Міністерство освіти і науки України
Управління освіти і науки Сумської державної адміністрації
Сумське територіальне відділення МАН України
Конотопське міське МАН учнівської молоді
Конотопська гімназія Конотопської міської ради Сумської області
Відділення: літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство
Секція:
мистецтвознавство
Наукова робота
Аналіз
впливу бальних церемоній на культурне життя Російської імперії
Роботу виконала: Богачек Є.М.
учениця 10 класу
Науковий керівник: учитель
Ганжа
Віра Борисівна
Конотоп-2014
Тези наукової роботи «Аналіз впливу бальних церемоній на культурне життя Російської імперії»
Богачек Єлизавети Миколаївни, слухача секції мистецтвознавство відділення літературознавства, фольклористика та мистецтвознавство Сумського територіального відділення Малої академії наук України, Конотопської міської Малої академії наук учнівської молоді
Науковий керівник: Ганжа Віра Борисівна, учитель культурології Конотопської гімназії Конотопської міської ради Сумської області.
Актуальність роботи. В даній роботі ми доводимо, що бали завжди грали роль вихователя й просвітника, були справжньою школою гарних манер, добрих справ, приближали до мистецтва й кращих традицій європейських культур. Сьогодні, коли ми розучилися спілкуватися, бути уважними та відноситися з повагою один до одного, забули про етикет, не завжди вміємо цінувати й розуміти прекрасне в мистецтві й природі, в людстві, вивчення сторінок цієї історії корисне й актуальне.
Об’єктом дослідження є бальні церемонії, їх правила, закони, регламент.
Предметом дослідження є бали в Російській імперії й зміни, що відбуваються під їх впливом.
Метою дослідження є вивчення історії бальних церемоній в Європі, знайомство з бальним етикетом, визначення ролі придворних, великосвітських і сімейних балів у розвитку культурних традицій Російської імперії.
Завданням дослідження є вивчення історії балу й «танцювальної науки» в Європі й у Росії; аналіз змін у культурному житті Росії під впливом правил і традицій бальних церемоній.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в упорядкуванні інформації про регламент і правила проведення бальних церемоній для подальшого використання як теоретичного матеріалу в ході відродження балів і маскарадів з метою залучення до культурної спадщини.
У 1935 році відбувся перший Віденський Оперний бал. Сьогодні Віденський Оперний бал є одним з головних щорічних світських подій в Європі і щоразу збирає більше 5000 гостей.
Перший бал, про який є відомості в історії, був даний в 1385 р. в Ам'єні, з нагоди одруження Карла VI з Ізабеллою Баварської.
Однією з центральних подій Відня в останній чверті XIX століття був Придворний бал, який давали імператор Францом-Йосиф і імператриця Елізабет.
Представники найбільш знатних та багатих родин Петербурга та Москви проводили великосвітські бали.
Суспільні бали мали багато різновидів. Як правило коло учасників таких балів було широким і різнокаліберним: чиновники, військові, поміщики, вчителі й інші.
Бальний етикет містить у собі не тільки бальні костюми, культуру поведінки на балу, правильне виконання танців, але також і оформлення бальних приміщень (залів, кімнати для куріння, буфета, ігрової кімнати).
Бали і бали-маскаради поділялися за становим, професійним, віковим категоріям, приурочувалися до особливих урочистостей, і бували придворними, громадськими, приватними, купецькими, весільними, дитячими.
