Друга траншея обладнується на віддаленні 400 – 600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.
Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600 – 1000 м від другої (400 – 600 м від третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у проміжках між другою і третьою (третьою-четвертою) траншеями, а також використовувати її як вихідний рубіж для маневру на загрозливому напрямку.
Ходи сполучення використовуються для прихованого маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення обладнуються окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожен взвод було не менш одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менш одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить у короткий термін організувати, у разі потреби, кругову оборону.
З метою зниження втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ЗМУ противника траншеї і ходи сполучення повинні обладнуватися у повний профіль. У траншеях і ходах сполучення для особового складу створюються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів й інших матеріальних засобів відриваються ніші та рівчаки.
152. Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє. Загальне вогневе ураження противника організується і здійснюється старшим начальником. Безпосереднє вогневе ураження противника здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань за обмежений термін. Воно погоджується з діями підрозділів і проводиться: під час вогневої підготовки відбиття наступу противника, вогневої підтримки військ, що обороняються, та проведення контратак.
Основними об’єктами ураження є: підрозділи противника на маршрутах висування, рубежах розгортання; вогневі засоби, які їх підтримують; ПУ підрозділами та зброєю; засоби ППО й інші важливі цілі. До виконання завдань безпосереднього вогневого ураження залучаються штатні і додані вогневі засоби батальйону (роти).
Вогнева підготовка відбиття атаки противника здійснюється під час зайняття ним вихідного положення для наступу (атаки), з виявленням початку висування його головних сил із глибини і завершується з переходом противника в атаку.
Вогнева підтримка військ, які обороняються, починається з виходом противника на рубіж переходу в атаку і здійснюється упродовж бою за утримання першої та наступних позицій і районів глибині оборони з метою завдати противнику максимальних втрат і не допустити його прорив у глибину оборони.
Вогневе ураження противника під час проведення контратак здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки, вогнева підтримка контратаки.
153. В оборонному бою під час ВУП артилерія застосовує такі види вогню:
вогонь по окремій цілі – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини реактивної системи залпового вогню), який ведеться самостійно з закритої вогневої позиції або з відкритої вогневої позиції прямою (напівпрямою) наводкою;
зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі;
нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на декількох (глибокий НЗВ) рубежах перед фронтом противника, який атакує;
рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний РЗВ) або одночасно на двох (подвійний РЗВ) рубежах на шляху руху танків (БМП, БТР) противника, яка послідовно переноситься на інші призначені рубежі у міру виходу із зони вогню основної маси танків (БМП, БТР), що атакують.
154. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню артилерії, мінометів і бойових машин, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами та в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, у щонайперше танків й інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження за короткий термін на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і доданих вогневих засобів, засобів ППО у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.
Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і доданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади.
Основу системи вогню роти складає вогонь танків і БМП (БТР).
Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються приховано, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність і уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв’язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне розташування вогневих засобів недопустиме.
БМП і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення вогню штатним озброєнням з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу та недопущення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. БТР розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) у місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в бік флангів і в проміжки.
Для вогневих засобів, крім основних, готуються запасні вогневі позиції, а для тих, які несуть чергування, танків і БМП (БТР) – тимчасові вогневі позиції.
З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і БМП, засоби ППО. В обороні підрозділи ППО займають стартові (вогневі) позиції в бойових порядках батальйону (роти), ведуть розвідку та знищення повітряного противника черговими силами, а з початком активних бойових дій противника – усіма засобами.
Готовність системи вогню визначається зайняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.
155. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові й протипіхотні перешкоди та підготовлені до зруйнування (мінування) об’єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.
Основу системи інженерних загороджень складають мінно-вибухові, невибухові, комбіновані, електризовані та водні загородження.
У ході бою нарощування інженерних загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.
156. Для виконання завдань всебічного забезпечення в батальйоні створюється відповідна система зі складу штатних і доданих підрозділів забезпечення на період ведення бою.
157. Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підготовку противника до наступу, виявити його склад і сили, можливі напрямки дій і час переходу в наступ, місця позицій артилерії та інших вогневих засобів, а з початком наступу противника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їх висування.
Розвідка ведеться спостереженням з усіх командно-спостережних пунктів особисто командирами і призначеними спостереженим постами (спостерігачами), постами повітряного спостереження, а також постами радіолокаційної розвідки. Перед фронтом своїх підрозділів, на флангах і в проміжках бойових порядків розвідка противника ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах імовірного підходу противника до оборони влаштовуються розвідувальні засідки.
158. Захист від високоточної зброї противника в обороні включає: використання під час фортифікаційного обладнання батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів для забезпечення захисту озброєння і техніки, щонайперше танків, БМП (БТР); встановлення над прихованими об’єктами масок з радіорозсіювального покриття, тепловідбивних екранів, а поблизу них (перед ними) оманних теплових цілей і лазерних відбивачів; пошук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів противника; суворе виконання вимог щодо маскування навіть за відсутності безпосереднього зіткнення з противником.
159. Тактичне маскування в обороні проводиться з метою введення противника в оману стосовно напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового порядку, переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання району оборони (опорного пункту, бойової позиції), напрямку і часу здійснення маневру. Для введення противника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне і шаблонне обладнання траншей, створюються оманні опорні пункти, траншеї і позиції вогневих засобів, влаштовуються оманні мінні поля.
160. Основними завданнями інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне обладнання району оборони (опорного пункту), командно-спостережних пунктів, створення інженерних загороджень; виконання інженерних заходів щодо захисту від високоточної зброї і маскування; підготовка шляхів маневру; добування, очищення води й обладнання пунктів водопостачання.
161. Основними завданнями радіаційного, хімічного і біологічного захисту в обороні є: виявлення можливостей та оцінювання масштабів застосування противником ЗМУ, руйнувань радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об’єктів на маршрутах висування, у призначених для зайняття батальйонних районах оборони (ротних опорних пунктах), районах розташування ПУ, вогневих позиціях артилерії, районах розташування підрозділів забезпечення і тилу; радіаційна, хімічна і біологічна розвідка в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубежах; проведення спеціальної обробки (дегазації, дезактивації, дезінфекції) озброєння та військової техніки, фортифікаційних споруд і окремих ділянок місцевості, а також маскування підрозділів аерозолями (димами).
162. Взвод матеріального забезпечення батальйону розгортається за другим ешелоном у районі оборони батальйону, поблизу шляхів підвозу й евакуації. Командир батальйону повинен узгодити вибір району розташування тилу з командиром бригади.
163. Пункт технічного спостереження (ПТС) батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група (РЕГ, РемГ) – за першим ешелоном батальйону.
164. Пункт бойового постачання батальйону, медичний пункт та інші підрозділи МТЗ батальйону розгортаються за другим ешелоном (резервом).
Пункт бойового постачання роти і медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для скритого підходу транспортних засобів.
У підрозділах і на вогневих позиціях танків, БМП створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвезення у підрозділи інших матеріальних засобів здійснюється переважно вночі.
165. Командно-спостережний пункт батальйону в обороні обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.
Командно-спостережний пункт роти обладнується в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, яке забезпечує спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, якщо можливо, усього опорного пункту та зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт підрозділу доданого механізованій роті (батальйону) обладнується поблизу командно-спостережного пункту роти (батальйону).
166. Підготовка оборонного бою починається з отриманням попереднього (бойового) розпорядження або бойового наказу від старшого командира. Вона включає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку батальйону (роти) до бою; зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пункту); проведення заходів МПЗ; практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.
Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і можливих його дій, характеру місцевості та наявності часу. Підготовка оборони за наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а якщо не вистачає часу – за короткий термін з проведення заходів у скороченому обсязі. У всіх випадках постановка завдань не повинна затримувати зайняття підрозділами оборони та організацію ними системи вогню.
Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир батальйону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. У призначений час він виводить батальйон (роту) у зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне обладнання.
Під час отримання завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир батальйону (роти) організовує захоплення вказаного (вигідного) рубежу і закріплення підрозділів на ньому. У ході закріплення підрозділів на рубежі він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію і систему вогню, управління, захист від ЗМУ і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.
167. У замислі бою командир батальйону (роти) визначає: напрямок зосередження основних зусиль і райони (ділянки) місцевості (об’єкти), від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити з вказівкою порядку вогневого ураження і заходів щодо введення його в оману); бойовий порядок, систему опорних пунктів і вогневих позицій.
168. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вказує) орієнтири й уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки; передній край, район оборони (опорний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти); напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; розміщення траншей і ходів сполучення, ротних (взводних) опорних пунктів, позицію бойової охорони, місця обладнання вогневих засідок і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється; позиції доданого танкового (механізованого) підрозділу та інших засобів підсилення; порядок ВУП; смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові), оманні позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції і смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів і стиків з сусідами і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові), оманні, вогневі позиції підрозділу ППО і шляхи його маневру, порядок дій кочуючих вогневих засобів; напрямки і рубежі розгортання для контратак, маршрути висування до них; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на БМП, які перебувають у другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи; рубежі протитанкового резерву і рухомого загону загороджень у районі оборони батальйону; черговість і терміни інженерного обладнання, місця обладнання мінно-вибухових та інших інженерних загороджень, проходи, які залишаються в них, місця оманних опорних пунктів, позицій; заходи щодо захисту від ЗМУ і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних груп, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості; місця командно-спостережного пункту батальйону (роти), ПУ доданих підрозділів, підрозділів технічного забезпечення та тилу.
169. Під час постановки бойових завдань командир батальйону (роти) у бойовому наказі вказує:
ротам (взводам) першого і другого ешелонів – засоби підсилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх розміщення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;
крім того, роті другого ешелону – напрямки та рубежі розгортання для контратак; для танкової роти і механізованої роти на БМП, крім того – вогневі рубежі;
резерву – район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танкової роти і механізованої роти на БМП, крім того, – вогневі рубежі;
бронегрупі – склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;
вогневій засаді – склад, місце, завдання щодо знищення противника і порядок дій після виконання завдання;
доданим підрозділам артилерії і мінометній батареї – порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо ВУП під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;
гранатометному підрозділу – завдання щодо підтримки рот першого ешелону і відбиття атаки піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;
протитанковому підрозділу – місце в бойовому порядку і напрямки можливих дій, рубежі розгортання, порядок їх зайняття і завдання; сигнали відкриття і припинення вогню; порядок дій після виконання завдання;
зенітному ракетному взводу (доданому підрозділу ППО) – завдання з прикриття підрозділів, який мати бойовий порядок, порядок пересування та маневру, порядок дій у складі кочуючих вогневих засобів, сектори розвідки та вогню, порядок оповіщення про дії повітряного противника (сигнали), порядок взаємодії, ступені готовності, порядок ведення вогню і маневру;
підрозділу, який призначений у бойову охорону, – позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їх вогню і порядок відходу.
У шостому пункті бойового наказу, крім часу готовності до виконання завдання, вказується час зайняття оборони, готовність системи вогню і інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування та інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).
Командир батальйону (роти), призначеного в протидесантний резерв, у бойовому наказі під час постановки завдань підрозділам вказує: засоби підсилення, завдання і район зосередження; райони можливої висадки повітряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогневих засад і влаштування протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах можливих дій десантів противника; маршрути висування до місць можливої висадки повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів.
170. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів. Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вклинення їх у район оборони (опорний пункт).
Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов’язаний:
уточнити вогневі завдання артилерійським, мінометному, гранатометному і протитанковому підрозділам;
визначити рубежі відкриття вогню з танків, БМП, ПТРК, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;
узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, які її обороняють;