Стратегічні альтернативи діяльності підприємства. Формування портфеля стратегічних альтернатив. Оцінювання і аналіз альтернативних варіантів стратегій. Оцінювання і порівняння ефективності альтернативних варіантів стратегій підприємства.
Які чинники впливають на вибір стратегії підприємства?
У чому полягає сутність стратегічних зон господарювання?
Як виокремлюють стратегічні зони господарювання?
Які методичні підходи до планування та оцінювання стратегічних альтернатив, на Ваш погляд, найпродуктивніші?
Які можливості ефективного стратегічного управління підприємством пов’язані з використанням матриці вибору стратегій за А.-А. Томпсоном і А.-Дж. Стріклендом?
Яку роль у стратегічному управлінні відіграє аналіз та оцінювання альтернативних варіантів стратегії підприємства?
Назвіть етапи стратегічного планування діяльності підприємства.
У чому полягають особливості рекомендацій матриці Артура Д. Літтла?
Від чого залежать стратегічні орієнтири поведінки підприємства?
Назвіть найефективніші індикатори стратегічної діяльності.
Тести
1. Стратегічна група – це:
а) група підприємств галузі, що дотримуються однакової чи подібної
стратегії;
б) здатність фірми виконувати чи впроваджувати обрану нею стратегію;
в) група підприємств, що використовує однакові ресурси.
2. Конкурентний профіль фірми – це:
а) сума характеристик, образ фірми в очах потенційних споживачів на
ринку;
б) рівень спеціалізації фірми з виробництва певних товарів;
в) рівень задоволення потреб споживачів.
3. Група господарських (підприємницьких) підрозділів, що належать одному
власнику, має назву:
а) місія підприємства;
б) корпоративна культура;
в) синергетичний портфель.
4. Методика портфельного аналізу передбачає:
а) застосування матричних моделей;
б) використання переваг синергетизму;
в) розміщення ресурсів у формі капіталу.
5. Розробка стратегії підприємства – це:
а) процес розгляду певної кількості альтернатив розвитку підприємства;
б) процес пошуку додаткових джерел фінансування підприємства;
в) процес пошуку нових ринків збуту виробленої підприємством продукції.
6. Стратегія альтернативи підприємства – це:
а) аналітичний процес у системі стратегічного планування;
б) комплекс стратегій, які спрямовані на досягнення цілей, але надають
різні можливості та характеризуються різними витратами і
результатами;
в) ранжування стратегічних проблем.
7. Комплекс стратегій, які спрямовані на досягнення цілей, але надають різні
можливості та характеризуються різними витратами і результатами має
назву:
а) інжиніринг;
б) контролінг;
в) стратегічні альтернативи підприємства.
8. Ранжування стратегічних проблем підприємства необхідне для:
а) визначення можливих стратегічних стратегій розвитку підприємства;
б) здійснення стратегічного контролінгу;
в) проведення диверсифікації виробництва.
9. Визначення стратегічних заходів, тобто змісту альтернативних стратегій,
має назву:
а) синергізм;
б) детермінанти “національного ромбу”;
в) ранжування стратегічних проблем підприємства.
10. Після виявлення та ранжування стратегічних проблем підприємства слід:
а) провести функціональний аналіз підприємства;
б) уточнити місію, здійснити опрацювання або коригування системи
стратегічних цілей та формування комплексу можливих стратегічних
альтернатив розвитку підприємства.
11. Уточнення місії, здійснення опрацювання або коригування системи
стратегічних цілей та формування комплексу можливих стратегічних
альтернатив розвитку підприємства здійснюється після:
а) виявлення та ранжування стратегічних проблем підприємства;
б) проведення диверсифікації;
в) визначення місії підприємства.
12. Застосування методу ранжування стратегічних проблем підприємства
сприяє:
а) виходу підприємства на світовий ринок;
б) розвитку науково-дослідної діяльності підприємства;
в) підвищенню обговореності вибору певних варіантів стратегій та
можливості формування упереджувальних стратегічних заходів.
