Материал: Економічна історія України том 2

85.Черниговская земская неделя. – 1914. – 11 июля; Огановский Н.П. Назв. праця. – С.31.

86.Палеолог М. Царская Россия накануне революции. – М., 1991. – С.249.

87.Государственная дума. Четвертый созыв. Сессия 1. – Ч.1. – Стб.293.

88.Там само. – С.293, 307, 308.

89.ДАКО. – Ф.2. – Оп.229. – Спр.263. – Арк.15.

90.Там само. – Арк.38.

91.Там само. – Арк.22 зв.

92.Реєнт О.П., Сердюк О.В. Вказ. праця. – С.173-175.

93.Минин А. Агрономия и землеустройство в их отношении к деревенской бедноте // Агроном. журн. Изд. Харьков. об-ва сельского хозяйства. – Кн.1. – 1914. – С.33, 34.

94.Агрономический журнал. – 1913. – Кн.6. – С.10.

95.Там само. – 1914. – Кн.1. – С.30.

96.Там само. – 1913. – Кн.9-10. – С.82-83, 84, 87, 91.

97.Витюгов А. Вказ. праця. – С.49.

98.Русские ведомости. – 1916. – 27 февр.

99.Землеустроительные работы в Валковском уезде Харьковской губернии // Землеустройство и землепользование. – 1910. – №29.

100.Ден В.З. Сборник узаконений и распоряжений по землеустройству и землевладению крестьян. –

СПб., 1912. – С.504.

101.Вопросы экономики. – 1990. – №10. – С.87.

102.Государственная дума. Четвертый созыв. Сессия 1. – Стб.1457.

103.Там само. – Стб.1527-1529.

104.Южно-русская сельскохозяйственная газета. – 1914. – 23 янв.

105.Там само. – 1914. – 27 февр.

106.Государственная дума. Четвертый созыв. Сессия 1. – Стб.734.

107.Там само. – Стб.1457-1459.

108.Агрономический журнал. – 1915. – Вып.7-8. – С.130.

109.Там само.

110.Там само. – 1914. – Кн.3. – С.26.

111.Проскура Н.Л. Переселення селян з Харківської губернії у роки столипінської аграрної реформи

//Укр. іст. журн. – 1973. – №6. – С.99, 103.

112.Романцов В.О. Український етнос: на одвічних землях та за їх межами (XVIII–ХХ століття). –

К., 1998. – С.54.

113.Кабузан В.М. Переселення українців у Далекосхідний край в 1850–1916 рр. // Укр. іст. журн. – 1971. – №2. – С.67-68.

114.Там само. – С.68-70.

115.Романцов В.О. Назв. праця. – С.59, 62.

116.Шевченко Н.П. К вопросу о переселенческой политике государства во второй половине ХІХ в.

//Вест. Томск. гос. ун-та. Сер. История. – 2009. – №4(8). – С.28; Якименко М.А. Організація переселення селян з України в роки столипінської аграрної реформи (1906–1913 рр.) // Укр.

іст. журн. – 1974. – №7. – С.38.

117.Чуркин М.К. Переселенческое движение в Сибирь во второй половине ХІХ – начале ХХ вв.: опыт альтернативного прочтения [Электронный ресурс] // Электронный научный журнал «Вестник Омского государственного педагогического университета». – Вып.2006. – Режим до-

ступа: www.omsk.edu/article/vestnik-omgpu-4.pdf.

118.Якименко М.А. Організація переселення селян з України в роки столипінської аграрної реформи

(1906–1913 рр.). – С.37.

119.Якименко М.А. Переселення селян з України на Далекий Схід в епоху ринкових реформ кінця ХІХ – початку ХХ ст. – Полтава, 2003. – С.84-85.

120.Там само. – С.80.

121.Там само. – С.89-90.

122.Боровой С.Я. До питання про місце України в системі російського фінансового капіталу // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР. – К., 1967. – Вип.3. –

С.23.

62Частина шоста. НОВІТНЯ ЕПОХА

123.Крохмалюк Д.І. Банківська справа в Україні у складі Російської імперії (друга пол. 19 ст. – 1917) // Енциклопедія банківської справи України. – К., 2001. – С.58; Тицкий С.И. Всемирная история денег, кредита и банков. – К., 1997. – С.460.

124.Тицкий С.И. Вказ. праця. – С.462-463.

125.Там само. – С.463.

126.Кізченко В.І. Дрібний кредит в Україні (друга половина ХІХ ст.) // Пробл. історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2000. – Вип.1. – С.69.

127.Тицкий С.И. Вказ. праця. – С.460-461.

