Курсовая работа (т): Аналіз туристичних ресурсів для розвитку релігійного туризму в Індонезії

Табл.1.1. Основні демографічні характеристики населення

За підсумками загальнонаціонального перепису, проведеної в травні - червні 2010 року, населення Індонезії склало 237 556 363 людини, а за оцінними даними, виведеним з розрахунку на існуючі темпи зростання населення, до липня 2011 року його чисельність збільшилася до 245 613 043 чоловік. Індонезія, таким чином, є найбільш населеною країною Південно-Східної Азії і займає четверте місце в світі за кількістю жителів.

Графік 1.1. Приріст населення протягом 1960-2011 рр.

Середня щільність населення становить (з розрахунку за даними перепису 2010 року) близько 124 людини на кв. км, при цьому населення розподілено вкрай нерівномірно: 57,5% індонезійців проживає на Яві, яка становить менше 7% території, в результаті чого цей острів є одним з найбільш густонаселених місць планети (більше 1000 осіб на кв. км). 21,3% населення проживає на Суматрі (116 осіб на кв. км), 7,3% - на Сулавесі (91 чоловік на кв км), 5,8% - на Калімантані (24 особи на кв. км), 5,5% - на Малих Зондських островах (138 осіб на кв. км), 1,8% - на Новій Гвінеї (9 осіб на кв км), 0,8% - на Молуккських островах (34 особи на кв. км). Серед адміністративно-територіальних одиниць найбільша щільність населення зареєстрована в Особливому столичному окрузі - більше 14 400 чоловік на кв. км, найменша - в провінції Папуа - менше 8 чоловік на кв. км.

Для забезпечення більш рівномірного розподілу населення по території країни влада Індонезії з 1950-х здійснюють масштабну програму - переселення жителів густонаселених районів (Яви, Мадуро, Балі) на малонаселені острови (Калімантан, Нова Гвінея, Молукки).

Частка міського населення становить 44%. Станом на 2010 рік 11 міст мають населення чисельністю більше 1 мільйона чоловік.

Діаграма 1.1. Етнічний склад населення

В Індонезії виділяють близько 330 етнічних і племінних груп, кожна з яких має власну мову, звичаї і свою соціальну організацію. Найчисленніші з них яванці; їх частка в населенні країни становить 45%. Вони заселяють велику частину Центральної, Східної і частково Західної Яви, південне узбережжя Суматри і Калімантану. За ними слідують сунди (суданці) (14%) із Західної Яви і мадурці (7,5%), що займають, крім о.Мадури, східну частину Яви. Західну і східну частину Суматри населяють мінангкабау (3,3%), а північне узбережжя - батаки і ачехці. Ізольовані гірські райони Північної Суматри населяють гайо і аласи. Малайці (7,5%) утворюють основне населення в східній і південно-східній частинах Суматри, на узбережжі Калімантану і о-вах Ріау. До числа іншої великої народності відносяться банждари, близькі до малайців, і деякі Калімантану (корінне населення острова). Південний захід Сулавесі населяють буги і макасари, гірські райони центру - племена тораджей. На о.Балі проживають балійці, на о.Ломбок - сасаки. Серед народів Молукських островів виділяються амбонці. Велика частина Нової Гвінеї заселена папуаськими народами. Крім того, представлена безліч малих народів з локальними ареалами мешкання. З некорінних народів Індонезії найбільшу групу утворюють китайці (7,3 млн. жит., або близько 3,1% населення), переважну більшість яких становлять вихідці з південних провінцій Китаю. Велика частина китайців на Яві зосереджена в містах, де вони контролюють значну частку бізнесу і торгівлі, але на інших островах, наприклад, на Калімантані, існують великі сільські китайські громади. Крім того, в країні проживають араби (в більшості своїй нащадки вихідці з Хадрамауту), індійці, пакистанці та інші. Після отримання незалежності європейців у країні залишилося небагато. Кількість голландських поселенців, яких ще наприкінці 1950-х років було близько 60 тис. людей, зменшилась до 10 тис. Крім того, в Індонезії живе невелика кількість австралійців, американців і англійців.