13. Підвищенню обґрунтованості вибору варіантів стратегій та можливості
формування упереджувальних стратегічних заходів сприяє:
а) вихід підприємства на світовий ринок;
б) застосування методу ранжування, стратегічних проблем підприємства.
14. Критерій відповідальності обраної стратегії та вимогам оточення, полягає
у такому:
а) оцінюється, наскільки обрана стратегія пов’язана з внутрішніми
можливостями підприємства;
б) перевіряється, наскільки стратегія пов’язана з вимогами з боку основних
суб’єктів оточення, якою мірою враховані чинники динаміки ринку, чи
будуть отримані нові конкурентні переваги тощо;
в) з’ясовується, до яких негативних наслідків для підприємства може
призвести провал стратегії.
15. Критерій відповідності обраної стратегії потенціалу та можливостям
підприємства, полягає у такому:
а) оцінюється, наскільки обрана стратегія пов’язана з внутрішніми
можливостями підприємства;
б) перевіряється, наскільки стратегія пов’язана з вимогами з боку основних
суб’єктів оточення, якою мірою враховані чинники динаміки ринку, чи
будуть отримані нові конкурентні переваги тощо;
в) з’ясовується, до яких негативних наслідків для підприємства може
призвести провал стратегії.
16. Критерій прийнятності ризику, закладеного у стратегічну модель, полягає
у такому:
а) оцінюється, наскільки обрана стратегія пов’язана з внутрішніми
можливостями підприємства;
б) перевіряється, наскільки стратегія пов’язана з вимогами з боку основних
суб’єктів оточення, якою мірою враховані чинники динаміки ринку, чи
будуть отримані нові конкурентні переваги тощо;
в) з’ясовується, до яких негативних наслідків для підприємства може
призвести провал стратегії.
17. Оцінка обраної стратегії щодо внутрішніх можливостей
підприємства визначається:
а) критерієм відповідності обраної стратегії стану та вимогам оточення;
б) критерієм відповідності обраної стратегії потенціалу та можливостям
підприємства;
в) критерієм прийнятності ринку, закладеного у стратегічну модель.
18. Перевірка стратегії щодо вимог з боку суб’єктів оточення, ступеня
врахування чинників динаміки ринку, отримання конкурентних переваг
тощо визначається:
а) критерієм відповідності обраної стратегії стану та вимогам оточення;
б) критерієм відповідності обраної стратегії потенціалу та можливостям
підприємства;
в) критерієм прийнятності ринку, закладеного у стратегічну модель.
19. З’ясування, до яких негативних наслідків для підприємства може
призвести провал стратегії, визначається:
а) критерієм відповідності обраної стратегії стану та вимогам оточення;
б) критерієм відповідності обраної стратегії потенціалу та можливостям
підприємства;
в) критерієм прийнятності ринку, закладеного у стратегічну модель.
20. Організація бізнесу характеризується:
а) конкурентними перевагами підприємства;
б) певними властивостями продукції;
в) способом структуризації підприємства на більш дрібні підрозділи.
Особливості стратегічного підходу в управлінні українськими підприємствами на сучасному етапі. Перспективи використання стратегічного управління на підприємствах України.
У чому полягають особливості стратегічного підходу в управлінні підприємствами на сучасному етапі?
На яких положеннях ґрунтується стратегічне управління у перехідній економіці?
Розкрийте суть основних принципів стратегічного управління підприємством у перехідній економіці.
Охарактеризуйте сучасні вітчизняні концепції стратегії підприємства.
Які типові стратегічні підходи можна використовувати на вітчизняних підприємствах різних галузей?
Тести
1. Управління за слабкими сигналами розвивається у світовій практиці у
відповідь на:
а) різке посилення нестабільності зовнішніх умов діяльності підприємства;
б) інтернаціоналізацію виробництва;
в) збільшення попиту на ресурси підприємства.
2. Стратегічне управління – це:
а) управління за слабкими сигналами;
б) управління у відповідь на опір змінам;
в) найбільш сучасна модифікація корпоративного планування.
