Курсовая работа (т): Економічна ефективність виробництва сої і шляхи її підвищення

Аналізуючи середню врожайність по областях України можемо спостерігати що найкращі умови вирощування сої в Херсонській, АР Крим, Тернопільській та Дніпропетровській областях. Значно менша врожайність сої з 1 га. в Луганській, Донецькій та львівській області.

Середня ціна реалізації сої за 1 т. становить по Україні 1050-1400 грн. При реалізації сої ключову роль в ціноутворенні відіграє не стільки політика продаж сільгоспвиробників, скільки ціни попиту переробників і експортерів, які формуються, перш за все, виходячи з цін світового ринку на сою і соєвий шрот, а також виходячи із розмірів збору сої в Україні. Так, наприклад, в 2007 році ціна реалізації сої в Україні складала приблизно 1600 грн./т. з урахуванням поточної врожайності сої 12 ц/га, собівартість виробництва сої становила 934 грн./т з урахуванням витрат на збут, що складає 58,4% від ціни реалізації.

В цілому, для виробників сої структура витрат має слідуючий вид:

Виробнича собівартість (приблизно 57%) + вартість зберігання до моменту реалізації (приблизно 3-5%) + витрати на продаж (приблизно 1-2%)+ маржа (приблизно 36-38%) = 1600 грн. (100%) Рентабельність виробництва сої в 2009 році становила 41,4%.

За підсумками 2010 року, сою в Україні вирощували понад 4,8 тис. господарств. [5,с. 429]

Таким чином, за обсягами виробництва сої Україна вийшла на провідні позиції серед країн європейського простору. Цього вдалося досягти за рахунок сприятливої економічної ситуації на ринку. Якщо на початку 2010/11 МР закупівельна ціна на сою становила 3,1-3,2 тис. грн./т, то впродовж січня-березня поточного року вона мала тенденцію до зростання, досягши в середині квітня 3,9 тис. грн./т. Поточний рівень цін є привабливим як для виробників, так і для споживачів сої.

Площі посіву та валовий збір сої в Україні з кожним роком зростає, це ми можемо прослідкувати в даній діаграмі.

Розділ 2. Сучасний стан та його економічна ефективність виробництва сої

.1 Виробничі ресурси господарювання та їхнє використання

Підприємство «Надія» СІ АПВ УААН розміщене в сумській області, Роменського району, село Перехрестівка. Підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Підприємство знаходиться у південно-східній частині району Сумської області на віддалі приблизно 10 км від районного центру і 260 км від Києва, з’єднані між собою дорогами з твердим покриттям. Підприємство «Надія» СІ АПВ УААН знаходиться в зоні лісостепу. Рельєф району - хвиляста рівнина із невеликими схилами.

Клімат помірно-континентальний, з м’якою зимою і теплим літом.

Пересічна температура січня -4°С--6°С; липня +18,6°С, +20,5°С. Період температури понад +10°С становить 155-180 днів, вегетаційний період - близько 200 днів. Річна кількість опадів 440-590 мм. Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм). Найменш вологими є зимові місяці. Ґрунти господарства характеризуються слабоструктурністю і після великих дощів сильно запливають, погано пропускають вологу. Основними ґрунтами господарства є: сірі лісові опідзолені, чорноземи глибокі, чорноземи лугові, чорноземи опідзолені мало гумусні слабо структуровані. Вміст гумусу до 4%.

За сумою середньодобових температур за період з температурою вище 10º і гідротермічному коефіцієнту, як показнику вологозабезпеченості за той же період, територія району відноситься до другого агро кліматичного району.

За багаторічними даними кліматичні показники цього агрокліматичного району в середньому за рік становлять:

) сума позитивних температур (вище 10º) - 2671º - 2780º;

) тривалість безморозного періоду - 141 - 147 днів;

Середні дати припинення останніх весняних та початку перших осінніх приморозків припадають відповідно на 20-26 квітня та 5-10 жовтня.

Найраніше весняні приморозки в окремі роки закінчуються 22.03-04.04, а найпізніше - 20.04-23.04. Відхилення від середніх дат початку перших осінніх приморозків іноді досягає (в той чи інший бік) 15-20 днів. Тривалість безморозного періоду в різні роки змінюється від 118 до 220 днів. [6, с. 224]

В цілому кліматичні умови району сприятливі для розвитку сільського господарства, але обсяг виробництва, умови виробництва і результати господарської діяльності залежать від забезпеченості господарства ресурсами і ефективністю їх використання.

Ресурсний потенціал підприємства - не сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його частину, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела.

Ресурсний потенціал з точки зору підприємства як господарюючого суб'єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства характеризують такі показники:

реальні можливості підприємств у тій чи іншій сфері економічної діяльності;

обсяги ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво;

спроможність менеджерів до використання ресурсів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку;

форма підприємництва і відповідна організаційно-правова структура. [7,с.42-43] Земля є головним і незамінним елементом ресурсного потенціалу. Вона є і знаряддям праці, і предметом праці. Найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Розглянемо сільськогосподарські угіддя та їх структуру на підприємстві «Надія» СІ АПВ УААН

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Структура сільськогосподарських угідь за 2 роки істотно не змінилася. Найбільшу питому вагу у 2009 році як і у 2011 році займає рілля - 92,9 та 91,3% відповідно. Сіножаті та пасовища разом становлять менше 10% у структурі угідь. У 2011 році спостерігається зменшення площі сільськогосподарських угідь порівняно з 2009 роком на 8,1% або на 333 га. Це пояснюється тим що площа ріллі зменшилась на 333 га. або на 8,7%, а площа сіножатей та пасовищ залишилася на рівні 2009 року - 182 та 111 га відповідно. Багаторічні насадження на даному підприємстві відсутні.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головним складовим елементом продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Трудові ресурси - частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належить населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб, які одержують пенсю на пільгових умовах, і працюючих осіб пенсійного віку та осіб, молодших працездатного віку. [8]

Прослідкуємо динаміку трудових ресурсів підприємства «Надія» СІ АПВ УААН.