Найважливішим атрибутом була наявність бездоганно чистих і білосніжних рукавичок. У дам вони часто були вище ліктя, шовкові або лайкові. Кавалери в штатському носили лайкові, а військові - замшеві рукавички. Рукавички ніколи не знімалися, навіть якщо вони порвалися - в цьому випадку рекомендувалося мати з собою запасну пару.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання учнями на уроках та заняттях гуртків, студентами на лекціях з мистецтвознавства й історії, всіма тими, хто зацікавлений у даній темі.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. БАЛ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ Й ЕТИКЕТУ
1.1 Історія виникнення бальних церемоній. Бали в Європі
1.2 Бальний етикет і регламент
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗМІН У КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
2.1 Сутність і функції бальних церемоній Російської імперії
2.2 Регламент і побудова бальних церемоній Російської імперії
2.3 Внесок правителів Російської імперії на розвиток балу
2.4 Аналіз змін культурного життя в Російській імперії під впливом бальних церемоній
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Так що ж все-таки таке «бал»? Чому, почувши це слово, ми майже завжди відчуваємо легкий трепет і ностальгію? Чим так прекрасно це подія, що, слухаючи хвилинні новини про віденські бали, ми відчуваємо солодке: «Ах! Потрапити б туди»?
Напевно, ми тужимо за тими шляхетними часами, за красивими відносинами, чемними бесідами, за красою церемонії балу. Чогось нам не вистачає... Можливості одним плавним рухом протягнути руку партнеру, витонченим нахилом голови прийняти запрошення на танець. І закрутитися у вальсі, віддавшись музиці. А потім, плавно похитуючи віялом, вислухати пару чемних компліментів і відповісти делікатно і доречно. Може бути, ми сумуємо по спілкуванню простому і чистому, коли твоїй душі відкривається душа іншої, і серцям стає радісно і легко.
Актуальність роботи. В даній роботі ми доводимо, що бали завжди грали роль вихователя й просвітника, були справжньою школою гарних манер, добрих справ, приближали до мистецтва й кращих традицій європейських культур. Сьогодні, коли ми розучилися спілкуватися, бути уважними та відноситися з повагою один до одного, забули про етикет, не завжди вміємо цінувати й розуміти прекрасне в мистецтві й природі, в людстві, вивчення сторінок цієї історії корисне й актуальне.
Об’єктом дослідження є бальні церемонії, їх правила, закони, регламент.
Предметом дослідження є бали в Російській імперії й зміни, що відбуваються під їх впливом.
Метою дослідження є вивчення історії бальних церемоній в Європі, знайомство з бальним етикетом, визначення ролі придворних, великосвітських і сімейних балів у розвитку культурних традицій Російської імперії.
Завданням дослідження є вивчення історії балу й «танцювальної науки» в Європі й у Росії; аналіз змін у культурному житті Росії під впливом правил і традицій бальних церемоній.
Історія дослідження проблеми. Бальні церемонії досліджували у своїх працях відомі вітчизняні та закордонні вчені: Дуков Є.В., Лотман Ю.М., Соколов Д.Н., Корнилович А.О. Проте дослідження не торкалися питання, пов’язані зі змінами, до яких призводили бали. Це зайвий раз підкреслює актуальність даної теми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в упорядкуванні інформації про регламент і правила проведення бальних церемоній для подальшого використання як теоретичного матеріалу в ході відродження балів і маскарадів з метою залучення до культурної спадщини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання учнями на уроках та заняттях гуртків, студентами на лекціях з мистецтвознавства й історії, всіма тими, хто зацікавлений у даній темі.
Апробація результатів дослідження проводилась на науковій конференції «Актуальні проблеми соціального, економічного, екологічного, культурного, історичного розвитку сучасного суспільства» (14 січня, м. Конотоп, додаток А). Основні положення дослідження відображено у науковій статті «Аналіз впливу бальних церемоній на культурне життя Російської імперії» (Актуальні проблеми соціального, економічного, екологічного, культурного, історичного розвитку сучасного суспільства: збірник матеріалів наукової конференції учнів-слухачів МАН. - Конотоп: МАН, 2014. - 246 с.)
Структура і обсяг роботи. Робота
складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних
джерел із 28 найменувань. Загальний обсяг науково-дослідницької роботи - 49
сторінок тексту.
РОЗДІЛ 1. БАЛ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ Й ЕТИКЕТУ
.1 Історія виникнення бальних
церемоній. Бали в Європі
Початок балів сходить до святкувань при французькому і бургундському дворах. Перший бал, про який є відомості в історії, був даний в 1385 р. в Ам'єні, з нагоди одруження Карла VI з Ізабеллою Баварської [7].