128.Гиндин И.Ф. Русские коммерческие банки. Из истории финансового капитала в России. – М., 1948. – С.182-184.

129.Тицкий С.И. Вказ. праця. – С.460-461.

130.Кізченко В.І. Назв. праця. – С.56.

131.Фареній І.А. Кредитні кооперативи Наддніпрянської України на початку ХХ ст. // Пробл. історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2005. – №9. – С.195.

132.Там само. – С.196.

133.Вербовий М.Б. Крайовий союз кредитовий як феномен національного господарського руху в Галичині на межі ХІХ–ХХ ст. // Наук. Вісн. НЛТУ України: Зб. наук.-техн. пр. – Львів, 2004. –

Вип.14.1. – С.129-130.

134.Стеблій Ф.І., Кравець М.М., Ілько В.І. На шляху до утвердження ринкових відносин. Східна Галичина і Північна Буковина. Закарпаття. Повсякденне життя села // Історія українського се-

лянства. – К., 2006. – Т.1. – С.443.

135.Комаринська З.М. Банки та банківська справа в Західній Україні // Енциклопедія банківської справи України. – К., 2001. – С.51.

136.Кругляк Б.А. Внутренняя торговля в России в конце ХIХ – начале ХХ века. На материалах Украины. – Самара, 1992. – С.60.

137.Чорний Д.М. Торгівля в Харкові на початку ХХ ст. // Укр. іст. журн. – 2005. – №5. – С.55-56.

138.Кругляк Б.А. Вказ. праця. – С.68.

139.Гуржій О.І Влада й основні організаційні заходи в галузі торгівлі та підприємництва м. Києва XIX ст. // Пробл. історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2009. – Вип.16. – С.49.

140.Підраховано за: Чорний Д.М. Назв. праця. – С.56-57.

141.Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. – Т.4. – К., 1978. – С.240.

142.Кругляк Б.А. Вказ. праця. – С.117, 123.

143.Там само. – С.132.

144.Шиханов Р.Б. Біржі Південної України. 1886–1914 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. –

Запоріжжя, 1999. – С.12.

145.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Назв. праця. – С.375.

146.Степаненко В.В. Північне Причорномор’я у системі зовнішньоторговельних зв’язків Російської імперії (90-і рр. ХІХ ст. – 1914 р.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Донецьк, 2006. – С.14.

147.Шевченко А.М. Зовнішня торгівля портів на Півдні України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Одеса, 2008. – С.10.

148.Пилипенко О.Є. Зовнішня торгівля України й Росії напередодні та в роки Першої світової війни // Пробл. історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2005. – Вип.9. – С.118.

149.Промышленность и торговля. – 1911. – №17. – С.172-173; Российская экспортная палата. Отчет за 1912 год. – СПб., 1913. – С.101.

150.Пилипенко О.Є. Назв. праця. – С.126.

151.Історія Української РСР. – Т.4. – С.240-241.

152.Там само. – С.377.

153.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Назв. праця. – С.487.

154.Ліндер Р. Підприємці і місто в Україні, 1860–1914 рр. – К.; Донецьк, 2008. – С.40.

155.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Назв. праця. – С.487.

156.Лубны-Герцык Л.И. Движение населения на территории СССР за время мировой войны и революции. – М., 1926. – С.75.

157.Вологодцев И.К. Особенности развития городов Украины // Тр. комиссии по изучению перспектив развития городов. – 1930. – Вып.2. – С.130.

158.Линднер Р. Превращение из «Южного Петербурга» в город предпринимателей: Екатеринослав и динамика символов // Гуманітар. журн. – 2001. – №3-4. – С.41.

159.Дніпропетровськ: Віхи історії. – Дніпропетровськ, 2001. – С.88.

160.Туган-Барановский М. Русская фабрика. – М.; Л., 1934. – С.262.

161.По Екатерининской железной дороге. – Екатеринослав, 1903. – Вып.1. – С.142-143.

162.Южно-русская областная сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка 1910 года в Екатеринославе. – Екатеринослав, 1912. – С.6.

163.Маргулов А.Х. Урбанізація Донбасу у 1861–1917 роках: Автореф. дис. … канд. іст. наук. –

Донецьк, 2005. – С.13-14.

164.Ліндер Р. Назв. праця. – С.59-60.

165.Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. – К., 1969. – С.26.

166.Дерев’янкін Т.І., Голобуцький В.О., Горбоватий М.Д. Назв. праця. – С.413-414.

167.Історія міст і сіл Української РСР. Київ. – К., 1968. – С.167.

168.Вологодцев И.К. Вказ. праця. – С.131.