За даними перепису 2000 року, близько 86,1% населення країни є мусульманами, 5,7% - протестантами, 3% - католиками, 1,8% - індуїстами, 3,4% - буддистами і прихильниками інших релігій. Більшість індуїстів проживають на острові Балі. Більшість буддистів - особи китайського походження.

На території Індонезії поширені більше 700 мов. Єдина офіційна мова - індонезійська, яка активно використовується в торгівлі, освіті, засобах масової інформації та адміністрації, проте більшість індонезійців розмовляють мовами своїх етнічних груп. Найбільш поширені мови: яванська (поширена в центі і на сході острова Ява), суданська (захід острова Ява), мадурська (острів Мадуро, схід острова Ява), мінангкабау (захід острова Суматра). Індонезійська поширений на всій території країни. У великих містах люди часто володіють англійською як другою мовою. Деякі літні люди ще пам'ятають голландська мова як спадщина колоніальних часів.

.4 Туристичні формальності

Для відвідування Індонезії на термін до 30 днів громадянам Росії та України можна отримати візу після прибуття в міжнародний аеропорт.

• Для оформлення візи на кордоні необхідні наступні документи:

закордонний паспорт, термін дії якого складає не менше шести місяців на момент в'їзду в країну. У паспорті повинна бути як мінімум одна чиста сторінка для вклеювання візового стікера;

зворотні квитки або квитки в третю країну;

підтвердження броні готелю або доказ наявності достатніх коштів для перебування в країні.

• Візовий збір складає $ 25. Оплата здійснюється в доларах США або в індонезійських рупіях.

• Дітям до 9 років, якщо дитина вписана в паспорт батьків, віза відкривається безкоштовно. Діти старше 9 років оплачують повну вартість візи незалежно від того, вписані вони в паспорт батьків або мають власний закордонний паспорт.

• Для відвідування провінції Іріан - Джая необхідний спеціальний дозвіл 'Surat Jalan', яке видає організація Dinas Intel Pam Pol MABAK у Джакарті або регіональні відділення поліції в Біак і Джайпурі. Отримання дозволу займає пару днів.

• Володарям карти APEC Business Travel Card віза до Індонезії не потрібна. Карту необхідно мати при собі.

• Дозволено ввозити безмитно ( особам старше 18 років):

спиртні напої в обсязі не більше 2 літрів;

тютюнові вироби: сигарети ( до 200 штук ), або сигари (не більше 50 штук), або тютюн у кількості не більше 100 грам;

парфуми або туалетна вода в кількості, потрібній для особистого користування;

подарунки та сувеніри вартістю, що не перевищує $ 250 на людину або $ 1000 на сім'ю;

• Ввезення в країну іноземної валюти не обмежується, але суми, що перевищують $ 11000, підлягають декларації. Що ж стосується ввезення національної валюти, то вона вся підлягає обов'язковій декларації та не повинна перевищувати суму в 50 тис. рупій.

• Декларуванню підлягають: фотоапарати, відеокамери, портативні радіоприймачі, аудіоплеєри, магнітофони, біноклі та спортивне обладнання, інакше потім їх складно буде вивезти з країни.

• Заборонено ввозити і вивозити з Індонезії:

наркотики;

зброя та вибухові речовини, військову амуніцію;

порнографічні матеріали;

друковані видання китайською мовою;

китайські ліки;

рідкісних птахів і тварин;

речі, що мають історичну та культурну цінність, але не мають спеціального дозволу на вивезення.

Розділ 2. Рекреаційно-туристичні ресурси та інфраструктура

Кліматичні ресурси В Індонезії розрізняють екваторіальний і субекваторіальний морський клімат. На південних і східних островах у році, в умовах субекваторіального клімату, виділяються два сезони: дощовий ( з листопада по лютий) і сухий (з березня по жовтень). Тим не менш, у багатьох місцях складно виділити сезони, суха і волога погода чергуються спонтанно. Загалом наближенні для більшої частини країни з листопада - грудня по березень - квітень триває вологий сезон ( мусон дме з північного заходу ), з травня - червня по вересень - жовтень - сухий ( мусон йде з півдня і сходу, тобто з боку Австралії). Тим не менш, для Північної Суматри і для північної і центральної частин Молуккських островів ( Сіркам, Амбон, Буру ) картина прямо протилежна. Картина ще більше ускладнюється, якщо взяти до уваги безліч локальних мікрокліматів, характерних для тієї чи іншої місцевості в Індонезії.

