Провівши дослідження літературних джерел, ми виокремили найважливіші завдання навчальних ігор.
. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід учня, забезпечує розвиток сприймання. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання учневі доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.
. Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню в учнів моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці , про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).
. Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття.
Дидактична гра, як метод навчання має свою структуру. Так, Г. Пятакова і Н. Заячківська визначають 4 етапи в структурі навчального процесу, який передбачає дидактичну гру:
. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.
. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.
. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз'яснює те, що незрозуміле.
. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри. Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми .
З'ясувавши значення дидактичної гри
та існуючі види цього методу навчання, ми підкреслюємо ефективність та
необхідність використання дидактичних ігор на уроках української мови.
Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують
різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих пошуків. У
процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати,
розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, до
активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Використання
дидактичної гри, на наш погляд, буде доцільним і на уроках української мови.
1.3 Дидактичні умови використання
гри в навчальному процесі
Перш ніж розглянути дидактичні умови використання гри в навчальному процесі, з'ясуємо значення таких понять, як “умова” та “дидактична умова”. В педагогіці умови визначаються як - обставини чи особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється щось.
Відповідно, дидактичні умови - сукупність обставин, які роблять успішним протікання навчального процесу.
Проаналізувавши літературу і дослідивши понятійний апарат, ми виділяємо такі дидактичні умови успішного використання гри в навчальному процесі як:
наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний смисл і забезпечує позитивну мотивацію учнів в процесі навчання з використанням гри на уроках української мови;
особистісно-зорієнтований характер ігрової діяльності;
застосування комплексу різноманітних дидактичних ігор на безпеки життєдіяльності;
Тож розглянемо їх детальніше.
Перша умова - мета навчально-виховного процесу повинна мати особистісний смисл і забезпечувати позитивну мотивацію учнів в процесі навчання з використанням гри на уроках української мови.
Мотив - (франц. motif, від лат. moveo - рухаю) спонукальна причина дій та вчинків людини. Виховання й закріплення в досвіді правильних мотивів поведінки - одне з найважливіших завдань педагога.
Мотивація - система мотивів або стимулів, яка спонукає учня до конкретних форм діяльності або поведінки. Значення мотивації для поведінки діяльності і формування особистості школяра дуже велике. Завдання педагога - виховання правильної мотивації.
Показниками, за якими визначаються рівні пізнавальної мотивації є: наявність інтересу до навчання, що зовнішньо виражається у свідомому характері навчально-пізнавальної діяльності, невимушеності дій; цілеспрямованість та наполегливість навчально-пізнавальних дій; тривалість довільної уваги, яку спрямовує учень на навчальну дисципліну; прагнення до систематичного навчання, що зовнішньо реалізується поряд із наполегливістю в охайності, ретельності під час виконання навчальних дій.
Мотиваційний компонент є складовою навчального процесу. Цей компонент формує усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул можливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення учнів до навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіткого й достатнього формулювання учням пізнавального завдання (найчастіше у формі проблемної ситуації), адже одна й та сама за характером і результатами навчальна діяльність учнів може мати різні мотиви. Тому важливо, щоб учитель свідомо управляв мотиваційною стороною навчальної діяльності учнів, їх інтересами і потребами, формував позитивне ставлення до навчання.
Позитивне ставлення до навчання можливе, якщо: наукові знання викликають зацікавленість, а вчитель створює ситуації, якими учні захоплюються; знання, вміння і навички значимі для учня практично в різних життєвих ситуаціях і тому викликають глибоку зацікавленість; навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, пробувати власні сили при засвоєнні навчального матеріалу; у системі суспільних пріоритетів наукові знання користуються належним авторитетом, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів; сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу і прагнення зайняти достойне місце серед ровесників); підтримується почуття власної гідності; навчальна діяльність є плідною (стимулює подальші старання); утвердилося справедливе оцінювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливість до учнів.