3. Якості, що необхідні вищому керівництву у процесі розробки стратегії:
а) уміння виконувати ключові ролі, ініціювати виконавців, керувати процесом планування стратегії;
б) уміння дипломатично вирішувати виробничі питання як всередині фірми, так і за її межами;
в) уміння одягатися згідно з вимогами моди.
4. Ролеві функції менеджерів (керівників окремих підрозділів) у процесі
розробки стратегії визначаються:
а) уміння виконувати ключові ролі та ініціювати виконавців;
б) їх моделлю мислення;
в) уміння керувати процесом планування стратегії.
5. Прогнозування діяльності підприємства – це:
а) процедура планування в умовах постійної мінливості ринкового
середовища;
б) в умовах ринку необхідний елемент системи планування;
в) специфічний показник розділів плану.
6. Сталий розвиток економіки – це:
а) розвиток диверсифікованого виробництва;
б) розширення техніко-технологічної бази виробництва;
в) такий розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить
під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої власні
потреби.
7. Розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу
можливість майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби, являє
собою:
а) упровадження системи маркетингу;
б) залучення додаткових джерел сировини;
в) сталий розвиток економіки.
8. В основу підприємства згідно з Концепцією сталого розвитку суспільства
(1992р., Ріо-де-Жанейро) має бути покладено:
а) маркетинговий підхід;
б) еколого-економічний підхід;
в) соціально-економічний підхід.
9. Концепція сталого розвитку – це:
а) спосіб гармонізації взаємовідносин людини і природи та шлях до
створення екологічного суспільства;
б) етап упровадження системи маркетингу;
в) рівень вирішення соціальних проблем на підприємстві.
10. Спосіб гармонізації взаємовідносин людини і природи як шлях до
створення екологічного суспільства відображає:
а) розвиток системи маркетингу;
б) формування стратегічного контролінгу на підприємстві;
в) концепцію сталого розвитку.
11. Концепція управління – це:
а) система запобігання банкрутству;
б) форма взаємовідносин операторів ринку;
в) система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету
функціонування економічної системи, механізми взаємодії суб’єкта та
об’єкта управління, характер відносин між окремими ланками його
внутрішньої структури.
12. Система дій, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування
економічної системи, механізми взаємодії суб’єкта і об’єкта управління,
характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури,
відображає:
а) форму взаємовідносин операторів ринку;
б) концепцію управління;
в) рівень економічної безпеки підприємства.
13. Стратегічне управління – це:
а) мета функціонування економічної системи;
б) вплив зовнішнього середовища на розвиток підприємства;
в) поєднання цільового та інтегрального підходу до діяльності
підприємства.
14. Поєднання цільового та інтегрального підходу до діяльності підприємства
є основою:
а) ефективності маркетингу;
б) підвищення рівня продуктивності праці;
в) стратегічного управління.
15. Мета стратегічного управління – це:
а) розвиток інноваційних процесів;
б) визначення місії, цілей та стратегій, опрацювання та забезпечення
виконання системи поточних планів, що є основою забезпечення
конкурентоспроможності підприємства у довготерміновій перспективі;
в) розвиток інвестиційних процесів.
16. Визначення місії, цілей та стратегій, опрацювання та забезпечення
виконання системи поточних планів, що є основою забезпечення
конкурентоспроможності підприємства у довготерміновій перспективі
являє собою:
а) мету стратегічного управління;
б) особливості виробничого потенціалу;
в) галузеву приналежність підприємства.
17. Цільовий підхід – це:
а) розвиток інноваційних процесів;
б) розвиток інвестиційних процесів;
в) система методів і методологічних прийомів, що забезпечують постійну
орієнтацію управлінської діяльності.
18. Система методів і методологічних прийомів, що забезпечують постійну
орієнтацію управлінської діяльності відображають:
а) розвиток інноваційних процесів;
б) розвиток інвестиційних процесів;
в) цільовий підхід в управлінні.
19. Метою стратегічного прогнозу є:
а) виявлення процесів та передбачення розвитку подій у майбутньому;
б) пошук додаткових джерел сировини;