Варто відзначити, що в Індонезії досить волого: в дощовий сезон відносна вологість досягає 90 %, а в інший час року - 80%. У цілому за рік тут випадає близько 3000 мм опадів і найбільше - в передгір'ях. На півдні острова Сулавесі в січні відзначається більше 700 мм опадів, в серпні ж - всього 15 мм. На більш північних островах опади рівномірно розподілені протягом року, щомісяця їх випадає близько 200-300 мм. На рівнинних областях цих островів круглий рік в денні години повітря прогрівається до +28 ... +30 градусів, в горах трохи прохолодніше - близько +20 градусів, а в нічні години тут іноді бувають заморозки. Прибережні води у всіх областях мають температуру не нижче +26 градусів. Найменша кількість опадів випадає на островах групи Нуса Тенгара, розташованих між Австралією і Явою. Повітря в Індонезії вологий, відносна вологість коливається між 70 і 90%. Тайфуни і сильні шторму не характерні для Індонезійських морів.

Великий вплив на розподіл температур надає висота над рівнем моря. У цілому, температура падає приблизно на 1 гр. на кожні 100 м підйому. Найвищі вершини Індонезії піддаються нічним заморозкам, а деякі гори Іріан Джаі постійно покриті снігом.

Рельєф Острови Індонезії істотно різняться за розмірами. Найбільші з них - Нова Гвінея ( 829 тис. кв. км, з них на частку провінції Папуа припадає 421,9 тис. кв. Км), Калімантан ( 734 тис. кв. км, Індонезії належать 539,5 тис. кв. км), Суматра ( 473,6 тис. кв. км), Сулавесі ( 189,2 тис. кв. км) і Ява ( 126,5 тис. кв. км). Решта острови Індонезії за площею значно поступаються перерахованим, більшість належить до Малим Зондською і Молуккських островів. До складу Індонезії входить також безліч крихітних коралових атолів і одиночних скель.

Острови розрізняються своєю геологічною структурою. Так, значні частини західної групи островів (східна Суматра, західний і центральний Калімантан, острови Банку та Белітунг) разом з мілководними Південно-Китайським і Яванським морями приурочені до Зондской платформі. У минулому це був масив суші, який з'єднувався з материковою Південно-Східною Азією. В результаті опускання суші утворилися моря, протоки і острова. Структурно острови Танібар, Ару, Кей і південний захід Нової Гвінеї утворять єдине ціле з Сахульскім шельфом (продовженням Австралійського континенту, затопленим Арафурським морем). Між цими великими структурами в зоні молодої складчастості в оточенні глибоководних морів знаходиться о. Сулавесі. Звідси починається Тихоокеанська гірська тектонічна система, що продовжується на Філіппінах, Молуккських о-вах і Новій Гвінеї. У західному напрямку від Сулавесі простяглася Бірмано - Яванська, або Зондськая, гірська дуга - частина Гімалайської складчастої системи. До цієї дузі відносяться Малі Зондські о-ви, Ява, гори Суматри.

Оскільки Індонезія знаходиться на стику двох тектонічних зон, на її території спостерігаються підвищена сейсмічність та інтенсивний вулканізм (понад 500 вулканів, з них більше 220 - діючі). Найбільш відомий вулкан Кракатау в Зондській протоці, в результаті виверження якого в серпні 1883 був зруйнований острів і загинуло більше 36 тис. чоловік. Викид в атмосферу великого обсягу вулканічного попелу мав істотні кліматичні наслідки . Середня температура земної поверхні знизилася на декілька градусів. У 1927-1929 внаслідок вулканічних вивержень в цьому районі утворився новий острів Анак Кракатау ( "Син Кракатау » ) висотою бл. 200 м. Найсильнішим на землі за останні 500 років вважається виверження вулкана Тамбора ( в 1815, висота - 2850 м) на о.Сумбава, розташованому східніше Яви. Тоді, за оцінками, загинуло бл. 92 тис. остров'ян. Кількість викидів в атмосферу було настільки велике, що значно скоротилося надходження сонячного випромінювання на земну поверхню , сталося похолодання клімату: сезонний сніг у Північній півкулі зійшов лише в червні, а вже в серпні почалися заморозки.