Позитивна навчально-пізнавальна мотивація, яка реалізується в свідомому визначенні мети власної навчально-пізнавальної діяльності, розумінні та сприйманні вимог вчителя, наявності та розвиненості умінь працювати з книгою, наявності уміння складати план своїх дій, наявності умінь самоконтролю впливає на підбір дидактичних ігор для уроків української мови.
Н. Волкова зазначає, що емоційне благополуччя у співпраці вчителя і учнів забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків останніх з боку вчителя і дорослих.
Емоційна налаштованість - це активізація почуттів, обумовлених змістом майбутньої роботи, характером інформації, яку вчителю необхідно передати, а учням.
Якщо вчитель не вміє викликати перед майбутньою зустріччю з учнями певних позитивних емоцій, то неможливо створити необхідний психологічний клімат, який забезпечив результативність взаємодії його з учнями.
Отже емоційна налаштованість є складовою частиною позитивної мотивації. Така мотивація передбачає виникнення стійких позитивних гештальтів, які за основу мали б чітке уявлення сприятливої атмосфери на уроці, схвалення дій і вчинків учня вчителем та однолітками і отримання задоволення від процесу і результатів своєї праці.
Друга умова - ігрова діяльність повинна мати особистісно-зорієнтований характер.
Особистісно-орієнтована освіта передбачає таку технологію навчально-виховного процесу, яка забезпечувала б створення необхідних умов духовного, морального, емоціонального й інтелектуального становлення особистості, реалізацію не тільки педагогічного впливу, але й педагогічного взаємовпливу співпраці й співтворчості в системі відносин "учитель - учень", активізацію позиції школяра в збагаченні інтелектуального й духовно-морального потенціалу особистості.
Смисл особистісно-орієнтованого навчання полягає у створенні оптимальних умов для становлення індивідуальності, особистісного розвитку, самовизначення і самоствердження школяра.
Варто зазначити, що до ряду важливих особливостей навчання, орієнтованого на особистість учня, на думку Н. Волкової, відносять: гуманістичну систему стосунків учителя й учнів; активну інтелектуальну працю; визнання вкладу кожного школяра у колективний пошук, навчальний результат, орієнтований на розвиток індивідуальності; особистісно-орієнтована система оцінювання; свободу вибору навчальних ролей, завдань та способів їх виконання; ситуацію успіху у розв'язанні пізнавальних проблем; самооцінку особистісних досягнень у навчальному процесі.
Кожен з учнів має сприйматися як особистість окрема і цілісна. Відповідно до цього має організовуватися гра. Отже гра підбирається з урахуванням ролей адекватних особистостям кожного учня. Дуже тонка процедура - розподіл ігрових завдань. Тут учитель має виявити весь психологічний і педагогічний такт. Учнів, які не можуть похвалитися знаннями, необхідно підтримувати, створювати для них ситуацію успіху, щоб вселити впевненість. Незаперечних відмінників і нестримних лідерів можна й навантажити відповідно − їхня перемога буде важчою, але не менш бажаною.
Таким чином, ми можемо переконатися що елемент особистісної орієнтації є важливим для реалізації цілей намічених педагогом.
Третя умова - застосування комплексу різноманітних ігор на уроках української мови.
Гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль.
Ігрова діяльність - різновид активної діяльності дітей в процесі якої вони оволодівають суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобами спілкування між людьми.
Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.
Для того, щоб повністю використати можливості, які надає застосуваня гри на уроці, слід застосовувати систему різнопланових ігор. Мова йдеться про ігри різних типів: розвивальні ігри, навчальні, тренувальні і т.д. Саме завдяки спланованому і розумно побудованому алгоритму введення ігор у навчальний процес вони стануть його органічною частиною. Такий алгоритм дозволить повністю розкрити потенціал гри як форми роботи на уроці.
Ігри мають бути такими, які б якомога ширше розкривали можливості учнів. Тобто слід звертатись до поліфункціональних ігор - тих, які б дали змогу учневі актуалізувати його позапредметні знання.
