Курсовая работа (т): Економічна ефективність виробництва сої і шляхи її підвищення

В системі показників, які характеризують ефективність виробництва і посилення його інтенсифікації, одне із провідних місць належить собівартості продукції.

Собівартість є вартісна категорія, яка в грошовій формі відображає витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Зниження собівартості продукції, при інших рівних умовах, сприяє збільшенню прибутку, а отже, підвищенню ефективності виробництва. Це досягається шляхом економії затрат праці, матеріалів, сировини, енергетичних ресурсів, кращого використання обладнання і потужності, зростання обсягу виробництва, скорочення різних втрат, ліквідації непродуктивних витрат.

В наступній таблиці проведемо аналіз собівартості виробництва сої.

Таблиця 2.9

Собівартість 1 ц сої і фактори її формування

З даних таблиці спостерігаємо що витрати на 1 га. посіву у 2011 році склали 1547,62 грн., що на 294,22 грн. менше за 2009 рік. Іншу тенденцію ми спостерігаємо щодо собівартості 1 ц. сої. У 2011 році він дорівнював 125,14 грн., що на 23,05 грн. більше в порівнянні з 2009 роком. На це вплинув фактор урожайності культури який у 2011 році був на 5,6 ц. з одного га. менший за 2009 рік.

Структура собівартості - це по елементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції. Прослідкуємо виробничу структуру собівартості одного центнеру сої по 2009 - 2011 роках.

Таблиця 2.10

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц сої

У структурі собівартості одного ц. сої за 2009 рік найбільшу частину займають прямі матеріальні виплати. Вони рівні 78,3%. В 2011 році вони також займають найбільше відсотків у структурі і рівні 55,2%. Значно зросли витрати на оплату праці у 2011 році з 4,5% у структурі 2009 р. до 11,4% в 2011р. Амортизація необоротних активів займає незначну частину у структурі виробничої собівартості як у 2009 так і в 2011 році і складає всього 4,1 та 3,1% відповідно.

Щодо самої виробничої собівартості то в 2011 році вона збільшилась на 22,59 грн.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це вартіcне вираження витрат підприємства (організації), пов’язаних з використанням у технологічному процесі виконання робіт і надання послуг природних ресурсів, сировинних матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, інструменту, інвентарю, трудових і фінансових ресурсів, а також інших витрат на їх виробництво і збут, включаючи встановлені державою як обов’язкові відрахування, податки і платежі. Величина собівартості продукції залежить від технічної оснащеності підприємства, ступеня використання його виробничої потужності, досягнутого рівня організації виробництва, продуктивності, праці, норм витрат матеріалів, палива, електроенергії та ін. Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. [17, с. 405]

Таблиця 2.11

Собівартість і рентабельність виробництва сої

Провівши розрахунки ми спостерігаємо що повна собівартість одного ц. сої в 2009 році становить 120,22 грн., в 2010 собівартість сильно зросла в порівнянні з 2009 роком, а саме на 57,64 грн. В 2011 році повна собівартість знизилась в порівнянні з минулим роком і досягла 125,13 грн., що лине на 4,1% вище за собівартість 2009 року. Найвищою ціною реалізації є ціна 2010 року це пояснюється високою собівартістю сої саме в цей рік. Ціна реалізації в 2009 році становила 268,54 грн., це на 8,5% менше за ціну реалізації в 2011 році. Щодо прибутку то він найвищий в тому ж 2010 році - 221,4 грн. з одного ц. сої. Найменшим прибуток був в 2009 році де він дорівнював 148,32 грн. з одного ц. У 2011 році прибуток порівняно з 2009 роком зріс на 12%. Рівень рентабельності продукції досить високий. В 2011 році він склав 132,75%. Дещо нижчий цей показник в 2009 і в 2010 році - 123,4 та 124,5% відповідно. В цілому підприємство ефективно реалізує вироблену продукцію.

На прибуток підприємства впливає досить багато факторів. Прослідкуємо зміни прибутку під впливом різних факторів.

Таблиця 2.12

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації сої

Аналізуючи реалізацію зерна за 2009 рік підприємство «Надія» СІ АПВ УААН реалізувало його на 636 ц., або на 33% більше в порівнянні з 2011 роком. Прибуток також за 2009 рік перевищує прибуток за 2011 рік на 60 тис. грн. Повна собівартість одного ц. сої в 2011 році вище на 4,91 грн. порівняно з 2009 роком. Ціна реалізації в 2011 році вища за 2009 на 22,74 за 1 центнер. У 2011 році прибуток на 1ц. був вищий на 17,83 за 2009 рік. За рахунок обсягу реалізації та собівартості сої прибуток зменшився на 94356,96 грн., та 9456,66 грн. відповідно. А за рахунок ціни реалізації зріс на 43797,24 грн.

механізація технологія інтенсифікація соя

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва сої

.1 Інтенсифікація соєвого виробництва

В умовах ринку вирішення проблеми розвитку зернового господарства обумовлене підвищенням економічної ефективності його виробництва. Збільшення виходу продукції є передумовою економічного благополуччя галузі зерновиробництва [18, с. 44-45]. Впровадження інтенсивних технологій вирощування сої дає можливість отримувати максимальні прирости урожайності зерна. Метою створення та діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку.

Досягти максимального прибутку підприємство може лише за допомогою науково-обґрунтованого підходу до інтенсифікації моделей технології вирощування сої для забезпечення максимального виходу продукції та оптимізації величини витрат [19, с. 174-176].

