67. Засоби управління включають засоби зв’язку, засоби автоматизації управління, технічні засоби прихованого управління військами, засоби обробки інформації.
Засоби зв’язку включають обладнання (технічні засоби) для обміну інформацією в системі управління військами. Зв’язок у батальйоні (роті) організується відповідно до рішення командира і вказівок начальника штабу полку (батальйону). За організацію і стан зв’язку відповідає начальник штабу батальйону (в роті – командир роти). Безпосередньо організує зв’язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв’язку батальйону. Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов’язані мати при собі засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний і стійкий зв’язок зі старшим командиром, командирами штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів, та вміти особисто вести переговори по засобах зв’язку.
Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо-, проводові, рухомі і сигнальні засоби зв’язку.
Під час виконання поставленого завдання всі команди по радіо передаються відкритим текстом, з використанням переговорних таблиць, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості відносно орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.
Проводові засоби зв’язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі і в обороні.
Рухомі засоби зв’язку застосовуються в усіх видах бою (діях), а також під час переміщення і розташування підрозділів на місці.
Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передачі команд, сигналів оповіщення, розпізнавання, управління і взаємодії.
Для підтримки взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові і рухомі засоби правого сусіда.
Засоби автоматизації управління призначені для підвищення ефективності управління підрозділами (оперативності, надійності і якості управління) з метою найбільш повного використання їх бойових можливостей. Вони повинні забезпечувати: інформаційний обмін між командно-спостережним пунктом підрозділу і пунктами управління старшого командира (начальника); автоматизацію передачі сигналів і команд управління, взаємодії та оповіщення; скорочення часу збору, обробки і передачі даних обстановки; підготовку даних для затвердження рішення і планування дій; відображення і документування інформації.
Засоби автоматизації управління використовуються на основі вказівок командира і розпоряджень вищого штабу. Відповідальність за впровадження, використання і надійну роботу засобів автоматизації, а також за захист циркулюючої в них інформації покладається на начальника штабу батальйону.
Відповідальність за безпосередню підготовку та використання засобів автоматизації управління покладається на начальника зв’язку батальйону.
Технічні засоби прихованого управління військами призначені для забезпечення збереження в таємниці від противника змісту інформації, яка передається по каналах та лініях зв’язку. До них належать копіювальні і шифрувальні машини, апаратура засекреченого зв’язку.
Засоби обробки інформації і проведення розрахунків призначені для підвищення оперативності управління і включають електронно-обчислювальні машини, розрахункові лінійки, таблиці, графіки, номограми тощо.
Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, перебуваючи в постійній готовності до відкриття вогню.
Гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються з механізованими ротами.
Підрозділ ППО займає вогневі позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях.
Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.
Підрозділи МТЗ батальйону розміщаються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.
Розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.
73. Під час усвідомлення завдання на розташування на місці командир батальйону (роти) особливу увагу звертає на заходи, що проводяться старшим начальником в інтересах розвідки району майбутнього розташування підрозділів.
Під час оцінювання противника визначається можливість завдання ударів по підрозділах при розташуванні в зазначеному районі, а також імовірність дій у ньому диверсійно-розвідувальних груп противника та незаконних збройних формувань (далі – НЗФ). Оцінюючи місцевість, командир батальйону (роти) вивчає її захисні та маскувальні властивості, можливість їх використання для захисту військ, насамперед від високоточної зброї, умови для дій ТакПД і диверсійно-розвідувальних груп противника.
У рішенні на розташування на місці командир батальйону (роти) визначає: на що зосередити основні зусилля; місця (райони) розташування з визначенням порядку дій щодо їх зайняття; склад, завдання і порядок зміни чергового підрозділу і добового наряду; основні питання управління і взаємодії; порядок організації охорони та інші завдання за видами забезпечення, у тому числі щодо використання місцевих ресурсів.
Під час постановки завдань на розташування командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:
штатним і доданим підрозділам – основні та запасні райони (місця) розташування (якщо батальйон у середині основного району бригади, то запасні райони не призначаються), порядок їх зайняття та інженерного обладнання, а підрозділу ППО, крім того, – і стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені бойової готовності;
охороні – склад, позицію охорони (маршрут руху патрульних) та час її зайняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв’язку і доповіді про противника, порядок зміни, пропуск та відгук;
черговому підрозділу – склад, до яких дій бути готовим, район розташування, порядок взаємодії під час відбиття раптового нападу противника та сигнали відгуку.
Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додатково погоджує дії підрозділів батальйону (роти) під час зайняття зазначеного району з силами і засобами комендантської служби; підрозділів батальйону (роти), органів охорони і чергового підрозділу під час відбиття нападу противника.
Для організації відбиття можливого нападу наземного противника визначаються: штатним і доданим підрозділам – завдання, маршрути висування, позиції (рубежі); мінометному й артилерійському підрозділам – вогневі позиції та порядок підготовки рубежів розгортання (вогневих позицій) і виходу на них, порядок проведення маневру підрозділами і вогнем. Для відбиття нападу повітряного противника командир батальйону (роти) визначає, які чергові вогневі засоби мають бути в підрозділах і вказує порядок ведення вогню.
Командир батальйону (роти) здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням ОВТ, поповненням підрозділів ракетами, боєприпасами й іншими матеріальними засобами і дотриманням високої бойової готовності підрозділів.
74. До виходу батальйону (роти) у призначений район старшим начальником організується його рекогносцировка. До складу рекогносцирувальної групи, яка висилається старшим командиром, входять один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування рот, інших штатних і доданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, вогневі позиції підрозділу ППО, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують і позначають під’їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.
Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням і нумерацією підрозділів та прізвищами їх командирів.
Результати рекогносцировки доповідаються командиру батальйону (роти). На основі доповіді старшого групи, яка здійснювала рекогносцировку, командир уточнює своє рішення і завдання підрозділам.
Підрозділи займають райони розташування у міру підходу з маршу, відразу розосереджуються і маскуються. Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у визначеному районі не допускається.
При розташуванні батальйону (роти) у районі, звільненому від противника, командир батальйону (роти) заздалегідь організує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів. Виявлені мінні поля, заміновані об’єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. У разі необхідності на шляхах руху проробляються проходи або позначаються об’їзди. За наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих через санітарно-епідемічний стан, виставляються відповідні знаки.
75. Підрозділи під час розташування на місці охороняються безпосередньо методом патрулювання, а в разі загрози нападу противника – і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами (полками, батальйонами) на вказаних їм рубежах і в смугах (на позиціях). Охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги та підступи до району розташування. У ротах організовується безпосередня охорона.
Командно-спостережний пункт батальйону обладнується з урахуванням ефективного управління підрозділами під час перебування в районі розташування і виходу з нього. У батальйоні (роті) організуються дротовий зв’язок між командно-спостережними пунктами, спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, РХБ зараження, застосування запалювальної зброї, а також проводяться заходи маскування.
76. Штаб батальйону при розташуванні на місці розробляє бойовий наказ, схему охорони й оборони району розташування, донесення про бойовий і чисельний склад, донесення щодо тилового забезпечення, заявки на матеріальне забезпечення підрозділів.
77. Інженерне обладнання районів розташування починається негайно з прибуттям у них підрозділів, а по можливості і завчасно. У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а за наявності часу влаштовує бліндажі і сховища. Для ОВТ, зенітних і чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також ракет, боєприпасів, пального й матеріальних засобів обладнуються окопи й укриття. Місця розташування підрозділів, ОВТ, позиції охорони і чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються. З метою забезпечення маневру розвідуються наявні дороги. У районі розташування і на підступах до нього розвідуються і підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього і маневру під час відбиття нападу противника. Радіо- і тепловипромінювальні об’єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються оманні об’єкти (теплові пастки). Маскування перевіряється візуальним спостереженням.
У населених пунктах підрозділи розташовуються, як правило, ближче до окраїн. Як укриття використовуються підвальні приміщення будинків, місцеві сховища та інші міцні споруди.
78. У батальйоні (роті) для охорони особового складу й ОВТ призначається добовий наряд, склад якого визначається старшим командиром. Кількість змін днювальних і порядок їхньої зміни повинні забезпечити охорону особового складу й ОВТ у всьому районі розташування батальйону (роти). Черговий по батальйону (роті) забезпечується засобами зв’язку з командиром підрозділу, штабом батальйону і підрозділами охорони.
У районі розташування обмежується пересування особового складу і техніки. Особовому складу батальйону (роти), який не несе службу в добовому наряді і не виконує завдання в складі підрозділів охорони, забороняється вихід за межі району розташування.
Дороги в місці розташуванні батальйону (роти) у разі потреби обладнуються покажчиками напрямку руху, а також дорожніми знаками, які позначають допустиму швидкість руху машин. Забороняється робити написи або виставляти покажчики на місцевості з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.