Для більшості островів Індонезії, особливо великих, характерне поєднання гірського рельєфу з рівнинами . Уздовж західного узбережжя Суматри простяглися гори Барісан. Їх схили круто піднімаються майже від самого берега і завершуються піками на позначках 2000-3800 м. Найвища точка - вулкан Керінчі ( 3800 м ). Велика, східна частина Суматри зайнята заболоченою рівниною протяжністю бл. 1500 км і шириною до 250 км, по якій несуть свої води річки, що беруть початок у горах Барісан. Рівнина зайнята густими вологими тропічними лісами. Витягнуті з заходу на схід гори Яви увінчані багатьма вулканічними конусами, 11 з них перевищують 3000 м ( найвища точка острова - вулкан Семеру, 3676 м). Всього на Яві 38 вулканів. Продовження деяких гірських пасм чітко простежується східніше, на Малих Зондських і Молуккських о-вах. Найбільш великі вулкани в цьому регіоні - Рінджані ( 3726 м ) на півночі о. Ломбок і Агуна ( 3148 м) на Балі.

Внутрішні води та води Світового океану Внутрішні води , включаючи внутрішні моря , протоки , ексклюзивну економічну зону, складають 7,9 млн. кв. км. Моря на заході - Південно-Китайське, Яванське, Балі - мілководні ( глибиною до 100 м). В основному неглибокі південно-східні моря - Тиморське і Арафурське, хоча Тиморському западина - 3310 м. Моря на північ, схід і південний схід від Сулавесі - Сулавесі, Молуккських, Сіркам, Банда, Саву, Флорес, Хальмахера - невеликі за площею, але глибокі. Западина Вебера в морі Банда досягає 7440 м. У зовнішніх водах найглибша западина - Яванська ( 7450 м).

Річки численні, але малопротяжні. Найдовша річка - Капуас Бесар ( 1010 м ) на Калімантані, потім слідують річки Махакам (715 м ) і Баріто (650 м ); найбільша річка Суматри - Джамбі ( 800 м); найважливіша річка Яви - Соло (540м ). Найбільше озеро - Тоба на Суматрі (1,3 кв. км).

Бальнеологічні ресурси- справжній ключ до гармонії і радості. Це чарівне слово - абревіатура латинського виразу Sanus Per Aqua, "здоров'я через воду ". У наш час зміст цього поєднання букв набагато ширше. SPA - це ціла філософія, в основі якої турбота про здоров'я тіла і душі. Організм людини сприймається як єдине ціле. А для його здоров'я однаково важливі як корисні природні речовини, так і позитивні імпульси , що сприймаються через п'ять органів почуттів - зір, слух, смак, нюх і дотик. У найкращих SPA - центрах гармонійно враховуються і використовуються всі фактори: навколишня природа, клімат, запахи, кольори, звуки, їжа, питво, а також медитація і йога.

Виходячи з вищесказаного, стає цілком зрозуміло, чому найбільший розвиток SPA одержало там, де для цього природа створила всі необхідні умови. Одним з таких регіонів стала Південно-Східна Азія . А визнана столиця азіатського СПА - відпочинку знаходиться в Індонезії - це Балі. Цей острів , дійсно , немов створений спеціально для релаксації. Тут , в кращих готелях Індонезії відпочиваючі можуть отримати все, що необхідно , щоб повернути їм радість життя.

Балі - це зелені рисові тераси , кокосові пальми , вулканічні гірські вершини , тропічні джунглі , цілющі мінеральні джерела , білі піщані пляжі і кристально чисті води океану.