Таблиця 2.2

Трудові ресурси господарства та їх використання

Аналізуючи дані наведені в таблиці можна зробити висновок що середньорічна чисельність працівників з 2009 по 2011 роки зменшувалась. Якщо порівнювати чисельність 2009 та 2011 року то в 2011 вона зменшилась на 17,05% або на 63 особи. Щодо галузей рослинництва та тваринництва також йде зменшення за 2 роки на 23 та 40 чоловік відповідно. Відпрацьовано людино-годин у виробництві у 2011 році менше на 18,04%, або на 60 тис. люд.-год., порівняно з 2009 роком. У 2010 році спостерігається дещо менше зменшення відпрацьованих люд.-год., а саме на 25 тис. Якщо брати по галузях то у рослинництві зменшення незначне - на 7 тис. люд.-год. А от у тваринництві воно досягає 53 тис. У 2009 р. один працівник в середньому відпрацював 918,45 люд.-год., що на 12, 57 люд.-год., менше в порівнянні з 2011 роком. З кожним роком у рослинництві працівник працював більше ніж в попередньому і це видно з того що у 2011 році одним працівником було відпрацьовано на 9,61% більше в порівнянні з 2009роком. У тваринництві спостерігається незначне зменшення відпрацьованого часу, а саме на 2,64%. Низький коефіцієнт використання трудових ресурсів - 0,51 у 2009, 0,52 у 2010 та 0,50 у 2011 році пояснюється сезонністю робіт у сільському господарстві. У рослинництві цей коефіцієнт взагалі рівний 0,24 у 2009 та дещо вище у 2011 - 0,26. А от у тваринництві він на високому рівні і становить 0,69 у 2009 та 0,67 у 2011 році. Якщо порівнювати по роках то значних змін ми не спостерігаємо.

Для того, щоб сільськогосподарське підприємство функціонувало нормально, необхідно в достатній кількості забезпечити його основним виробничим капіталом.

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. [9, с. 780].

Розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства характеризується постійним збільшенням вартості його основного капіталу. Структура і видовий склад основного капіталу формується відповідно до потреб сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність використання основного виробничого капіталу характеризується системою показників. Основними з них є: капіталовіддача, капіталомісткість продукції та норма прибутку.

Капіталовіддача - відношення обсягу випуску продукції до розміру витраченого капіталу, а капіталомісткість - зворотний показник капіталовіддачі. Норма прибутку це показник, що характеризує відношення прибутку до середньорічної вартості основних та оборотних засобів, включаючи вартість землі. [10]

Більш пильно забезпеченість основним капіталом в досліджуваному нами підприємстві розглянемо в таблиці 3.

Таблиця 2.3

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Вартість основного капіталу в 2011 році зменшилась в порівнянні з 2009 на 6,3% або на 563 тис. грн. Хоч вартість основного капіталу і зменшилась але вартість основного капіталу на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника дрозда у 2011 році в порівнянні з 2009 на 1,9 та 28,3% відповідно. Цей ріст відбувся за рахунок зменшення площ с.-г. угідь та зменшення чисельності працівників у 2011 році. Капіталовіддача показує що на 1 грн. продукції потрібно 0.98, 0,56 та 0,76 грн. відповідно у 2009, 2010 та 2011 роках виробничого капіталу. Це є досить добре. Як зазначалося вище капіталомісткість це обернений показник і з нього видно що на 1 гривню затраченого капіталу на виробництво продукції підприємство отримує в 2009 році 1,02., в 2010 році - 1,77 і в 2011 році - 1,32. Це свідчить що підприємство є прибутковим. Як відомо з економіки ефективна норма прибутку у сільськогосподарському виробництві повинна бути від 15 до 20%, на даному підприємстві спостерігається збільшення норми прибутку по роках що є досить добре зі 4,4 в 2009, 5,2 в 2010 до 20, 6 в 2011 році.

Щоб знайти капіталовіддаччу та капіталомісткість потрібно знати вартість валової продукції. Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній - оцінений за порівнянними цінами відповідного року. [11, с. 36-37]

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їхніх підрозділах. Відповідно до цього вона характеризується й переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції. У свою чергу, спеціалізація потребує зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції. [12, с.76]

Отже, спеціалізація аграрного підприємства визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображується економічне значення окремих сільськогосподарських галузей в господарстві. За економічним значенням галузі сільськогосподарського підприємства розподіляються на головні, додаткові, підсобні.

Головні галузі мають найбільшу частку в структурі товарної продукції. Частка головної галузі в структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції повинна становити понад 20%. Головні галузі характеризують виробничий напрям господарства і визначають його спеціалізацію.

Додаткові галузі мають меншу частку в товарній продукції господарства порівняно з головним. Вони забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей і ефективніше використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів. Раціональна виробнича структура передбачає поєднання головних і додаткових сільськогосподарських галузей.

Визначимо спеціалізацію нашого підприємства.