Відомо, що інтенсифікація технологій вирощування супроводжується збільшення рівня витрат, що негативно впливає на рівень економічної ефективності виробництва продукції. Проте, в жорстких умовах високої конкуренції на ринку важливим є розробка оптимізаційної моделі технологій вирощування, які б забезпечували максимальний вихід продукції при низьких затратах на виробництво продукції відповідної якості. Освоєння таких технологій, поряд із зростанням урожайності, забезпечить істотне підвищення якості зерна, що відповідає стандартам і вимогам сучасного ринку. Важливим напрямком інтенсифікації і підвищення на цій основі врожайності зерна сої є вдосконалення таких елементів технології вирощування як система захисту рослин, позакореневі підживлення та передпосівна обробка насіння. Економічно ефективні та доцільні до застосування у виробничому процесі лише ті прийоми інтенсифікації виробництва сої, які забезпечують збільшення виходу продукції з одиниці площі при невеликих затратах праці та засобів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями удосконалення економічно доцільних та ефективних елементів технології вирощування сої приділяли увагу вітчизняні вчені та молоді науковці, зокрема: В.Ф. Петриченко, О.О. Бабич, С. І. Колісник, М.І. Бахмат, В.Ф. Камінський, О. М. Венедіктов та ін. Однак, питання розробки економічно доцільних елементів технології вирощування сої в умовах правобережного Лісостепу України досліджено не в повній мірі.

Постановка завдання. Завданням досліджень є обґрунтування економічної доцільності інтенсифікації технології вирощування сої за допомогою обробки насіння штамами азот фіксуючих бактерій у поєднанні із мікродобривами, проведення позакореневих підживлень у фазу бутонізації і наливання насіння на фоні інтенсивної системи захисту, що сприяє підвищенню економічної ефективності вирощування зерна культури, зниженню собівартості одиниці продукції, та забезпечує високий рівень рентабельності (129-139%) виробництва культури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інтенсифікація технології вирощування сої буде економічно доцільною лише в тих випадках, коли вартість приростів врожаю перевищать витрати на їх проведення. Відомо, що в процесі проведення економічного аналізу технологій вирощування важливим є визначення структури витрат, яка дозволяє виявити резерви зменшення матеріально-технічних засобів та енерговитрат. Нами розрахунок економічної та енергетичної ефективності різних моделей технологій вирощування сої, який проводився в цінах 2010 року, дає змогу оцінити рівень перспективності освоєння того чи іншого проекту, або ж окремої його складової.

За результатами проведених нами досліджень (2009-2010 рр.) встановлено, що найбільш ефективною є інтенсифікація технології вирощування на основі оптимізації агротехнічних заходів, а саме системи захисту рослин, проведення позакореневих підживлень та передпосівної обробки насіння. Економічну оцінку моделей технологій вирощування сої проводили згідно технологічної карти вирощування сої в умовах центрального Лісостепу України. При підрахунку вартості заходів, мінеральних добрив, пестицидів та урожаю зерна сої користувались цінами за 2010 рік. Проведений аналіз економічної ефективності різних моделей технології вирощування сої в 2009-2010 рр., в основу яких закладено різний рівень позакореневих підживлень, двох систем захисту - традиційної та інтенсивної, різниця між якими полягала в застосуванні оброблення посівів інсектицидом та фунгіцидом, використання інокулювання насіння стандартним штамом, показав певні відмінності економічних та енергетичних характеристик. При цьому рівень основних економічних показників (собівартість, прибуток, рентабельність) визначався абсолютними величинами витрат і вартості продукції.

Дані розрахунків економічної ефективності технологій вирощування сої свідчать, що науково-обґрунтований підхід до застосування технологій вирощування сої позитивно впливає на економічну ефективність її виробництва. Дані розрахунків свідчать, що виробництво зерна сої є досить високоефективним та рентабельним. Нами встановлено, що на показники економічної ефективності виробництва зерна сої мають вплив елементи технології вирощування. При зміні рівня інтенсифікації технології вирощування сої різниться величина врожайності та собівартість одиниці продукції, що в свою чергу викликає зміну показників рівня рентабельності.

Вартість виробленої продукції є важливою складовою економічної оцінки моделей технології вирощування сої. Найбільшу вартість виробленої продукції (9664 грн.) отримано при вирощуванні сої із застосуванням інокуляції насіння, інтенсивної системи захисту, де проводили дворазове позакореневе підживлення рослин сої у фазі бутонізації та наливання насіння комплексними мінеральними добривами з мікроелементами. На аналогічних варіантах традиційної системи захисту вартість продукції становила 8736 грн., що на 928 грн. менше при порівнянні із даними базового варіанту та на 3040 грн. менше при порівнянні із даними, отриманими на контролі. Проте, в процесі інтенсифікації моделей технології вирощування сої різко збільшуються витрати на її вирощування. Тому, в умовах низького ресурсного забезпечення підприємств важливим постало питання економічної доцільності технологічних прийомів. Висока вартість мінеральних добрив, які є незамінним елементом технології вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і сої, суттєво підвищує її собівартість, що унеможливлює досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності вітчизняних технологій. Це змушує шукати альтернативні шляхи вирішення цієї проблеми. Одним із методів вирішення цього питання є позакореневі підживлення рослин, які суттєво знижують вартість технологічного прийому, забезпечуючи достатній рівень його продуктивності. За результатами наших досліджень відмічено, що рослини сої позитивно реагують на позакореневе внесення мікродобрив. Забезпечення рослин сої мікроелементами сприяє покращенню засвоюваності макроелементів, підвищенню стійкості рослин сої до хвороб та несприятливих гідротермічних умов року. В наступній таблиці спостерігаємо інтенсифікацію виробництва. [20, с. 66-67]

Таблиця 3.1

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва сої