До цих пір немає єдиної думки, звідки прийшло слово «бал». Так, одні історики вважають, що слово «бал» прийшло в українську мову з німецької (в перекладі - «м'яч»). Інші вважають, що це слово запозичено з французького «бал» і походить від старофранцузского дієслова «Baller» - «танцювати» [18].
У XV і XVI ст. великі танцювальні заходи при дворах і дворянських замках відбувалися дуже рідко і тільки при Марії Медичі, яка вперше запровадила у Франції маскаради, і ще більше при галантному королеві Генріху IV, бали отримали широке розповсюдження. Справжню свою форму бали зберігають з часів Людовіка XIV. З того часу бали становлять істотну частину більшості придворних свят. З 1715 р. в Парижі стали влаштовуватися бали у будівлі оперного театру (Bal de l'Opèra) (Додаток Б), і разом з тим дана можливість особам середнього стану, за визначену плату, приймати участь в цих, присвячених виключно танцям, розвагах. З тих часів бали стають суспільним розвагою для всіх станів. Як і у всіх предметах розкоші та моди, Париж давав тон у влаштуванні балів і виборі бальних туалетів.
До речі, в 1809 р. відкрився зал Шперле, який увійшов в історію, завдяки прем'єрним виконанням у ньому багатьох творів Йоганна Штрауса (батька). З ім'ям саме цього композитора пов'язують справжній тріумф, якого вальс досяг у Європі, та й в іншому світі, включаючи Америку та Австралію, де побував з гастролями Йоганн Штраус. І все-таки в історію під ім'ям «короля вальсу» увійшов не він, а його син - теж Йоганн Штраус (Додаток В). Його дивовижні, чарівні мелодії підкорили не тільки сучасників. Вальси Іоганна Штрауса (сина) живуть і сьогодні [15].
Однак справжньою бальною столицею Європи прийнято вважати Відень. Розвиток австрійського бального мистецтва було покладено під час бідермейера (це стиль, який мав особливу популярність серед успішних німецьких і австрійських буржуа в період з 1815 по 1848 рр.). Після Віденського конгресу 1815 р., який ознаменував початок пост-наполеонівської епохи. «Танці конгресу» стали синонімом пишних урочистостей і блискучих балів. І хоча публіка не була ще повністю готова до таких подій, все ж музика і танці стали хорошим розвагою для людей, які відчували спрагу світських забав під час довгого періоду переходу від монархії до демократії.
Однією з центральних подій Відня в останній чверті XIX століття був «Придворний бал», який давали імператор Францом-Йосиф і імператриця Елізабет (Додаток Г). Правила етикету на ньому дотримувалися неухильно, і потрапити можна було тільки належачи до вищого суспільства. На цей бал мали запрошення близько 2-3 тисяч гостей різних станів. Для багатьох з них це була свого роду винагорода. А вже що відбувалося на самому балу (костюми дам, поведінка гостей і т.д.) було предметом тривалих і ретельних обговорень віденців ще довго. Однак після смерті дружини в 1899 р. імператор скасував проведення балів [15].
Перервана традиція була відновлена через кілька років. Роль головного балу Відня став виконувати Оперний бал. Це сталося 21 рік по тому вже в часи Першої австрійської республіки. Але спочатку трохи про історію Оперного балу. Своє існування він розпочав у редутних залах імператорського палацу, а потім місце його проведення було перенесено в Оперу, звідси і така назва. Але відмінність Оперного балу від Придворного полягала в тому, що дами повинні були бути обов'язково в масках. На такому балу не кавалери дам, а дами запрошували кавалерів на танець. Це створювало особливий наліт таємничості та гри, завдяки чому ці бали стали дуже популярними. Проте з часом дами перестали так строго дотримуватися правил, бал дещо втратив зі своєї атмосфери, і одночасно з Придворним балом припинив своє існування.
