Курсовая работа (т): Економічна характеристика Індонезії

Економічна характеристика Індонезії

Економічна характеристика Індонезії

ВСТУП

Індонезія - один з найбільших у світі експортерів сирої нафти та природного газу. Хоч Індонезії має великі запаси ресурсів та вигідне географічне положення, вона грала скромну роль у світовій економіці після здобуття незалежності. Індонезія також великий постачальник каучуку та широкого діапазону інших товарів, наприклад, кави, чаю, тютюну, копри, спецій. Хоча Індонезія має репутацію постачальника сировини на світові ринки, це також важливий виробник промислових товарів для внутрішнього споживання та експорту.

Актуальність обраної теми, пояснюється тим, що останнім часом Індонезія добула велику популярність як туристична Мекка. Сфера послуг цієї країни почала досить швидко розвиватися із залученням інвестицій, що позначилося на загальному розвитку всієї економіки країни.

Ступінь вивчення проблеми економічного розвитку Індонезії, показує, зацікавленість швидким її розвитком вітчизняних та закордонних вчених. Можна виділити праці таких вчених як: Бандиленко Г. Г., Гневушева Є. І., Деопик Д. В., Циганов В. А. (які досліджували історичні аспекти соціально-економічного розвитку країни), Лідден В, Партай М. (які досліджубть проблеми економічного розвитку країни) та ін. разом з тим, багато питань економічного розвитку, економічної політики, особливо стратегії подальшого розвитку промислового сектору, залишається на сьогодні не достатньо вивченими.

Що стосується специфіки інформаційної бази слід зазначити, що в роботі були використані праці Амиров В.[1], Вольский В.В.[2], Гладкий Ю.Н.[3], Сухоруков В.Д.[3], Другов А.Ю.[4], Колесова В.П.[8], Кулакова М.В.[8], Михайлушкин А.И.[10], Шимко П.Д.[10], Лідден В. [19]. Також були використані статистичні та аналітичні даних таких організацій як: СОТ, МВФ, ЦРУ, МБРР, АСЕАН, ООН тощо.

Об’єктом дослідження є економічна система Індонезії, її розвиток та особливості функціонування.

Предметом дослідження є механізми регулювання економічного розвитку країни її зовнішньополітичного спрямування.

Метою роботи є аналіз економічного розвитку Індонезії та виокремлення його особливостей та характерних рис.

В процесі дослідження вирішувалися такі завдання:

– проаналізовані основні економічні показники розвитку Індонезії;

–       визначені фактори і динаміка економічного росту;

–       визначені особливості розвитку економіки країни;

–       проаналізована галузева структура економіки;

–       визначена особливість розвитку зовнішньої торгівлі Індонезії;

–       визначене місце Індонезії в конкурентному середовищі міжнародної економічної спільноти.

Під час проведення дослідження були використанні такі методи: аналізу, порівняльний, статистичний, історичний тощо.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що був проведений комплексний аналіз економічної системи Індонезії її галузевий розріз та основні тенденції й проблеми розвитку. Визначене місце Індонезії в глобальній економічній системі.

Практична значимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використанні при підготовки методичних та дидактичних матеріалів для відповідних дисциплін, а також з метою проведенні подальших наукових досліджень й піл час проведення науково-практичних конференцій.

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків; містить 32 сторінок тексту, 2 рисунки, 8 таблиць. Список використаної літератури включає 8 найменувань, 4 електронних матеріали та 12 публікацій.

Розділ 1. МАКРОЕКОНОМІКА КРАЇНИ

1.1 Основні економічні показники

Індонезія - аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: нафто- і газодобувна, текстильна, гірнича, цементна, хімічна, деревообробна, харчова та туризм. Основна роль в І. з урахуванням її острівного положення відіграє морський транспорт. Найбільші порти: Танджунгпріок (аванпорт Джакарти), Сурабая, Палембанг, Балікпапан.

Після 1969 індонезійський уряд приступив до планового розвитку економіки на основі 25-літньої програми, яка включала п'ять п'ятирічних планів. Політична і економічна криза 1997-1998 привела до зриву сьомого п'ятирічного плану. Після 30 років стійкого економічного зростання індонезійська економіка у 1998 мала сильний спад. Але більшість експертів-економістів вважають, що в довгостроковій перспективі Індонезію чекає сприятливе майбутнє, основане на використанні багатих природних ресурсів. Частка агровиробництва у валовому внутрішньому продукті (ВВП) поступово скоротилася приблизно з 33% на початку 1970-х років до 22% в середині 1980-х років і до 16% в 1997. Навпаки, частка промисловості зросла приблизно з 7% в 1970 до 16% в 1985 і до 25% в 1997 [6].

Особливо знизилася роль нафтогазової галузі, в якій у 1970-х роках створювалося в середньому 30% ВВП і лише 14% в 1990 і 6% в 1997. За останні 30 років отримали розвиток підприємства оптової і роздрібної торгівлі, транспорт, зв'язок, фінансові служби, різні професійні послуги, розширилася мережа готелів і ресторанів. Сфера послуг в середині 1990-х років забезпечувала від 35 до 41% ВВП. На межі ХХ-ХХІ ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. - нафта (бл. 80%), а також природний газ (18,1%). На кам. вугілля припадає всього 0,9%, гідроенергію - 1,4% ВВП. Для населення характерним є соціально-економічне розшарування, доходи найбільш імущих 10 % майже в 11 разів перевищують доходи бідних 10 % індонезійців. Більше 13 % населення проживає нижче за рівень бідності (табл. 1.1). Серйозною проблемою економіки є корупція - в рейтингах, що складаються організацією «Транперенси інтернешнл», Індонезія тривалий час займає місця на початку другої сотні.