79. Зміна району розташування батальйону (роти) здійснюється за вказівкою старшого командира. У разі раптового застосування противником ЗМУ, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування і якщо немає можливості вчасно доповісти про це старшому командиру, зміна району може проводитися за рішенням командира батальйону (роти), з подальшою доповіддю про це старшому командиру.
Для виходу роти з району, який дистанційно заміновано, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування мін та іншими способами пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно.
80. У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, сніжні лавини, повені і селеві потоки. Для укриття особового складу й ОВТ використовуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.
81. У лісі батальйон (рота) розташовується уздовж доріг і просік. На випадок виникнення лісової пожежі підготовлюються шляхи виходу в запасні райони. Гасіння пожежі і рятувальні роботи здійснюються черговим підрозділом, а за потреби і додатково виділеним особовим складом.
82. Узимку для розташування батальйону (роти) вибираються райони, які захищені від вітру. Особлива увага приділяється підтриманню в прохідному стані доріг для виходу підрозділів із районів розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені й опалювані укриття. Двигуни машин за потреби періодично прогріваються. При цьому вживають заходів для запобігання отруєнню особового складу відпрацьованими газами, переохолодженню і обмороженню.
83. Батальйон (рота) при розташуванні на місці охороняється безпосередньою, а в разі загрози нападу противника – і сторожовою охороною, яка виставляється батальйоном на визначених йому рубежах і на позиціях. Сторожова охорона повинна перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.
Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються за потреби на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, на прихованих підступах – секретами у складі 2 – 3 осіб, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальйону, а в межах району розташування – безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону (роти). Крім того, в батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу. Він розташовується у вказаному командиром батальйону місці та перебуває в постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника і виконання інших бойових завдань, які раптово виникають, а також для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.
У роті безпосередня охорона організується патрульними, які обходять розташування роти, та чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти і на позиції кожного відділення. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.
84. При розташуванні на місці батальйон (рота) може бути призначений у сторожовий загін (заставу). Сторожовому загону (заставі) указується рубіж для охорони і ведення розвідки. Смуга охорони по фронту може досягати: для батальйону – 10 км; для роти – 5 км; для взводу – 2 км.
Віддалення сторожового загону (застави) від військових частин (підрозділів), які охороняються, повинно забезпечувати проведення маневру, організований вступ у бій, можливість вогневої підтримки бою сторожового загону (застави) і залежно від складу може бути 5 – 15 км.
Зайняття та обладнання рубежу здійснюється так само, як і в обороні.
85. Бойовий порядок батальйону (роти), призначеного в сторожовий загін (заставу), будується на більш широкому фронті, ніж в обороні, і включає сторожові застави (пости), резерв, вогневі засоби і підрозділи підсилення, які призначені в безпосереднє підпорядкування командиру сторожового загону (застави).
До складу сторожової застави призначається посилена механізована рота (взвод). Вона може підсилюватися танковим взводом (танком), мінометним взводом, однією-двома обслугами гранатомета, протитанковим відділенням.
Сторожовий пост призначається у складі трьох військовослужбовців, один з яких – старшим. На ньому обладнуються основна і запасна позиції для вогневих засобів, окопи, відриваються траншеї та ходи сполучення. Сторожовий пост повинен добре проглядатися з боку застави і прикриватися вогнем танків, БМП (БТР) і артилерії.
Батальйон (рота), призначений у сторожовий загін, займає і підготовлює до оборони зазначений йому рубіж, прикриваючи сторожовими заставами (постами) найбільш важливі напрямки. Рубіж сторожового загону (застави) повинен бути зручним для оборони, забезпечувати добрий огляд у бік противника й бути інженерно обладнаним.
У смузі охорони сторожовий загін (застава) підготовляє основні, а за наявності часу і запасні позиції. Проміжки між сторожовими заставами (постами) і танконебезпечні напрямки повинні бути під постійним спостереженням і прикриватися вогнем артилерії та інших вогневих засобів. За вказівкою командира сторожового загону між сторожовими заставами організується патрулювання, перед фронтом і на флангах сторожових застав можуть виставлятися секрети.
Основою охорони сторожового загону (застави) є окремі опорні пункти рот і взводів, підготовлені до кругової оборони, вогневі позиції мінометів, артилерії та інших вогневих засобів. Вогневі позиції для бойових машин обладнуються як у межах ближніх позицій відділень, так і по периметру опорного пункту на найбільш імовірних напрямках дій противника.
Резерв командира батальйону (роти) розташовується в глибині бойового порядку в готовності до маневру на загрозливий напрямок.