемёты, автоматы. - М.: Воениздат, 1992. - с. 617-618.

.        Ильин В. «Фантомы» в бою. Вьетнам. [О тактике американской авиации] // Крылья Родины. - 1994. - №10. - С. 27-28; 1994. - №12. -С. 24-25.

.        Карман У. История огнестрельного оружия. С древнейших времен до ХХ века. - М.: Эксмо, 2006. - С. 184.

16.    Макинери Д. США: История страны. - М.: Эксмо, 2005. - С 176-180.

17.    Маркевич В.Е. Ручное огнестрельное оружие. - СПб.: ООО «Издательство «Полигон», 2005 - С. 283-284.

18.    Марковский В. Оружие ближнего боя / Техника и вооружение - 2010. - №3 - С. 36-38.

.        Митральеза - предшественница пулемета [Електронний ресурс]. Доступ - 19. 09. 2015 р.

20.    Михайлов Л.Е. Конструкции стрелкового автоматического оружия. - М.: ЦНИИ информации, 1983, - С 129-133, 152-157.

21.    Многоствольный пулемет М134/Gau-2/A «Minigun» [Електронний ресурс]. Доступ - 19. 09. 2015 р.

22.    Моруа А. История Франции. - СПб.: «Новая книга», 2005. С. 139-150.

23.    Никольский М. Авиация специального назначения / Техника и вооружение. - 2004. - №10. - С. 22.

24. Пулемет с вращающимся блоком стволов [Електронний ресурс]

25.    Системы Гатлинга. M134 Minigun, M61 Vulcan, GAU-8/A Avenger и другие [Електронний ресурс]

26. Стрелковое оружие армий капиталистических государств. - М.: МО СССР, 1974, - С. 140-143.

27.    Федосеев С. О классификации автоматического оружия / Техника и вооружение. - 2002. - №10. - С. 33-36.

28.    Форд Р. Адский косильщик. Пулемет на полях сражений ХХ века / Роджер Форд; [пер. с англ. В.М. Феоклистовой]. - М.: Эксмо, 2006. - 162-181.

29.    Черненко Г.Т. Стрелковое оружие. - СПб.: Балтийская книжная компания, 2008. - 96 с.

ДОДАТОК А

Рис. А.1. Рібадекін

Джерело: Плохая война - иллюстрации, часть 2 (оружие)

ДОДАТОК Б

Рис. Б.1. Рушниця Пакла

Джерело: 10 самых странных оружий.

ДОДАТОК В

Рис. В.1. Мітральєза Монтіни

Джерело: История оружия [Электронний ресурс]

ДОДАТОК Г

Рис. В.1. Кулемет Гатлінга часів громадянської війни США

Рис. В.2

Джерело: История оружия [Электронний ресурс]

ДОДАТОК Д

Рис. Г.1. Сучасний кулемет Гатлінга

Рис. Г.2. Кулемет «Вулкан»

Джерело: Корабельные супер пушки. Вулкан (США) [Электронний ресурс]

ДОДАТОК Е

Рис. Г.1. Артустановка АК-630 корвета «Тернопіль» ВМС України

Джерело: ВМС України