Якщо раніше бали відбувалися в основному при Австрійському імператорському дворі, то з 1815 по 1848 рр. вони проводилися для більш широкої аудиторії в невеликих залах і громадських закладах. У 1862 році Віденський міський театр вперше отримав спеціальний дозвіл від імператора Франца Йосифа I провести власний бал. А коли через 7 років в це приміщення переїхав імператорський оперний театр, Франц Йосип заборонив проводити громадські танцювальні вечори, оскільки тепер ця будівля набула нового статусу імператорського оперного театру. Нарешті, в 1877 році імператор дав свою згоду на проведення «вечора» в оперному театрі, проте тоді офіційно не було дозволено танцювати.
Після падіння імперії Габсбургів у 1918 році, молода республіка швидко перейняла імператорський звичай влаштовувати пишні святкування в оперному театрі. І в 1935 році відбувся перший Віденський Оперний бал. З того часу бали у Віденській державній опері стали відбуватися щорічно в останній четвер перед Великим постом. Винятком стала Друга світова війна. Тоді бали були перервані аж до 1956 року, коли бал повернувся в стіни Віденської державної опери. Сьогодні Віденський Оперний бал є одним з головних щорічних світських подій в Європі і щоразу збирає більше 5000 гостей.
.2 Бальний етикет і регламент
Бальний етикет (Додаток Д) містить у собі не тільки бальні костюми, культуру поведінки на балу, правильне виконання танців, але також і оформлення бальних приміщень (залів, кімнати для куріння, буфету, ігрової кімнати).
Бали і бали-маскаради поділялися за становим, професійним, віковим категоріям, приурочувалися до особливих урочистостей, і бували придворними, громадськими, приватними, купецькими, весільними, дитячими... Популярні в свій час були бали Дворянського зібрання, бали художників та бали, що проводяться іноземними посольствами.
Запрошення на бал розсилалися не менше ніж за сім-десять днів до його початку - головним чином для того, щоб у дам була можливість підготувати відповідний наряд: на бал необхідно було бути неодмінно в новому і модному платті. Для тематичних балів (наприклад, монохромний - тобто певного кольору, костюмований, бал квітів і т.п.) вказувалося, якого типу наряд слід було підготувати.
Отримавши запрошення, протягом двох днів відповідали письмово про свою згоду взяти участь на майбутньому балу, або ж висловлювали жаль про неможливість відвідати захід - але для відмови була потрібна вагома причина. На балу не з'являлися в період глибокої жалоби, але допускалося бувати, носячи траур по кузини, в половині жалоби після дядька і врешті більш глибокого трауру.
Бальний зовнішній вигляд строго регламентувався. Сукні дам завжди були відкритими, доповнювалися бутоном живих або штучних квітів. Для дівчат рекомендувалися сукні світлих тонів, нехитра зачіска, прості прикраси. Заміжні пані мали більш багатий вибір в забарвленні, фасон суконь і носінні ювелірних виробів. Бальне взуття представляла собою м'які туфлі, частіше без каблука (Додаток Е). Використання косметики зводилося до мінімуму, не заборонялося користуватися лише пудрою, і то в помірній кількості [9].
Важливою складовою дамського бального костюма було віяло, що служило не тільки для створення свіжого подиху, але і в якості мови спілкування, нині майже втраченого (Додаток Ж).
Для кавалерів існували свої канони бального костюма: фрачна пара, білий жилет, біла (1830-ті роки) або чорна (друга половина XIX століття) краватка. Фраки були різних кольорів, лише до кінця 30-х років утвердилася мода на чорний колір. За часів правління Миколи I на придворні бали цивільні службовці одягали мундир, що покладається їхні посади (Додаток З).
Військові були у відповідному їх полкам урочистому обмундируванні, і все в бальних черевиках, лише уланам дозволялося бувати в чоботях. Наявність шпор не схвалюють, але деякі порушували це правило заради хизування.