Материал: 124703

УДК 070:007:316.28 ББК 76+60.5я73 І-20

ISBN 978-966-2123-22-7

Валерій Іванов

Основні теорії масової комунікації і журналістики: Навчальний І-20 посібник / За науковою редакцією В. В. Різуна — К.: Центр Віль-

ної Преси, 2010. — 258 с.

За науковою редакцією докт. філол. наук, проф. В. В. Різуна.

Рецензенти:

В. Д. Демченко, докт. філол. наук, проф. (Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара), Г. Г. Почепцов, докт. філол. наук, проф.

(Маріупольський державний університет).

Рекомендовано Вченою Радою Інституту журналістики

(прот. № 3 від 24.11.10)

Навчальний посібник «Основні теорії масової комунікації і журналістики» присвячений дослідженню основних теоретичних підходів до вивчення та пояснення процесу масової комунікації. Також багато уваги приділено основним моделям масової комунікації.

Призначена для студентів та аспірантів з спеціальностей напряму «Журналістика та інформація».

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

ISBN 978-966-2123-22-7

© Іванов В., 2010 © Центр Вільної Преси, 2010

Вступ

Останні десятиріччя характеризуються гострими дискусіями про природутафункціїмас-медіа, характертаглибинуїхньоговпливуна суспільство та окремі соціальні групи. При цьому настанови побутового дискурсу суттєво відрізняються від наукового. Зокрема, вчені недотримуютьсятиповихуявленьпровсесиллямасовоїкомунікації, які артикулюють політики, частина бізнесменів та більшість журналістів. Гарячі суперечки виникають і навколо відповідальності журналіста за результати своєї праці. Тут традиційно стикаються кілька основних точок зору. Розбіжності в поглядах, звичайно, диктуються різними методологічними підходами та настановами при вивченні масовокомунікаційного процесу. Однак ці відмінності виникають також через слабку розробленість основних дефініцій. Традиційно розмитим є зміст терміна «інформація», її класифікація та форми існування. По-різному розуміється сутність процесу комунікації та її цілей.

Проблеми масової комунікації широко розглядалися у працях вітчизняних та закордонних вчених. Це насамперед спроби розробити загальну методологію процесу масової комунікації Г. Лассвелла, Г. МакЛюена, Ю. Хабермаса, В. Шрамма, О. Алексєєва, Н. Костенко, Г. Почепцова, В. Різуна та багатьох інших. Дослідники виходили з різних уявлень про сутність масової комунікації, процес сприйняття інформації людиною, закономірності формування громадської думки. Однак слід відзначити, що більшість учених, які займалися цими важливими, досі не вирішеними питаннями, були соціологами, філософами, психологами, а не журналістами. Звичайно, вони намагалися знайти розв’язання цих проблем, базуючись на уявленнях своїх наук. Так трапилося, що журналістику розглядали, і це продовжується і в наш час, як суто практичну сферу, досліджувати котру мають представники інших наук.

Мас-медіа охоплюють фактично все суспільство і певним чином впливають на нього. У наш час мас-медіа відіграють роль інструмента формування громадської думки, через те, що роблять можливим дискурс у масштабах всього соціуму. Існує нагальна потреба вивчати різні шляхи оптимізації їхньої роботи. Це неможливо без дослідження теоретичних механізмів функціонування медіа, здійснення впливу на аудиторію.

Наш посібник є результатом роботи останніх років і спробою систематизувати знання, накопичені наукою у сфері дослідження масовокомунікаційних процесів. Особливу подяку висловлюємо Наталці Лігачовій, без чиїх ідей та допомоги робота могла б і не здійснитися.