Таким чином, ми виокремили такі дидактичні умови використання гри в навчальному процесі:
• наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний смисл і забезпечує позитивну мотивацію учнів середньої школи в процесі навчання з використанням гри на уроках української мови;
• особистісно-зорієнтований характер ігрової діяльності;
• застосування комплексу різноманітних ігор на уроках української мови.
В першому розділі нами було розглянуто такі питання: трактування поняття «дидактична гра» в психолого-педагогічній літературі, особливості використання дидактичної гри на уроках української мови, дидактичні умови використання гри в навчальному процесі. Ми з'ясували, що над цим питанням вже давно працюють психологи та педагоги минулого і сучасного. Виявили, що існують різні погляди на тлумачення поняття гри, на класифікації дидактичних ігор, на їх структуру. Так, в основу нашого дослідження ми взяли тлумачення поняття дидактичної гри як індивідуальної, групової і колективної навчальної діяльності учнів, що включає в себе елемент суперництва та самодіяльність в засвоєнні знань, умінь і навичок, набуття досвіду пізнавальної діяльності і спілкування в процесі ігрового навчання. В цьому розділі ми теоретично опрацювали основи використання дидактичних ігор: подали види дидактичних ігор за різними авторами, виокремили найважливіші завдання навчальних ігор, розглянули структуру ігор, як методу навчання, проаналізували основні вимоги та положення до ефективної організації та проведення дидактичних ігор на уроках української мови. В практиці навчання розрізняють чотири групи ігор:
) ігри, що направлені на засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених програмою навчальної дисципліни;
) ігри, що направлені на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури навчальної праці, досвіду творчої діяльності;
) ігри, що направлені на формування досвіду науково-дослідної діяльності.
Провівши дослідження літературних джерел, ми виокремили найважливіші завдання навчальних ігор:
. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід учня, забезпечує розвиток сприймання.
. Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю.
. Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку.
Також, проаналізувавши літературу і дослідивши понятійний апарат, ми виділили дидактичні умови успішного використання гри в навчальному процесі: наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний смисл і забезпечує позитивну мотивацію учнів в процесі навчання з використанням гри на уроках української мови; особистісно-зорієнтований характер ігрової діяльності; застосування комплексу різноманітних дидактичних ігор на уроках безпеки життєдіяльності.
Отже, після аналізу і усвідомлення усі теоретичних аспектів дидактичних ігор і використання їх в навчальному процесі, ми можемо впровадити цей метод навчання на практиці, оскільки на теоретичному рівні гра цілком виправдовує себе як нетрадиційний метод навчання, метою якого є підвищення успішності учнів.
Розділ 2. Дидактичні ігри, як засіб ознайомлення дітей з правилами безпеки в побуті
.1 Застосування ігрової діяльності
на уроках ОБЖ
Ігрова діяльність розглядається як найбільш доступний ефективний метод навчання школяра його власної активної позиції, пов'язаний з ініціативою, фантазією, творчістю. Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворюючої діяльності через перетворюючу до головної мети - творчо-пошукової діяльності. Творчо-пошукова діяльність виявляється ефективнішою, якщо їй передує відтворююча і перетворююча діяльністю. Цільовим орієнтиром в навчанні є розвиток і формування творчої індивідуальності людини. А саме початкова ланка - усвідомлення унікальності свого інтелекту.
Організація ігрової діяльності на уроках ОБЖ має свої особливості. В процесі організації ігрової діяльності на уроках ОБЖ необхідно спиратися на вікові особливості школярів. Для підліткового віку характерні широкі пізнавальні мотиви - інтерес до знань. Навчально-пізнавальний мотив у підлітків проявляється в інтересі до способів добування знань. Удосконалюється інтерес до методів теоретичного і творчого мислення (участь у позашкільних заходах, застосування дослідницьких методів аналізу на уроці).
Для підготовки уроку з використанням ігрової діяльності необхідно ретельно готуватися. Важливо продумати зміст уроку, його завдання. При відборі змісту необхідно, щоб навчальний матеріал був емоційно насичений, запам'ятовувався. В матеріал уроків слід включати чіткі, конкретні образи, події, ситуації. Завдання уроку, з використанням ігрового методу навчання.