169.Ліндер Р. Назв. праця. – С.49.

170.Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С.307.

171.Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. – К., 1967. – С.87.

172.Чаянов А. Очерки по теории трудового хозяйства. – М., 1913. – Вып.2. – С.25.

173.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Назв. праця. – С.499.

174.Дерев’янкін Т.І., Голобуцький В.О., Горбоватий М.Д. Назв. праця. – С.373.

175.Там само. – С.371.

176.Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. – К., 1969. – С.68.

Розділ 23

УКРАЇНА У ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ

ВІЙНІ (1914–1917)

1. Фінансування воєнних витрат

Гроші – основоположна складова війни, і це усвідомлювали ще в стародавні часи. Враховуючи потребу в грошах, країни, що готувалися до війни, заздалегідь мобілізували наявне золото, що було на ринках Лондона, Парижа і Нью-Йорка. Найбільшу активність у золотонакопичувальних операціях виявив Державний банк Німеччини, мобілізуючи золото протягом трьох передвоєнних років. Йому наслідував Державний банк царської Росії, котрий також спромігся збільшити запаси наявного золота. З накопиченням наявних запасів золота на частку Франції припадало в грошовому вираженні 1,8 млрд руб., царської Росії – 1,7 млрд, Німеччини – 1 млрд, Австро-Угорщини – 0,5 млрд, Великої Британії – 0,5 млрд руб. Сумарно у власності п’яти перелічених держав налічувалося близько 275 тис. пудів чистого золота на суму 5,5 млрд руб.1 Це казкова цифра, оскільки до того часу на всій планеті було видобуто близько 1 млн пудів золота на суму

в 25 млрд руб.2 Однак наявність золота становить тільки один

аспект фінансування війни. Більш важливим у цій справі є загальне економічне становище, від якого найбільшою мірою залежить ведення довготривалої війни. Попривеликийзолотийзапасфінансовасистема царської Росії була вразливою. Протягом кількох попередніх десятиліть держава позичила на зовнішніх ринках 8,8 руб. На щорічну виплату самих тільки відсотків доводилося вишукувати 403 млн руб. До війни ця сума могла покриватися за рахунок надходжень від експорту сільськогосподарських продуктів на світовий ринок, але з початком воєнних

дій експорт упав до мінімальних показників. Потреби війни змусили уряд закуповувати у великих обсягах зброю та боєприпаси. Держава втратила можливість отримувати повноцінні гроші, що призвело до пасиву балансу зовнішньої торгівлі й зростання боргу, а також посилювало інфляцію. Відсутність упевненості щодо стійкості рубля виявилася вже напередодні війни через доволі різке подорожчання іноземної валюти і «втечу» золота за кордон. Ці та інші факти сигналізували про фінансово-економічне неблагополуччя Російської імперії й спричинили прискорене вичерпання золотого запасу.

Наближення Європи до війни викликало паніку на біржах Лондона, Парижа, Берліна та Санкт-Петербурга. Колосальне знецінення дивідендних паперів було перервано тільки припиненням фондовими біржами всіх угод і обміну іноземної валюти. Постановою Ради міністрів, опублікованою 24 липня 1914 р., на території імперії припинився обмін паперових грошей на золоту монету. Державному банку надавалося право понаднормового випуску кредитних білетів, вартість яких не покривалася золотом3. Ці заходи мали попередити переростання фінансового потрясіння в катастрофу.

Після оголошення війни асигнування на мобілізаційні заходи, виконання замовлень для армії зростали неймовірно і з часом досягли астрономічних сум, про що свідчать дані табл. 23.1.

Таблиця 23.1. Фінансування війни урядом Російської імперії4

Воєнні витрати більш розвинених країн перевищували трати Росії. Велика Британія витратила на війну 49 215 млн дол., Німеччина – 47 048, Франція – 33 557, США – 36 583, царська Росія – 19 954 млн дол.5 Звідки бралися імперським урядом такі колосальні ресурси?

Відповідно до розпису 1914 р. на армію і флот виділялося 974 млн руб., що становило 27,4% бюджетних витрат6. Найважливішим джерелом поповнення бюджету були надходження від реалізації алкогольних напоїв у торговельній мережі. У 1913 р. прибуткова частина бюджету становила 3 417 359 тис. руб., з них від алкогольних напоїв – 953 028 тис. руб., або 27,9%. Власне, від продажу казенного вина до державної скарбниці надійшло 886 860 тис. руб.7 За статистичними даними бюджетної комісії Державної Думи, надходження до бюджету від горілчаних напоїв зросли від 718 884 тис. руб. у 1909 р. до 899 299 тис. руб. у 1913 р.8