відповідного рішення. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
Експорт і імпорт дисків для лазерних систем зчитування, основних вузлів для спеціалізованого обладнання та полікарбонату, необхідних для виробництва цих дисків, також здійснюють лише за наявності ліцензії, яку видає Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.
Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» та інших актів законодавства у сфері інтелектуальної власності здійснюють державні інспектори з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності.
Повноваження та порядок здійснення контролю державними інспекторами з питань інтелектуальної власності визначає Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» та «Положення про державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 674.
Державні інспектори здійснюють контроль за додержанням суб'єк тами господарської діяльно сті законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використ ання об’єкт ів інтелект уальної власності, зокрема розповсюдження, прокату, зберігання, переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, а також виробницт ва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, матриць.
236
10 МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ АВТОРСЬКИХ ПРАВА ТА СУМІЖНИХ ПРАВ
10.1 Участь України в міжнародній системі охорони авторських права та суміжних прав
Україна є повноправним членом міжнародного співтовариства та приймає участь у формуванні міжнародної системи правової охорони авторського права та суміжних прав. Відносини між у цій сфері державами регулюють міжнародні договори, які поділяються на універсальні багатосторонні міжнародні договори, регіональні міжнародні договори та двосторонні міжнародні договори.
Культурні зв’язки та обмін інформацією між народами, які опосередковуються використанням творів науки, літератури та мистецтва, не можливо обмежити державними кордонами. На початковому етапі розвитку співробітництва у сфері охорони авторського права в першій половині ХІХ сторіччя, щоб забезпечити рівні умови для творчості авторам, держави врегульовували відносини на двосторонньому рівні. Двосторонні міжнародні договори не могли забезпечити універсальний рівень охорони, якого вимагали, зокрема, інтернаціональний книжковий і музичний ринки. Тому авторське право стало однією з перших сфер, в якій вдалося кодифікувати міжнарод не приватне право шляхом прийняття багатостороннього міжнародного договору –Конвенцію про охорону літературних і художніх творів, яка була підписана у 1886 році. Але ця конвенція, як і прийнятий у 1889 році південноамериканськими державами в Монтевідео Договір про охорону літературної і художньої власності фактично врегульо вували міждержавні відносини лише в певному регіоні. Перевага Бернської конвенції полягала у тому, що її дія розповсюджувалася на колонії європейських держав. Лише починаючи з другої половині ХХ сторіччя з прийняттям у 1952 році Всесвітньої конвенції про авторське право, за вимогою часу основну роль в міжнародних відносинах починають відігравати універсальні багатосторонні договори, учасниками яких поступово ставали держави з різних регіонів.
На сьогоднішній день Україна є учасницею всіх основних універсальних багатосторонніх міжнародних договорів, ряду
237
регіональних та двосторонніх міжнародних договорів щодо охорони авторського права та суміжних прав.
Насамперед необхідно зазначити про те, що Україна як член ООН визнає Загальну декларацію прав людини від 10 грудня 1948 року та є учасницею Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року, в яких серед основних прав людини визнаєт ься авторське право на результати інтелектуальної творчої діяльності у галузі науки, літератури і мистецтва.
Визначальними у системі міжнародного співробітництв а є універсальн і багатосторонні міжнародні договори у сфері авторського права та суміжних прав. Україна є учасницею таких договорів, а саме: Конвенції про охорону літературних і художніх творів, Всесвітньої конвенції про авторське право, Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми.
На регіональному рівні Україна є учасницею Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права 1993 року та Угоди про співробітництво про припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності 1998 року, укладених в рамках Співдружності Незалежних Держав. В 1994 році Україна уклала Угоду про Партнерство та Співробітництво з Європейським Союзом, окрема стаття якої присвячена питанням співробітництва у сфері інтелектуальної власності, зокрема авторського права та суміжних прав.
Україною укладено ряд договорів на двосторонньому рівні зокрема, Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво у сфері охорони авторського права та суміжних прав.
Відповідно до цих міжнародних договорів Україна бере активну участь у роботі міжнародних організацій, які відповідають за
238
співробітництво. Так Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була утворена в 1970 році відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, прийнятої у 1967 році.
Норми вищезазначених спеціальних міжнародних договорів, які встановлюють мінімальні рівні охорони авторського права та суміжних включено до національного законодавства України, тому рівень охорони цих прав в Україні узгоджується з тим рівнем, який надається у більшості розвинутих держав світу. Крім того Україна, прагнучи вступити до Світової організації торгівлі та розширити співробіт ництво з Європейським Союзом при розробці національного законодавства враховувала норми ряду міжнародних договорів, учасницею яких вона не являється, зокрема Угоди про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність (Угода ТRІPS) та Директив Європейського Союзу з питань авторських права та суміжних прав.
Крім вказаних, на сьогодні діє ще кілька міжнародних договорів у сфері авторського права та суміжних питання приєднання до яких України залишаєт ься відкритим, зокрема це Конвенція про нерозповсюдження несучих програм сигналів, що передаються через супутники підписана, в Брюсселі у 1974 році (Конвенція про супутники), та Конвенція про уникнення подвійного оподаткування виплат авторської винагороди, підписана в Мадриді у 1979 році.
10.2 Проблеми співвідношення норм національного законодавства та норм міжнародного права
Розглядаючи процеси становлення та розвитку міжнародної системи охорони авторського права та суміжних, прав обовязково постає питання щодо співвідношення норм національного законодавства та норм міжнародного права.
Цій проблемі наука приділяє увагу з кінця XIX століття. Історично |
||||
склалися два основні напрями вирішення зазначеного питання: |
||||
дуалістичн ий |
і моністичний. Дуалістичний грунтується на |
|||
розмежуванні міжнародного та внутрішньодержавного права та їх |
||||
непідпорядкова ності один |
одному. |
Моністичний |
напрямок |
|
розділяєт ься |
на теорії |
примату |
міжнародного і |
примату |
|
|
|
|
239 |
внутрішньодержавного права, які у різних державах в різні періоди їх історичного розвитку переважали в науці та практиці.
Починаючи з 90-х років ХХ століття, українська юридична наука та міжнародна політика України все більш впевнено стають на шлях визнання пріоритетності загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Перехід до офіційного визнання пріоритетності принципів та норм міжнародного права в Україні пов'язано з прийняттям Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, в Розділі X якої визначено, що Україна «визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішнього права».
У той же час в юридичній науковій думці України існує дещо інший підхід, відповідно до якого концепція визнання пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішнього права в Декларації про державний суверенітет України вичерпала себе з прийняттям Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, що виходив «з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами».
Відповідно до цієї точки зору принцип незалежності, суверенност і держави , первинн ості національного права залишається пріоритетним, а визнання примату міжнародного права перед національним призводить до звуження юрисдикції держави в регулюванні питань внутрішнього життя.
Підставою для вироблення вказаного підходу стало й те, що в подальшому в Конституції України чітко й однозначно не закріплено пріоритет загальновизнаних основних принципів і норм міжнародного права над національним законодавством, адже основні принципи взаємовідносин між національним законодавством і міжнародним правом, як правило, закріпляються в законодавчому акті найвищої юридичної сили (конституції) і розвивають потім у законах та інших нормативно-правових актах.
240