Таблиця 1.1 Населення Індонезії в 2014 р.

Рівень письменності: 87.9% (чоловіки - 92,5%; жінки - 83,4%). Приріст населення: 1,097%. Середній вік: 27,9 років. Середня тривалість життя: 71,05 років: чоловіки: 68,53 років, жінки: 73,69 років. Сумарний коефіцієнт народжуваності: 2,28 дітей на 1 жінку [7].

Таблиця 1.2 Основні макроекономічні показники Індонезії в 2014 р.

Індонезія відноситься до категорії аграрно-індустріальних країн. По рівню національної конкурентоспроможності в 2014 році займала 44 місце в світі. Об'єм ВВП за 2014 рік склав, по попередніх оцінках, 1,03 трильйона дол. США - 16 місце в світі і перше - в Південно-східній Азії (близько 4300 дол. США на душу населення - 155 місце в світі). Темпи економічного зростання, зафіксовані в 2014 році, - близько 6,1 % (50 місце в світі). Прибуткова частина державного бюджету за 2015 рік - 119,5 млрд дол. США, витратна - 132,9 млрд дол. США, дефіцит бюджету - 13,4 млрд дол. США [10].

1.2 Фактори і динаміка економічного росту

Сучасна - аграрно-індустріальна - модель індонезійської економіки сформувалася в основному в 1980-і - 1990-і роки, коли модернізаційні ринкові заходи уряду Сухарто забезпечили масштабний приплив іноземних інвестицій, становлення і прискорений розвиток багатьох галузей промисловості і сфери послуг, досить ефективної кредитно-фінансової системи. В той же час, побічним ефектом форсованого економічного зростання стали певні структурні диспропорції, що зумовили особливу уразливість Індонезії в умовах азіатської фінансово-економічної кризи 1997-98 років, коли менш ніж за півроку курс індонезійської рупії впав з 2600 до 14000 рупій за 1 долар США, об'єм ВВП скоротився на 13,7 %. Вживання ефективних заходів по відновленню економіки було ускладнене через політичну нестабільність кінця 1990-х років, внаслідок чого подолання основних наслідків кризи розтягнулося до 2004-05 років, а остаточний вихід на докризовий рівень став можливий лише після 2011 року, коли економічне зростання перевищило 6 %. Світову фінансову кризу 2012-2013 років Індонезія пережила в цілому благополучно, її основні макроекономічні показники знизилися не настільки як це було в 1990-х роках і швидко повернулися до докризового рівня [11].

Грошова одиниця - індонезійська рупія, усереднений курс за 2014 рік - 9170 рупій за 1 долар США. Розмінна одиниця - сіна, одна сота рупії.

Емісія грошей здійснюється центральним банком країни - Банком Індонезії. Темпи інфляції за підсумками 2014 року - 5,1 % (151 місце в світі). Об'єм зовнішнього боргу на 2014 рік - 196,1 млрд дол. (30 місце в світі). Об'єм національних золотовалютних резервів на липень 2015 року склав 122,7 млрд дол. Для економіки, при її ринковому характері, характерна активна роль держави: вона володіє приблизно 140 крупними підприємствами в різних секторах національного господарства, а також контролює ціни на ряд товарів, включаючи базові продукти харчування і паливно-мастильні матеріали. У об'ємі ВВП доля промислового виробництва на 2014 рік складає 47 %, сфери послуг - 37,6 %, сільського господарства - 15,4 %. При цьому в промисловості зайнято 12,8 %, у сільському господарстві - 38,3 % і у сфері послуг - 48,9 % працюючого населення. Загальна чисельність працездатного населення - 116,5 мільйонів чоловік (5 місце в світі), рівень безробіття - 7,1 % (70 місце в світі) [13].

Всі фактори економічного зростання впливають в першу чергу на рівень ВВП каїни (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Рівень ВВП Індонезії в 2000-2014 рр.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.s.a. 2014]: ВВП - $ 198 млрд. Темп зростання ВВП - (-13,2%). ВВП на душу населення - $ 972. Прямі закордонні інвестиції - $ 189 млн.

Рис. 1.1 Динаміка зростання ВВП Індонезії, млн.дол.

Таким чином, економіка Індонезії та особливо темпи і напрямки її розвитку дозволяють говорити про те, що вона посідає одне з провідних місць в Південно-Азійському регіоні, а згодом може посісти одну з провідних ролей у всьому азійському регіоні.

1.3 Стратегія економічного розвитку

березня 1967 року в Індонезії відбувся військовий переворот в результаті якого до влади прийшов президент Сухарто. Саме з цим політиком пов’язується лібералізація економіки Індонезії, початок її розвитку, який заклав засади подальшого розквіту.

Кардинально переглянута була зовнішня політика - Взято курс на стабілізацію внутрішньої соціальної соціально-економічної системи. Переглянута була і економічна політика: відмовившись від соціалістичних методів господарювання, що активно впроваджувалися при Сукарно, уряд Сухарто повів курс на прискорений розвиток в країні ринкових механізмів при забезпеченні активної економічної ролі держави і озброєних сил, яким було надано право господарської діяльності. Економічна політика «Нового порядку» виявилася вельми ефективною.

До середини 1980-х років в країну вдалося залучити великі потоки іноземних інвестицій, розвинути багато сучасних галузей промисловості і сфери послуг, добитися якісного підвищення середнього рівня життя населення. У 1990-і роки Індонезія увійшла до числа найбільших країн Азії, що динамічно розвиваються.